Справа № 161/13681/24
Провадження № 2/161/957/25
20 березня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
при секретарі судових засідань - Новак Л.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Олейника І.Ю.,
представника третьої особи - Стецюка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло», Луцького міського голови Ігоря Поліщука, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Луцька міська рада, про порушення прав споживача та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного комунального підприємства «Луцьктепло», Луцького міського голови Ігоря Поліщука, Луцької міської ради про порушення прав споживача та стягнення моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Між нею та ДКП «Луцьктепло» укладено «Публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії» від 31 грудня 2020 року, який втратив чинність на підставі «Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 11.10.2021.
Вказує, що вона є Споживачем послуг з централізованого постачання теплової енергії, а ДКП «Луцьктепло» - їх Виконавцем.
Оскільки, з моменту приєднання до Договору Виконавець послуг не надав їй документи, що підтверджують виконання Договору, вона звернулась до нього з письмовою заявою про надання таких документів. Засобами поштового зв?язку «Укрпошти», вона отримала пакет документів на 41 аркуші, які повністю або частково сформовані на російській мові.
Вважає, що через це вона не змогла довести в суді факт неправильного розподілу ДКП «Луцьктепло» теплової енергії між співвласниками будинку АДРЕСА_2 , оскільки суди приймають письмові докази виключно державною мовою.
Рішеннями Волинського апеляційного суду зобов?язано стягнути з неї та членів її родини плату за теплову енергію, фактично спожиту власниками нежитлових приміщень першого поверху даного будинку.
За своєю організаційно-правовою формою ДКП «Луцьктепло» є державним комунальним підприємством, а тому беззаперечним є те, що єдиною та виключною формою ділового спілкування зі споживачами для ДКП «Луцьктепло» є українська мова.
05 липня 2023 року Волинська обласна прокуратура проінформувала позивачку, що за результатами розгляду її заяви від 31 травня 2023 року прийнято рішення про скерування її Луцькому міському голові для вирішення піднятих в заяві питань, оскільки саме Луцька міська рада є засновником ДКП «Луцьктепло», а управління справами здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади розпорядженням Луцького міського голови на контрактній основі (статут ДКП «Луцьктепло»).
Зазначає, що саме Луцький міський голова є відповідальним за порушення директором ДКП «Луцьктепло» норма права.
Керуючись висновком Уповноваженого із захисту державної мови, вважає бездіяльність Луцького міського голови Ігоря Поліщука в період військової агресії з боку російської федерації й використанням нею «мовного питання» як одного з інструментів своєї геополітичної експансії, є загрозою українській мові, що рівносильно загрозі національній безпеці України, існуванню української нації та її держави.
Отримавши від Уповноваженого із захисту державної мови лист № 3758/05-Вих. від 11.07.2023 року про усунення порушень, які стосуються функціонування української мови, ДКП «Луцьктепло» не усунуло існуючі порушення та не надало позивачці, як споживачу послуг, інформацію (витребувані документи) українською мовою, чим, як вказує позивачка, ДКП «Луцьктепло» позбавило її можливості доказати в Волинському апеляційному суді неправильне визначення ДКП «Луцьктепло» ціни фактично наданих мені послуг з постачання теплової енергії.
Зазначає, що Луцький міський голова Ігор Поліщук не вживає належних заходів реагування для усунення правопорушення, своєю бездіяльністю свідомо та навмисно сприяє поширення російської мови в сфері ділового спілкування на території Луцької територіальної громади.
Крім того, без рішення власників квартир, директор ДКП «Луцьктепло» Іван Скорупський разом із представниками окупанта - російського ПрАТ «Київстар» від?єднали від загальнобудинкової мережі теплопостачання нежитлове приміщення першого поверху, в якому розташоване належне російським олігархам підприємство, та нібито встановити там індивідуальне опалення, в результаті чого належне російським олігархам підприємство протиправно не бере дольової участі в утриманні загальнобудинкових мереж постачання теплової енергії.
Пояснює, що Луцький міський голова Ігор Поліщук не реагує на незаконні дії директора ДКП «Луцьктепло», свідомою бездіяльністю сприяє їх вчиненню заради створення комфортних умов російським олігархам в м. Луцьку та перекладанням на мене частини вартості комунальних послуг, які вони споживають.
Зазначає, що Луцький міський голова Ігор Поліщук своєю бездіяльністю, а саме, не здійсненням контролю за дотриманням ДКП «Луцьктепло» законодавства щодо захисту прав споживачів, порушенням прав як споживача послуг з постачання теплової енергії, часткового перекладання на позивачку вартості послуг з постачання теплової енергії, спожитих ПрАТ «Київстар», що належить російським бізнесменам, які фінансують російську агресію росії проти України, Луцький міський голова Ігор Поліщук спричинив їй матеріальну шкоду у вигляді стягнення з мене на підставі рішень Волинського апеляційного суду (справа № 161/7775/22 та справа № 161/4499/23) плати за неспожиту теплову енергію у розмірі 25 тисяч гривень.
Моральну шкоду, заподіяну їй бездіяльністю Луцького міського голови Ігоря Поліщука, а саме, не здійсненням контролю за дотриманням ДКП «Луцьктепло» законодавства щодо захисту прав споживачів (ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування»), порушенням моїх прав як споживача послуг з постачання теплової енергії, часткового перекладання на мене вартості послуг з постачання теплової енергії, спожитих ПрАТ «Київстар», що належить російським бізнесменам, які фінансують російську агресію росії проти України я оцінюю в 100 000 гривень.
А тому, просила суд ???стягнути солідарно з Луцького міського голови - керівника Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської ради та ДКП «Луцьктепло» на її користь 100 000 гривень, як справедливе відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй бездіяльністю Луцького міського голови Ігоря Поліщука - керівника Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської ради, яка полягає у порушенні її прав споживача послуг з постачання теплової енергії, а саме : - не здійсненні ним контролю за дотриманням її прав споживача ДКП «Луцьктепло» при розподілі об?ємів спожитої теплової енергії між співвласниками будинку АДРЕСА_2 , - не забезпеченні виконання директором ДКП «Луцьктепло» Іваном Скорупським п.10 статті 39 «Публічного договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії» від 31 грудня 2020 року та п. 11 ст.43 «Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії» від 11 жовтня 2021 року в частині розподілу об?ємів спожитої теплової енергії між співвласниками будинку АДРЕСА_2 ; - не реагуванні на звернення щодо запровадження ДКП «Луцьктепло» російськи мови як мови ділового спілкування.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2024 відкрито загальне позовне провадження.
05.08.2024 на адресу суду надійшов відзив, який міський голова Ігор Поліщук обґрунтовує тим, що згідно із підпунктом 3 пункту «б» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів. Повноваження міського голови передбачені у статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказує, що, твердження позивачки щодо недотримання Луцьким міським головою положень статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слід вважати безпідставним. Визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб?єкта владних повноважень здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що позивачем не надано суду доказів (судових рішень) про визнання бездіяльності Луцького міського голови щодо нездійснення контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») протиправними, внаслідок чого відсутні будь-які підстави для задоволення позову. Позивач у позовних вимогах просить суд стягнути солідарно з Луцького міського голови - керівника Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської ради та ДКП «Луцьктепло» на її користь 100 000 гривень, як справедливе відшкодування моральної шкоди. Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже, задоволення позовної вимоги щодо стягнення з міського голови моральної шкоди, у разі її наявності, на користь позивача, відповідно до положень статті 1174 Цивільного кодексу України, є неможливим. Також, позивач документально не підтверджує наявність моральної шкоди та не зазначає наявності причинно-наслідкового зв?язку між діяннями та шкодою. Вказує, що директор ДКП «Луцьктепло» несе персональну відповідальність за діяльність підприємства, а посилання на те, що міський голова у зв?язку із наданими йому повноваженнями призначати та звільняти директора ДКП «Луцьктепло» повинен нести відповідальність за дії іншої посадової особи є не обгрунтованими та надуманими. Судами у зазначених в позові судових справах було встановлено правомірність дій ДКП "Луцьктепло" щодо нарахування спожитих комунальних послуг ОСОБА_1 . Таким чином, доводи позивача слід вважати безпідставними та такими, що носять суб?єктивний характер, внаслідок чого позов не підлягає до задоволення. А тому просили суд, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 21.08.2024 залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло», Луцького міського голови Ігоря Поліщука про порушення прав споживача та стягнення моральної шкоди, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Луцьку міську раду.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити. Подала клопотання про уточнення назви посади ОСОБА_2 , а саме «міський голова».
Представник відповідача ДКП «Луцьктепло» Олейник І.Ю. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи Луцької міської ради Стецюк О.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач Луцький міський голова Ігор Поліщук у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Судом встановлено, що згідно індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 11.10.2021 ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого постачання теплової енергії, а ДКП «Луцьктепло» - їх Виконавцем (а.с. 4-11).
З відповіді Волинської обласної прокуратури від 05.06.2023 №27-р, засновником ДКП «Луцьктепло» є Луцька міська рада, управління справами підприємства здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади розпорядженням Луцького міського голови на контрактній основі (а.с.13).
Відповідно до листа Уповноваженого із захисту державної мови № 3758/05-Вих. від 11.07.2023 року, згідно зі ст. 6 ЗУ «Про забезпечення функціонування державної мови як державної» кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою (а.с.14-16).
У відповіді Виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.06.2023 №6.7-7/1772/2023, програма для контролю за роботою засобу обліку за допомогою систем дистанційної передачі даних розроблена та надається в користування разом з обладнанням Виробником, який надає доступ до програми безкоштовно для користувача, систематично оновлює її, а відтак, несе відповідальність за дотримання норм чинного законодавства у сфері інтерфейсів власних комп?ютерних програм та веб-сайтів. Офіційний сайт ДКП «Луцьктепло», вебсайти підприємства в соціальних мережах виконуються виключно українською мовою (а.с.17).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №161/11754/24, провадження №2/161/3501/24, позов ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло», Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцького міського голови Ігоря Поліщука про солідарне стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди. Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 19.12.2024 року (а.с.85-87).
При розгляді вищезазначеної справи, судом було встановлено, що на запит позивачки, як споживача послуг, відповідач надав їй інформацію частково російською мовою, що суперечить чинному законодавству, що свідчить про порушення ДКП «Луцьктепло» прав та законних інтересів позивачки ОСОБА_1 , як споживача послуг, які надаються останній відповідачем, чим позивачці завдано моральну шкоду.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.10.2023 у справі №161/13199/23, провадження №2/161/3416/23, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 28.11.2023 року (а.с.106-110).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №161/11754/24, провадження №2/161/3501/24, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло», Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцького міського голови Ігоря Поліщука про солідарне стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 19.12.2024 року (а.с.85-87).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.11.2024 у справі №161/10502/24, провадження №2/161/3246/24, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» надати ОСОБА_1 державною мовою витребувані нею документи, які були долучені до відповіді від 24.05.2023 в якості додатків на 41 аркуші та складені російською мовою. Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 24.12.2024 року (а.с.88-90).
Відповідно до п.4) ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, ї кількість, якість, асортимент, й виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Відповідно до статті 10 Конституції України Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» Єдиного державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення функціонування українсько мови як державної» цей Закон регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.
Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи - підприємці, інші суб'єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.
Відповідно до ч. 6 ст. 27 ЗУ «Про забезпечення функціонування державної мови як державної» інтернет-представництва (в тому числі вебсайти, вебсторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, медіа, зареєстрованих в Україні, а також суб'єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою. Поряд з версією інтернет-представництв (у тому числі вебсайтів, вебсторінок у соціальних мережах), виконаних державною мовою, можуть існувати версії іншими мовами. Версія інтернет-представництва державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.
Згідно ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування державної мови як державної» підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи-підприємці, інші суб'єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.07.2021 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі - Рішення) наголосив на тому, що громадянин України не має обов'язку володіти іншою мовою, ніж державна, тому надання йому поза його волею інформації іншою мовою, ніж державна, є порушенням його прав, що є несумісним із Конституцією України.
Крім того, Рішенням визначено, що у зв'язку з військовою агресією з боку російської федерації й використанням нею «мовного питання» як одного з інструментів своєї геополітичної експансії, загроза українській мові рівносильна загрозі національній безпеці України, існуванню української нації та її держави, і без повноцінного функціонування української мови в усіх ділянках публічного життя суспільства на всій території України українській нації загрожує втрата статусу й ролі титульної й державотворчої нації, що є рівнозначним загрозі зникнення Української держави з політичної карти світу. Українська мова як єдина державна має юридичний статус обов'язкового засобу спілкування в публічних сферах усередині країни.
