Справа № 219/646/2014-к
1-в/212/89/25
25 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , засудженого - ОСОБА_3 , який приймав участь у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу клопотання засудженого ОСОБА_3 про перегляд вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.03.2014 року,
встановив:
В провадження суду надійшло вказане клопотання засудженого ОСОБА_3 , в якому останній просить переглянути вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року, яким його засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, у зв'язку із набранням чинності Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказуючи, що за цим вироком він відбув покарання, але бажає, щоб суд скасував йому судимість за цим вироком у зв'язку із декриміналізацією.
Прокурор в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, причини неявки не повідомив, що відповідно до вимог ч.5 ст.539 КПК України не перешкоджає розгляду заяви.
Вислухавши думку засудженого, вивчивши матеріали клопотання та доданих документів, суд вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 538 КПК України, після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.
Згідно рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3707/0/15-24 "Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області" змінено з 06 січня 2025 року територіальну підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі. Вирок суду набрав законної сили 11 квітня 2014 року.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2014 року, засудженому ОСОБА_3 скорочено наполовину не відбуту частину строку покарання за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року, в силу вимог ч.6 Закону України “Про амністію у 2014 році». Ухвала суду набрала законної сили 01 серпня 2014 року. Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що на 19 квітня 2014 року не відбута частина строку покарання засудженого ОСОБА_3 складала 2 роки 8 місяців 26 днів позбавлення волі.
Зі змісту вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2017 року стосовно ОСОБА_3 , вчтановлено, що останній звільнений за попереднім вироком по відбуттю строку покарання 01.09.2015 року.
Відповідно до ст.ст. 1,6 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Питання про погашення чи зняття судимості стосовно осіб, до яких застосовано амністію, вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу України.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст.89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 90 КК України, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
Як вбачається з вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2014 року ОСОБА_3 серед іншого, засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, які віднесено до тяжких злочинів, а отже строк погашення судимості має становити шість років з дня відбуття основного покарання. При цьому, на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 було скорочено наполовину невідбуту частину покарання і він був звільнений 01.09.2015 року по відбуттю строку покарання, а отже строк погашення судимості розпочав свій відлік з цієї дати і мав сплинути через шість років, тобто 01.09.2021 року.
Відповідно до ч.5 ст.90 КК України, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2017 року ОСОБА_3 засуджено за злочин, передбачений ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України до п'яти місяців арешту, який він вчинив 18.08.2017 року, тобто строк погашення попередньої судимості перервався і розпочав свій відлік заново після фактичного відбуття ОСОБА_3 покарання за даним вироком, яке він відбув 29.06.2018 року.
Оскільки ОСОБА_3 08.10.2019 року повторно вчинив тяжкий злочин, за який засуджений вирком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09.06.2020 року за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки 6 місяців, строк погашення судимості за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.03.2014 року знову перервався і розпочав свій відлік заново після фактичного відбуття ОСОБА_3 покарання за останнім вироком.
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 23.12.2024 року ОСОБА_3 знову засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, а отже строк погашення судимості за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.03.2014 року знову перервався і станом на момент розгляду даної заяви судимість ОСОБА_3 за цим вироком не погашена.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.
Згідно вказаного Закону стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Так, зі змісту вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 вчинив п'ять епізодів таємного викрадення чужого майна (кражіжки) з різними кваліфікуючими ознаками:
1) 04 січня 2014 року на суму 2870 грн. і його дії кваліфіковано за ч.1 ст.185 КК України);
2) 06 січня 2014 року на суму 272 грн. і його дії кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України;
3) 08 січня 2014 року на суму 23,68 грн. і його дії кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України;
4) 08 січня 2014 року на суму 1261,70 грн. і його дії кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України;
5) 09 січня 2014 року на суму 307,83 грн. і його дії кваліфіковано за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 01 січня 2014 року становив 1176 грн., у зв'язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2014 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 1176 грн.
Як вбачається з вироку, сума завданої шкоди, що встановлена вищевказаним вироком суду за двома епізодами злочинної діяльності, вчиненої 08 січня 2014 року дійсно не перевищує встановлений законом розмір для кваліфікації дій ОСОБА_3 як дрібного викрадення чужого майна, яке підпадає під дію ст.51 КУпАП.
При цьому, за іншими трьома епізодами злочинної діяльності, один із яких кваліфіковано як тяжкий злочин за ч.3 ст.185 КК України, вартість викраденого майна є більшою від 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановлених у 2014 році, тобто перевищує розмір 1176 грн., а відтак відповідальність за вчинені ОСОБА_3 діяння, в тому числі за тяжкий злочин, не підпадає під ст.51 КУпАП як дрібне викрадення чужого майна, оскільки караність такого діяння законом не усунена.
Суд також звертає увагу, що питання зняття судимості вирішується за конкретним відбутим покаранням, призначеним вироком судом, а не за окремими епізодами злочинної діяльності. При цьому, ОСОБА_3 призначено покарання за сукупністю злочинів за правилами ст.70 КК України, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням у вигляді трьох років позбавлення волі за вчинений злочин, передбачений ч. 3 ст.185 КК України, за яким сума викраденого майна не підпадає під вимоги декриміналізації.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що судимість ОСОБА_3 за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року на момент розгляду його заяви не погашена і у суду відсутні підстави для застування вимог ч.1 ст.5 КК України в частині зняття судимості внаслідок усунення карності діяння.
Керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про перегляд вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.03.2014 року.
На ухвалу суду може бути апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Повний текст ухвали складено та проголошено 28.03.2025 року о 12.10 год.
Суддя ОСОБА_1