Справа№751/829/25
Провадження №2-а/751/60/25
28 березня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Діденко А.О.,
секретаря судового засідання Бобровник Н.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
представник позивача - ОСОБА_2
представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3
представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_4
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Чернігова справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови тимчасово виконуючого обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_6 майора ОСОБА_5 №429/19 від 06.01.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 06.01.2025 позивач був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому було повідомлено про необхідність пройти військово-лікарську комісію на предмет визначення придатності до військової служби. Позивач не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, однак повідомив працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки про те, що пройде комісію після того, як візьме із собою всі необхідні медичні документи та медичні картки, оскільки в позивача існують проблеми зі здоров'ям і він планував проведення операції. При цьому позивач акцентує увагу, що він згідно вимог законодавства був зобов'язаний надати для проходження ВЛК медичну карту амбулаторного хворого за встановленою чинним законодавством формою, однак був позбавлений можливості її надати. Однак, щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за фактом відмови від проходження військово-лікарської комісї, якої позивач в дійсності не висловлював.
Позивач також зазначає, що відповідно до адміністративного протоколу розгляд справи про адміністративне правопорушення був призначений на 10.01.2025 об 11.00 год. Однак з 08.01.2025 по 17.01.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а тому не міг з'явитися для розгляду його справи із поважних причин, про що повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає також, що у відповідній графі протоколу у справі про адміністративні правопорушення, який передбачений для внесення відомостей про наявність свідків правопорушення, відсутні відомості про свідків, які підтверджують факт відмови від проходження ВЛК.
У відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, в якій має бути зазначено про направлення на проходження ВЛК як додаток до протоколу, відповідний додаток відсутній і позивач такого направлення не отримував.
За наведених вище обставин позивач вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення протиправною, просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 29 січня 2025 року відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 06.02.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку із залученням до участі у справі як співвідповідача начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_6 .
Також 17.02.2025 розгляд справи відкладався у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
07.03.2025 від представника відповідача 1 ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява, за змістом якої просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що позивач був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зі змістом протоколу ознайомлений. Також він не конкретизував наявність захворювань, в тому числі хронічних, що заважали йому пройти ВЛК, а про наявність підстав для отримання відстрочки ним не повідомлялось. Вказує, що проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого настає відповідальність. При цьому позивач і надалі ухиляється від виконання своїх обов'язків.
Ухвалою від 07.03.2025 суд перейшов до розгляду вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено.
Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 13 березня 2025 року замінив відповідача - начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_6 , належним відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим останнього виключенню зі складу учасників справи як третю особу.
Також протокольною ухвалою суду від 13.03.2025 у судовому засіданні оголошена перерва.
17.03.2025 відповідач 2 ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду письмове пояснення, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач систематично ігнорує обов'язок із проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до проходження військової служби. Так, рекомендованим поштовим відправленням ІНФОРМАЦІЯ_2 направив позивачу повістку на виклик для уточнення даних на 06.12.2024 о 14:00 за зареєстрованим місцем проживання позивача, однак позивач до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не з'явився. У зв'язку із неявкою для проходження військово-лікарської комісії позивача було оголошено у розшук та доставлено 06.01.2025 працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак ОСОБА_1 від проходження військово-лікарської комісії відмовився, використавши формальний привід відсутності із собою медичних документів. Зазначає, що відсутність при особі медичних документів не є поважною причиною не проходження військово-лікарської комісії, адже в силу вимог нормативно-правових актів члени військово-лікарської комісії мають доступ до електронної системи охорони здоров'я, і надання певних документів є необхідним виключно в разі відсутності відповідної інформації в системі. Акцентує увагу, що протокол у справі про адміністративне правопорушення складено та підписано уповноваженою особою із дотриманням вимог нормативно правових актів. Про жодні поважні причини неявки для розгляду справи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 своєчасно не повідомляв. Також просив взяти до уваги подальшу поведінку позивача, яка свідчить саме про ухилення останнього від проходження військово-лікарської комісії, адже станом на час розгляду справи в суді позивач на проходження військово-лікарської комісії не з'явився.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити з підставі, викладених у ньому.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючи на підстави, викладені в письмових поясненнях.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений.
Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до ст. 227 КАС України 25.03.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 28 березня 2025 року о 12 годині 00 хвилин.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 склав щодо позивача ОСОБА_1 повістку №1429024 від 26.11.2024 про виклик для уточнення даних на 06.12.2024 о 14:00 год (а.с. 47 зворот). Цю повістку на зареєстровану адресу позивача було направлено рекомендованим поштовим відправленням, яке було повернуто відправнику у зв'язку із відсутністю позивача за вказаною адресою (а.с. 46).
За наведених обставин відомості щодо позивача було поміщено до електронної бази органів Національної поліції стосовно осіб, яких оголошено у розшук у зв'язку із порушенням мобілізаційного законодавства, що вбачається із викопіювання з відомостей відповідної інформаційної бази даних (а.с. 48) та пояснень учасників справи, наданих у судовому засіданні.
Як було встановлено з пояснень учасників справи у судовому засіданні, та не ставилося під сумнів ніким із них, 06.01.2025 позивача ОСОБА_1 було доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У подальшому, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено направлення №СМТЦК/183 від 06.01.2025 до військово-лікарської комісії щодо солдата запасу ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в Збройних силах України у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період за формою №11 згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі «Порядок №560») (а.с. 47).
Як слідує з пояснень сторін у судовому засіданні та жодною зі сторін не заперечувалося, позивач ОСОБА_1 повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що проходити військово-лікарську комісію він не відмовляється, але не може пройти її за відсутності медичних документів, що підтверджують точний діагноз.
Вказану вище позицію ОСОБА_1 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 було кваліфіковано як відмову від проходження військово-лікарської комісії.
Щодо позивача ОСОБА_1 заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 - начальником мобілізаційного відділення майором ОСОБА_5 було складено адміністративний протокол №429/19 від 06.01.2025 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період (а.с. 16).
За змістом адміністративного протоколу ОСОБА_1 інкримінувалося порушення вимог абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови від проходження військово-лікарської комісії згідно із виписаним йому направленням.
Указаний протокол містить роз'яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП та змісту статті 63 Конституції України, а також містить сповіщення про розгляд справи про адміністративне правопорушення об 11.00 год 10.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сповіщення позивача про дані відомості підтверджується його особистим підписом у відповідній графі протоколу.
У відповідній графі протоколу, яка фіксує пояснення особи, щодо якої такий протокол складено, позивачем наведено власноручне пояснення такого змісту «Проходити ВЛК не відмовляюся, але не можу за відсутності медичних документів, що підтверджують точний діагноз».
Постановою №429/19 від 10.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, що була винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 - начальником мобілізаційного відділення майором ОСОБА_5 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп (а.с. 15).
ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін
Всебічно та повно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам сторін по справі, суд визнав необґрунтованими доводи позивача та дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову, з урахуванням такого.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Ключовими питаннями, на які суд має надати відповідь у межах розгляду даної адміністративної справи, є те, чи утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, дії ОСОБА_1 , які є предметом оцінки в межах даної справи, та чи було дотримано суб'єктом владних повноважень процедуру притягнення до адміністративної відповідальності.
Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
За приписами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Нормами абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Абзацом 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» також встановлено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23 лютого 2022 року передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 74 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16 травня 2024 року, вбачається, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Як слідує з матеріалів справи, щодо позивача ОСОБА_1 посадовою особою відповідного органу комплектування та соціальної підтримки було виписано відповідне направлення на проходження військово-лікарської комісії щодо визначення придатності до проходження військової служби. Сторонами не оспорюється, що позивач вказав, що не відмовляється від проходження військово-лікарської комісії, однак не може її пройти за відсутності документів, які підтверджують точний діагноз. Аналогічного змісту позиція позивача була зафіксована в його власноручному поясненні в адміністративному протоколі: «Проходити ВЛК не відмовляюся, але не можу за відсутності медичних документів, що підтверджують точний діагноз».
На думку суду, в окремих випадках відсутність медичних документів в особи може слугувати поважною причиною для відкладення проходження військово-лікарської комісії, адже метою діяльності такої комісії є визначення об'єктивного стану здоров'я призовника чи резервіста, що не завжди є можливим виключно на підставі даних, наявних в електронних базах даних.
Водночас суд зауважує, що й відмова особи від проходження військово-лікарської комісії не завжди може мати характер прямо сформульованої лексично відмови, а може мати фактичний характер, що випливає із дій або бездіяльності особи. При цьому, не виключеним є використання особою формально поважних приводів чи обставин для того, аби фактично ухилитися від проходження військово-лікарської комісії. Така поведінка особи може мати ознаки правового явища «зловживання правом», тобто використання особою наявного у неї легального права з метою, яка змісту такого права суперечить - зокрема з метою завдання шкоди іншим особам, ухилення від виконання законних обов'язків або уникнення юридичної відповідальності.
Аналіз фактичних обставин даної справи дає підстави для висновку, що поведінка позивача була вірно кваліфікована відповідачем саме як відмова від проходження військово-лікарської комісії, з рахуванням такого.
У першу чергу суд звертає увагу на те, що повідомляючи про неможливість проходження військово-лікарської комісії за відсутності документів, що підтверджують точний діагноз, позивач, як це вбачається із його власноручно написаного пояснення в протоколі та з пояснень сторін в судовому засіданні, не повідомляв посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про конкретний зміст діагнозів, які мали би бути досліджені комісією на підставі відповідних медичних документів, а також про те, які саме медичні документи планував надати позивач та про строк, який об'єктивно є необхідним для їх підготовки.
На переконання суду, у разі щирого бажання позивача надати медичні документи для вивчення членам військово-лікарської комісії, позивач мав би заявити клопотання про відкладення проведення такої комісії, та повідомити посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про конкретний діагноз, що потребує додаткового дослідження з урахуванням таких документів.
Однак посилання позивача, наведене зокрема у поясненнях до адміністративного протоколу, на неможливість проходження військово-лікарської комісії за відсутності неконкретизованих медичних документів сформульовано у такий спосіб, який дозволяє уникнути визначення конкретної дати наступного проходження комісії (у разі її відкладення) та конкретного змісту питань, що підлягають додатковому вивченню з урахуванням можливого подання медичних документів.
До матеріалів позовної заяви позивачем було долучено єдиний медичний документ - копію виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №260 (а.с. 13), за змістом якого основний діагноз позивача - пупкова кила великих розмірів. Дата встановлення діагнозу (за даними цього документа) - 08.01.2025, дата складення виписного епікризу - 17.01.2025. Тобто, даний документ станом на момент видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії об'єктивно ще не існував, а інших документів, які позивач планував подати для оцінки комісією, до матеріалів позовної заяви не долучено. Матеріали позовної заяви також не містять пояснень позивача на предмет того, чому наявність такого діагнозу, як пупкова кила великих розмірів, не могла бути досліджена шляхом огляду лікарями-членами військово-лікарської комісії, або на підставі інформаційних баз даних.
Згідно із абзацом 2 пункту 3.5. глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджено наказом Міністерства оброни України від 14.08.2008 № 402, до початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю. Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
На відсутність відомостей в ЕСОЗ про відповідні діагнози позивач у ході розгляду справи не посилався, доказів невнесення відповідної інформації до ЕСОЗ суду не надав. При цьому, як уже відзначалося вище, на думку суду, навіть у разі об'єктивної необхідності подання певних документів, військовозобов'язаний для вирішення питання про можливість відкладення проходження військово-лікарської комісії повинен був повідомити посадовим особам органу комплектування та соціальної підтримки відомості про конкретні діагнози, які потребують дослідження на підставі додаткових документів, однак не посилатися в узагальненому вигляді на нібито неможливість проходження комісії.
Також суд зауважує, що главою 3 розділу І цього Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України унормовано порядок оскарження рішень, у тому числі постанов військово-лікарських комісій, до комісій вищестоящого рівня або до суду. Тобто в разі ігнорування членами військо-лікарської комісії певного об'єктивно існуючого діагнозу, особа наділена правом оскарження відповідного рішення комісії.
При оцінці дій ОСОБА_1 на предмет наявності в них ознак фактичної відмови від проходження військово-лікарської комісії суд не може оминути увагою й того факту, що, як було повідомлено представником відповідача 2 в судовому засіданні та не заперечувалося іншими учасниками провадження, після 06.01.2025 та станом на момент розгляду даної справи в суді ОСОБА_1 військово-лікарської комісії не пройшов.
За таких умов, суд доходить висновку, що в аспекті фактичних обставин даної справи поведінка позивача ОСОБА_1 була вірно розцінена посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 саме як відмова від проходження військово-лікарської комісії на предмет визначення придатності до проходження військової служби, чим ОСОБА_1 було порушено приписи абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Посилання позивача на неотримання направлення на проходження військово-лікарської комісії суд до уваги не бере, оскільки сам факт неотримання такого направлення узгоджується із обставинами відмови особи від проходження військово-лікарської комісії. Водночас сам факт складення відповідного направлення уповноваженою на те посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яке є додатком до адміністративного протоколу, підтверджується матеріалами справи та не спростовано учасниками.
Аргументи щодо відсутності в протоколі відомостей про свідків адміністративного правопорушення судом взяті до уваги не можуть бути, оскільки згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Тобто, відомості про свідків зазначаються в протоколі за наявності таких свідків, однак сама вимога про наявність свідків не визначена як імперативна та не може вважатися порушенням порядку складення протоколу. Такий висновок суду повністю узгоджується із положеннями абзацу 5 пункту 5 цієї Інструкції, за змістом яких відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.
Відхиляє суд також і аргументи позивача щодо порушення його права на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Як вбачається із листа від 08.01.2025 на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 80), ОСОБА_1 повідомляє про неможливість явки у зв'язку із хворобою та госпіталізацією на 09.00 год 10.01.2025 за повісткою. Однак як вбачається із протоколу, розгляд справи був запланований на ту ж дату та на 11.00 год, тобто мова йде про виклик для участі в іншому заході, ймовірно для проходження військово-лікарської комісії.
Однак навіть і цей лист, який, як свідчить трекінг поштового відправлення (а.с. 81), був фактично відправлений позивачем 09.01.2025, та фактично отриманий ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 13.01.2025.
При цьому слід зауважити, що згідно пунктів 1 та 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, місцева рекомендована кореспонденція доставляється в строк день відправки + три дні. А отже, відправлений позивачем лист 09.01.2025 не міг бути доставлений відповідачу 10.01.2025.
За таких умов, аргументи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, так і щодо порушення процедури складення адміністративного протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами у справі.
Щодо решти наведених учасниками аргументів суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
У ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження порушення відповідачем жодної з вимог, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України. Зокрема не знайшли свого підтвердження порушення принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки висновок відповідача щодо порушення позивачем мобілізаційного законодавства підтверджується наданими відповідачем в обґрунтування прийнятого ним рішення доказами.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування постанови тимчасово виконуючого обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_6 майора ОСОБА_5 №429/19 від 06.01.2025 року по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 28 березня 2025 року.
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 )
Суддя А.О. Діденко