26 березня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9151/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Богатинський Б.В.) в адміністративній справі №280/9151/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №241670076116 від 22.08.2024.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи: 25.03.1985 - 23.04.1985 - Приморська ГРП треста «Дальневоствугіллярозвідка», 05.09.1987 - 28.09.1987 - помічником бурильщика в бурильному цеху; 03.11.1987 -13.10.1988 - фрезеровщиком механічного цеху №5 Сєвєродонецького приладобудівного заводу, 24.10.1988 - 12.10.1992 - СПО «Стеклооптика», 19.10.1992 - 04.01.1993 - працював плотником-бетонщиком 2 розряду проєктно-будівельної корпорації «Монолітбуд» м. Сєвєродонецьк, 05.01.1993 - 25.08.1993 - працював плотником - бетонщиком 2 розряду малого спільного підприємства «Базис», 26.08.1993 - 28.06.1996 - маляром штукатуром АОЗТ «Резерв», 01.07.1996 - 31.03.1997 - маляром штукатуром Сєвєродонецького підприємства «Модуль», 01.04.1997 - 01.08.2000 - маляром штукатуром 4 розряду ЧППФ «Строймонтаж» згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу, що дає право на пенсійне забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії не погоджується. Вважає, що неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність трудової книжки не може позбавляти його права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №241670076116 від 22.08.2024 в частині відмови у зарахуванні стажу ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.06.1984.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.06.1984: 25.03.1985 - 23.04.1985 - Приморська ГРП треста «Дальневоствугіллярозвідка», 05.09.1987 - 28.09.1987 - помічником бурильщика в бурильному цеху; 03.11.1987 -13.10.1988 - фрезеровщиком механічного цеху №5 Сєвєродонецького приладобудівного заводу, 24.10.1988 - 12.10.1992 - СПО «Стеклооптика», 19.10.1992 - 04.01.1993 - плотником-бетонщиком 2 розряду проєктно-будівельної корпорації «Монолітбуд» м. Сєвєродонецьк, 05.01.1993 - 25.08.1993 - плотником - бетонщиком 2 розряду малого спільного підприємства «Базис», 26.08.1993 - 28.06.1996 - маляром штукатуром АОЗТ «Резерв», 01.07.1996 - 31.03.1997 - маляром штукатуром Сєвєродонецького підприємства «Модуль», 01.04.1997 - 01.08.2000 - маляром штукатуром 4 розряду ЧППФ «Строймонтаж», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надає належної оцінки доводам відповідача щодо обов'язкового надання оригіналу документів для підтвердження страхового стажу. До заяви про призначення пенсії позивач надав копію трудової книжки замість оригіналу, чим порушив вимоги Порядку №22-1. Звертає увагу, що за відсутності оригіналу трудової книжки позивач не надав уточнюючі довідки згідно з Порядком №637 та не скористався можливістю підтвердити страховий стаж показаннями свідків у разі відсутності довідок. За наведених обставин, вважає, що суд першої інстанції не застосовує належним чином норми Закону №1058, Порядку №22-1, Порядку №637, оскільки дані нормативно-правові акти передбачають обов'язкове надання оригіналів документів про стаж, вік та заробітну плату, а також можливість підтвердження трудового стажу за умови відсутності трудової книжки уточнюючими довідками та показаннями свідків відповідно до Порядку №637.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Розглянувши заяву та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняте рішення від 22.08.2024 №241670076116, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та необхідного пенсійного віку.
У оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що необхідний пенсійний вік становить 60 років. Вік позивача становить 59 років 7 місяців 1 день. Необхідний страховий стаж становить не менше 32 років. Розглянувши заяву та надані документи, відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача складає 18 років 10 місяців 17 днів. За доданими документами не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки від 06.06.1984, оскільки надано копію трудової книжки. Дані періоди роботи взято до розрахунку за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись з рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що відповідачем у цій справі не проведено всебічного, повного і об'єктивного розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії, тому з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, в межах спірних правовідносин зобов'язав відповідача зарахувати періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.06.1984, з урахуванням висновків суду.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком рішенням від 22.08.2024, а також щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 25.03.1985 по 23.04.1985, з 05.09.1987 по 28.09.1987; з 03.11.1987 по 13.10.1988; з 24.10.1988 по 12.10.1992; з 19.10.1992 по 04.01.1993; з 05.01.1993 по 25.08.1993; з 26.08.1993 по 28.06.1996, з 01.07.1996 по 31.03.1997; з 01.04.1997 по 01.08.2000.
В якості підстави для відмови в зарахуванні спірних періодів, відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що за доданими документами не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 06.06.1984, оскільки надано її копію.
Позивачем не заперечується подання до територіального органу Пенсійного фонду України саме копії, а не оригіналу трудової книжки у зв'язку з її залишенням на території, що тимчасово окупована рф.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених тверджень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які стали підставою для незарахування означених періодів трудової діяльності позивача та відмови у призначенні пенсії за віком, оскільки позивач дійсно перебуває в такому становищі, коли для підтвердження свого права на належне пенсійне забезпечення надати оригінал трудової книжки фізично немає можливості.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №7726-5000912816 від 27.03.2022. Із вказаної довідки вбачається, що зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що у зв'язку з тимчасовою окупацією деяких територій Луганської області, де проживав позивач відмова відповідача у реалізації права на призначення пенсії за віком з підстави відсутності оригіналу трудової книжки та неможливості отримати уточнюючі довідку не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.06.1984 вбачається, що вона містить всі необхідні записи щодо періодів роботи позивача, вказані записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу по переводу, звільнення, а також печатку підприємств (а.с. 14-29).
В контексті наведеного та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, покладених ним в основу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, відповідач, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємств, на яких працював останній, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб'єктом владних повноважень у ході судового розгляду надано не було, як і не доведено відсутності у копії трудової книжки позивача, яка у даному випадку є єдиним документом, що підтверджує стаж відповідних записів чи неточностей.
З огляду на наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем у цій справі не проведено всебічного, повного і об'єктивного розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії, тому з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, в межах спірних правовідносин є необхідність для зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 06.06.1984, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/9151/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник