27 березня 2025 р. Справа № 480/5115/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Недригайлівської селищної ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 23.12.24 по справі № 480/5115/24
за позовом ОСОБА_1
до Недригайлівської селищної ради
про визнання протиправним, скасування розпорядження та поновлення на посаді,
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Недригайлівської селищної ради, у якій просить:
визнати протиправним та скасувати розпорядженням Недригайлівського селищного голови № 58-К від 13.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради;
стягнути з Недригайлівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 83 407.44 грн;
допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення компенсації за вимушений прогул за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що розпорядженням Недригайлівського селищного голови № 213-К від 22.11.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради.
Розпорядженням Недригайлівського селищного голови № 58-К від 13.05.2024 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради 13.05.2024 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Вказане звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним. Зазначає, що відповідачем надавалися пропозиції про переведення її на інші посаду. Від вищевказаної пропозиції позивач відмовилась у зв'язку з грубим порушенням вказаними діями законодавства про працю, не врахування її рівня професійної підготовки та професійних компетентностей та не забезпеченням дотримання норм законодавства щодо переважного права на залишення позивача на роботі.
Також вказує, що відповідачем не враховано її переважне право залишення на роботі, оскільки вона має статус особи, в сім'ї якої немає інших працівників із самостійним заробітком, а також позивач є одинокою матір'ю, яка виховує дитину інваліда. Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем не проведено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню та не запропоновано рівнозначну посаду відповідно до її професійної підготовки та професійних компетентностей, які відповідають її досвіду та кваліфікації, як на дату попередження про звільнення, так і на дату звільнення.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що 31.01.2024 Недригайлівським селищним головою видане розпорядження № 12-К «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради», зокрема згідно з підпунктом 4 пункту 1 розпорядження зазначено: «Попередити начальника відділу земельних відносин та екології селищної ради ОСОБА_1 ». У зв'язку з відмовою ставити підпис у листі ознайомлення з розпорядженням від 31.01.2024 № 12-К про попередження працівників Недригайлівської селищної ради 19.02.2024 був складений акт про відмову від ознайомлення з розпорядженням селищного голови від 31.01.2024 № 12-К «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради», в якому зазначено, що « ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення та запропоновано ознайомитися з розпорядженням селищного голови від 31.01.2024 № 12-К «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради» під підпис. У кабінеті селищного голови ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з розпорядженням селищного голови від 31.01.2024 № 12-К «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради». Також 19.02.2024 позивачу була запропонована посада заступника селищного голови з посадовим окладом 11 000.00 грн з доплатами згідно законодавства. У кабінеті селищного голови позивач відмовилась від ознайомлення з пропозицією посади заступника селищного голови під підпис. Текст пропозиції прочитано уголос, про що відповідно складений акт про відмову від ознайомлення з пропозицією про переведення на іншу посаду. Зазначає, що посадовий оклад начальника відділу станом на 19.02.2024 складав 6 900.00 грн, а заступника селищного голови 11 000.00 грн, що більший майже в два рази. Крім того, позивачу направлялись пропозиції про переведення на іншу посаду від 24.04.2024, від 30.04.2024 поштовим відправленням, а 13.05.2024 позивач власноруч проставила підпис і отримала пропозицію про переведення на іншу посаду. Були запропоновані позивачу посади : головного спеціаліста відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради, головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи Недригайлівської селищної ради, адміністратора центру надання адміністративних послуг Недригайлівської селищної ради та інспектора Недригайлівської селищної ради. Розпорядженням Недригайлівського селищного голови від 19.02.2024 № 19-к «Про тимчасову комісію з оцінки переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення» утворена тимчасова комісія з оцінки переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення. Комісією проведена оцінка переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення. Але переважне право на залишення на роботі залишилось не за позивачем. Вказує, що Недригайлівською селищною радою вживались всі можливі заходи щодо залишення позивача на роботі.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано розпорядженням Недригайлівського селищного голови № 58-К від 13.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 ну на посаді начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради з 14.05.2024.
Стягнуто з Недригайлівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 14.05.2024 по 23.12.2024, в розмірі 141 705.60 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Недригайлівської селищної ради витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000.00 грн.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради з 14.05.2024 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 19 041.69 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Рішення вмотивовано тим, що на позивача поширюється гарантія визначена ст. 184 КЗпП України, оскільки з 06.11.2022, після смерті чоловіка, ОСОБА_2 є вдовою та одинокою матір'ю, яка самостійно виховує і утримує дитину інваліда. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відносно позивача у спірних правовідносинах не була дотримана процедура звільнення, визначена ст. 42 та ст. 184 КЗпП України, що має наслідком скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на попередньо займаній посаді.
Суд звернув увагу на необґрунтованість вимог позивача в частині поновлення її на новій посаді (начальника відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради), оскільки суд має повноваження на поновлення, виключно на посаді з якої особу протиправно звільнено, у даному випадку на посаду начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з 14.05.2024 по 23.12.2024 становить: 885.66 грн х 160 днів = 141 705.60 грн. Також, дослідивши матеріали справи та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, часткове задоволення позовних вимог, ціну позову та значення справи для сторони, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд прийшов до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Недригайлівської селищної ради на користь позивача слід стягнути 10 000.00 грн витрати на правничу допомогу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що при винесенні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не враховано, що при звільненні позивача відповідачем дотримано процедуру вивільнення працівників, яка встановлена пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, частиною 2 статті 40, статтями 42, 49-2 цього КЗпП України.
Судом першої інстанції не враховано, що станом на 20.02.2024 документи, які підтверджують статус «мати одиначка» відповідачу не надано. Також документи, що підтверджують зазначений статус позивача були відсутні в її особовій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Литвиненко І.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що розпорядженням Недригайлівського селищного голови № 213-К від 22.11.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради. Даний факт підтверджується відповідним записом у її трудовій книжці (т. 1 а.с. 135-143)
Рішенням сесії 8 скликання Недригайлівської селищної ради від 30.05.2023 ОСОБА_1 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад визначених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно з сертифікатом виданим Сумським регіональним центром підвищення кваліфікації серія ЗПП № 24008503/004662-24 від 15.03.2024 ОСОБА_1 пройшла навчання за загальною професійною програмою підвищення кваліфікації для посадових осіб місцевого самоврядування з 04 до 15 березня 2024 (т. 1 а.c. 16)
Розпорядженням Недригайлівського селищного голови № 58-К від 13.05.2024 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради 13.05.2024 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 17-18)
Вказане звільнення з посади начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради позивач вважає незаконним та безпідставним, у зв'язку з чим і звернулася до суду.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон України № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом; посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно зі ст. 20 Закону України № 2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Згідно із ч. 4 ст. 36 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1частини першої статті 40 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи.
Так, частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Вимогами частини 3 статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Положеннями частини 1 статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», з-поміж тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;
11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Так, як встановлено судом рішенням 16-ї сесії 8 скликання Недригайлівської селищної ради від 18.10.2023 «Про затвердження в новій редакції загального переліку виконавчих органів селищної ради, загальної структури, чисельності та штатів апарату селищної ради та її виконавчих органів» пунктами 9 та 10 відповідно затверджено в новій редакції загальну структуру та чисельність апарату селищної ради та її виконавчих органів згідно з додатком 2, та затверджено в новій редакції штати апарату селищної ради та її виконавчих органів згідно з додатком 3 (т. 1 а.с. 24-27)
Згідно з додатком 2 «Загальна структура та чисельність апарату селищної ради та її виконавчих органів» загальна чисельність виконавчих органів Недригайлівської селищної ради становить 36 штатних одиниць, а загальна чисельність по всіх виконавчих органах Недригайлівської селищної ради становить 74.5 штатних одиниць.
Згідно з додатком 3 «Штат апарату Недригайлівської селищної ради та її виконавчих органів» загальний штат виконавчих органів Недригайлівської селищної ради становить 36 штатних одиниць, а загальна чисельність по всіх виконавчих органах Недригайлівської селищної ради становить 74.5 штатних одиниць.
Рішенням 18-ї сесії 8 скликання Недригайлівської селищної ради від 29.01.2024 «Про внесення змін до загального переліку виконавчих органів селищної ради, загальної структури, чисельності та штатів апарату селищної ради та її виконавчих органів», затверджених рішенням 16-ї сесії селищної ради від 18.10.2023 «Про затвердження в новій редакції загального переліку виконавчих органів селищної ради, загальної структури, чисельності та штатів апарату селищної ради та її виконавчих органів» (т. 1 а.с. 29-31) вирішила:
2. З 01.04.2024 перейменувати відділ управління комунальним майном Недригайлівської селищної ради на відділ комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради;
3. З 01.04.2024 реорганізувати відділ земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради шляхом приєднання до відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради;
5. З 29.01.2024 затвердити в новій редакції загальний перелік виконавчих органів селищної ради згідно з додатком 1;
6. З 29.01.2024 затвердити в новій редакції загальну структуру та чисельність апарату селищної ради та її виконавчих органів згідно з додатком 2;
7. З 29.01.2024 затвердити в новій редакції штати апарату селищної ради та її виконавчих органів згідно з додатком 3.
Згідно з додатком 2 «Загальна структура та чисельність апарату селищної ради та її виконавчих органів» загальна чисельність виконавчих органів Недригайлівської селищної ради становить 59.5 штатних одиниць, а загальна чисельність по всіх виконавчих органах Недригайлівської селищної ради становить 99 штатних одиниць.
Згідно з додатком 3 «Штат апарату Недригайлівської селищної ради та її виконавчих органів» загальний штат виконавчих органів Недригайлівської селищної ради становить 59.5 штатних одиниць, а загальна чисельність по всіх виконавчих органах Недригайлівської селищної ради становить 99 штатних одиниць.
Розпорядженням Недригайлівського селищного голови № 12-К від 31.01.2024 «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради» попереджено ОСОБА_1 начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради про скорочення та зміну істотних умов праці у зв'язку зі зміною штатного розпису (т. 1 а.с.14).
01.04.2024 ОСОБА_1 начальнику відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради надано письмову «Пропозицію про переведення на іншу посаду, в якій зазначено, що у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до рішення 18 сесії 8 скликання Недригайлівської селищної ради від 29.01.2024 «Про внесення змін до загального переліку виконавчих органів селищної ради, загальної структури, чисельності та штатів апарату селищної ради та її виконавчих органів, затверджених рішенням 16-ї сесії селищної ради від 18.10.2023 «Про затвердження в новій редакції загального переліку виконавчих органів селищної ради, загальної структури, чисельності та штатів апарату селищної ради та її виконавчих органів» пропонується ОСОБА_1 переведення на посаду головного спеціаліста відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради з посадовим окладом 5 100.00 грн з доплатами згідно законодавства, головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи Недригайлівської селищної ради з посадовим окладом 5 100.00 грн з доплатами згідно законодавства або адміністратора центру надання адміністративних послуг Недригайлівської селищної ради з посадовим окладом 5 300.00 грн з доплатами згідно законодавства.
Від вищевказаної пропозиції позивач відмовилась, як вона зазначає у зв'язку з грубим порушенням вказаними діями законодавства про працю, не врахуванням її рівня професійної підготовки та професійних компетентностей та не забезпеченням дотримання норм законодавства щодо переважного права на залишення позивача на роботі.
Розпорядженням Недригайлівського селищного голови № 58-К від 13.05.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради 13.05.2024 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 17-18).
Відповідач обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного наказу зазначив, що 31.01.2024 Недригайлівським селищним головою видане розпорядження № 12-К «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради», зокрема згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розпорядження зазначено : «Попередити начальника відділу земельних відносин та екології селищної ради ОСОБА_1 ».
У зв'язку з відмовою ставити підпис у листі ознайомлення з розпорядженням від 31.01.2024 № 12-К про попередження працівників Недригайлівської селищної ради 19.02.2024 був складений акт про відмову від ознайомлення з розпорядженням селищного голови від 31.01.2024 № 12-К «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради» в якому зазначено, що « ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення та запропоновано ознайомитися з розпорядженням селищного голови від 31.01.2024 № 12-К «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради» під підпис. У кабінеті селищного голови ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з розпорядженням селищного голови від 31.01.2024 № 12-К «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради». Також 19.02.2024 позивачу була запропонована посада заступника селищного голови з посадовим окладом 11 000.00 грн з доплатами згідно законодавства. У кабінеті селищного голови позивач відмовилась від ознайомлення з пропозицією посади заступника селищного голови під підпис. Текст пропозиції прочитано уголос, про що відповідно складений акт про відмову від ознайомлення з пропозицією про переведення на іншу посаду. Слід зауважити, що посадовий оклад начальника відділу станом на 19.02.2024 складав 6 900.00 грн, а заступника селищного голови 11 000.00 грн.
Крім того, позивачу направлялись пропозиції про переведення на іншу посаду від 24.04.2024 та від 30.04.2024 поштовим відправленням, а 13.05.2024 позивач власноруч проставила підпис і отримала пропозицію про переведення на іншу посаду. Були запропоновані позивачу посади: головного спеціаліста відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради, головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи Недригайлівської селищної ради, адміністратора центру надання адміністративних послуг Недригайлівської селищної ради та інспектора Недригайлівської селищної ради.
Проєкт рішення Недригайлівської селищної ради «Про затвердження заступника селищного голови», де зазначено про затвердження ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови, розміщений на сайті Недригайлівської селищної ради. Але позивач відмовилась від пропозицій про переведення на іншу посаду. Розпорядженням Недригайлівського селищного голови від 19.02.2024 № 19-к «Про тимчасову комісію з оцінки переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення» утворена тимчасова комісія з оцінки переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення. Комісією проведена оцінка переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення. Але переважне право на залишення на роботі залишилось не за позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи до прийняття рішення відповідача від 29.01.2024 «Про внесення змін до загального переліку виконавчих органів селищної ради, загальної структури, чисельності та штатів апарату селищної ради та її виконавчих органів, затверджених рішенням 16-ї сесії селищної ради від 18.10.2023 «Про затвердження в новій редакції загального переліку виконавчих органів селищної ради, загальної структури, чисельності та штатів апарату селищної ради та її виконавчих органів» в структурі відповідача діяло два відділи, а саме відділ управління комунальним майном Недригайлівської селищної ради та відділ земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради.
Начальником відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради була позивач, а начальником відділу управління комунальним майном Недригайлівської селищної ради був ОСОБА_3 .
Вищевказаним рішенням від 29.01.2024 відділ управління комунальним майном Недригайлівської селищної ради з 01.04.2024 був перейменований на відділ комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради, а відділ земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради реорганізований шляхом приєднання до відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради.
Відповідно до розпорядження селищного голови від 31.01.2024 № 12-к «Про попередження працівників Недригайлівської селищної ради», окрім інших, були попереджені начальник відділу управління комунальним майном Недригайлівської селищної ради Захарченко В.Г. та начальник відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради ОСОБА_1 про скорочення та зміну істотних умов праці у зв'язку зі зміною штатного розпису, а також про можливе вивільнення працівників, яке передбачалось здійснити шляхом видання окремого розпорядження не раніше, ніж через 2 місяці з дня цього попередження.
Розпорядженням Недригайлівського селищного голови від 19.02.2024 № 19-к «Про тимчасову комісію з оцінки переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення» утворена тимчасова комісія з оцінки переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення (т. 1 а.с. 167-.
Комісією проведена оцінка переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення. Але переважне право на залишення на роботі залишилось не за позивачем.
Згідно з протоколом № 1 від 20.02.2024 засідання тимчасової комісії з оцінки переважного права на залишення на роботі та визначення обмежень на скорочення рекомендовано Недригайлівському селищному голові призначити на посаду начальника відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що йому залишилось три роки до настання пенсійного віку, щодо ОСОБА_1 у протоколі зазначено, що вона має сина ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який відповідно до копії посвідчення є інвалідом з дитинства. Окремо зазначено, що на позивача не поширюються гарантії ст. 184 КЗпП України, оскільки відсутні докази того, що позивача має статус одинокої матері (т. 1 а.с. 165-166).
Також до вказаного протоколу була додана порівняльна таблиця (т. 1 а.с. 166 зворотній бік) у якій зазначається, наступне :
ОСОБА_3 , у 1988 закінчив Сумський ДПІ ім. А.С. Макаренка, вчитель української мови та літератури, у 1999 закінчив Харківський філіал Української Академії державного управління при Президентові України, магістр державного управління. Має 9-й ранг, 5 категорія. Загальний стаж станом на 31.01.2024 - 29 років, 7 місяців, 22 дні. Стаж в органах місцевого самоврядування станом на 31.01.2024 - 29 років, 7 місяців, 22 дні;
ОСОБА_1 , у 1995 закінчила Сумський сільськогосподарський інститут, економіст по бухгалтерському обліку та фінансах. Має 11-й ранг, 5 категорія. Загальний стаж станом на 31.01.2024 - 17 років, 1 місяць, 4 дні. Стаж в органах місцевого самоврядування станом на 31.01.2024 - 2 роки, 2 місяці, 8 днів.
Вказаний протокол та жодні інші матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем аналізу продуктивності праці позивача та жодних інших працівників.
Також колегія суддів зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, яке визначено п. 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, а саме, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.
Відповідно ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Таким чином, звільнення окремих категорій працівників, зокрема, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років можливе лише у випадку повної ліквідації підприємства, за умови обов'язкового працевлаштування таких працівників.
Такий висновок суду узгоджується із позицією щодо застосування цієї норми, викладеній у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 420/7234/21, від 26.08.2024 у справі № 755/119/23.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 одинокою матір'ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини, якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними у постановах від 28.09.2022 у справі № 580/251/21, від 18.04.2022 у справі №320/11614/20.
Згідно свідоцтва про народження від 21.01.2009 Серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком є ОСОБА_2 , а мати ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 185).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 06.08.1994 НОМЕР_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб 06.08.1994, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 (т.1 а.с. 184).
Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 08.11.2022 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 51 року (т. 1 а.с. 182)
Згідно довідки № 313 від 11.04.2024 виданої виконавчим комітетом Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області виданої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в тім, що вона дійсно проживає в АДРЕСА_1 і має у складі сім'ї сина - ОСОБА_4 - 2009 р.н (т. 1 а.с. 183).
Згідно посвідчення серія НОМЕР_4 від 07.04.2016, номер особової справи № НОМЕР_5 дитині - інваліду ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено державну соціальну допомогу, законним представником дитини інваліда визнаного недієздатним є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 181).
Тобто з матеріалів справи вбачається, що позивач є одинокою матір'ю на утриманні якої знаходиться неповнолітня дитина - інвалід, відтак звільнення позивачки допускається винятково у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації та з обов'язковим працевлаштуванням.
Недригайлівська селищна рада не ліквідована, а лише реорганізовано відділ земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради шляхом приєднання до відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради.
У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що на позивача поширюється вищевказана гарантія, визначена ст. 184 КЗпП України, оскільки з 06.11.2022 після смерті чоловіка ОСОБА_2 є вдовою та одинокою матір'ю, яка самостійно виховує і утримує дитину інваліда.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03.08.2023 справа № 420/7234/21.
Відповідно до п. 3, п. 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та розсудливо.
За приписами частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відносно позивача у спірних правовідносинах не була дотримана процедура звільнення, визначена ст. 42 та ст. 184 КЗпП України, що має наслідком скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на попередньо займаній посаді.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача в частині поновлення її на новій посаді (начальника відділу комунального майна, земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради), оскільки, як зазначено вище, суд має повноваження на поновлення, виключно на посаді з якої особу протиправно звільнено, у даному випадку на посаду начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради. У зв'язку з викладеним позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.
Поновлення працівника на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту її порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі № 826/751/16, від 07.07.2020 у справі № 811/952/15, від 06.12.2021 у справі № 280/6512/20, від 27.10.2021 у справі № 340/3563/20, від 03.04.2024 у справі № 120/2525/20-а, від 24.01.2025 у справі № 640/7457/20.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що до прийняття рішення про скорочення чисельності та штату одиниць по всіх виконавчих органах Недригайлівської селищної ради 74.5, а після скорочення стало 99, тобто в результаті скорочення відбулось збільшення чисельності на 24.5 одиниці.
