Провадження 33/824/97/2025 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 759/4984/24 Суддя у І інстанції: Оздоба М.О.
17 січня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
захисника Данильченка І.В.
особи, стосовно якої складено
протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 28 лютого 2024 року приблизно о 21.00 год. у м. Києві по вул. Зодчих, 38, керував автомобілем «Крайслер» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду для визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, винести нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на положення ст.ст. 9, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод громадянина і людини, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, судову практику судів першої інстанції та Верховного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, вважає, що судом першої інстанції постанова винесена з порушенням норм процесуального права, формальним та однобічним підходом до встановлення усіх фактичних обставин справи, ненаданням належної оцінки, що, як наслідок, призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення у справі.
Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП України, оскільки працівниками патрульної поліції грубо порушено вимоги Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 2 липня 2015 року, Наказ МВС України № 1376 від 6 листопада 2015 року, яким затверджено Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015року, та Наказу МВС України №1395 від 7 листопада 2015 року Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що він керував транспортним засобом на момент фіксації «правопорушень» 28 лютого 2024 року працівниками поліції і був взагалі зупинений працівниками поліції під час руху.
З посиланням на положення п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», приписами якої передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху, апелянт зазначає, що 28 лютого 2024 року він не порушував Правила дорожнього руху, його не зупиняли працівники поліції, спілкування працівників патрульної поліції розпочалось не з зупинки транспортного засобу, в якому він перебував, а саме зі звернення працівників патрульної поліції до нього, що було пов'язане з виявленням за допомогою службового планшету поліцейського даних про відсутність в базі Моторно-транспортного бюро відомостей про оформлення полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб «Chrysler 300C» державний номерний знак НОМЕР_1 . Дана обставина, на думку апелянта, суттєво впливає на всі наступні події документування правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Працівники поліції, перевіривши за номером транспортного засобу «Chrysler 300C» державний номерний знак НОМЕР_1 наявність страхового полісу на автомобіль в базі МТСБУ і побачивши у базі відсутність страховки, незважаючи на те, що автомобіль не перебував в русі, не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, а також проігнорувавши те, що водій не порушив жодного з Правил дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», Наказ МВС України № 1376 від 6 листопада 2015 року, стали вимагати надати документи на автомобіль, після чого неправомірно винесли постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що всі подальші дії працівників поліції після складання постанови за відсутність страхового полісу є незаконними.
Щодо складання самого протоколу, то апелянт звертає увагу на те, що диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами не з ознаками, а у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Щодо його «відмови» проїхати в медичний заклад, то в даному випадку вона досить прогнозована і зрозуміла: на момент «виявлення» так званих ознак «наркотичного сп'яніння», складання протоколу, він не був учасником дорожнього руху і не порушував жодних правил визначених Правилами дорожнього руху, а тому мав право відмовитись від проходження такого огляду. Для того, щоб інкримінувати даний вид правопорушення, транспортний засіб має бути зупинений працівниками поліції у законний спосіб, у протилежному випадку протиправність зупинки за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху ставить під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».
Апелянт звертає увагу, що під час судового розгляду справи судом першої інстанції ні він, ні його захисник взагалі не вели розмову про незаконну зупинку, а доводили суду як раз інше, що ніякої зупинки транспортного засобу не було, працівниками поліції автомобіль не зупинявся, і тому постанова за ст. 126 КУпАП та протокол про адміністративне порушення за ст. 130 КУпАП були складені незаконно. Дана обставина, на переконання апелянта, підтверджується також і наданими письмовими доказами, а саме: клопотанням захисника Данильченка І.В. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Щодо посилання у постанові суду першої інстанції на оглянуті в судовому засіданні відеозаписи з нагрудного відеореєстратора поліцейського, згідно з якими під час його спілкування з працівниками поліції, він не заперечував, що керував транспортним засобом та зупинився, коли побачив автомобіль поліції, то апелянт просить взяти до уваги, що суд першої інстанції під час судового розгляду взагалі не переглядав та не вивчав в судовому засіданні відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, оскільки єдине судове засідання відбулось в службовому кабінеті судді, а не в залі для судових засідань, як того вимагає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», де для цього використовуються відповідні монітори. Тому відеозаписи під час судового розгляду судом не переглядались у його присутності та присутності його захисника, з огляду на що посилання суду першої інстанції на оглянутий відповідний відеодоказ не відповідає дійсності, і, на його переконання, не може у постанові суду бути доказом по справі.
