03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 755/15668/23 Головуючий у суді першої інстанції - Савлук Т.В.
Номер провадження № 22-ц/824/4848/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
26 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснити перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнати нікчемним договір дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просила суд:
- визнати договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині покупця, зокрема визнати, що у договорі купівлі-продажу, удавано зазначена ОСОБА_3 покупцем 19/100 частин квартири № 207 та визнати, що дійсним покупцем 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 ;
- визнати договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині ціни, зокрема визнати, що зазначена ціна у розмірі 60 000,00 гривень є удаваним та визнати, що продаж 19/100 частин квартири № 207 за домовленістю сторін вчинено за 4 936,00 грн.
- перевести на позивача права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частини квартири АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року приватним нотаріусом КМНО Телегою Т.М. (реєстровий №1058);
- перерахувати на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 4 936,00 грн, внесені нею на депозитний рахунок суду призначенням платежу «Оплата за переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частини квартири від 05 липня 2006 року»;
- визнати нікчемним договір дарування частини квартири АДРЕСА_2 , який укладено 06 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який не був спрямований на реальне настання наслідків обумовлених договором;
- стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду у розмірі 800 000,00 грн.
В подальшому, 29 жовтня 2024 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_4 про закриття провадження у справі в частині заявлених вимог, у якій остання просила суд закрити провадження у справі в частині заявлених вимог, а саме: про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 та про стягнення з неї на користь позивача моральну шкоду, у розмірі 800 000 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що позивач вже зверталася до суду з тих самих підстав, до тих самих сторін та з тим самим предметом спору та вказує, що рішення у цих справах вже набрали законної сили.
Звертає увагу суду, що існує рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/13887/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу частини квартири та припинення права власності, яке було ухвалено 10 червня 2015 року та набрало законної сили 13 жовтня 2015 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Таким чином, на думку заявника, вже є рішення суду, яке набрало законної сили щодо вимоги про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 .
Заявник також вказує, що існує рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/4774/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , Приватний нотаріус КМНО Виходцев І.А., Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договору дарування удаваним, визнання укладання договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов'язків покупця, стягнення моральної шкоди, яке було ухвалено 27 липня 2023 року та набрало законної сили 21 листопада 2023 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Заявник наголошує, з тексту вищевказаного рішення вбачається, що позивачем заявлялася вимога про стягнення з неї моральної шкоди, яку позивач оцінила в сумі 700 000, 00 грн та дана вимога вже є розглянута.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року заяву ОСОБА_4 про закриття провадження у справі в частині заявлених вимог - задоволено. Закрито провадження у справі в частині заявлених позовних вимог, а саме: про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частин №207 за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058); про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 800 000,00 грн, завдану позивачу ОСОБА_1 ..
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої вказує, що підстави для закриття провадження відсутні, оскільки не існує рішень, які набрали законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які заявлялися нею.
Так, вказує, що у даній справі міститься вимога про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 05 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ціною у договорі 4 936, 00 грн., в той час, як у справі № 755/13887/14-ц міститься вимога про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 05 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ціною у договорі 6 000 грн.
Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_4 на її користь моральної шкоди, вказує, що у даній справі заявлена вищевказана вимога у сумі 800 000 грн на підставі обставини, про яку вона дізналася лише у 2023 році, а саме: збирання, зберігання та поширення ОСОБА_4 конфіденційної інформації про неї та членів її сім'ї, без її згоди, а також поширення недостовірної інформації, у справі № 755/4774/22 заявлялася вимога до ОСОБА_4 у сумі 700 000 грн та на підставі того, що остання здійснює правопорушення в побуті, в тому числі, неодноразово зламує її поштову скриньку.
На підставі викладеного, апелянт вважає, що жодна із заявлених вимог у даній справі не були предметом розгляду у суді раніше, та наголошує, що позови не є тотожними.
08 січня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_4 , у якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, вказує, що твердження апелянта є безпідставними.
Зазначає, посилання апелянта на нові підстави її позовних вимог про переведення на останню прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 05 липня 2006 року, де міститься вимога про ціну такого переведення не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується змістом позовної заяви.
Наголошує, твердження апелянта щодо різних підстав заявлення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди на користь останньої також не підтверджується змістом позовної заяви.
Таким чином, вважає, що вказані позовні вимоги у даній справі в частині заявлених вимог, а саме: про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 та про стягнення з неї на користь позивача моральну шкоду, у розмірі 800 000 грн є тотожними до тих, які заявлялись позивачем раніше до Дніпровського районного суду м. Києва у справах № 755/13887/14-ц та № 755/4774/22. Вказує, вони є розглянутими судом та з приводу них вже вступили в силу рішення суду.
При судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Зімін С.В. заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, посилаючись на їх безпідставність, та просив залишити її без задоволення.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину неявки суду не повідомили (а.с. 52-53; 54-55; 56; 57-58, т.3). Клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням причин, які могли б бути визнані поважними, подано не було, тому на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки неявка сторін в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про закриття провадження у справі та не перешкоджає його розгляду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, закриваючи провадження у справі в частині вимог про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 та про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача моральну шкоду, у розмірі 800 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено остаточне рішення у цивільній справі № 755/13887/14-ц (в частині вимог про переведення прав та обов'язків покупця) та у цивільній справі № 755/4774/22 (в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди).
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідає вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
У той же час повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. Нетотожність одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню заінтересованої особи до суду за захистом порушеного права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Тобто необхідна наявність одночасно тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даній справі ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просила суд:
- визнати договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині покупця, зокрема визнати, що у договорі купівлі-продажу, удавано зазначена ОСОБА_3 покупцем 19/100 частин квартири № 207 та визнати, що дійсним покупцем 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 ;
- визнати договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині ціни, зокрема визнати, що зазначена ціна у розмірі 60 000,00 гривень є удаваним та визнати, що продаж 19/100 частин квартири № 207 за домовленістю сторін вчинено за 4 936,00 грн.
- перевести на позивача права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частини квартири АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року приватним нотаріусом КМНО Телегою Т.М. (реєстровий №1058);
- перерахувати на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 4 936,00 грн, внесені нею на депозитний рахунок суду призначенням платежу «Оплата за переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частини квартири від 05 липня 2006 року»;
- визнати нікчемним договір дарування частини квартири АДРЕСА_2 , який укладено 06 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який не був спрямований на реальне настання наслідків обумовлених договором;
- стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду у розмірі 800 000,00 грн.
Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі № 755/13887/14-ц позивач зверталася до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу частини квартири та припинення права власності, у якому просила суд:
- перевести на неї права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , укладеного між відповідачем ОСОБА_2 , як продавцем та відповідачкою ОСОБА_3 , як покупцем;
- стягнути на користь відповідачки ОСОБА_3 шляхом видачі з депозитного рахунку суду грошових коштів у сумі 60 000,00 грн., внесених позивачем згідно квитанції №63 від 14 серпня 2014 року, що складає суму вартості 19/100 частин квартири №207 , яку сплатила відповідачка ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_2 ;
- припинити право власності відповідачки ОСОБА_4 на 19/100 частин квартири АДРЕСА_4 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду із вимогою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про переведення прав та обов'язків покупця. Відтак, дана вимога у цій справі та справі № 755/13887/14-ц є тотожними за своїм змістом. Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що вищевказана вимога стосується одного і того ж договору купівлі-продажу, а зміна формулювання не впливає на зміст такої вимоги.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі № 755/4774/22 позивач зверталася до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб ОСОБА_6 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева І.А., Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договору дарування удаваним, визнання укладання договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов'язків покупця, стягнення моральної шкоди, у якому просила суд:
- визнати договір дарування 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , посвідчений 30 квітня 2002 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Виходцевим І.А. та зареєстрованим в реєстрі № 2803 удаваним правочином, вчиненим сторонами з метою приховання договору купівлі-продажу;
- визнати, що 30 квітня 2002 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Виходцевим І.А. та зареєстрованим в реєстрі № 2803;
-перевести на позивача права та обов'язки покупця 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 за укладеним 30 квітня 2002 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 договором купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Виходцевим І.А. та зареєстрованим в реєстрі № 2803;
- передати у власність та перерахувати на користь ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 4 000 грн з депозитного рахунку суду, які зараховані позивачем за переведення на позивача прав та обов'язків покупця 19/100 частин спірної квартири;
- стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 700 000 грн;
- припинити (скасувати) державну реєстрацію права власності на 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 ;
- зобов'язати Центр надання адміністративних послуг Дніпровської РДА в м. Києві провести державну реєстрацію (зареєструвати) права власності на 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 за позивачем.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Отже, з тексту вищевказаного рішення вбачається, що позивачем раніше вже заявлялася вимога до суду до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, доводи позивача з приводу того, що у даній справі вимога до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди заявлена на підставі іншої обставини, ніж тієї, на підставі якої було заявлено дану вимогу до суду у справі № 755/4774/22, де в рамках цієї справи заявлена вищевказана вимога у сумі 800 000 грн на підставі обставини, про яку позивач дізналася лише у 2023 році, а саме: збирання, зберігання та поширення ОСОБА_4 конфіденційної інформації про ОСОБА_1 та членів її сім'ї, без згоди останньої та поширення недостовірної інформації, а у справі № 755/4774/22 заявлялася така вимога до ОСОБА_4 у сумі 700 000 грн на підставі того, що остання здійснює правопорушення в побуті, в тому числі, неодноразово зламує поштову скриньку ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції оцінює критично, з огляду на наступне.
По-перше, зміна оцінки суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 не впливає на суть вимоги.
По-друге, дослідивши та порівнявши доводи позовної заяви у даній справі та справі № 755/4774/22 з приводу заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявленої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказані аргументи позивача про різні підстави для звернення до суду із вищевказаною вимогою не знайшли свого підтвердження, оскільки зводяться до порушення ОСОБА_4 таємниці листування позивача та її сім'ї.
Таким чином, вимоги про відшкодування моральної шкоди є тотожними у даній справі та справі № 755/4774/22.
Київський апеляційний суд зазначає, що вже є рішення суду, які набрали законної сили щодо переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 та щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 , якими позивачці було відмовлено у задоволенні таких вимог.
Суд першої інстанції правильно вказав, що з позовної заяви у цій справі, а також зі змісту судових рішень у справі № 755/13887/14-ц та справі №755/4774/22 вбачається, що предмети спору у цих справах в частині позовних вимог про переведення прав та обов'язків покупця та про відшкодування моральної шкоди є тотожними.
Щодо суб'єктного складу, то вимога про переведення прав та обов'язків покупця у даній справі та справі № 755/13887/14-ц заявлена до тих же відповідачів. А вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена у даній справі та справі №755/4774/22 до ОСОБА_4 ..
Процесуальне законодавство містить імперативний припис, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України).
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже, оскільки у справі, яка переглядається, та справі № 755/13887/14-ц, №755/4774/22 одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про переведення на позивача права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частини квартири АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року приватним нотаріусом КМНО Телегою Т.М. (реєстровий №1058) та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 800 000,00 грн, оскільки в частині даних вимог судом вже були ухвалені рішення, які набрали законної сили. Відтак в даній частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають повторному розгляду судом з викладених підстав.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині заявлених позивачем вимог, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у закритті провадження в частині заявлених позовних вимог, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі в частині вимог про переведення прав та обов'язків покупця, а також вимог про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційний суд залишає її без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв