Справа №344/8228/24
Провадження №22-ц/4808/40/25
№22-ц/4808/43/25
Головуючий у І інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
18 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Максюти І. О., Баркова В.М.
секретаря Петріва Д.Б.
за участю апелянта ОСОБА_1
представника апелянтів адвоката Белей О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року в складі судді Татарінової О. А., ухвалене у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 17 вересня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до російської федерації в особі представницьких органів: міністерства юстиції російської федерації, міністерства фінансів російської федерації, державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок націоналізації всього майна і житла в окупації;
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до російської федерації в особі представницьких органів: міністерства юстиції російської федерації, міністерства фінансів російської федерації, та державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок націоналізації всього майна і житла в окупації.
Позивачі просили суд стягнути солідарно з російської федерації в особі представницьких органів міністерства юстиції російської федерації, міністерства фінансів російської федерації та державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 13 941 057,80 грн, що є еквівалентом 352 046 доларів США 91 цент за офіційним курсом Національного Банку України станом на 21 квітня 2024 року та моральну шкоду у розмірі 2 376 000,00 грн, що є еквівалентом 60 0000 (шістдесят тисяч) доларів США за офіційним курсом Національного Банку України станом на 21 квітня 2024 року; на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 13 856 500,00 грн, що є еквівалентом 349 911 доларів США 61 цент за офіційним курсом Національного Банку України станом на 21 квітня 2024 року та моральну шкоду у розмірі 2 376 000,00 грн, що є еквівалентом 60 0000 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України станом на 21 квітня 2024 року. Судові витрати покласти на відповідачів.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 60 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 2 376 000 грн.
Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 60 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 2 376 000 грн.
У решті вимог позову відмовлено.
Також стягнуто з російської федерації на користь держави України судовий збір у розмірі 15 140 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до суду першої інстанції позивачами було надано належні та достовірні письмові та електронні докази про те, що їм на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 23215810000:03:007:0023, площа 1,8027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с/рада Гнаровська, що перебуває в оренді ТОВ «Вєга»; земельна ділянка кадастровий номер 23215810000:03:005:0031, площа 2,2219 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с/рада Гнаровська, що перебуває в оренді ТОВ «Вєга»; квартира за адресою: АДРЕСА_1 з рухомим майном, що знаходиться в ній; земельні ділянки та житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , а також всім майном, що там знаходилось; гаражі з надбудовою по АДРЕСА_3 ; транспортний засіб марки OPEL OMEGA, номерний знак НОМЕР_1 ; гладкоствольна рушниця марки «ИЖ-18Е» та мисливські ножі № Ч3860, № НОМЕР_2 . Однак, суд першої інстанції порушив процедуру оцінку доказів у частині дослідження підстав для стягнення матеріальної шкоди, а саме статтю 89 ЦПК України. Через порушення цієї процесуальної норми суд першої інстанції неналежним чином оцінив усі докази надані позивачами на підтвердження факту завдання позивачам матеріальної шкоди та дійшов необґрунтованого висновку про відмову у позовних вимогах в цій частині.
Також вказують, що за законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17-ц. У порушення положень частин 5,6 статті 13 Закону України « Про судоустрій і статус судів» суд першої інстанції не застосував вказану постанову не зважаючи на те, що відповідачі не надали жодного доказу на спростування своєї вини у заподіянні шкоди. Крім того, суд першої інстанції не застосував висновок, викладений у постанові КЦС ВС від 25 травня 2023 року у справі № 233/2082/21,згідно з яким відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації росією окремих територій Української держави, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (російську федерацію), а держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди.
Зазначають і про порушення судом першої інстанції в цій справі норм Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судової практики Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності.
У доповненнях до апеляційної скарги,апелянти вказали на те, що суд першої інстанції не врахував приписів статті 1166 ЦК України, також того, що вказані позивачами обставини втрати контролю над своїм майном не спростовані відповідачем російською федерацією, внаслідок чого належне їм рухоме та нерухоме майно перейшло під контроль окупаційної влади. Також російською федерацією не було спростовано розміру матеріальної шкоди, визначеної позивачами, а тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволенні майнових вимог позивачів у зв'язку із недоведеністю належними доказами спричинення їм матеріальної шкоди у розумінні статті 22 ЦК України. Крім того, відповідно до приписів частини 4 статті 22 ЦК України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Також зазначали, що російською федерацією не було спростовано факту нанесення шкоди здоров'ю ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 належними та допустимими доказами обґрунтовано вартість імплантації 10 зубів із супутніми(додатковими) процедурами.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Держава російська федерація не висловила своєї позиції щодо апеляційної скарги.
У судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.
Апелянтка ОСОБА_2 18.03.2025 року подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила скаргу задоволити.
Позиція суду апеляційної інстанції
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у позові, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини справи та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України.
Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 21.07.1979 підтверджується факт реєстрації Любимівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини замінено на « ОСОБА_4 ».
Рішенням Кам'янсько-Дніпровської міської ради народних депутатів від 18.04.1989 року № 42 вирішено дозволити ОСОБА_1 будівництво гаража площею 35 кв.м. по АДРЕСА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради народних депутатів Запорізької області від 20.02.1990 року №10 дозволено ОСОБА_1 надбудову існуючого гаража для господарсько-побутових потреб.
Свідоцтвом на забудову земельної ділянки у населеному пункті України підтверджується право на будівництво надбудови над гаражем у АДРЕСА_3 відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 20.02.1990 № 10 та погоджено план забудови земельної ділянки ОСОБА_1 .
Рішенням Кам'янсько-Дніпровської міської ради народних депутатів від 15.04.1997 року вирішено дозволити ОСОБА_1 будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 , що також підтверджується випискою з рішення.
Згідно Державного акту на право власності на землю, ОСОБА_2 на підставі рішення Кам'янсько-Дніпровської міської Ради народних депутатів 21.01.1998 № 19, є власником земельної ділянки, площею 0,27 га, яка розташована на території АДРЕСА_2 , для особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано у книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за № 2890.
Рішенням Виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради Кам'янсько-Дністровського району Запорізької області №201 від 24.11.2009 року «Про приватизацію квартири АДРЕСА_4 » затверджено документацію по приватизації квартири АДРЕСА_4 за громадянкою ОСОБА_2 .
Як вбачається з технічної характеристика квартири АДРЕСА_4 загальна площа квартири становить 70,2 кв.м., розташована на 2 поверсі 5-ти поверхового будинку, житловою площею 46,3 кв.м.
Згідно рішення сьомої сесії сьомого скликання Кам'янсько-Дніпровської міської ради від 16 лютого 2016 року №2 «Про перейменування вулиць, провулків та парків міста Кам'янка-Дніпровська Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області» вулицю Леніна перейменовано на вулицю «Зелена», що підтверджується витягом з офіційного сайту Кам'янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області.
Згідно довідки від 08.08.2022 № 1319-7001407823 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 .
05.09.2022 року ОСОБА_2 видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_4 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади, та який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_6 .
02.05.2023 року до Івано-Франківського РУП надійшла ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 344/5863/23 щодо зобов'язання внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 , в якій йдеться про те, що 01.04.2023 внаслідок повномасштабного збройного вторгнення та посягання на територіальну цілісність і недоторканість України представниками зс та інших силових відомств рф, було незаконно відібрано майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано на заявника.
02.05.2023 Івано-Франківським РУП ГУНП в Івано-Франківській області внесено до ЄДРДР відповідні відомості, правова кваліфікація злочину частина 1 статті 438 КК України, номер кримінального провадження: 12023091010001401.
З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як передбачено частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В силу статті 5 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію (частини п'ята та дев'ята).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи.
За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується російською федерацією (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували на те, що внаслідок збройного вторгнення російської федерації на територію України було незаконно відібрано їхнє майно і зараз воно перебуває в окупації та одночасно, вони як співвласники майна, втратили можливість володіти та користуватися цим майном: квартирою АДРЕСА_4 , а також всім майном, що знаходиться в ній; земельними ділянками та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 , а також всім майном, що там знаходилось; гаражем з надбудовою по АДРЕСА_3 ; транспортним засобом марки «OPEL OMEGA», мисливською гладкоствольною рушницею марки «ИЖ-18Е» та мисливськими ножами № Ч3860, № НОМЕР_2 . Ними доведено належними доказами втрату майна та житла внаслідок збройної агресії російської федерації та його примусової націоналізації окупантами, тому через втрату контролю над нерухомим майном спричинено майнову шкоду в загальному розмірі 27713000,00 грн.
Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачі не представили належних і допустимих доказів спричинення майнової шкоди в заявленому розмірі.
Зокрема, позивачем не представлено жодних доказів, які підтверджують розмір шкоди, як то - акту оцінки, експертного висновку чи іншого письмового доказу, який би об'єктивно визначав вартість майна. Клопотань про призначення відповідних експертиз, сторона позивачів не заявляла, тому суд першої інстанції правильно уважав позов в цій частині необґрунтованим.
Посилання апелянтів на доведеність своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, як на доказ оцінки вартості квартири АДРЕСА_4 , апелянти посилаються на протокол допиту потерпілого від 25.05.2023, в якому її вартість ними оцінено у 50000 доларів США та на неможливість отримати дані про інвентарну оцінку квартири внаслідок окупації м. Кам'янка-Дніпровська. Також в частині іншого майна, позивачі вказують власну оцінку рухомого та нерухомого майна: вартість житлового будинку у розмірі 150000 доларів США та вартість майна у ньому - у розмірі 11686 доларів США., вартість земельних ділянок у розмірі 200000 доларів США , вартість майна на території забудови - у розмірі 365000 доларів США , вартість гаражів з надбудовою - 70000 доларів США, вартість автомобіля - 10000 доларів США з визначенням гривневого еквіваленту, однак з чого виходили позивачі при такій оцінці, в позові не зазначено. Посилання на такі обставини не можна вважати допустимими доказами при оцінці розміру спричиненої шкоди. Проведення такої оцінки потребує спеціальних знань, відповідної методики та врахування різних факторів, зокрема стану об'єкта, його розташування та попиту на ринку, що не може бути об'єктивно визначено на основі загальних знань. Так само, в частині вимоги про стягнення шкоди внаслідок ушкодження здоров'я, апелянтом не представлено доказів, що підтверджують спричинення шкоди та її розмір.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Л. В. Василишин
Судді: І. О. Максюта
В. М. Барков