1[1]
26 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року,
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02 лютого 2025 року включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що, враховуючи стадію судового розгляду, на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого ухилятися від суду та ухилятися від явки до суду, незаконно впливати на свідків та експертів, позаяк судовий розгляд кримінального провадження продовжується, під час якого необхідно допитати свідків, обвинуваченого, дослідити письмові докази.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що прокурором не наведено обставин, які свідчили би про те, що заявлені в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися. Крім того, на переконання апелянтів, судом першої інстанції під час судового засідання не розглянуто відвід головуючому судді, тобто рішення прийняте законним складом суду, що є порушенням кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснення представника потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях необхідні матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подані апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає. Доводи апелянта про відсутність даних, які ставили би під сумнів належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 у разі скасування йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає непереконливими.
Судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення. Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На думку колегії суддів, обставини, зазначені захисником в апеляційній скарзі, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Судовий розгляд даного кримінального провадження не завершено, його завершення до спливу продовженого строку неможливо, оскільки в ході судового розгляду необхідно дослідити письмові докази, допитати свідків, обвинуваченого, вирішити наявні у учасників судового розгляду клопотання, для чого судовий розгляд підлягає продовженню. ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, являє собою значну суспільну небезпеку, оскільки спричинив загибель людини.
Крім того, сторона захисту наполягала, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як ухвалене незаконним складом суду, оскільки безпідставно залишено без розгляду заявлений обвинуваченим відвід судді ОСОБА_11 мотивований тим, що за заявою ОСОБА_10 . Державним бюро розслідувань внесено відомості до ЄРДР про вчинення суддею ОСОБА_11 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 374 КК України, що, на переконання апелянта, свідчить про наявність конфлікту інтересів.
Колегією суддів ретельно перевірено доводи апеляційної скарги в цій частині, зокрема у судовому засіданні досліджено відеозапис судового засідання суду першої інстанції від 05.12.2024, на якому зафіксовано, що головуючий суддя залишив без розгляду заяву обвинуваченого про відвід, мотивуючи тим, що така заява має ознаки зловживання правом на відвід.
Як убачається із наданих судом матеріалів, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11.06.2024 відмовлено в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_10 про відвід судді ОСОБА_11 обґрунтований тим, що суддя ОСОБА_11 порушив його право на захист, оскільки не надав матеріали кримінального провадження захиснику ОСОБА_12 для ознайомлення. З цих же підстав внесено відомості в ЄРДР за ч. 1 ст. 374 КК України від 17.08.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Отже, на переконання колегії суддів, відвід з цих підстав вже було розглянуто відповідно до положень КПК України, а сам факт внесення відомостей до ЄРДР не свідчить про процесуальний статус особи, щодо якої внесено відомості до ЄРДР, а відтак і про наявність конфлікту інтересів.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що головуючим суддею безпідставно залишено без розгляду заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_11 , є необґрунтованими.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, залишити без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/2676/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1