Справа № 638/3651/23
Провадження № 2/638/660/25
27 березня 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретарів Зайченка Р.О., Межирицької В.Ю.,
Поддубкіної А.В., Черкашиної Д.А.,
Дудка Є.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідачів ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, третя особа: Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя, визнання права власності на майно, набуте під час спільного проживання,-
01.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позов, в обгрунтування якого вказав, що він з 1991 року по день смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у фактичних шлюбних відносинах. Вони проживали однією сім'єю як цивільній чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, спільний побут, сімейний бюджет, разом обговорювали всі питання, які виникали у сім'ї та разом їх вирішували. Між ними встаовилися усталені шлюбні відносини, які притаманні саме подружжю. За спільні сумісні кошти вони придбали майно, кошти, які разом з дружиною отримували, витрачали на потреби їхньої сім'ї. Коли цивільна дружина хворіла - він турбувався про неї, доглядав, купував необхідні ліки, коли він хворів - дружина доглядала. Разом з дружиною вони відпочивали, святкували сімейні свята, дні народження, планували своє подальше спільне життя. Як його родичі так і родичі померлої, їх друзі та знайомі вважали їх чоловіком та дружиною. Спільне життя було побудоване на повній довірі та повазі одне до одного, всі рішення приймалися спільно. ОСОБА_6 позивач вважав своєю дружиною, а вона його своїм чоловіком. В іншому шлюбі ніколи не перебували.
З 1991 року по вересень 1998 року вони проживали за адресою АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належала ОСОБА_6 . У червні 1997 року ОСОБА_6 , у банку, де вона працювала отримала позичку на 10 років, на ці кошти 10.12.1997 через Біржу нерухомості та основиних фондів «Україна» на ім'я ОСОБА_6 була придбана квартира за адресою АДРЕСА_2 , у якій вони проживали з 1998 року. Квартира по АДРЕСА_3 була продана у 1998 році, кошти від продажу спрямовані на погашення позички, але повність позичка була повернута у вересні 2003 року, коли була продана трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_4 , половина якої належала йому. Після продажу квартири по АДРЕСА_5 , позивач був виписаний за вказаною адресою. 31.03.2004 на прохання ОСОБА_6 її мати ОСОБА_7 зареєструвала його у своєму житловому будинку за адресою АДРЕСА_5 . При цьому його дружина пояснювала, що бажала, щоб він та вона частіше приїздили до с. Яковенкове та допомагали матері.
18.09.2017 на спільні кошти його та ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_6 були придбані 2 земельні ділянки за адресою АДРЕСА_6 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд. Завдаток за вчинення правочину оформлював та вносив ОСОБА_1 . У період з2013 по 2019 роки на вказаній земельній ділянці ним сумісно з ОСОБА_6 був споруджений житловий будинок, який не введено в експлуатацію, у зв'язку з раптовою смертю дружини, окрім того, він споруджений з відступами від проекту. У будівництві будинку він брав безпосередню участь: купував на свої кошти будівельні матеріали та доставляв їх, особисто виконував роботи, оформлював та особисто підписував документи на постачання електроенергії до житлового будинку. У 2006 році на їх спільні з ОСОБА_6 кошти на ім'я його дружини був придбаний автомобіль Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 . Дружина не мала права на керування транспортним засобами, автомобілем постійно володів та користувався він у спільних інтересах сім'ї. Під час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_6 їх спільни кошти також розміщувалися у якості вкладів у банках. Так, а АТ «Укрексімбанк» на ім'я ОСОБА_8 був відкритий картковий рахунок. 16.12.2011 ОСОБА_6 уклала договір про відкриття індивідуального пенсійного рахунку у Непідприємницькому товаристів «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк». Станом на 31.12.2018 на її індивідуальному рахунку залишок коштів склав 128638,91 грн. На момент смерті ОСОБА_6 залишок коштів невідомий. ОСОБА_6 завжди вважала, що її квартира, земельні ділянки, автомобіль та інші речі були придбані за їх спільні кошти. Кошти на рахунках розглядала як спільну сумісну власність. Після смерті дружини він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте йому було відмовлено, тому що у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують родинні зв'язки. 04.10.2023 позивачем ОСОБА_1 уточнено позовну заяву, в остаточних позовних вимогах позивач просив встановити факт проживання його та ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 1998 по день смерті ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_7 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку: квартири АДРЕСА_7 ; 0,1500 га земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_6 ; 0,1350 га земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 ; житлового будинку , який розташований за адресою АДРЕСА_6 ; автомобіль Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 ; грошові кошти на картковому рахунку, відкриті на ім'я ОСОБА_6 ; грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім'я ОСОБА_6 у АТ «Державний експертно- імпортний банк України» у сумі 25494 грн (том 1 а.с. 3-12, том 2 а с. 151-160)
05.05.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання (том 1а.с. 203-204)
05.05.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто заявнику (том 1 а.с. 198).
12.05.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова задоволено заяву представника відповідачів Тимцяся РА. Про проведення судового засідання у режимі відеоконференція (том 1 а.с. 214-215).
07.06.2023 представником відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого зазначено, що відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є рідними сестрами ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачі є спадкоємцями другою черги спадкування за законом та подали заяви про прийняття спадщини. Спадкоємці за заповітом та за законом першої черги відсутні. Відповідачі заперечують проти того, що позивач проживав з їх сестрою однією сім'єю без реєстрації шлюбу у будь-який період життя. З 1986 року по 1991 рік відповідачі проживали разом із сестрою ОСОБА_6 у гуртожитку по АДРЕСА_8 . У листопаді 1990 року ОСОБА_6 переїхала у гуртожиток на свою квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 , яку вона отримала від держави, а у 1998 році продала її. Наскільки відомо відповідача у 1991-1992 роках ОСОБА_8 познайомилася з позивачем. Вона спілкувалися щонайчастіше раз у тиждень, зі слів самого позивача , на той час у нього була жінка, з якою у нього були близькі сімейні відносини, які тривали до 1998 року. Позивач в цей час жив на ОСОБА_9 у АДРЕСА_4 у квартирі свого батька. У 1997 році ОСОБА_6 купила квартиру за адресою АДРЕСА_2 , в якій робила ремонт до осені 1998 року. Приблизно у жовтні - листопаді 1998 року вона заїхала туди жити. Квартира придбана була у кредит, який ОСОБА_6 виплачувала за власні кошти. У квартирі ОСОБА_6 жила сама, а також використовувала для проживання своїх рідних: мати, сестри, племінниці. У період з 26.10.2017 по 13.01.2011 у квартирі АДРЕСА_9 разом з ОСОБА_8 проживала мати. З 03.12.2013 у зв'язку з навчанням в НТУ «Харківський політехнічний інститут» ОСОБА_6 дохволила зареєструватися та проживати у квартирі своїй племінниці. Відносини між ОСОБА_6 та сестрами були дуже дружні та близькі, вони ділилися всіма проблемами та радощами, завжди допомагали одна одній. З 1991 по 2013 ОСОБА_5 спілкувалася з ОСОБА_6 практично кожного дня по телефону та приходила до неї в гості приблизно 1-2 рази на тиждень, залишалася ночувати у квартирі, протягом 2013-2015 років ОСОБА_5 спілкувалася з сестрою ОСОБА_6 по телефону раз на тиждень, а з 2015 року і по день смерті ОСОБА_6 - спілкувалися практично кожного дня по телефону та приходила додому до ОСОБА_6 приблизно 1-2 рази на тиждень.
У період навчання ОСОБА_4 у ХНЕУ і Академії банківських справ з 01.09.1999 по 30.06.2005 на періоди сесії ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_9 . З 2013 по 2020 ОСОБА_4 виїхала в іншу країну на заробітки. В цей період часу спілкувалися з ОСОБА_6 по телефону два рази на тиждень. Раз на рік безперервно протягом тижня-двох проживала у квартирі АДРЕСА_9 .
З 2020 р. по день смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 спілкувалися з ОСОБА_6 1-2 рази на тиждень по телефону і приходили до неї додому.
Отже, відповідачі спілкувалися з ОСОБА_6 дуже часто, навіть коли почали жити окремо одна від одної, бачилися не рідше ніж два рази на тиждень, відповідачам достовірно відомо, що позивач у квартирі АДРЕСА_9 разом з ОСОБА_6 не жив, під час перебування у квартирі відповідачі не бачили ні позивача, ні його речей, які б вказували, що там живе чоловік. На питання відповідачів про характер відносин з позивачем, їх сестра ОСОБА_6 говорила, що просто допомагає йому, романтичних або інтимних відносин між ними немає, позивач приходить до неї просити грошей, а має близькі стосунки з іншою жінкою, її сусідкою ОСОБА_10 , вона неодноразово бачила як позивач та ОСОБА_10 цілувалися та обіймалися. Їх відносини тривають з 2001 року по сьогодні. ОСОБА_5 неодноразово бачила, як позивач виходив з квартири ОСОБА_10 у домашньому халаті або у верхньому одязі, нерідко він був у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_6 розповідала, що позивач приходив до неї практично завжди нетверезий і агресивний, просив гроші та алкогольні напої, іноді бив її. ОСОБА_5 була свідком такого побиття 13.08.2021 о 15-30 год. У зв'язку з чим викликала поліцію, тоді сам позивач говорив, що ним та ОСОБА_6 немає сімейних відносин.
Відповідачі вважають, що ОСОБА_6 боялася позивача і тому давала йому гроші та автомобіль у користування, за спостереженнями відповідачів, позивач спілкувався з їх сестрою ОСОБА_6 виключно з меркантильних міркувань, бо приходив до сестри тільки коли в нього були фінансові труднощі, сімейних відносин між ними не було, не відносилися одне до одного як дружина та чоловік. ОСОБА_6 не проживала з позивачем, що можуть підтвердити свідки.
Докази, надані позивачем є недостатніми та непереконливими. Відсутні докази проживання позивача з ОСОБА_6 з 1991 по вересень 1998 за адресою АДРЕСА_1 , а у подальшому з вересня 1998 р. у квартирі АДРЕСА_7 . Позивач ніколи не був зареєстрований за однією адресою з ОСОБА_6 . Єдиним власником квартири по АДРЕСА_10 була ОСОБА_6 . Щодо обставин реєстрації позивача у будинку матері відповідачів та ОСОБА_6 , їм відомо, що після продажу квартири позивач звернувся до ОСОБА_6 з проханням зареєструвати його у її квартирі, проте вона відмовилася та запропонувала зареєструвати його у будинку матері. Мати жодного разу не згадувала про позивача як про зятя, тому що для неї він був сторонньою людиною. Таким чином реєстрація позивача у будинку матері не є доказом спільного проживання. Довіреність на право керування транспортним засобом не є доказом спільного проживання, оскільки право на управління майном може бути надано будь-якій особі. Так само не є доказом фотографії. Надані чеки на придбання будівельних матеріалів, накладних, рахунків- фактури, квитанцій, замовлень покупця за підписом позивача, а також договір про користування електричною енергією, акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку, акт на пломбування, акт допуску , викликають сумнів в їх достовірності, оскільки підписані тільки позивачем. Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю.
Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності, відповідачами вказано, що сам по собі факт спільного проживання позивача та ОСОБА_6 не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожним з учасників. Частка у такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного з них, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з них, яке є його особистою власність, у придбання цього майна. Якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з учасників, то частка у майні відповідно до розміру внеску є її власністю. Щодо визнання права власності на незбудоване майно, яке не введено в експлуатацію зазначено, що до реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Оскільки позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні докази щодо ведення будинку в експлуатацію, право власності на будинок не зареєстровано, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на будинок. Щодо визнання права власності на земельні ділянки та автомобіль Тойота, грошові кошти на рахунку та грошові кошти на індивідуальному пенсійному рахунку. Ці вимоги є похідними від позовної вимоги про встановлення факту проживання позивача та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Оскільки позивачі заперечують проти тієї обставини, що позивач та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю, відповідно вони заперечують проти вказаних похідних вимог. У зв'язку з чим представник відповідача просив у задоволені позову відмовити повністю (том 2 а.с. 1-11).
28.06.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова витребувано від Шостої Харківської нотаріальної контори, Харківської державної податкової інспекції, Приватного нотаріуса ХМНО Десятниченко О.В., регіонального сервісного центру МВС докази (том 2 а.с. 91-92).
23.10.2023 представником відповідачів подано заперечення на уточнену позову заяву, в обгрунтування яких адвокатом вказано, що ЦПК України не передбачено подачу до суду документу з назвою «позовна заява (уточнена)», у зв'язку з чим просив відмовити у прийняття та долучені до матеріалів справи позовної заяви (уточненої) (том 2 а.с.156-157).
24.10.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова витребувано докази з Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Хо (том 2 а.с. 172).
29.11.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова витребувано з АТ «Державний експортно- імпортний банк України» докази (том 2 а.с. 232).
16.01.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду (том 4 а.с. 3).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, просив задовольнити, з підстав, викладених у ньому.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 у судовому засідання підтримав позов та просив його задовольнити, з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідачів ОСОБА_12 , Калініченко - ОСОБА_3 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти позову у повному обсязі, просив відмовити у його задоволені. З підстав, викладених у відзиві на позов.
Від відповідача Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника сільської ради.
Від третьої особи Шостої Харківської міської нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи без представника нотконтори.
За клопотанням позивача у судовому засіданні були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 знає як сусіда з 2000 року, ОСОБА_6 , яка померла, це дружина ОСОБА_1 . Відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не знає. Стосунки з ОСОБА_1 нормальні, підстав для оговору немає. З ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_6 знайомі з 2000 року, мешкали у сусідніх під'їздах. ОСОБА_6 казала, що вона дружина ОСОБА_1 . Спілкувалися досить часто, два рази на тиждень, а можливо і частіше. У ОСОБА_1 та ОСОБА_6 була дача, яку вони довгі роки будували за власні кошти, будували самостійно. Постійно ОСОБА_6 та ОСОБА_1 оговорювали всі побутові умови, піклувалися одне про одного, весь час були разом. Постійно ОСОБА_6 та ОСОБА_1 їздили на дачу, доглядали за дачею та мешкали там. Відповідачів не бачив та не спілкувався з ними. Інколи приїздила племінниця до ОСОБА_6 , але з нею він не спілкувався. ОСОБА_6 розповідала про своє життя. З ОСОБА_6 та ОСОБА_1 також проживала мати ОСОБА_6 , який сама час не пам'ятає, ОСОБА_6 розповідала, що матері необхідна допомога. Ніколи він (свідок) не знав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не перебувають у зареєстрованому шлюбі, завжди вважав, що у них законний шлюб, так як вони мешкали однією сім'єю. У ОСОБА_6 та ОСОБА_1 були нормальні стосунки між собою. ОСОБА_1 завжди був доглянутий. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 завжди були разом, вели спільне господарство, ОСОБА_1 фізично працював на дачі, забезпечував побут ОСОБА_6 . Він (свідок) ніколи не запитував чи перебувають ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у шлюбі, а вони також про це не розповідали, з ними спілкувалися по день смерті ОСОБА_6 , яка померла від ковіду. Коли ОСОБА_6 хворіла перебувала вдома, ОСОБА_1 весь час купував ліки, потім він сказав, що ОСОБА_6 померла, подробиці він (свідок) не знає, на похороні не був, хто організовував поховання також не знає. Декілька разів був у квартирі де жили ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , бачив що побут організований на двох, бачив речі як ОСОБА_6 так і ОСОБА_1 . Хто купував квартиру, який був у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 бюджет він не знає, на дачі також жодного разу не був. Знає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 разом відпочивали.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 знає з 1997 року, він її сусід. ОСОБА_15 знає з того ж часу. Відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 бачила за весь цей час 2-3 рази. Стосунки з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 були добрі. Вона (свідок) відвідувала їх квартиру до смерті ОСОБА_8 . З відповідачами стосунків жодних не мала. З ОСОБА_6 та ОСОБА_1 дружила, мешкали у одному під'їзді, разом проводили час, святкували Новий рік. Поминальний обід по її (свідка) матері був на дачі у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Дома у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 бувала досить часто, майже кожного дня. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 жили як дружина та чоловік. ОСОБА_1 постійно возив на автомобілі ОСОБА_6 куди завгодно, він все робив для ОСОБА_16 . Весь час вона (свідок) вважала, що вони чоловік та дружина, тільки 10 років потому вони їй повідомили, що шлюб офіційно не зареєстрований, чому вона (свідок) не питала, вважала це не пристойним. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 разом відпочивали біля моря, вони мали спільний бюджет, про це їй розповідала сама ОСОБА_6 . Також ОСОБА_16 розповідала, що ОСОБА_1 продав квартиру и вони разом ці кошти внесли за квартиру, у якій мешкали. Приблизно у 2014-2015 році ОСОБА_6 забрала свою мати. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 доглядали за матір'ю ОСОБА_16 , потім поховали її, поставили пам'ятник. Стосунки у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 були хороші, вони піклувалися одне про одного, ОСОБА_1 завжди був доглянутий. Вона (свідок) завжди вважала ОСОБА_6 та ОСОБА_1 чоловіком та дружиною. Хто сплачував за квартиру вона (свідок) не знає, в квитанціях по комунальних платежам була зазначена ОСОБА_6 . Також зазначила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 купили земельну дільницю та будували там дачу, для своїх потреб, вони вели спільне господарство, в основному працював ОСОБА_1 . ОСОБА_6 захворіла ковідом, ОСОБА_1 доглядав за нею. ОСОБА_6 померла у лікарні, на похованні вона (свідок) не була, ОСОБА_1 дуже переживав з приводу смерті ОСОБА_16 .
