Справа № 638/9645/24
Провадження № 1-кп/638/997/25
Іменем України
26 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань обвинувальний акт з реєстром матеріалів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200000860 від 12.04.2024 року, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт із доданими до нього реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою обвинуваченого про отримання копії обвинувального акта стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
03.06.2024 року ухвалою Дзержинського районного районного суду м. Харкова було призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання щодо закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Додатково зазначив, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України, відповідно до якого стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена в новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна наразі вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому зазначив, що не оспорює фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті. Наслідки закриття кримінального провадження із зазначених підстав йому роз'яснені та зрозумілі.
Прокурор не заперечувала проти закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання обвинуваченого та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, з наступних підстав.
На підставі обвинувального акту, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 11.04.2024 близько 12 год 00 хв, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_5 . Так, ОСОБА_4 діючи в умовах воєнного стану, умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, підійшов до вхідних дверей до вказаної квартири, які були зачинені на навісний замок та який ОСОБА_4 за допомогою заздалегідь підготовленого предмету зірвав з дверей.
Після чого, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на викрадення чужого майна, проник до приміщення вказаної квартири звідкіля викрав вентилятор колонний-підлоговий сірого кольору ТМ «Klarstein» серійний номер 10029344, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 3563 від 03.05.2024 складає 1783 грн 82 коп., та скляну миску для сервіровки фруктів в коробці ТМ «Konya», вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 3563 від 03.05.2024 складає 210 грн.
Після чого, ОСОБА_4 з місця скоєного злочину з викраденим майном зник, обернувши його на свою користь, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1993 грн 82 коп.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Частина 1 статті 2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність, та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України, при цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК України та/або до кримінально процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України, раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Так, за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України, раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 0306/7567/12 від 13.01.2021 року вказала, що за загальним правилом, закріпленим у частині 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння, визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
За частиною 1 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно положень ст.9 КПК України, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Статтею 7 КПК України визначено перелік загальних засад кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.
Частиною 1 статті 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі -Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Відповідно до вказаного Закону, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
У той же час суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян в гривнях у нормі кримінального законодавства здійснюється, виходячи з розміру неоподатковоаного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Станом на 11 квітня 2024 року, на момент вчинення кримінального правопорушення, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становив 3028 грн.
Як вбачається з обвинувального акту та матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні крадіжки майна, поєднану з проникненням у житло, вчинену в умовах воєнного стану, на загальну суму 1993 грн 82 коп., що на час вчинення кримінального правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що застосовувався у 2024 році, тому до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 по справі № 278/1566/21 виснувала, що Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
З огляду на викладене, вищенаведені зміни в законодавстві призвели до часткової декриміналізації діянь, такі зміни мають зворотну дію в часі і тому скасовують кримінальну протиправність діяння особи у разі заподіяння останньою шкоди у розмірі, меншому аніж встановлено вищезазначеною нормою.
Положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачають, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Частина 3 ст. 479-2 КПК України передбачено, що у разі якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що внаслідок прийняття Закону № 3886-ІХ скасована кримінальна протиправність діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , і обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з цих підстав, суд вважає клопотання прокурора обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 таким, що підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 5 КК України, ст.ст. 7, 9, 284, 371, 372, 479-2 КПК, Законом України № 3886?IX від 18 липня 2024 року, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200000860 від 12.04.2024 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1