Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6917/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/452/25
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
17 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 07 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, що є особливо тяжкими, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, характер злочинів та наслідки, а також те, що обвинувачений ніде не працює, не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі.
Крім того, підстав для встановлення розміру застави немає, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, що потягло за собою смерть потерпілого.
В апеляційній скарзі, як вбачається з її змісту, обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за ч.2 ст.121, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Колегія суддів вважає, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Судом першої інстанції враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не працює, не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі.
Фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, відповідно до обвинувального акту, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України, які пов'язані із застосуванням насильства, умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за які передбачено призначення покарання лише у виді позбавленням волі на значні терміни свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого та обґрунтовано свідчать про існування ризиків повторного вчинення злочинів, ухилення від суду, незаконного впливу на свідків.
Також, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочинів у яких він обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту є ускладненим.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньому та неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість визначення застави у даному кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 із застосуванням насильства, що давало суду підстави не визначати розмір застави.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 .
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни ухвали суду колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: