26 березня 2025 року м. Дніпросправа № 183/5590/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 року у справі №183/5590/24 (головуючий суддя першої інстанції - Майна Г.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №608024 від 20 травня 2024 року,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, який був уточнений до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати дії інспектора сектору адміністративної практики Новомосковського РВП майора поліції Устименко М.М. з притягнення позивача до адміністративної відповідальності протиправними;
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ББА № 608024 від 20.05.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за частиною другою ст.126 КУпАП.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини справи та не прийнято до уваги доводи позивача. При оформленні адміністративних матеріалів працівником відповідача не вказано відомості про технічний засіб яким зроблено фото на місці вчинення адміністративного правопорушення та не вказано всю необхідну інформацію, так у постанові ББА № 608024 не вказано адреси свідків, як того передбачає стаття 256 КУпАП.
При цьому, зауважено, що відповідач не довів у встановленому порядку факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на скаргу, встановила наступне.
20.05.2024 року інспектором сектору адміністративної практики Новомосковського РВП майором поліції Устименко М.М. винесено постанову серії ББА №608024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 13 квітня 2024 року о 19:32 год. на вул. Гетьманська, 50 в м. Самар (Новомосковськ) Дніпропетровської області, керував транспортним засобом «BMW 530і», д/н НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР.
Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру МВС № 1246 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС № 31/29-1246-189 від 02 травня 2024 року, за наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував (а.с. 54).
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, до матеріалів адміністративної справи додано:
- пояснення свідків ОСОБА_2 від 25 квітня 2024 року та ОСОБА_3 від 01 травня 2024 року, із зазначенням повних адресних даних свідків (а.с.55-57);
- рапорт інспектора сектору адміністративної практики Новомосковського РВП майора поліції Устименка М.М. від 20 травня 2024 року (а.с.72-75);
- роздруківка фото зробленого запису систем вуличного відеоспостереження «Безпечне місто» та інших камер, встановлених на вул. В. Ковалівка та вул. Сучкова в м. Самар (Новомосковськ) Дніпропетровської області, якими зафіксовано рух транспортного засобу засобом «BMW 530і», д/н НОМЕР_1 , у період часу з 18:04 год. до 19:38 год. 13 квітня 2024 року вулицями 195 Стрілецької дивізії, Паланочна, Горького та Гетьманська, під керуванням саме ОСОБА_1 (а.с.67-71).
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини другої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 251 КУпАП установлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, позивача було повідомлено про початок розгляду щодо нього справи про притягнення до адміністративної відповідальності та роз'яснено йому положення ст. 268 КУпАП.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Разом з тим, постанова ББА №608024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП складена відповідно до ст.283 КУпАП, остання містить всі необхідні реквізити визначені КУпАП, а саме: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Бланк винесеної постанови цілком відповідає інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, зокрема ч. 5 Розділу IV вищевказаної інструкції визначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Таким чином, стягнення застосоване без порушення в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Оскільки, доказів які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем не надано, тому позовні вимоги необґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що працівники поліції діяли у межах та відповідності до вимог чинного законодавства, а в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі №183/5590/24 залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі №183/5590/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко