Справа № 127/9535/25
Провадження 2-з/127/13/25
27 березня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позову),
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову на підставі положень ст. 149 та 152 ЦПК України.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 12.03.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2024 року за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання у справі №127/27292/22 та постановив касаційну скаргу задовольнити. Постанову Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2024 року скасувати, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2024 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №127/27292/22, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла й в порядку правонаступництва процесуального статусу Позивача набула її сестра ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 і в цей же день приватний нотаріус Майструк В.І. зареєструвала за нею право власності на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим позбавивши заявника права власності на це майно. ОСОБА_3 став правонаступником ОСОБА_4 на підставі заповіту. Оскільки, позивач була незаконно позбавлена права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вона має намір звернутися до суду із позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння.
З огляду на зазначене, у заявника є підстави вважати, що житловий будинок й земельна ділянка можуть бути відчужені ОСОБА_3 на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду. Тому звернулась із заявою про забезпечення позову до подання позову.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд не встановив необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням, а також не встановив необхідності призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Суд встановив, що вимога про забезпечення позову подана з додержання вимог, встановлених ст. 151 ЦПК України.
Згідно із ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року (пункт 4) роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Суд, враховуючи наведені у заяві доводи, дослідивши додані до заяви докази, дійшов висновку, що накладення арешту на спірне майно, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, адже з огляду на виниклі між сторонами спірні правовідносин цілком охоплюється предметом позову, а тому вважає за можливе задовольнити заяву та накласти арешт: на ??житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; ??земельна ділянка кадастровий номер 0510100000:02:009:0199, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна.
Суд зазначає, що забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.
Тобто, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Відповідно до частини першої та другої ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позову) задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна:
-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:009:0199, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
-заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
Копію ухвали надіслати сторонам у справі.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Горбатюк