Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-кп/4809/264/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст.296 КК України Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2
24.03.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинувачений ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12023121130000333 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Кіровського районного суду
м. Кіровограда від 29 січня 2025 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, працюючий в ТОВ «Горизонт» на посаді агронома, з повною вищою освітою, одружений, маєна утриманні малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 26.11.2020 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки, з встановленням обов'язків передбачених ст. 76 КК України,
засуджений за ч. 1 ст. 125 КК Українидо покарання у виді громадських робіт строком на 160 годин.
На підставі ч. 1 ст. 71, пп. г п.1 ч.1 ст. 72 КК України до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26.11. 2020 року, та визначено ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п'яти) років 20 (двадцять) днів позбавлення волі.
До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 не обирався.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахується з моменту затримання.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_10 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 5 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та 20000 грн. моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду ОСОБА_10 вчинив спричинення умисних легких тілесних ушкоджень, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, за таких обставин.
11.03.2023 р. близько 14 год. 30 хв., ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з дружиною ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухались на власному транспортному засобі «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , до свого місця мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_12 побачила автомобіль «Chevrolet Cruze», д.н.з. д.н.з НОМЕР_2 , який рухався по проїжджій частині навпроти їх будинку, під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з котрим у неї напередодні 10.03.2023 року поряд з відділенням «Нової пошти» № 6 за адресою: м. Кропивницький, вул. Короленка 32А, виник словесний конфлікт через паркування автомобілів та повідомила про це ОСОБА_10 .
В цей час у ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх діянь, діючи умисно та протиправно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, ОСОБА_10 різко зупинив автомобіль, котрим кермував, попереду автомобіля ОСОБА_7 , чим блокував рух останнього, надалі підійшов до автомобіля потерпілого зі сторони водія, після чого через відкрите вікно автомобіля наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя, а саме лівої виличної ділянки ОСОБА_7 . Для припинення конфлікту ОСОБА_7 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_10 , продовжуючи свої протиправні дії, наніс один удар нижньою третиною правого передпліччя в область лівого плеча потерпілого.
Своїми протиправними діями ОСОБА_10 наніс потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: синців у лівій виличній ділянці та на лівому плечі, які відповідно до висновку експерта № 276 від 17.03.2023 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження відносно його підзахисного - закрити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що 09.03.2023 потерпілий в дуже образливій формі спілкувався з вагітною дружиною обвинуваченого з приводу паркування автомобілів і тим самим заклав передумови для подальшого розвитку подій.
Для вагітної ОСОБА_13 стало вкрай принизливо і образливо чути на свою адресу те що вона почула від дорослої, значно старшої людини. А як потім з'ясувалось ще й «Заслуженого вчителя України». Про свої емоційні переживання внаслідок конфлікту, які відобразились і на її фізичному стані будучі вагітною на останніх строках, вона розповіла чоловіку.
11.03.2023, її чоловік - обвинувачений ОСОБА_10 , випадково натрапив на людину, яка образила його дружину напередодні і мав намір поговорити з приводу конфлікту. Можливо і не свідомо (за весь час спілкування з Потерпілим стало зрозуміло що по іншому він не може спілкуватись), але знову ж таки у вкрай непристойній формі, потерпілий висловив на адресу самого обвинуваченого та адресу його дружини претензії з приводу паркування нею авто. Хоча об'єктивно, привід для цього явно надуманий і безпідставний. Фото паркування автомобілів, що по суті і стало темою для подальшого «спілкування» між учасниками тих подій, міститься в матеріалах провадження.
Саме образи з боку потерпілого і викликали рефлекторну реакцію з боку ОСОБА_10 , який знаючи про фізичний та емоційний стан, в той Час, своєї дружини чутливо опікувався та всіляко намагався відгородити її від зайвих емоційних перевантажень.
За таких обставин, висновок про наявність в діях ОСОБА_10 всіх ознак складу правопорушення за ст.125 КК України, є доволі сумнівним.
Також від захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_10 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 , які просили закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України, думку потерпілого, який просив вироку суду залишити без змін, представника потерпілого, який покладається на розсуд суду, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що подане клопотання слід задовольнити, а апеляційну скаргу - залишити без розгляду, з таких підстав.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У ч. 2 ст. 285 КПК України передбачено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_10 інкриміновано вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, як спричинення умисних легких тілесних ушкоджень, яке відбулось 11.03.2023.
Згідно вимог ст. 12 КК України визначено, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 125 КК України (у редакції чинній на час його вчинення), за ступенем тяжкості є кримінальним проступком.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минув строк п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, подія кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , мало місце 11.03.2023, тобто на даний час минуло більше 2 років, що є підставою для застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Зі змісту ст.ст. 284, 288 КПК України вбачається, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Тобто, саме наявність цих процесуальних умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України.
Також, колегія суддів зазначає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
Суд за наявності правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
З'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника
ОСОБА_9 , впевнившись у добровільності їх позиції та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, колегія суддів вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню.
Оскільки вчинене кримінальне правопорушення належить за ступенем тяжкості до категорії кримінальних проступків ( на час вчинення кримінального правопорушення), строки давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України закінчились, обвинувачений не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього в цій частині, а обставини щодо вчинення обвинуваченим протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості чи ухилення обвинуваченого від слідства або суду не виявлено.
При цьому, відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.
Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.
Відповідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Доля речових доказів має бути вирішена в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 407, 417 КПК України, ст. 49 КК України,
Клопотання захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_10 про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 125 КК України, - скасувати.
Звільнити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження № 12023121130000333 від 17.03.2023, щодо обвинуваченого ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, - закрити.
Речові докази: оптичний диск до протоколу огляду предмета від 29.03.2023, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , - залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4