Справа № 947/22547/24 Головуючий у 1 інстанції: Токарська І. С.
Провадження № 22-з/802/41/25 Доповідач: Киця С. I.
27 березня 2025 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Волинського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи заяву позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 26 грудня 2024 року та додаткове рішення від 21 січня 2025 року
Постановою Волинського апеляційного суду від 11 березня 2025 року в цій справі апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» задовольнити частково. Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 26 грудня 2024 року в цій справі змінено в частині розміру стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з ТОВ «Індітекс Україна» в користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення суду та додаткове рішення від 21 січня 2025 року залишено без змін.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2. у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 15 березня 2025 року подала до апеляційного суду заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в якій просить вирішити питання про її судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 500 грн та стягнути їх з відповідача ТОВ «Індітекс Україна» пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог.
За підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, у постанові суду апеляційної інстанції здійснюється новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином питання про стягнення (розподіл) судових витрат на професійну правничу допомогу в даному випадку має вирішуватись в порядку, передбаченому для ухвалення додаткового рішення.
За частинами третьою, четвертою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції здійснювався у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників і судом не встановлено необхідності викликати учасників справи в судове засідання.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за таких обставин не здійснювалось відповідно до статті 247 ЦПК України.
Вивчивши заяву позивача та наявні матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття судом постанови по суті справи (додаткова постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Індітекс Україна» позивач ОСОБА_1 заявила про подання доказів понесення нею судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції впродовж п'яти дів після ухвалення рішення суду, яке обґрунтовувала тим, що на час подання відзиву на апеляційну скаргу остаточний розмір таких судових витрат визначити неможливо. До відзиву приєднала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 13 000 грн.
У заяві від 15 березня 2025 року позивач заявила до стягнення 14 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, подала докази їх надання адвокатом ОСОБА_2. та оплати. Така заява подана в строк, установлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Однак, з аналізу попереднього (орієнтового) розрахунку від 25 лютого 2025 року та акту наданих послуг від 14 березня 2025 року встановлено, що як на час подання відзиву на апеляційну скаргу, так і на час ухвалення в цій справі судом апеляційної інстанції постанови перелік фактично наданих послуг позивачу ОСОБА_1 та їх вартість були незмінними: вивчення та аналіз апеляційної скарги, вивчення та юридичний аналіз рішення суду першої інстанції, юридичний аналіз актуальної судової практики з приводу порушених в апеляційній скарзі питань, підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу (всього на суму 13 000 грн). У відзиві на апеляційну скаргу неможливість подання доказів понесення таких судових витрат лише констатована позивачем, однак не містить будь-якого належного обґрунтування та мотивів подання таких доказів впродовж п'яти днів з дня ухвалення постанови. За вказаних вище обставин, збільшення розміру судових витрат, заявлених до стягнення на суму 1500 грн за надання послуги «підготовка та подання до суду клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Волинським апеляційним судом» після ухвалення судом постанови в цій справі, не є виправданим та необхідним, а також не доводить відсутності у позивача чи її представника об'єктивної можливості подати необхідні докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням того, що усі зазначені послуги адвокатом вже були надані позивачу на час подання відзиву на апеляційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, зазначено, що: «у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява не містить. Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі».
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Зважаючи на цивільні процесуальні принципи змагальності та рівності сторін у здійсненні ними їх процесуальних прав та обов'язків, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої, восьмої статті 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відшкодування витрат на правову допомогу є правом суду, а не його обов'язком, неможливість подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів не обґрунтована позивачем належним чином та не містить зазначення причин пропуску встановленого процесуального строку, підстав для прийняття додаткового рішення немає.
Колегія суддів принагідно зауважує, що судові рішення, які оскаржувалися відповідачем ТОВ «Індітекс Україна», за наслідками апеляційного перегляду справи залишені без змін з підстав, які відрізняються від тих, що були викладені у відзиві позивача на апеляційну скаргу відповідача. Зміна рішення суду від 26 грудня 2024 року в частині розміру стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ «Індітекс Україна» в користь ОСОБА_1 не стосується змісту обставин по суті справи.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, апеляційний суд
Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , про прийняття додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в цій цивільній справі.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя
Судді