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 знає приблизно з жовтня 1998 року, вони сусіди, мешкали у одному під'їзді. Відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Один - два рази на місяць він (свідок) спілкувався по-сусідські з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , так як квартира була зверху, та ОСОБА_6 та ОСОБА_1 приходили просити, що вони поводили себе тихіше. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, привозили з дачі сумки з овочами та продуктами харчування. ОСОБА_1 турбувався про ОСОБА_6 , і тоді коли вона хворіла. У ОСОБА_6 та ОСОБА_1 жила мати ОСОБА_6 , спорів з цього приводу у них не було, жили дружньою сім'єю. Чи відпочивали разом ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не знає. У квартирі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 він (свідок) був два рази, перший раз коли відбулося залиття з його квартири. Чи мали ОСОБА_6 та ОСОБА_1 спільний бюджет не знає. Він (свідок) сприймав ОСОБА_6 та ОСОБА_1 як чоловіка та дружину, те, що вони не у шлюбі не знав. На дачі також у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не був, хто і як будував дачу, за який кошт не знає. ОСОБА_6 омерла, хто займався її похованням не знає.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 знає приблизно з 2000 року, відповідачів не знає. З ОСОБА_1 мав стосунки по роботі, працював охоронцем на стоянці, а ОСОБА_1 залишав там авто. ОСОБА_1 приїздив з ОСОБА_16 , вони ставили авто, спочатку ВАЗ, потім Тойоту. Потім з ОСОБА_1 разомі працювали, і товаришували, у ОСОБА_1 була дача, він привозив овочі. Дача була його та дружини. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 хороші люди, завжди були разом, він вважав, що вони чоловік та дружина. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 жили на АДРЕСА_11 . ОСОБА_6 та ОСОБА_1 робили у квартирі ремонт. Потім ОСОБА_6 померла, хто займався похованням він не знає. Дома у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не бував, спільно свята не святкували.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 знає з 1997 року, має дружні стосунки з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , після того як вони купили квартиру просили його зробити ремонт, він (свідок) робив ремонт у квартирі. Кошти на ремонт давали ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Ремонт був приблизно два роки, за цей час вони з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 потоваришували. Він (свідок) завжди знав, що вони чоловік та дружина, тільки через декілька років дізнався, що вони не перебувають у шлюбі. Квартиру ремонтували для себе. Після 1999 року він (свідок) постійно спілкувався з ОСОБА_1 . У ОСОБА_20 (так скорочено називали ОСОБА_6 ) та ОСОБА_21 були гарні стосунки. У 2000 роках він (свідок) випадково дізнався, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не перебувають у шлюбі. Про те, що ОСОБА_22 померла дізнався від ОСОБА_21 , на похованні не був, хто займався похованням та фінансував поховання не знає.
Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 знає з 1995 року, це брат її вітчима, відповідачів не знає. ОСОБА_1 жив з ОСОБА_24 (так скорочено називали ОСОБА_6 ), вона її знає як дружину ОСОБА_1 . Вони спілкувалися з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на сімейних святах, у них були гарні стосунки. Також відвідували ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у їх квартирі по АДРЕСА_10 . ОСОБА_25 жив з ОСОБА_24 . Від свої батьків вона (свідок) дізналася, що ОСОБА_22 померла. Про те, що ОСОБА_25 та ОСОБА_26 не перебувають у шлюбі дізналася, тільки після смерті ОСОБА_20 . ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, подробиць щодо їх бюджету не знає. ОСОБА_1 спадкові кошти вклав у квартиру, у якій мешкав з ОСОБА_24 . Знає, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є дача, на дачі вона не була.
Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 знає приблизно з 1987 року, відповідачів не знає. Люсю (так скорочено називали ОСОБА_6 ) знає, познайомився з нею на похованні матері ОСОБА_1 , це було у 90-х роках. З цього часу вони товаришують, спілкувалися родинами, бували одне у одних вдома. Він (свідок) спілкувався не тільки з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а і з їх родичами. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 купили квавтиру по пр. Незалежності, 1 біля Держпрому. У цій квартирі бував неодноразово. У квартиру ОСОБА_22 та ОСОБА_25 купували меблі, антикварну, робили ремонт. Дачу будували ОСОБА_22 та ОСОБА_25 , на дачі він не був. Те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не у шлюбі знав, проте вони жили як чоловік та дружина, у них були хороші стосунки, завжди були разом, мали спільний бюджет. ОСОБА_1 , з братом продали батьківську квартиру, та позивач свою частину коштів вклав у придбання квартири по АДРЕСА_10 . Все майно купувалося за спільний кошт. Коли ОСОБА_22 померла, на похованні не була, оскільки доглядала свого чоловіка, хто фінансував поховання ОСОБА_20 вона не знає.
Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 його брат. Люсю (так скорочено називали ОСОБА_6 ) знає з 1992 року, вперше побачив її на похованні матері. ОСОБА_1 з ОСОБА_24 тоді мешкали на ОСОБА_9 , вони бували одне у одного в гостях. Після смерті їх (свідка та позивача) батька вони продали квартиру, свою частину коштів ОСОБА_25 вклав у квартиру по АДРЕСА_10 . ОСОБА_6 та ОСОБА_1 жили разом, як одна родина, мали спільне майно, дачу, де вони вирощували овочі. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 завжди були разом. Вони (свідок та ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ) часто спілкувалися, до 10 разів на місяць. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 робили ремонт у квартирі, він (свідок) допомагав їм. Все купували для себе, але оформлювали все на ОСОБА_29 , чому - не запитував. ОСОБА_30 будували на спільні кошти, в квартирі майно було спільне. Гена частину меблів забрав з квартири батька. Люся померла від ковіду, на похованні він (свідок) не був, оскільки було заборонено. ОСОБА_1 організував поховання за власний кошт. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 разом працювали а отримували кошти.
Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 23653 (том 1 а.с. 18).
За життя ОСОБА_6 на праві власності належала квартира АДРЕСА_12 , що підтверджується копією договору №Н10-488 купівлі продажу від 10.12.1997. З вказаної копії договору вбачається, що ОСОБА_6 придбала вказану квартиру (том 1 а.с. 21).
Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації №181 від 17.06.2016 назву «проспект Правди» змінено на «проспект Незалежності».
Відповідно до довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об'єкт нерухомості майна станом від 23.02.2023 квартира АДРЕСА_7 на праві приватної власності належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрований 10.12.1997 біржею нерухомості та основних фондів «Україна» №Н10-488 (том 1 а.с.22).
Окрім того, за життя ОСОБА_6 на праві власності належали земельні ділянки площею 0,1350 з кадастровим № 6325183504:00:004:0066 та 0,1500 з кадастровим №6325183504:00:004:0065 для будівництві і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_6 .
Право власності на вказані земельні ділянки підтверджується договором купівлі- продажу земельної ділянки від 18.09.2007, відповідно до якого ОСОБА_6 придбала зазначені земельні ділянки, договір купівлі- продажу зареєстровано у реєстрі за №6743 (том 1 а.с. 34).
У державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯД №050329 зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку 0,1500 га, кадастровий №6325183504:00:004:0065 видано ОСОБА_6 (том 1 а.с. 36).
З державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД №050330 вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянку 0,1350 га, кадастровий номер 6325183504:00:004:0066 видано ОСОБА_6 (том 1 а.с. 37).
З копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу підтверджено, що ОСОБА_6 була власником автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 (том 1 а.с. 129). На вказаний автомобіль ОСОБА_6 було надано довіреність на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію у Єдиному реєстрі довіреностей (том 1 а.с. 130)
Листом директора АТ «Державного експортно-імпортного банку України» від 26.05.2023 №БТ/0025800/3243-23 підтверджено, що у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Харкові на ім'я ОСОБА_6 відкритий пенсійний картковий рахунок № НОМЕР_4 \грн, до якого емітована міжнародна платіжна картка НОМЕР_5 . Залишок коштів станом на 24.05.2023 складає 50988,03 грн. 11.01.2022 здійснено остання надходження коштів у сумі 4318,16 грн та 11.11.2021 здійснено останнє списання коштів у сумі 131,90 грн.
За життя ОСОБА_6 уклала договір №23 про виплату пенсії на визначений строк від 16.12.2011. Договір укладено з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал», що діє від імені Непідприємницького товариства «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк». Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3 договору - цей договір регулює відносини адміністратора, що діє від імені фонду, та учасника фонду, які виникають у зв'язку із здійсненням виплати пенсії на визначений строк учаснику фонду. У порядку та на умовах, визначених договором, адміністратор фонду здійснює виплату пенсії на визначений строк на користь учасника фонду, який має право на отримання пенсійних виплат, згідно з умовами пенсійного контракту №5-Ю/1 від 30.03.2006 на підставі його заяви №556 від 01.12.2011. Виплата пенсії на визначений строк за договором здійснюється відповідно до умов пенсійної схеми №1 (пенсійні внески у розмірі відсотка від заробітної плати учасника фонду), затвердженої Наглядовою радою відкритого акціонерного товариства «Держєавний експортно- імпортний банк України» (том 1 а.с. 134-140).
З виписки індивідуального пенсійного рахунку № НОМЕР_6 за період з 02.01.2018 по 31.12.2018 , виданої на ім'я ОСОБА_6 вбачається, що на підставі договору №23 проводилося списання грошей з рахунку (том 1 а.с. 141).
З листа директора ТОВ «КУА-АПФ «Апінвест» від 14.08.2023 №11/08-23/09, який надано на ухвалу суду про витребування доказів, вбачається, що між Товариством та учасником Фонду ОСОБА_6 16.12.2011 укладено договір про виплату пенсії на визначений строк. Згідно умов цього договору протягом періоду 2011-2022 на користь ОСОБА_6 здійснювалися пенсійні виплати з періодичністю один раз на місць. Остання пенсійна виплата на користь ОСОБА_6 була здійснена Товариством 11.01.2022, після зазначеної дати виплати ОСОБА_6 не здійснювалися у зв'язку з тим, що належні вказаній особі кошти, які знаходилися на її індивідуальному пенсійному рахунку було виплачено у повному обсязі, а індивідуальний пенсійний рахунок було закрито. Станом на 09.01.2021 на індивідуальному пенсійному рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_6 знаходилося 14342,25 грн. Товариству не надходила інформація з підтверджуючими документами, які б надавали інформацію про смерть учасника Фонду ОСОБА_6 , а тому Товариство виконувало умови укладеного договору та здійснювало виплати учаснику Фонду ОСОБА_6 , згідно умов укладеного договору, за вказаними у договорі банківськими реквізитами (том 2 а.с. 128).
Вважаючи себе спадкоємцем ОСОБА_1 звернувся до Шостої Харківської міської державної контори з заявою про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва на його ім'я про право на спадщину після померлої ОСОБА_6 . Постанова мотивована тим, що з наявних у матеріалах спадкової справи документів родинний зв'язок між спадкодавцем та заявником щодо жодної з передбачених законодавством черг у спадкуванні, не підтверджується (том 1 а.с. 179, том 2 а.с. 133).
Окрім того, з заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 до Шостої Харківської міської нотаріальної контори звернулася ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (том 2 а.с. 141 зворотна сторона та 144 зворотна сторона).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що з померлою ОСОБА_6 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з вересня 1998 рок до дня її смерті.
З копії розписки вбачається, що ОСОБА_31 прийняла завдаток 5000 грн, що еквівалентно 1000 доларів США у ОСОБА_1 (позивач у зазначеній справі) за дві земельні дільниці з кадастровими номерами 6325183504:00:004:0065 та 6325183504:00:004:0066 (том 1 а.с. 38).
Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робітпро зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_6 11.09.2013 повідомила Інспекцію державного архітектурно- будівельного контролю Харківської області про будівництво житлового будинку з господарськими будівлями поштовабудівельна адреса АДРЕСА_6 , вид будівництва - нове будівництво, код об'єкта 1110,3 (том 1 а.с. 39-40).
14.12.2022 на замовлення ОСОБА_1 було ФОП ОСОБА_32 було виготовлено технічний паспорт об'єкта за адресою Харківська область, Харківський район, Циркунівська територіальна громада, с. Черкаські Тишки (станом на 01.01.2021) АДРЕСА_6 (том 1 а.с. 41-49).
З наданих позивачем копії квитанцій, товарних чеків, рахунків- фактури, видаткових накладних вбачається, що ОСОБА_1 було неодноразово здійснено замовлення та купівлію будівельних матеріалів, таких як, наприклад, стовби, плитка, цемент, щебінь, брус, цвяхи, труби, планка карнізна, тощо (том 1 а.с. 50-63, 66-90).
З копії комерційної пропозиції від 12.11.2014 вбачається, що ОСОБА_1 був замовником вікон (том 1 а.с. 64-65).
Окрім того, ОСОБА_6 було видано на ім'я ОСОБА_1 , довіреність на користування автомобілем Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав їй на праві власності (том 1 а.с. 130,131).
Довідкою начальника ЦОМ Дзержинського РВ МВС України в Харківській області від 03.07.2007 підтверджується, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з заявою по факту незаконного заволодіння його автомобілем марки ВАЗ 2106, дн НОМЕР_7 , у період часу з 24-00 до 08-00 03.07.2007, який знаходився за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ) біля п'ятого під'їзду (том 1 а.с. 132).
З наданих позивачем фотографій вбачається, що на них зафіксовані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , інші особи, під час святкування, відпочинку (том 1 а.с. 144-154).
З копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що останній у період часу з 15.08.1978 по 24.03.2023 працював на різних посадах (том 1 а.с. 155-166).
Квитанціями про сплату комунальних платежів підтверджується, що ОСОБА_1 сплачував комунальні платежі, які надані за адресою АДРЕСА_2 , тобто по квартирі, яка перебуває у власності ОСОБА_6 (том 1 а.с. 166, 171-175).
З акту про здавання пломб під зберігання від 22.04.2002 вбачається, що ОСОБА_1 прийняв під зберігання пломби, які були встановлені у квартирі АДРЕСА_7 . Також ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_7 був замовником звірки лічильника, про що свідчить документ під назвою «зняти поставити лічильник» (том 1 а.с. 167).
З акту про здавання пломб на схоронність від 17.11.2004 вбачається, що ОСОБА_1 прийняв (поставив свій підпис у графі) на зберігання пломби, які були встановлені у квартирі АДРЕСА_7 (том 1 а.с. 168).
Тобто, у квартирі яка на праві власності належала ОСОБА_6 .
У картці працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду на ім'я ОСОБА_1 від 12.10.2015 вбачається, що при проходженні медичного огляду ОСОБА_33 вказав адресу місця проживання АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 176).
При укладенні декларації №0001-М0М6-КН00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_1 вказав адресу місця проживання АДРЕСА_2 , тобто адресу квартири, власником якої є ОСОБА_6 , а довіреною особою пацієнта ОСОБА_1 зазначив ОСОБА_6 (том 1 а.с. 177).
В свою чергу ОСОБА_6 при укладенні декларації №0001-Р416-КН00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_6 зазначила, ОСОБА_1 як довірену особу пацієнта (том 1 а.с. 178).
Управлінням організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування від 06.07.2023 за №75аз/119-25/01-2023 адвокату Якімову Л. повідомлено, що 13.08.2021 о 15-31 год. на спеціальну лінію спецслужби «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_2 знаходиться чоловік на ім'я ОСОБА_34 , який перебуває у нетверезому стані, кидається у бійку (том 2 а.с. 114).
З наданих Головним управлінням ДПС у Хо відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джереласуми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військовго збору з 01.01.1998 по 31.12.2021 по фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вбачається, що як ОСОБА_1 у період з 01.01.1998 по 31.12.2021 отримував доходи, так і ОСОБА_6 у вказаний період отримувала доходи (том 3 а.с. 177-187).
Приватним нотаріусом Десятниченко О.В. надано копії матеріалів нотаріальної справи щодо купівлі земельних ділянок, вказані матеріали містять копію договору купівлі- продажу земельної ділянки, копії державних актів, витяг зі звіту, сертифікати, свідоцтва, посвідчення та заяву ОСОБА_6 (том 3 а.с. 190-215).
Так, з наданої ОСОБА_6 заяви приватному нотаріусу вбачається, що ОСОБА_6 свідчить, що на момент придбання земельної ділянки площею 0,1500 та площею 0,1350, розташовані на території АДРЕСА_6 у зареєстрованому шлюбу не перебуває, однією сім'єю ні з ким не проживає, спільного господарства ні з ким не веде та гарантує, що гроші, які вона витрачає на придбання земельної ділянки є її особистою власністю, прав третіх осіб щодо цього майна не має (том 3 а.с. 240).
22.11.2023 на адресу суду надійшов лист Управління організаційно- аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Хо , яким повідомлено, що 13.08.2021 до служби 102 з номеру НОМЕР_8 надійшло повідомлення від громадянки, яка представилася як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешкає АДРЕСА_13 ) щодо виклику поліції за адресою АДРЕСА_2 про те, що чоловік сестри на ім'я ОСОБА_34 прийшов у нетверезому стані, кидається у бійку (том 3 а.с. 217).
З листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хо від 08.01.2024 вбачається, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів: 26.10.2006 легковий автомобіль Toyota, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_9 , сірого кольору за технологічною операцією «40-реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації» було зареєстровано у ВРЕР №1 ГУ МВС України в Хо на ОСОБА_6 . На транспортний засіб закріплено номерні знаки НОМЕР_1 та оформлено свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 . Реєстраційні дані здійснювалися на підставі довідки - рахунку серія НОМЕР_11 від 26.10.2006, оформленої у ТОВ «Автоарт» (том 4 а.с. 9).
За приписами частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17 (провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають.
Пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у статті 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року із змінами та доповненнями, згідно якої домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/38043/17, провадження № 61-47739св18.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (61-3071св21).
З досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Так, у судовому засіданні були досліджені розписка, у якій відображено, що ОСОБА_1 передав завдаток за дві земельні ділянки, які у подальшому придбала ОСОБА_8 , що підтверджується дослідженими договором купівлі- продажу земельних ділянок та актами. У копіях квитанцій, товарних чеків, рахунків - фактури, видаткових накладних, комерційні пропозиції на замовлення віком, у яких відображено, що ОСОБА_1 був замовником будівельних матеріалів, хоча і не зазначено, що вказані будівельні матеріали використовувалися для будівлі дачі, проте період який зазначено у чеках та період побудови дачі співпадають, доказів на спростування того, що будівельні матеріали використовувалися ОСОБА_1 у інших цілях матеріали справи не містять.
Досліджені квитанції про сплату комунальних послуг свідчать, що ОСОБА_1 сплачував комунальні послуги надані за адресою АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 .
Ведення спільного побуту ОСОБА_6 та ОСОБА_1 також підтверджується дослідженими у судовому засіданні актами про здавання пломб, у яких зафіксовано встановлення та перевірка пломб, яку замовив ОСОБА_1 у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , тобто квартирі, яка на праві власності належить ОСОБА_6 .
Факт спільного проживання також підтверджується дослідженими у судовому засіданні деклараціями про вибір лікаря, у яких ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зазначили одне одного як довірена особа, окрім того адресу проживання ОСОБА_1 зазначив АДРЕСА_2 , тобто квартиру, яка належала ОСОБА_6 .
Факт ведення спільного господарства та побуту між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтверджується також тим, що ОСОБА_6 надала довіреність на ім'я ОСОБА_1 на управління транспортним засобом, який належить їй. Так дійсно, така довіреність може буде надана будь-якій особі, проте у сукупності з іншими дослідженими доказами вказаний факт надання довіреності на ім'я ОСОБА_1 свідчить саме про спільне проживання останніх.
Також у судовому засіданні був досліджений лист ГУ НП в Хо в якому відображено, що відбувся виклик поліції за адресою АДРЕСА_2 (квартира ОСОБА_6 ) , виклик здійснено ОСОБА_5 (по матеріалам справи сестра померлої) у зв'язку з тим, що чоловік сестри ОСОБА_34 вчиняє сварку, що також свідчить про факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Окрім того, ОСОБА_5 , яка викликала поліцію сприймала ОСОБА_1 саме як чоловіка ОСОБА_6 .
У судовому засіданні були опитані свідки за клопотанням позивача. Суд приймає до уваги показання свідків та зазначає, що свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_35 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 давали послідовні показання, які не суперечать одне одному та доказам, дослідженим під час судового засіданні. Так, свідками було наголошено, що ОСОБА_36 (свідки її називали «Люся» та ОСОБА_1 (свідки його називали ОСОБА_25 ) тривалий час, а саме з 1990-х років мешкали разом, кожен зі свідків сприймав їх саме як подружжя, адже вони спільно облаштовували квартиру, купували меблі, робили ремонт, узгоджували проєкт ремонту з будівниками, будували дачу, купували будівельні матеріали, продукти харчування, працювали на дачі та вирощували овочі, які використовували для спільного харчування, піклувалися одне про одного під час хвороб та завжди були разом. ОСОБА_1 завжди возив ОСОБА_6 на автомобілі у справах. Разом святкували свята та відпочивали, відвідували друзів та в свою чергу друзі відвідували їх. Всі свідки зазначили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 разом мешкали за адресою АДРЕСА_9 .
Окрім того, суд зазначає, що всі свідки давали послідовні покази та говорили те, що знали, тобто не були заздалегідь підготовлені до відповідей.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, позивачем надано фотографії на яких зображено їх спільне святкування та відпочинок.
Хоча факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, не може бути доказом спільного проживання, проте у сукупності з іншими доказами, а саме які підтверджують факт ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету, можуть свідчити про те, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року, справа № 552/6659/16-ц, провадження № 61-36768св18.
У судовому засіданні також було досліджено заяву ОСОБА_6 , яка нею була надана нотаріусу, та у якій ОСОБА_6 зазначила, що не перебуває у шлюб та однією сім'єю ні з ким не проживає, так дійсно вказана заява була написана та посвідчена нотаріусом, разом з тим ця заява є єдиним доказом, що свідчить про те, що ОСОБА_6 не перебуває у шлюбі та не проживає разом однією сім'єю та не може бути покладена в основу рішення, адже сукупність досліджених доказів свідчить про протилежне.
Окрім того, не може бути доказом відсутності факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 те, що ОСОБА_6 дозволила своїй племінниці зареєструватися у квартирі, власником якої вона була, адже факт реєстрації місця проживання племінниці у квартирі не робить неможливим проживання ОСОБА_8 з іншими людьми, зокрема, і з ОСОБА_1 .
Посилання відповідачів, що у квартирі АДРЕСА_7 жила мати ОСОБА_6 також не підтверджує того факту, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 разом проживали, оскільки ОСОБА_1 також зазначає, що під час спільного проживання з ОСОБА_6 з ними якийсь період часу проживала мати ОСОБА_6 . Про вказане також свідчили свідки, які зазначали, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у якийсь період часу забрали до себе мати , яку доглядали та допомагали їй, а коли вона померла, організували її поховання.
У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів того, що сторони виконували спільний ремонт, наявності спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин ОСОБА_37 не надано.
Доводи позивача щодо спільного його проживання з ОСОБА_6 , тобто постійного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, знайшли своє підтвердження, ОСОБА_1 надано суду достатні, належні, допустимі та достовірні доказів про наявність у нього з ОСОБА_6 сімейних стосунків, спільного сімейного господарства.
Щодо періоду, за який слід встановити факт спільного проживання.
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» Сімейного кодексу України (надалі - СК України), цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Положення Кодексу законів про шлюб та смію України (надалі - КпШС України) не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
Отже, суд встановлює факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті ОСОБА_6 .
У п.п. 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 523/14489/15 від 23.01.2024 викладено такий правовий висновок: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи».
Приймаючи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про встановлення юридичного факту, а саме про встановлення факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Щодо визнання права власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_7 .
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_6 набула право власності на вказану квартиру 09.12.1997.
Згідно з частиною першою статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про власність».
Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Частиною другою статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.
Отже, розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону України «Про власність», статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»).
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим судам під час вирішення спору щодо визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання цих осіб у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане ними внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим.
Вказаний висновок узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-135цс13 та від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15.
На підтвердження свої позовних вимог про визнання права власності на 1\2 частину спірної квартири позивач надав докази, з яких можливо встановити факт внесення ним певних коштів у купівлі квартири.
Так позивачем надано копію договору купівлі- продажу квартири від 24.09.2003, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_28 (рідний брат позивача) продали квартиру за 90180 грн.
ОСОБА_28 , який є рідним братом позивача, та який був допитаний у судовому засіданні у якості свідка, зазначив, що кошти після продажу квартири вони з ОСОБА_1 поділили, вказані кошти ОСОБА_1 сплатив за квартиру АДРЕСА_7 .
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем надано докази внесення ним коштів у купівлі квартири, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частину квартири підлягають до задоволення.
Що стосується позовних вимог про визнання права власності на 1\2 частину земельних ділянок, житлового будинку, розташованого на вказаних земельних ділянок, автомобіля та грошових коштів на картковому рахунку.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21)).
У зв'язку з тим, що позивачем доведено факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю позовні вимоги про визнання права власності підлягають задоволенню.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_6 не введено в експлуатацію.
Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 березня 2024 року в справі № 509/2196/15-ц. Так, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено: «У вищевказаній справі спірний будинок був зведений сторонами за час шлюбу на земельній ділянці, яка була виділена під будівництво, право власності на спірний будинок було зареєстровано за відповідачем, хоч у подальшому реєстрація права власності на будинок була скасована в судовому порядку за позовом відповідача, ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу, однак такий будинок не введений в експлуатацію через поведінку відповідача. Верховний Суд констатував, що вказаний об'єкт незавершеного будівництва є спільною сумісною власністю подружжя, частки колишнього подружжя у праві власності є рівними, а тому кожному із них належить по частці у праві власності на зазначене майно. Зважаючи на ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва, а також визначені експертом варіанти його розподілу, що дає можливість визначити його окремі частини, які підлягають виділу та довести до завершення будівництво об'єкта нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що побудований у період перебування сторін у шлюбі будинок є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя і підлягає поділу як будинок між колишнім подружжям».
На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту є правомірним і ефективним та захищає його права та не звільняє цього в подальшому від обов'язку ввести будинок в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно».
Приймаючи до уваги те, що будинок у АДРЕСА_6 побудований на земельній ділянці, яка була відведена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, за життя ОСОБА_6 надіслала до Інспекції державного архітектруно- будівельного контролю Харківської області повідомлення про початок виконання будівельних робітпро зміну даних у повідомленні про початок виконання робіт, проте спірний будинок не було введено в експлуатацію через смерть ОСОБА_38 , тобто з поважних причин. З технічного паспорту будинка садибного типу вбачається, що будинок складається з комори, вітальні, кухні, житлової площі, санвузлу. Окрім того, до вказаного будинку проведено електропостачання, як зазначав позивач у судовому засіданні та підтверджували свідки, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 мешкали у будинку та повноцінно ним користувалися. Отже, зважаючи на ступінь готовності об'єкта, який не введено в експлуатацію, суд приходить до висновку, що побудований у період спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності.
У зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Суд враховує, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі № 200/5013/17 (провадження № 61-4050св21) вказано, що, належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються майнових прав відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та не стосуються Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог до відповідача Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області пред'явлено до неналежного відповідача, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідачів. При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 12989,32 грн -за позовні вимоги майнового характеру та 1073,60 грн за позовні вимоги немайнового характеру. Приймаючи до уваги, що позовна вимога немайнового характеру залишена судом без задоволення, сума судового збору у розмірі 1073,60 грн не підлягає стягненню з відповідачів. Позовні вимоги майнового характеру задоволені судом, у зв'язку з чим сума судового збору у розмірі 12989,32 грн підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 по 6494,66 грн з кожної.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, третя особа: Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя, визнання права власності на майно, набуте під час спільного проживання, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_12 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим № 6325183504:00:004:0065 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,1350 га з кадастровим № 6325183504:00:004:0066 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 52,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину автомобіля Toyota, кузов НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину грошових коштів на картковому рахунку № НОМЕР_4 \грн, до якого емітовано картку НОМЕР_2 , відкритому на ім'я ОСОБА_6 у Акціонерному товаристві «Державний експортно- іпмортний банк України», код ЄДРПОУ 00032112 - грошові кошти у сумі 25494 (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору, пропорційно до задоволених вимог по 6494 (шість тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн 66 коп. з кожної
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 27.03.2025.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстрований АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстрована АДРЕСА_14 .
Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_14 , зареєстрована АДРЕСА_13 .
Відповідач - Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 04396685, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Соборна, 26.
Суддя: І.В. Семіряд