У новому штатному розписі присутні 99 штатних одиниць і позивачу з них запропоновано лише 5.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 були витребувані у відповідача пояснення та докази щодо усіх вакантних посад. Надана відповідачем інформація не містить у собі пояснень щодо підстав не пропонування позивачу вакантних посад з розрахунку їх збільшення на 24.5 одиниці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно до ч. 1 ст. 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів, тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Аналіз наведених правових норм Порядку № 100 дає підстави для висновку, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень цього Порядку.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 07.07.2020 в справі № 811/952/15.
Як встановлено судом, позивач була звільнена із займаної посади 13.05.2024 (останній робочий день).
Позивач визначаючи розмір своєї середньоденної заробітної плати на день звільнення визначив її в розмірі 3 475.31 грн, оскільки згідно довідки про доходи № 405 від 20.05.2024 виданою Недригайлівською селищною радою ОСОБА_1 , за попередні два місяці роботи виплати становлять 156 389.05 грн (т. 1 а.с. 28).
Колегія суддів не погоджується з даним розрахунком та розміром середньоденної заробітної плати, оскільки вказана довідка складана не у відповідності до Порядку № 100.
Разом з тим відповідачем на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 надано довідку про розмір заробітної сплати ОСОБА_1 від 03.07.2024 № 527, відповідно до якої розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 885.66 грн, а середньомісячна заробітна плата становить 19 041.69 грн (т. 1 а.с. 157).
Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу, починаючи з 14.05. 2024 (наступний день після звільнення) і по день прийняття рішення суду 23.12.2024 становить 160 день.
За таких обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з 14.05.2024 по 23.12.2024 становить: 885.66 грн х 160 днів = 141 705.60 грн.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно задовольнити.
Приписами пунктів 2 та 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про:
присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 19 041.69 грн належить до негайного виконання.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним зі складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів вказує, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи 08.04.2024 між адвокатом Литвиненко О.О. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 4.
21.05.2024 укладено додаткова угода №4 до договору про надання правової допомоги № 4 від 08.04.2024 якою визначено вартість послуг адвоката у суму 15 000.00 грн, за послуги надання правової інформації; наданні консультацій і роз'яснень з правових питань; підготовці та подачі позову до Сумського окружного адміністративного суду про визнання протиправним і скасування розпорядження Недригайлівського селищного голови № 58-К від 13.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу земельних відносин та екології селищної ради, 13.05.2024 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України та поновлення на цій посаді; складення заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру; витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання.
У вищевказаній додатковій угоді наведений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме: аналіз практики Верховного суду - 8 год; аналіз законодавства - 8 год; послуги надання правової інформації - 1 год; наданні консультацій і роз'яснень з правових питань - 1 год; підготовка та подача позову до Сумського окружного адміністративного суду про визнання протиправним і скасування розпорядження Недригайлівського селищного голови № 58-К від 13.05.2024 - 8 год; складення заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру - 5 год; витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання - 1 год.
Вартість однієї години роботи адвоката складає 312.50 грн всього витрачено 32 години.
ОСОБА_1 23.05.2024 були сплачені послуги адвоката в сумі 15 000.00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № @2PL461833 від 23.05.2024.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.
Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20, від 31.07.2024 у справі № 300/5313/22, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21.
Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів зазначає, що такі послуги, як : «аналіз практики Верховного суду, аналіз законодавства, послуги надання правової інформації, наданні консультацій і роз'яснень з правових питань» є складовими процесу написання позовної заяви та не можуть вважатись окремими послугами правового характеру, а відтак окремому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
Також, колегія суддів звертає увагу, що дана справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тобто послуга адвоката «витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання» фактично не надавалась.
З урахуванням наведеного, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру витрат, що підлягають сплаті, на правничу допомогу, заперечень відповідача, відповідно до наданих документів, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, розміру понесених витрат, а також значення справи для позивача та те, що участь в судових засіданнях адвокат не приймав, оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Недригайлівської селищної ради на користь позивача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 10 000.00 грн.
Таким чином, колегія суддів вказує, що судом першої інстанції, з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, правомірно здійснено розподіл судових витрат.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Недригайлівської селищної ради - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 480/5115/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова