Справа № 175/4653/24
Провадження № 2/175/791/24
Іменем України
(заочне)
11 березня 2025 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.
при секретареві судового засідання Кальченко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми боргу,
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми боргу.
04 квітня 2024 року до суду надійшли матеріали позовної заяви.
Того ж дня, згідно розподілу автоматизованої системи «Д-3» справу було розподілено до провадження судді Бойка О.М.
Ухвалою від 05 квітня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
В позовних вимогах просить суд стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою від 26.12.2019 року у розмірі 79000,00 грн. та суму судових витрат, що складаються з судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.12.2019 року ОСОБА_1 надав у борг грошові кошти в сумі 35000,00 гривень ОСОБА_2 , з вимогою про повернення боргу в строк до 26.01.2020 року.
В подальшому 06.08.2020 року ОСОБА_1 надав у борг грошові кошти в сумі 44000,00 гривень ОСОБА_2 , з вимогою про повернення боргу в строк до 26.08.2020 року.
Станом на день звернення позивача до суду, відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення позики.
Відповідач не надав, у встановленні судом строки, відзиву на позовну заяву.
Позивач у судовому засіданні не з'явився, про час та місце був належним чином повідомлений. Надав клопотання в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач у судовому засіданні не з'явився, про час та місце був належним чином повідомлений, клопотань щодо неявки не надавав.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
За даних обставин суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи за правилами Глави 11 Розділу 3 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
26.12.2019 року ОСОБА_1 надав у борг грошові кошти в сумі 35000,00 гривень ОСОБА_2 , з вимогою про повернення боргу в строк до 26.01.2020 року.
В подальшому 06.08.2020 року ОСОБА_1 надав у борг грошові кошти в сумі 44000,00 гривень ОСОБА_2 , з вимогою про повернення боргу в строк до 26.08.2020 року.
Відповідно до розписки від 26.12.2019 р. на суму 35 000 грн., строк повернення боргу встановлено до 26.01.2020 року.
На момент звернення до суду відповідачка не виконала своє зобов?язання, таким чином прострочка виконання грошового зобов?язання з боку відповідачки складає повних - 50 місяців - за період з 26.01.2020 по 26.03.2024 р.
У відповідності до ст. 625 ЦІК України, - «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Отже у позивача є право вимагати від відповідачки сплатити суму боргу, а також три відсотки річних з простроченої суми.
Три відсотки річних з простроченої суми складають - 1050 грн., за рік виходячи з розрахунку 35 000 грн. х 3% = 1050 грн.
Три відсотки річних з простроченої суми складають відповідно - 87,5 грн. на місяць виходячи з розрахунку : - 1050грн., : 12 = 87,5 грн.
Таким чином відповідачка повинна сплатити на користь позивача три відсотки з простроченої суми грошового зобов?язання за весь період прострочки у сумі 4375 грн., виходячи з розрахунку - 87,5 грн., х 50 (місяців прострочки) = 4375 грн.
Таким чином за розпискою від 26.12.2019 року заборгованість складає - 35 000 грн., сума основного боргу та 4375 грн., - три відсотки річних з простроченої суми зобов?язання.
Відповідно до розписки від 06.08.2020 р., на суму 44 000 грн., строк повернення боргу встановлено до 26.08.2020 року.
На момент звернення до суду відповідачка не виконала своє зобов?язання, таким чином прострочка виконання грошового зобов?язання з боку відповідачки складає повних - 43 місяці - за період з 26.08.2020 по 26.03.2024 р.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, - «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Отже у позивача є право вимагати від відповідачки сплатити суму боргу, а також три відсотки річних з простроченої суми.
Три відсотки річних з простроченої суми складають - 1320 грн., за рік виходячи з розрахунку 44 000 грн. x 3% = 1320 грн.
Три відсотки річних з простроченої суми складають відповідно - 110 грн. на місяць виходячи з розрахунку : - 1320 грн., : 12 = 110 грн.
Таким чином відповідачка повинна сплатити на користь позивача три відсотки з простроченої суми грошового зобов?язання за весь період прострочки у сумі 4730 грн., виходячи з розрахунку - 110 грн., х 47 (місяців прострочки) = 4730 грн.
Таким чином за розпискою від 06.08.2020 року заборгованість складає - 44 000 грн., сума основного боргу та 4730 грн., - три відсотки річних з простроченої суми зобов?язання.
На момент розгляду справи відповідачем умови договорів позики так і не виконанні та грошові кошти не повернуті.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; на виконання ч. 1 ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 606/2445/14-ц.
Також, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Оскільки, Конвенція та практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права на виконання ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" поняття «власність» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тлумачиться дуже широко, адже воно охоплює цілу низку інтересів економічного характеру та, згідно з рішеннями визнавалося таким, що підпадає під захист статті 1 Першого протоколу рухоме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні блага, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням арбітражу, право на пенсію, право землевласника на оренду плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатися професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Отже, зважаючи на наведене, у тому числі на широкий зміст статті 1 Першого протоколу, порушене право власності позивача підлягає захисту та поновленню у зазначеній в цьому рішенні спосіб.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ч.1 ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів за договором позики підлягають до задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 211,20 грн. сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 525-526, 530, 611, 625, 1046-1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми боргу - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою від 26.12.2019 року у розмірі 35000,00 грн., а також 3% річних в розмірі 4375,00 грн. та за розпискою від 06.08.2020 року у розмірі 44000,00 грн., а також 3% річних в розмірі 4730,00 грн., що загалом складає - 88105,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору при подачі позову у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бойко О.М.