Як зазначає апелянт, він не заперечував, що керував в день події вказаним транспортним засобом, але поліцейські, які винесли в цей день постанову та склали протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, його не зупиняли і на момент спілкування з ними він перебував у нерухомому автомобілі з причини необхідності проведення ремонту заднього колеса, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які судом не взято до уваги.
Окрім того, апелянт посилається на те, що вивченням відеозаписів, зафіксованих на портативні відеореєстратори поліцейських - бодікамери БК 472856 та БК - 470178, що були додані до протоколу серії ААД № 859202 від 28 лютого 2024 року у якості доказів, встановлено, що на них не зафіксовано руху транспортного засобу «Chrysler 300C» державний номерний знак НОМЕР_1 , як і не зафіксовано факту керування ним даним транспортним засобом 28 лютого 2024 року у зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, момент зупинки даного транспортного засобу працівниками поліції на нагрудні відеореєстратори також не зафіксовано.
Звертається увага апелянта і на те, що час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, та час виявлення даного правопорушення є різним, проте судом першої інстанції було проігноровано та не надано будь-якої належної оцінки цим невідповідностям.
Щодо зазначення в оскаржуваній постанові суду факту проведення працівником поліції його візуального огляду та пропонування пройти огляд у лікаря нарколога, то, як зазначає апелянт, на момент його перевірки на стан наркотичного сп'яніння він не був учасником дорожнього руху, тому проведення такої перевірки на місці та пропозиція пройти огляд в медичному закладі у лікаря нарколога є незаконними. Підтверджує, що дійсно посилався в розмові з поліцейськими на те, що поспішає відвідати свою матір, так як в останній час вони досить не часто бачаться, так як у нього ненормований робочий день на роботі та постійна наявність комендантської години в країні у зв'язку із введенням воєнного стану. Проте, як вказує апелянт, після проведення його візуального огляду на предмет вживання наркотичних засобів, він одразу чітко запитав поліцейського: чи задовольнив його проведений огляд, на що працівник поліції розгублено відповів щось нерозбірливо, тобто, чітко не зазначив тих чи інших ознак, лише вписав їх пізніше в протокол. По-друге, він зрозумів, що у будь-якому випадку поліцейськими буде складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки з самого початку їх дії були неправомірними, тому він вирішив, що буде оскаржувати їх дії в суді, звернувшись за юридичною допомогою до адвоката. Про це свідчить його запис у протоколі, де в графі «пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності» він власноручно зазначив: «З протоколом не згоден, вину не визнаю, пояснення надам в суді в присутності адвоката».
Щодо надання у якості доказу по справі копії постанови, складеної за ч. 1 ст. 126 КУпАП, то апелянт зазначає, що оскільки працівник патрульної поліції не зафіксував у встановленому законом порядку порушення будь-якого пункту Правил дорожнього руху, то його вимога про пред'явлення документів є не доведеною, так само як не доведено і підстави для здійснення контролю за наявністю договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу. Отже, на переконання апелянта, незаконним є і прийняття рішення працівником поліції при винесенні постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Апелянт вважає, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості, з огляду на що постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання 17 січня 2025 року ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, не з'явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
16 січня 2025 року на електронну пошту Київського апеляційного суду надійшов лист від адвоката Данильченка І., яким він інформує про дострокове припинення в односторонньому порядку договору про надання правничої допомоги № 09/03/24, який укладено між ним та ОСОБА_1 , у зв'язку з систематичним невиконанням останнім умов договору та, відповідно, про припинення його повноважень, як захисника, у судовій справі № 759/4984/24.
ОСОБА_1 та адвокат Данильченко І.В. у попередніх судових засіданнях надали свої пояснення у даному провадженні, а тому вважається можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаних осіб.
Вислухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та захисника Данильченка І.В. на підтримку апеляційних вимог, інспектора взводу № 2 роти № 5 батальйону № 3 полку № 1 (з ОПБ) УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Хомича В.Б., командира взводу № 2 роти № 5 полку № 1 (з ОПБ) УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Калініченка А.С., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відтворивши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.
Згідно з положеннями ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуютьувагу та швидкість реакції.
Отже, проходження у встановленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (із змінами).
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Згідно з п. 2 Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є:
• запах алкоголю з порожнини рота;
• порушення координації рухів;
• порушення мови;
• виражене тремтіння пальців рук;
• різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
• поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
• наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
• звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
• сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
• почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 Розділу 1 Інструкції)
Відповідно до п. 12 розділу II Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 9 розділу ІІ вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, п. 4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов'язаний висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і така особа підлягає огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Підсумовуючи наведене, для притягнення особи, яка керує транспортним засобом, до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння необхідно встановити, що особа керувала транспортним засобом, у такої особи виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, встановлення яких є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп'яніння, та така особа відмовилась від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права.
З провадження у справі та змісту постанови вбачається, що суддя місцевого суду під час розгляду справи:
- вислухав пояснення ОСОБА_1 , який свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, подав письмові пояснення, а, окрім того, в судовому засідання пояснив, що відмовився проходити огляд, оскільки поспішав до матері;
- пояснення захисника Данильченка І.В., який подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, яке обґрунтував тим, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та автомобіль взагалі рухався; протокол про адміністративне правопорушення складено працівниками поліції з порушеннями вимог законодавства, не надано і доказів законної зупинки авто;
- дослідивши письмові докази у справі та відеозапис,
дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом першої інстанції перевірялись твердження захисника Данильченкка І.В. про незаконну зупинку автомобіля, проте, суд дійшов висновку, що такі твердження є безпідставними, оскільки ці обставини не є предметом перевірки судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, так само як і постанова про накладення адміністративного стягнення, і можуть бути оскаржені особою, яка вважає незаконними дії працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, в порядку адміністративного судочинства.
Також місцевим судом перевірялись доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, які суд відхилив, зазначаючи, що такі твердження захисту спростовуються поясненнями водія на відеозаписі, а також і його письмовими поясненнями.
Інші зауваження захисника суд також не прийнявдо уваги, вважаючи, що дані зауваження не впливають на наявність складу даного адміністративного правопорушення та не є підставою для закриття провадження по справі.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив постанову Святошинського районного суду м. Києва скасувати, як таку, що прийнята у зв'язку з неповним дослідженням усіх доказів у справі, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 зазначив, що у день досліджуваних подій він стояв з братом та очікували, щоб друг підвіз насос до автомобіля, оскільки було спущено колесо. До приїзду поліції він керував автомобілем за хвилин 5-10. Поліцейські, не представившись, одразу запитали про страховий поліс. Він відповів, що наявний тільки онлайн. Через хвилин п'ять, поліцейські знову підішли, запропонували поплювати на підлогу, посвітили в очі, сказали доторкнутись рукою до кінчика носа. Він виконав настанови поліцейських, які через хвилин п'ять запропонували проїхати до медичного закладу та здати аналізи. Він відмовився, бо не вважав себе учасником дорожнього руху. Автомобіль знаходився припаркованим на узбіччі, з увімкненими «аварійними» вогнями. Оскільки на вулиці було холодно, то двигун не вимикався, працював, щоб не змерзнути. Він припаркувався, бо брат йому сказав про спущене колесо. Він зупинився на другорядній дорозі, не заважаючи іншим учасникам дорожнього руху, між дворами. Зліва знаходився сквер та будинки, справа - парковка, де були припарковані інші автомобілі. Працівники поліції, яких було двоє, його не наздоганяли і в розмові спочатку запитували про страховий поліс. Страховий поліс доробив через місяць.
Захисник Данильченко І.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснення ОСОБА_1 , зазначивши, що відеозапис подій розпочинається з моменту, коли автомобіль перебуває у нерухомому стані, працівники поліції підійшли до автомобіля і розмова розпочинається саме по страховому полісу. ОСОБА_1 не проходив огляд, бо як водій зі стажем розумів, що у даному випадку працівниками поліції порушуються його права.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо обставин досліджуваних подій, повного та всебічного розгляду вказаного провадження, в суді апеляційної інстанції опитані інспектор взводу № 2 роти № 5 батальйону № 3 полку № 1 (з ОПБ) УПП у м. Києві ДПП старший лейтенант поліції Хомич В.Б., командир взводу № 2 роти № 5 полку № 1 (з ОПБ) УПП у м. Києві ДПП старший лейтенант поліції Калініченко А.С.
Інспектор поліції Хомич В.Б., який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , пояснив, що ОСОБА_1 пам'ятає візуально. 28 лютого 2024 року зупинили автомобіль, причину зупинку наразі не пам'ятає. Автомобіль був зупинений в районі Борщагівки, на Великій кільцевій дорозі. Можливо, автомобіль і стояв, у водія запитали документи, наявність страхового полісу. Якщо в автомобілі двигун не працює, то вони (поліцейські) у такому випадку не підходять до автомобіля і документи не перевіряють. При наявності дорожнього знаку 3.34, то підходять до автомобіля. Фактичні обставини не пам'ятає. Коли вони (поліцейські) підходять до водія, то вмикають бодікамеру, доступу до керування якої у них не має. У русі службового автомобіля бодікамера не працює, оскільки держава не забезпечує відеореєстраторами, і поліцейські купляють за свої кошти.
Командир взводу Калініченко А.С. , підтримуючи пояснення свого колеги, додатково зазначив, що подія мала місце близько 22 годин 28 лютого 2024 року. Автомобіль «Крайслер» був тонований і помічений був, коли автомобіль звернув з вул. Зодчих. Те, що автомобіль знаходився у русі, пам'ятає точно, проте, не пам'ятає причину зупинки транспортного засобу.
Всупереч доводам апеляційної скарги невиконання ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху доводиться доказами у справі, дослідженими як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, а саме:
- даними відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, який розпочинається о 20:55:55 28 лютого 2024 року, та з якого вбачається, що працівники поліції перевіряють інформацію на службовому планшеті, а голос за кадром каже, що оплачував страховий поліс. Надалі іде розмова між поліцейськими та особою ( ОСОБА_1 ) щодо страхового полісу та його сплати. ОСОБА_1 каже що саме сьогодні сплатив страховий поліс. Поліцейський запитав, чи вживав ОСОБА_1 наркотичні засоби, на що останній відповів, що «ні, сьогодні весь день на роботі». Поліцейський за допомогою ліхтарика перевірив реакцію очей на світло та запитав, коли останній раз вживав, на що отримав відповідь, що десь у році 2017 останній раз курив. На запитання іншого поліцейського повідомив місце свого проживання: АДРЕСА_1 . Поліцейський сказав ОСОБА_1 стати рівно, витягнути руки уперед, що і було зроблено ОСОБА_1 та останнім повідомлено, що у свій час переніс операцію на хребті, та йому важко стояти прямо. Поліцейський запропонував проїхати до лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 повідомив, що поспішає додому, де його очікує мама, зазначив, що «чесно, не вживаю нічого, сьогодні не можу, поспішаю додому, можу завтра приїхати». Інший поліцейський повідомив, що за відсутність страхового полісу буде накладено стягнення у виді штрафу, з чим погодився ОСОБА_1 . Поліцейський сказав почекати, доки він роздрукує постанову. ОСОБА_1 сказав: «Я бачив, що ви за мною їдете, я від вас не тікав, я тормознувся», на що поліцейський сказав, що почув ОСОБА_1 та запитав, чи згодний ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 відповів, що не згідний. На запитання поліцейського: «Ви відмовляєтесь від проходження огляду?», ОСОБА_1 відповів: «Да». Поліцейський попросив ОСОБА_1 підійти ближче для ознайомлення з постановою, а інший поліцейський у цей час озвучив ОСОБА_1 , що у випадку відмови від проходження огляду буде складений протокол, на що ОСОБА_1 , перебиваючи, каже, що все знає, що буде виписаний протокол і йому нададуть тимчасовий талон, додаючи, що «все знає». Поліцейський роздрукував постанову та повідомив про ознайомлення з її текстом. ОСОБА_1 сказав, що болить спина, що поспішає додому. Поліцейський ознайомив ОСОБА_1 з постановою за відсутність в останнього полісу обов'язкового цивільного страхування, озвучив, що сума штрафу 425 грн., 15 днів на оплату штрафу, ОСОБА_1 проставив власноручний підпис. На запитання поліцейського, чи знає ОСОБА_1 свої права та обов'язки, останній ствердно відповів «так», додаючи, що штраф обов'язково сплатить, щоб поліцейський не хвилювався. Поліцейський почав роз'яснювати ОСОБА_1 , що у зв'язку з тим, що він відмовився від огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога по вул. Відпочинку, 18, на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення по п. 2.5 Правил дорожнього руху та виданий тимчасовий дозвіл на право керування замість посвідчення водія до рішення суду. Протягом отримання цієї інформації ОСОБА_1 постійно казав, що він все знає. З відеозапису вбачається, що весь час автомобіль ОСОБА_1 стояв з увімкнутими габаритними вогнями. Поліцейський сів у службовий автомобіль для оформлення відповідних матеріалів, інший поліцейський вийшов з автомобіля, щоб сказати ОСОБА_1 , щоб той шукав іншого водія. Надалі поліцейські у службовому автомобілі займались оформленням матеріалів про адміністративне правопорушення. На пропозицію працівників поліції ОСОБА_1 виклав свої письмові пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення та проставив підписи у відповідних графах. У цей час до ОСОБА_1 підійшов чоловік, який представився двоюрідним братом. Поліцейський вголос ознайомив ОСОБА_1 зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення щодо нього та запитав, у ОСОБА_1 , чи все вірно, на що ОСОБА_1 сказав «так». Одночасно ОСОБА_1 були озвучені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, на що ОСОБА_1 відповів, що все розуміє та отримав копію означеного протоколу. Поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 заборонено сідати за кермо автомобіля, на що останній відповів, що знає та подякував поліцейським.
Інший відеозапис, наявний на даному DVD-диску, відтворює ту ж хронологію подій за участю ОСОБА_1 , зафіксовану з бодікамери іншого працівника поліції.
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 , у якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя, направлявся до закладу охорони здоров'я - КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» (ас. 2);
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1546806 від 28 лютого 2024 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 28 лютого 2024 року о 20:56:39 у м. Києві по вул. Зодчих керував транспортним засобом без чинного страхового поліса, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126-1 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. (ас. 3).
За наслідками подій уповноваженою на те особою складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 859202 від 28 лютого 2024 року, зміст якого відповідає встановленим обставинам вчинення ОСОБА_5 правопорушення та вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій; у ньому вказані ознаки наркотичного сп'яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя) та дії водія щодо ухилення від огляду на стан сп'яніння; є вказівка на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1).
Після дослідження відеозапису судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 сказав, що бачив, що за ним їхала патрульна поліція, проте, зупинили його інші працівники поліції, посилаючись на те, що він стояв та не був учасником дорожнього руху. Зазначив, що вийшов з стоячого автомобіля, а тому всі послідуючі дії працівників поліції його не стосувались. Додав, що в автомобілі спустило колесо, стояв біля автомобіля з братом. Патрульний екіпаж під'їхав хвилин через п'ять, як автомобіль вже стояв біля узбіччя. Розумів, що дії працівників поліції є незаконними, тому і зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення у графі пояснень, що пояснення надасть в суді у присутності адвоката. Вказав, що відеозаписом підтверджено, що він виконав всі вимоги поліцейських, як-то: доторкнувся пальцем до кінчика носа, плюнув, проте, поліцейські не озвучили, які саме ознаки наркотичного сп'яніння ними були встановлені.
