Справа № 175/15631/24
Провадження № 2/175/2494/24
Іменем України
21 березня 2025 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.
при секретареві судового засідання Кальченко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали позовної заяви розподілено до провадження судді Бойка О.М.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд:
-Визначити, що спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишається проживати із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 самостійно виховує та утримує дитину, а саме свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із яким вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 мав фактичні шлюбні відносини із ОСОБА_2 .
Від фактичних шлюбних відносин мають спільну дитину, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис про народження № 394.
Зазначає, що з січня 2022 року мешкають окремо, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, мають окремий бюджет та спільне господарство не ведуть.
Позивач стверджує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо місця проживання дитини, фактично документально сторони цей факт не засвідчували. Вважає, що слід визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично здійснює його утримання, догляд та слідкує за розвитком дитини.
На сьогоднішній день, зі слів позивача, відповідачка не в змозі надати, певних умов для виховання дитини та її розвитку.
Позивач має стабільний самостійний не малий дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Таким чином, проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, на думку позивача, відповідає інтересам дитини.
ОСОБА_1 в позові зазначив, що не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки із сином, та усіма силами сприятиме тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування матері.
Відповідачка ОСОБА_2 надала свої пояснення по справі, в якому вона частково визнає позовні вимоги в частині того, що вона фактично не утримує та не доглядає за спільною дитиною, а також, що з січня 2022 року не підтримують жодних стосунків із позивачем. Бажає залишити спільну дитину проживати разом із бабусею.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Надав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просить суд розглянути справ за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась. Була належним чином повідомлена. Надала заяву в якій позовні вимоги визнала.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Про час та місце були належним чином повідомленні. Надали до суду Висновок органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради щодо розв'язання спору «Про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 мав фактичні шлюбні відносини із ОСОБА_2 .
Від фактичних шлюбних відносин мають спільну дитину, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис про народження № 394.
Згідно статті 160 Сімейного кодексу України право батьків на визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначаються за згодою батьків.
На сьогоднішній день відповідачка не в змозі надати, певних умов для виховання дитини та її розвитку.
Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Позивач має стабільний самостійний не малий дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Через те, що матір дитини не проживає разом із дитиною, займається своїми справами, не приділяє дитині увагу, не займається його вихованням, дитина постійно знаходиться зі батьком.
Таким чином, проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає інтересам дитини.
Разом з тим, ОСОБА_1 зазначив, що не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки із сином, і зі свого боку обіцяє усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування матері.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.
Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Згідно ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно Висновку органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради щодо розв'язання спору «Про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » вбачається, що орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично здійснює його утримання, догляд та слідкує за розвитком дитини.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У суду не має підстав сумніватись в достовірності письмових доказів, а тому суд вважає що позивачем доведений факт самостійного виховання та самостійного утримання дитини.
Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_1 є підставними в повній мірі та такими, що підтверджуються належними доказами і відповідають інтересам дитини, а тому підлягають до задоволення.
Факт, який просить встановити позивач, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника як батька малолітньої дитини, і таке потрібне з метою захисту прав та інтересів дитини заявника.
Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.
Встановлення даного факту не суперечить закону і жодним чином не порушує прав і законних інтересів інших осіб. Відомості, які б спростовували даний висновок суду - відсутні.
При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити заявнику, що відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За заявою позивача судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 259, 260, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити, що спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишається проживати із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 самостійно виховує та утримує дитину, а саме свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із яким вони проживають за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко