Справа № 199/708/22
Провадження № 1-в/191/58/25
24 березня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання,
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)», у якому просили звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком АНД р/с м.Дніпропетровська за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України відповідно до чинного законодавства.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що засуджений підлягає звільненню від покарання за епізодами, щодо яких ЗУ №3886 скасовано караність діянь.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.02.2022 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 20.01.2022 року (вартість майна становила 5870,83 грн.) кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.08.2019 року та остаточно призначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з 21.01.2022 року.
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.08.2019 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 12.10.2018 року (вартість майна становила 550 грн.) кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, 25.08.2018 року (вартість майна становила 616,55 грн.), 23.10.2018 року (вартість майна становила 1227,25 грн.), 04.11.2018 року (вартість майна становила 7155 грн.), у кінці вересня 2018 року (вартість майна становила 1694,16 грн.) кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України. Призначено покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді 1 року позбавлення волі та за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено за сукупністю покарань 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 05.03.2019 року, остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі
Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 05.03.2019 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 26.07.2018 року (вартість майна становила 1404,51 грн.) кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 1762 грн. у 2018 році та до 2481 грн. у 2022 році) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку із декриміналізацією вчинених ОСОБА_4 26.07.2018 року та 12.10.2018 року кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, та 25.08.2018 року, 23.10.2018 року та у кінці вересня 2018 року кримінальних правопорушень, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для його звільнення від призначеного покарання за вказані кримінальні правопорушення.
Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в ред. ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024 року) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У той же час, суд зазначає, що звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання за вчинені 26.07.2018 року та 12.10.2018 року кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України, та 25.08.2018 року, 23.10.2018 року та у кінці вересня 2018 року кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185 КК України, не звільняє його від подальшого відбування покарання, що було призначене вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.02.2022 року за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.1 ст.71 КК України у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Таким чином, клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» відносно засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд
частково задовольнити клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання.
Негайно звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком:
- Селидівського міського суду Донецької області від 05.03.2019 року за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України;
- Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.08.2019 року за вчинені 12.10.2018 року кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, 25.08.2018 року, 23.10.2018 року та у кінці вересня 2018 року кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185 КК України.
Відмовити у задоволенні іншої частини клопотання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1