У Рішенні також зазначено, що влада російської федерації використовує російську мову як один із інструментів геополітичної експансії, унаслідок чого створено загрозу загострення міжетнічних стосунків. Мовне питання від початку постання України як незалежної держави є одним із головних у веденні російською федерацією гібридної війни проти України. Трагічні наслідки таких дій з боку російської федерації для нашої держави виявилися в збройній агресії проти України, коли російська федерація здійснила окупацію частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також в Донецькій та Луганській областях з утратою Україною на цій частині території свого суверенітету.
З огляду на це громадяни України зобов'язані володіти винятково державною мовою та не зобов'язані володіти іншими мовами.
З метою забезпечення прав громадян України на отримання інформації та послуг державною мовою, Уповноважений із захисту державної мови офіційно звернувся на адресу ДКП «Луцьктепло» щодо необхідності оперативного вжиття всіх заходів стосовно усунення ознак порушень вимог Закону та приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства про державну мову.
Відповідно до статуту ДКП «Луцьктепло», затвердженого рішенням Луцької міської ради від 29.11.2023 №53/83, п.1.3 - засновником Підприємства і власником майна є Луцька міська територіальна громада в особі Луцької міської ради. (а.с.71-76).
Згідно розпорядження Луцького міського голови від 11.11.2019 №979-рб призначено ОСОБА_3 з 12.11.2019 року на посаду директора ДКП «Луцьктепло», як переможця конкурсу, згідно умов, передбачених контрактом (а.с.78).
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку поділяються на власні (самоврядні) та делеговані. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад на здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» належать до делегованих.
Отже, призначивши своїм розпорядженням на посаду директора ДКП «Луцьктепло» - голова Луцької міської ради здійснює контроль за його діяльністю і є відповідальним за порушення ним норм права, а тому суд вважає, що він не належно виконав свій обов'язок щодо припинення порушення прав позивачки як споживача послуг з постачання теплової енергії, що свідчить про порушення її прав.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди.
Згідно з ч.ч.1-2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між винними діями та наслідками, що настали.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові № 209/104/20 від 14.12.2022 року.
Позивачка зазначає, що завдана моральна шкода полягає у бездіяльності Луцького міського голови Ігоря Поліщука у порушенні її прав як споживача послуг з постачання теплової енергії, а саме : - не здійсненні належного контролю за дотриманням її прав споживача ДКП «Луцьктепло» при розподілі об?ємів спожитої теплової енергії між співвласниками будинку АДРЕСА_2 , - не забезпеченні виконання директором ДКП «Луцьктепло» Іваном Скорупським п.10 статті 39 «Публічного договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії» від 31 грудня 2020 року та п. 11 ст.43 «Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії» від 11 жовтня 2021 року в частині розподілу об?ємів спожитої теплової енергії між співвласниками будинку АДРЕСА_2 ; - не реагуванні на звернення щодо запровадження ДКП «Луцьктепло» російської мови як мови ділового спілкування.
Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановлено, що бездіяльність відповідача, призвела до порушення прав позивачки, завдання душевних, емоційних переживань, порушення умов, позивачка змушена була звертатися до суду за захистом своїх прав, що, в свою чергу, спричинило позивачці психоемоційні переживання, хвилювання, нервування.
У зв'язку з вищезазначеним, виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачки, суд визначає в розмірі 4 000 грн, що є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Стягнення у такому розмірі не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.
Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., позивачка не надала суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення їй моральної шкоди в цьому розмірі, на підставі яких позивачка оцінила свої моральні страждання. Такий розмір моральної шкоди, на думку суду, є завищеним і неспівмірним.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення моральної шкоди з ДКП «Луцьктепло» та міського голови Ігоря Поліщука підлягають задоволенню, однак в меншому розмірі, а саме 4000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про захист прав споживачів, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідачів на користь держави судового збору.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло», Луцького міського голови Ігоря Поліщука, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Луцька міська рада, про порушення прав споживача та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Луцького міського голови Ігоря Поліщука та Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 4 000 (чотири тисячі) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Луцького міського голови Ігоря Поліщука та Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь держави судовий збір по 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп з кожного.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач 1: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло», 43005, м. Луцьк, вул. Гулака - Артемовського, 20 , ЄДРПОУ 30391925;
Відповідач 2: Луцький міський голова Ігор Поліщук, 43025, м. Луцьк вул. Богдана Хмельницького, 19;
Третя особа: Луцька міська рада, 43025, м. Луцьк вул. Богдана Хмельницького, 19, ЄДРПОУ 04051327.
Повне судове рішення складено 26.03.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк