27 березня 2025 року
м. Київ
справа №640/24801/19
адміністративне провадження №К/9901/8225/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження питання про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання постанови Верховного Суду від 20 січня 2023 року
у справі № 640/24801/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФ України в м. Києві, відповідач, боржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.09.2019;
- зобов'язати ГУ ПФ України в м. Києві здійснити виплату недоплаченої частини пенсії однією сумою, починаючи з 01.09.2019.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021, відмовив у задоволенні позову.
ОСОБА_1 оскаржив зазначені судові рішення у касаційному порядку.
Верховний Суд постановою від 20.01.2023 скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог:
- визнав протиправними дії ГУ ПФ України в м. Києві щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язав ГУ ПФ України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.09.2019;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , подане у порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якому позивач просив зобов'язати ГУ ПФ України в м. Києві у місячний строк подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023.
Верховний Суд ухвалою від 31.01.2024 зобов'язав ГУ ПФ України в м. Києві подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 протягом 30-ти днів з дати прийняття цієї ухвали.
У березні 2024 року відповідач надіслав до Суду звіт про виконання судового рішення (вих. № 2600-0904-7/42195 від 29.02.2024), в якому серед іншого зазначив, що на виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 Головне управління перерахувало ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром у розмірі 51 729,17 грн; виплати ж заборгованості за період з 01.09.2019 по 29.02.2024 у розмірі 874 746,64 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань.
Ухвалою від 11.04.2024 Верховний Суд не прийняв поданий відповідачем звіт від 29.02.2024 як належне документальне підтвердження виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 у повному обсязі (а саме в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат у загальному розмірі 874 746,64 грн після здійснення перерахунку пенсії з 01.09.2019) та установив ГУ ПФ України в м. Києві новий строк тримісячний для подання звіту про виконання судового рішення у зазначеній частині, з дня отримання ним копії цієї ухвали.
У червні 2024 року від відповідача до Верховного Суду надійшов звіт (вих. № 2600-0904-7/124566 від 21.06.2024), в якому останній зазначив, що виплату заборгованості, що виникла на виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19 за період з 01.09.2019 по 29.02.2024 в сумі 874 746,64 грн буде реалізовано в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, за рахунок коштів державного бюджету. При цьому ГУ ПФ України в м. Києві вживало заходів для інформування Пенсійного фонду України про необхідність фінансування виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19 у повному обсязі шляхом надсилання відповідних листів. Разом з тим, бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік ще не затверджений.
Верховний Суд своєю ухвалою від 19.08.2024 установив боржнику новий шестимісячний строк для подання звіту про виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 з дня отримання копії цієї ухвали в частині виплату позивачу заборгованості з виплати пенсії за період з 01.09.2019 по 29.02.2024 у розмірі 874 746,64 грн. Водночас у цій ухвалі касаційний суд відзначив, що Головне управління до цього моменту вживало заходи на виділення коштів для виконання ухваленого на користь ОСОБА_1 судового рішення. Фактична ж невиплата позивачу нарахованих коштів пов'язана із встановленою Пенсійним фондом України черговістю виконання судових рішень в межах бюджетних асигнувань.
Від ГУ ПФ України в м. Києві до Суду надійшов звіт (вих. № 2600-0804-7/29107 від 19.02.2025) про виконання рішення суду у справі № 640/24801/19, у якому останнє, покликаючись на виконання у повному обсязі судового рішення, просить прийняти та затвердити звіт Головного управління про виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023.
В обгрунтування звіту відповідач зазначає, що на виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 ним вчинено нарахування позивачу заборгованості з виплати пенсії останньому згідно з рішенням суду за період з 01.09.2019 по 29.02.2024 в сумі 874 746,64 грн.
Також відповідач у звіті акцентує увагу суду на тому, що фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду», за кодом КЕКВ 2710 «Виплата пенсій і допомог». У розумінні Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, і Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління лише формує та подає до Пенсійного фонду України відомості щодо проведення виплат пенсій, безпосереднє фінансування виплати здійснюється Пенсійним фондом України. За змістом положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку», п.п. 12 - 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, фінансування виплат, нарахованих на виконання судових рішень здійснюється Пенсійним фондом України в порядку черговості за датою набрання законної сили судовим рішенням та виключно в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Зокрема, в доведеному після затвердження Бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік (постанова Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1156) Плані доходів та видатків Головного управління в м. Києві кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду на 2024 рік визначені в розмірі 49 826,5 тис. грн. У межах виділених бюджетних коштів на 23.11.2024 ГУ ПФ України в м. Києві було здійснено розрахунок з пенсіонерами, заборгованості по виплаті перед якими обліковувалися на підставі рішень судів, які набрали законної сили по 19.11.2020. Сума ж коштів для погашення заборгованості з пенсійних виплат за подальшими рішенням суду має бути визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який Кабінетом Міністрів України досі не затверджений.
Таким чином, оскільки зазначена заборгованість підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, то Головне управління з метою забезпечення виконання судового рішення повністю звернулось до Пенсійного фонду України з відповідним листом від 12.02.2025 вих. № 2600-0405-5/25075 з питання фінансування заборгованості.
На підтвердження наведеного надав копії розрахунків на доплату пенсії за весь спірний період (в розрізі за місяцями), протоколів перерахунку пенсії, листа ГУ ПФ України в м. Києві від 12.02.2025 № 2600-0405-5/25075, План доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на 2024 рік, Тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на І квартал 2025 року, а також докази відправки звіту позивачу.
Позивач, ознайомившись із цим звітом від 19.02.2025, подав до Верховного Суду додаткові пояснення, де навів свої міркування стосовно причин невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати заборгованості та у взаємозв'язку із цим просив про таке:
- не приймати звіт начальника ГУ ПФ України в м. Києві від 19.02.2025 № 2600-0804-7/291107 з причини невиконання у повному обсязі постанови Верховного Суду від 20.01.2023;
- продовжити судовий контроль і встановити новий строк подання ГУ ПФ України в м. Києві звіту про виконання судового рішення;
- визнати протиправним встановлення Пенсійним фондом України черговості фінансування виплат, нарахованих на виконання судових рішень, за датою набрання законної сили судовим рішенням;
- визначити Пенсійний фонд України другим відповідачем у справі з метою гарантованого своєчасного виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 у повному обсязі;
- накласти на начальника ГУ ПФ України в м. Києві, відповідального за виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023, за її несвоєчасне та неналежне виконання штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- ухвалити окреме рішення щодо стягнення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, визначеної суми коштів, а саме 874 746,64 грн, шляхом її списання з рахунків Пенсійного фонду України та відповідачів, і зарахування на рахунок ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості з виплати пенсії за період з 01.09.2019 по 29.02.2024.
ОСОБА_1 вважає, що незважаючи на вчинені дії, станом на цей час Головним управлінням не виконано постанову Верховного Суду від 20.01.2023 у повному обсязі. Відповідач проігнорував вимоги ухвали Верховного Суду від 19.08.2024 щодо: вжиття завершальних заходів для виконання судового рішення; не обмеження при цьому лише направленням запитів на виділення коштів до Пенсійного фонду України; актуалізації перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень, ухвалених не на користь Фонду; ініціювання зміни системного підходу до виконання таких рішень.
Розглянувши зазначений звіт про виконання рішення суду, Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення, що узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а.
З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено ст.ст. 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно із п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Розгляд зазначеного звіту про виконання судового рішення здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження, а також після виходу одного з членів колегії суддів із відпустки.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3 ст. 382-2 КАС України.
Згідно ч. 1 - 4 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому за змістом норм ч. 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення, що стосується виплати заборгованості з пенсії (ухвала від 13.03.2025 у справі № 640/16655/21), висловив позицію про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов'язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає
Одночасно в іншій своїй ухвалі від 03.03.2025 у справі № 160/5259/20 Верховний Суд відзначив, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
У взаємозв'язку із наведеним Суд вважає за необхідне зазначити, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу судового контролю як штраф у випадку відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є обов'язком суду й направлено на забезпечення повної реалізації відповідного судового рішення.
При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Зокрема, перелік таких обставин при виконанні судового рішення, яке стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), визначений у ч. 5 ст. 382-З КАС України. А саме це відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами ст. 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень (боржника), судом має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Зокрема, суд повинен з'ясувати чи вживалися суб'єктом владних повноважень (зокрема, в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обгрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту ч. 2 і 5 ст. 382-3 КАС України.
Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у наданому звіті про виконання судового рішення, а також дослідивши долучені до звіту копії документів сукупно з іншими матеріалами справи, Суд встановив, що постанова від 20.01.2023 в частині здійснення перерахунку пенсії позивача виконана, але в частині виплати заборгованості за пенсією за період з 01.09.2019 по 29.02.2024 станом на день подання цього звіту така залишилася невиконаною. При цьому згідно з позицією сторін та їх доводів, на час розгляду звіту, не є спірною загальна сума заборгованості з пенсії, що становить 874 746,64 грн.
У контексті наведеного Суд враховує, що у силу приписів ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Поряд з цим за правилами п. 20 і 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається:
- взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;
- здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
У звіті від 19.02.2025 вих. № 2600-0804-7/29107, як й у попередніх своїх звітах про виконання судового рішення, датованих 29.02.2024, 21.06.2024, Головне управління зазначило, що причина невиконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 в частині виплати на користь позивача заборгованості з пенсійних виплат пов'язана виключно з відсутністю необхідного для цього бюджетного фінансування. Відповідач пояснив, що витрати Пенсійного фонду України на виплати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України затверджуються Бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Зокрема, відповідно до п. 7 розд. ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913, черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
А тому погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду здійснюється органами Пенсійного фонду України в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду , що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду», за кодом КЕКВ 2710 «Виплата пенсій і допомог».
Водночас, як слідує зі змісту Положення про Пенсійний фонд України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280), Положення про Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2), ГУ ПФ України в м. Києві лише формує та подає до Пенсійного фонду України відомості щодо проведення виплат пенсій, безпосереднє фінансування виплати здійснюється Пенсійним фондом України.
Так, за наслідком виділення в межах Бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік за окремою бюджетною програмою певної суми коштів Головним управлінням проведені розрахунки з пенсіонерами з виплат заборгованості з пенсій за рішеннями суду в порядку черговості за датою набрання рішення суду законної сили та згідно з виділеними бюджетними коштами. На дату 23.11.2024 ГУ ПФУ в м. Києві здійснено розрахунок з пенсіонерами по заборгованості з виплати пенсії на підставі рішень судів, які набрали законної сили лише на 19.11.2020.
Разом з тим, ГУ ПФУ в м. Києві зверталось до Пенсійного фонду України із листами від 13.02.2024 вих. № 2600-0505-5/30681 й від 17.04.2024 вих. № 2600-0505-5/79963 щодо виплати, нарахованих ОСОБА_1 на виконання згаданого судового рішення, коштів. Однак Пенсійний фонд України у своїх листах-відповідях від 16.05.2024 вих. № 2800-040203-9/30118 та від 10.06.2024 вих. № 2800-03021-9/35401 повідомив про можливість здійснення виплати зазначеного боргу лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, та в порядку черговості.
12.02.2025 ГУ ПФ України в м. Києві втретє звернулося до Пенсійного фонду України з листом № 2600-0405-5/25075 щодо здійснення фінансування виплати заборгованості у сумі 874 746,64 грн. Відповідь на вказаний лист від Пенсійного фонду України до матеріалів звіту не додана.
Суд вважає, що відповідачем не наведено обставин і не доведено належними та допустими доказами вжиття ГУ ПФ України в м. Києві достатніх й вичерпних заходів для виконання рішення суду в повному обсязі.
Так, стверджуючи про відсутність необхідного бюджетного фінансування для погашення заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат, ГУ ПФ України в м. Києві упродовж періоду з 20.01.2023 по 19.02.2025 втретє подано звіт про виконання рішення суду, який по суті є аналогічним за змістом попереднім.
При цьому Головне управління не надало Суду жодних доказів:
- інформування Головним управлінням Пенсійного фонду України в офіційному порядку про наявність зобов'язання з виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 в частині виплати суми заборгованості (зокрема, шляхом подання до Пенсійного фонду України пакету документів: документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення; розрахунку суми заборгованості, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою);
- докази не включення до Бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік та 2025 рік видатків на погашення заборгованості з пенсійних виплат саме за постановою Верховного Суду від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19;
- вжиття керівником Головного управління активних і достатніх дій, які б свідчили про належне виконання ним обов'язків та використання всіх доступних інструментів, спрямованих на встановлення дійсного стану розгляду органом вищого рівня питання погашення заборгованості на виконання судового рішення у справі № 640/24801/19, боржником за яким є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Стосовно ж покликання відповідача на випадки надсилання ним до Пенсійного фонду України листів від 13.02.2024 вих. № 2600-0505-5/30681, від 17.04.2024 вих. № 2600-0505-5/79963 й від 12.02.2025 № 2600-0405-5/25075, то Судом неодноразово акцентувалася увага Головного управління, що направлення таких запитів на виділення коштів до Пенсійного фонду України не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023. Необхідним також є вжиття заходів з метою актуалізацію перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень (зокрема, судового рішення у справі № 640/24801/19), ухвалених не на користь Фонду, та ініціювання зміни системного підходу до виконання таких рішень. Проте докази вчинення таких дій керівником ГУ ПФ України в м. Києві до останнього із звітів про виконання судового рішення в чергове не долучено.
Таким чином, звіт від 19.02.2025 не містить доказів вчинення Головним управлінням (безпосередньо його керівником) всіх можливих активних дій, направлених на виконання судового рішення у повному обсязі, як й доказів відсутності у відповідача відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів для погашення заборгованості з пенсійної виплати, як підстави для звільнення від застосування судом штрафу відносно боржника.
Разом з тим, враховуючи передбачене у ч. 5 ст. 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обгрунтованості доводів відповідача про те, що причина не виконання останнім рішення суду в частині виплати заборгованості за пенсією за спірний період в сумі 874 746,64 грн зумовлена виключно відсутністю фінансування витрат на зазначені цілі з Державного бюджету України попри вжитті керівником ГУ ПФ України в м. Києві активні заходи для отримання належного фінансування, а також встановлення підстав для накладення на керівника ГУ ПФ України в м. Києві штрафу, Суд вважає за можливе надати відповідачу можливість виконати судове рішення належним чином, здійснивши виплату нарахованої суми заборгованості пенсії, у зв'язку з чим, згідно положення ч. 3 ст. 382-3 КАС України вирішив встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, Суд доходить висновку про відмову у прийнятті звіту про виконання постанови Верховного Суду від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19 в частині виплати нарахованої різниці пенсії за спірний період та необхідності у встановленні нового строку для виконання судового рішення у вказаній частині, а також для надання доказів, які підтверджують відсутність (тимчасову відсутність) бюджетних асигнувань у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань - протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.
Стосовно заявлених позивачем вимог про залучення до участі у справі другим відповідачем Пенсійного фонду України та прийняття окремого рішення щодо стягнення з казначейських рахунків Пенсійного фонду України коштів в сумі 874 746,64 грн з перерахуванням таких на рахунок ОСОБА_1 , то останні не підлягають вирішенню в порядку розгляду звіту про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, Верховний Суд -
1. У прийнятті та затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання постанови Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 640/24801/19 - відмовити.
2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання постанови Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 640/8225/21.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати Верховному Суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 640/24801/19 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.
4. Одночасно зі звітом надати до Верховного Суду документальні докази погашення заборгованості з пенсійних виплат у загальному розмірі 874 746,64 грн або неможливості її сплати, докази вжиття відповідачем активних, достатніх і вичерпних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі.
5. Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, що звіт про виконання постанови Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 640/24801/19 має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб