Справа № 757/42367/24-ц Головуючий у суді І інстанції Григоренко І.В.
Провадження № 22-ц/824/3097/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
27 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2024 року у справі за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Офісу Генерального прокурора про стягнення шкоди,
У вересні 2024 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича (далі - ФГ Бурки В.В.) в особі представника - ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2024 року позовну заяву представника ФГ ОСОБА_1 - ОСОБА_1 повернуто позивачу як таку, що підписана і подана особою, яка не має права її підписувати, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення районним судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що звертаючись до суду з позовом від імені та в інтересах ФГ Бурки В.В., ОСОБА_1 діяв у порядку самопредставництва юридичної особи, на підтвердження чого долучає виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом пред'явленого позову є відшкодування шкоди у розмірі 1 000 029,00 грн, тому справа не є малозначною, що виключає представництво ФГ Бурки В.В. за довіреністю будь-якою особою, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність і не є адвокатом. Разом з тим, до матеріалів позовної заяви не долучено документів на підтвердження повноважень представника позивача як адвоката.
З огляду на те, що до матеріалів позову, поданого представником позивача - ОСОБА_1, не надано документу, який би беззаперечно свідчив та містив у собі делеговане позивачем право представнику на підписання від його імені цієї позовної заяви, та доказів оформлення даних повноважень представника як адвоката в суді відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають вимогам закону і судовій практиці щодо застосування відповідних норм права, викладеній в ухвалах Верховного Суду.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 175 ЦПК України передбачено обов'язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, зокрема, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно із частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частини перша, третя статті 58 ЦПК України).
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
У частині першій статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У пунктах 18, 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України. Тому неприйнятним є аргумент підписанта про те, що для самопредставництва юридичної особи достатньо виданої нею на ім'я одного з працівників довіреності».
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24) уточнено вказаний висновок та зазначено, що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до ЄДР, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
В силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Офісу Генерального прокурора про стягнення матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 1 000 029,00 грн підписана Буркою Валерієм Володимировичем, на підтвердження повноважень якого додано лише копію довіреності від 18 серпня 2021 року № 300 (а.с. 12).
Однак, до матеріалів позову не додано документи, які б засвідчували повноваження Бурки В.В. діяти від імені та в інтересах ФГ Бурки В.В. у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва. Довіреність юридичної особи самостійно не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва. Документи, які б свідчили, що Бурки В.В. є адвокатом також відсутні.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна заява ФГ Бурки В.В., яка підписана і подана ОСОБА_1, не може бути прийнята до судового розгляду та підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.
Аналогічні висновки сформульовані в ухвалах Верховного Суду від 25 липня 2023 року в справі № 521/11727/18, від 19 липня 2023 року в справі № 521/12114/20-ц, від 20 листопада 2023 року в справі № 185/2951/22, від 20 березня 2025 року в справі № 757/56997/24, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2023 року в справі № 740/2873/22, від 21 вересня 2023 року в справі № 461/222/23 та інших і ця практика є незмінною.
Посилання Бурки В.В. в апеляційній скарзі на долучену до неї виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25 серпня 2021 року, відповідно до якої він має право вчиняти відповідні дії від імені ФГ Бурки В.В. в порядку самопредставництва, колегія суддів до уваги не бере, оскільки зазначена виписка з ЄДР не долучалась до матеріалів позовної заяви та була відсутня в розпорядженні суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Водночас, згідно приписів частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, ОСОБА_1 не навів жодних об'єктивних причин, за яких він не мав змоги надати до суду першої інстанції виписку з ЄДР разом із позовною заявою.
Згідно з положеннями статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про фермерське господарство» головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа.
Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.
Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.
Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.
ОСОБА_1 не надано документів, що посвідчують його статус як члена виконавчого органу, іншої особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи у порядку самопредставництва юридичної особи.
Подібний висновок, викладений в ухвалах Верховного Суду від 27 червня 2022 року у справі № 463/1053/22 (провадження № 61-5220ск22) та від 16 лютого 2024 року у справі № 757/3634/23-ц (провадження № 61-784ск24).
Отже, враховуючи, що до матеріалів поданого позовуне було додано доказів належного уповноваження Бурки В.В. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені ФГ Бурки В.В., у тому числі на підписання позовної заяви відповідно до вимог статей 58, 62 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви позивачу, в інтересах якого діяв представник - ОСОБА_1, підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу у цій справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.
Оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги не справлявся з позивача на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 березня 2025 року.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній