Справа № 344/3874/25
Провадження № 2-а/344/62/25
27 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
представника позивача- адвоката Кузів Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузів Людмила Володимирівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №09/232 від 24.02.2025,-
04.03.2025 ( згідно штампу на поштовому конверті) представник позивача звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просила : скасувати постанову №09/323 від 24.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначено, що позивача було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних, та в подальшому було складено протокол №08/232 від 20.02.2025, про розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності щодо отриманої повістки в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24.02.2025 позивач прибув на розгляд справи в ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомив, що повістку не отримував, тому про виклик в ТЦК йому було не відомо. Також надав документи з бази даних Резерв+, на підтвердження того, що він перебуває на обліку як військовозобов'язаний, відстрочка діє до 08.05.2025, у зв'язку із навчанням на денній формі навчання. Однак працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено оскаржувану постанову та накладено на позивача штраф у розмірі 17000 грн.
06.03.2025 - ухвалою головуючої судді відкрито провадження у справі.
19.03.2025 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним зарахованим в запас, не маючи оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, підлягав виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних, а саме наявності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та встановлення ступеня придатності до військової служби. Оскільки, у відповідності до абзацу 6 пункту 6 Постанови КМУ № 560, перевірка підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, а також встановлення ступеня придатності до військової служби є складовими призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за допомогою засобів Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 04 жовтня 2024 року було сформовано та надіслано за допомогою засобів поштового зв'язку АТ «Укрпошти» повістку № 286151. Згідно з повісткою № 286151 ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , 14 жовтня 2024 року о 11 год. 00 хв. для уточнення даних. У зазначені в повістці дату, час та місце військовозобов'язаний не прибув. Про причини неприбуття не повідомив. У порушення вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 24 Постанови КМУ № 560 у подальшому, а саме протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП, не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів - не прибував. При цьому позивача слід вважати таким, що був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК та СП. Як зазначалось вище, військовозобов'язані вважаються такими, що належно оповіщені про необхідність прибуття до ТЦК та СП, з підстав визначених пунктом 41 Постанови КМУ № 560. Окрім того, відомості про необхідність прибуття до ТЦК та СП відображались на основній сторінці в електронному кабінеті військовозобов'язаного в мобільному застосунку «Резерв+», а саме містився запис: «Виявлено порушення правил військового обліку. Зверніться до територіального центру комплектування та соціальної підтримки», та відображено при формуванні електронного військовооблікового документу записом «Порушення правил військового обліку». Отже, позивачу було достеменно відомо про необхідність прибуття до ТЦК та СП. В частині тверджень позивача про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з навчанням зазначаємо, що для оформлення відстрочки в порядку визначеному пунктом 58 Постанови КМУ № 560 до комісії ТЦК та СП позивач не звертався. Натомість, згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, 12 листопада 2024 року позивачем самостійно оформлено відстрочку за допомогою застосунку Резерв + за пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, в період з 14 жовтня 2024 року (дата виклику до ТЦК та СП за повісткою) до 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 до ТЦК та СП для оформлення відстрочки чи перевірки підстав для надання відстрочки не звертався. Інших аргументів щодо відсутності складу адміністративного правопорушення позивачем не наведено. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Кузів Л.В., позовні вимоги підтримала та дала пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позові.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явився, були належним чином повідомленні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступне слово представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки військовозобов'язаного.
Тому в постанові про адміністративне правопорушення є необхідним посилання на порушення військовозобов'язаним вимог конкретної норми закону чи підзаконного акта.
За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до вимог ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
20.02.2025 офіцером відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 складено Протокол №08/232 про адміністративне правопорушення, за змістом якого громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не прибув згідно надісланої повістки до ІНФОРМАЦІЯ_2 в особливий період. Позивачем до такого надано зауваження, що повістки він не отримував.
Постановою №09/232 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 24.02.2025, що складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17 000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Посилаючись на відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, ОСОБА_1 в особі свого представника звернувся до суду з даним адміністративним позовом про скасування вищезазначеної постанови.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч.5 ст.160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Нормами ст.ст. 72,73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Як встановлено судом зі змісту оскаржуваної Постанови №11/194 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 24.02.2025, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП став висновок начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не прибув згідно надісланої повістки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, а під час зупинки поліцією дізнався, що перебуває в розшуку, так як не прибув згідно отриманої повістки.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 на виконання вимог Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» у строк встановлений законом, а саме 16.07.2024 оновив (уточнив) свої облікові (персональні) дані через застосунок «Резерв+», оскільки в його електронному кабінеті зазначено, що дані оновлено вчасно, відстрочка до 08.05.2025, тип відстрочки п.1 ч.2 ст. 23.
Відповідно до вимог 283 КУпАП, яка регламентує зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі «Абрамян проти росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Сутність пред'явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.
При цьому суд, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024.
Відповідно до п.28 вказаного Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Згідно п.31 Порядку, повістки мають право вручати, зокрема представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Відповідно до п.36 Порядку, за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені: представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Пунктом 41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В ході розгляду справи судом встановлено, що фактично в основу оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення представником ІНФОРМАЦІЯ_2 поставлено лише Протокол про адміністративне правопорушення від 20.02.2025 №08/232.
Посилання на інші докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП в оскаржуваній постанові відсутні.
Зокрема, ні до оскаржуваної постанови в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення, ані до відзиву на позов, представником ІНФОРМАЦІЯ_2 не додано будь-яких доказів, зі змісту яких вбачався би факт отримання ОСОБА_1 повістки (розпорядження) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на конкретну дату - на 14.10.2024 о 11 год. 00 хв. для уточнення даних, на яку він, за твердженням відповідача, не з'явився.
У відзиві на позов представник ІНФОРМАЦІЯ_2 посилалася на те, що повістку №286151, згідно з якою ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , 14.10.2024 о 11 год 00 хв, надіслано за допомогою засобів поштового зв'язку «Укрпошта». Однак докази отримання повістки ОСОБА_1 чи відмови в її отриманні, чи повернення поштових повідомлень - відсутні.
При цьому, суд зауважує, що саме в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності повинен міститися повний перелік доказів, на підставі аналізу яких посадова особа, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку про вину особи та накладення на неї адміністративного стягнення.
В оскаржуваній постанові посилання на такі докази, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні.
При цьому, сам протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, посилання на відповідні докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП не містить.
Крім того, суд звертає особливу увагу на те, належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав у встановленому законом порядку повістку і не з'явився до ТЦК у зазначений у ній час представником ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано.
Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Для встановлення «обґрунтованості висунутого обвинувачення» у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази по усіх епізодах обвинувачення, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини «поза розумним сумнівом».
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в даній адміністративній справі не надано до суду доказів, які спростовують наведені позивачем факти порушення порядку прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, встановлення самого факту правопорушення.
Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ч.3 ст.286 КАС України наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом, недостатність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, представником ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження слід закрити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 121, 241-246, 286 КАС України,суд,-
Позов задоволити.
Скасувати постанову №09/232 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 24.02.2025, що складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 , якою визнано ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., та провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати за сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 .
Представник позивача адвокат Кузів Людмила Володимирівна, адреса : Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ;
Відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.