Захисник додатково зазначив, що ОСОБА_1 за досліджуваних подій розумів, що відстоювати свої права буде у суді, про що останнім і було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Працівник поліції Калініченко А.С. після дослідження відеозапису додатково наголосив, що ОСОБА_1 були порушені Правила дорожнього руху, оскільки з відеозапису вбачається, що автомобіль стоїть на перехресті і задня його часина «виступає» на перехрестя дороги. В автомобілі увімкнуті габаритні вогні. Поліцейський зазначив, що коли ОСОБА_1 побачив екіпаж патрульної поліції з увімкненими проблисковими маячками, то зробив маневр і різко зупинився. У водія перевірили документи та наявність обов'язкового страхового полісу. Також у ОСОБА_1 були перевірені зіниці очей, які не реагували на світло, наявне тремтіння пальців рук, можливо, він і нервував. Виявивши ознаки наркотичного сп'яніння, водію було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, проте, ОСОБА_1 відмовився від огляду, сказав: «Я знаю, хлопці, пишіть». ОСОБА_1 озвучувалось, що за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху буде складений протокол про адміністративне правопорушення, на що ОСОБА_1 повідомив, що він все знає, у тому числі і права. Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 13 КУпАП був складений після озвучення ознак наркотичного сп'яніння, виявлених у ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_1 не знав, що писати у поясненнях у протоколі, а тому вони (поліцейські) допомогли викласти пояснення. Час на бодікамері з дійним його часом може і не співпадати, проте до його корегування поліцейські не мають доступу та відношення, оскільки цим займається ІТ-відділ. Оскільки санкція статті 126 КУпАП суворіша, ніж санкція за порушення зупинки на перехресті, тому була складена лише одна постанова. Не може пригадати причину зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , оскільки досліджувані події мали місце у лютому 2024 року і пройшло багато часу. На відеозапису чітко видно, що сам водій казав, що бачив їх (поліцейських) по ходу руху та зупинився на перехресті з порушенням Правил дорожнього руху. Після проведеного огляду на місці зупинки, виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, проте водій відмовився їхати на огляд до лікаря-нарколога, зазначивши, що поспішає, а тому і відмовився від проходження огляду.
Інспектор поліції Хомич В.Б. зазначив, що автомобіль ОСОБА_1 стояв у порушення Правил дорожнього руху, чим заважав іншим учасникам дорожнього руху. При перевірці документів виявлено відсутність страхового полісу, що є порушенням Правил дорожнього руху. Оскільки автомобіль не обладнаний відеореєстратором, то не було можливості за фільмувати рух автомобіля в русі. Коли вийшли із службового автомобіля, то увімкнули бодікамеру з нагрудних камер. Не пам'ятає, ОСОБА_1 сам зупинився, чи його зупинили, зазначивши, що вони (поліцейські) постійно їздять з увімкнутими маячками. Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху передбачено, що відповідно до п. 2.1 цих Правил водій повинен надати певний обов'язковий пакет документів, у тому числі, страховий поліс, якого у ОСОБА_1 не було. Окрім того, автомобіль ОСОБА_1 знаходився у близькості 10 метрів до перехрестя, що також є порушенням Правил дорожнього руху. Досліджуваним відеозаписом встановлено, що при винесенні постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП запитували у ОСОБА_1 , чи знає він права та обов'язки, на що останній сказав, що знає. Час, зазначений у протоколі, може і не співпадати з часом, зафіксованим на бодікамері, оскільки час визначався візуально. Постанова про накладення адміністративного стягнення роздруковується за допомогою пристрою, який, у свою чергу, підв'язує час самостійно та автоматично. Час зазначається саме при роздруківці постанови і самостійно він не вноситься. Постанова в електронному виді сама підв'язує всі дані у постанову, як і прізвище, і номерні знаки автомобіля.
Суд апеляційної інстанції, повторно дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, відеозапис досліджуваних подій, опитавши поліцейських УПП у м. Києві ДПП інспекторів поліції Хомича В.Б. та Калініченка А.С. , погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , якийкерувавтранспортним засобом, не виконав вимогу працівника поліції про проходження у встановленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення останнімп. 2.5 Правил дорожнього руху, за що і передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Одним з основних доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що за досліджуваних подій вимога поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі не ґрунтувалась на вимогах закону, оскільки 28 лютого 2024 року він ( ОСОБА_1 ) не порушував Правила дорожнього руху, його не зупиняли працівники поліції, автомобіль не перебував в русі, не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, відмова проїхати в медичний заклад була досить прогнозована і зрозуміла, оскільки на момент виявлення так званих ознак наркотичного сп'яніння, складання протоколу, він не був учасником дорожнього руху і не порушував жодних правил визначених Правилами дорожнього руху, а тому мав право відмовитись від проходження такого огляду, у зв'язку з чим в його ( ОСОБА_1 ) діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки особа, яка керує транспортним засобом, повинна знати не тільки свої права відповідно до положень Правил дорожнього руху України, а й свої обов'язки, у тому числі й обов'язок, передбачений п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до приписів якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,що, у свою чергу, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 у частині того, що він не був зупинений працівниками поліції, стояв припаркований на узбіччі, з огляду на що вимоги працівників поліції щодо проходження огляду є незаконними, на увагу не заслуговують, оскільки той факт, що ОСОБА_1 , який побачив автомобіль патрульних поліцейських, різко змінив хід руху та здійснив зупинку самостійно, не свідчить про те, що вимога працівника поліції, які майже одразу підійшли до нього, є незаконною. До того ж, ОСОБА_1 , зупинившись за 10 метрів до перехрестя, порушив Правила дорожнього руху, оскільки зупинив автомобіль у забороненому для цього місці. Дані обставини підтверджені не тільки поясненнями працівників поліції у суді апеляційної інстанції, а й відеозаписом, під час перегляду якого поліцейські звернули на це увагу, а тому у поліцейських були законні підстави висунути вимогу про як надання документів водія та на транспортний засіб, у тому числі, і поліс обов'язкового цивільного страхування, так і у подальшому, при виявленні ознак наркотичного сп'яніння пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не повідомляв працівникам поліції про, начебто, вимушену його зупинку у зв'язку з тим, що спустило колесо, і хтось поїхав за насосом. Проте, відеозаписом зафіксовано,що ОСОБА_1 озвучував працівникам поліції: «Я бачив, що ви за мною їдете, я від вас не тікав, я тормознувся», що, у свою чергу, спростовує доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, що ніякої зупинки транспортного засобу не було і працівниками поліції автомобіль не зупинявся.
Що стосується, на думку апелянта, незаконності складення постанови за ст. 126 КУпАП, то це не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки оскарження такого виду постанов регламентовано Кодексом адміністративного судочинства України, що не є тотожним Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних про оскарження в порядку КАСУ постанови від 28 лютого 2024 року серії ЕНА № 1546806 ОСОБА_1 чи в його інтересах захисником.
Щодо доводів апелянта про те, що відеозаписами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, не зафіксовано руху транспортного засобу «Chrysler 300C» державний номерний знак НОМЕР_1 , як і не зафіксовано факту керування цим даним транспортним засобом 28 лютого 2024 року та момент зупинки даного транспортного засобу працівниками поліції на нагрудні відеореєстратори, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що службові автомобілі працівників поліції не обладнані належними відеореєстраторами, що позбавляє можливості фіксувати рух автомобіля правопорушника та подальшу його зупинку. Проте, факт керування та зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 саме внаслідок того, що автомобіль поліції рухався за його автомобілем, був підтверджений самим ОСОБА_1 .
Розбіжності у часі, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, та часі, зафіксованому на бодікамері, за поясненнями працівників поліції має місце, проте, це є технічними моментами, оскільки працівники поліції не мають доступу до самостійного регулювання дати та часу на бодікамері, оскільки це є прерогативою ІТ-відділу УПП, і працівники поліції до цього відношення не мають. Більш того, ОСОБА_1 не заперечувався факт події та обставини, які зафіксовані на бодікамери працівників УПП
Отже, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили позицію ОСОБА_1 та його захисника про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновки судді місцевого суду в постанові від 31 травня 2024 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому немає передбачених законом підстав для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва