26 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 761/5038/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/1634/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Матвєєвої Ю.О. 22 травня 2024 року в м. Києві, повний текст рішення складений 29 травня 2024 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Матвєєвої Ю.О. 07 червня 2024 року в м. Києві, та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Матвєєвої Ю.О. 05 червня 2024 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням зміни предмета позову та відмови від частини позовних вимог, просив суд зобов'язати відповідача зменшити кількість кіловат, облікованих по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 08 березня 2020 року по 31 березня 2023 року, на 82817 кВт, в тому числі, на обсяг спожитої за цей період електроенергії субспоживачем ОСОБА_3 , яка обліковувалася на лічильнику ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником трансформаторної підстанції №1726 (далі - ТП №1726), до якої під'єднані ще два субспоживачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 08 березня 2020 року представники ПрАТ «Київобленерго» (правонаступником якого є відповідач) здійснили заміну лічильника ТП №1726 з лічильника №00529108 на лічильник №02922269. Після встановлення йому нового лічильника кількість облікованої спожитої ним електричної енергії збільшилась майже у десять разів, при цьому фактичне споживання залишилося незмінним. На переконання позивача, облікована спожита ним електроенергія безпосередньо пов'язана з некоректною роботою встановленого нового лічильника №02922269.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії - залишені без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що права позивача з підстав наведених у позові відповідачем не порушені, а жодних позовних вимог позивача до субспоживача ОСОБА_3 у межах цього провадження заявлено не було. Також суд вказав на те, що у разі незгоди споживача із здійсненими йому нарахуваннями за житлово-комунальні послуги, таке право підлягає захисту судом за позовом споживача про зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості, а не про зменшення нарахованого йому спожитого об'єму електроенергії.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року відмовлено ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», треті особи ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії.
Додаткове рішення мотивовано тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів в розмірі 15000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що відповідач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» про ухвалення додаткового рішення.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів в розмірі 17000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що відповідач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
Не погодився із рішенням суду від 22 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним встановленням судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної їх оцінки та у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Позивач вказує на те, що саме відповідачем були порушені права позивача, оскільки саме порушення відповідачем своїх обов'язків, як оператора системи розподілу, призвело до порушення прав позивача на отримання якісних послуг з комерційного обліку електричної енергії, а саме відповідачем була здійснена заміна лічильника без попередження позивача та без його присутності; відповідач не реагував на усні та письмові скарги позивача протягом 2021-2022 років на завищене нарахування кіловат на його лічильнику; відповідач порушив терміни проведення контрольного огляду та періодичної повірки, обслуговування та ремонту лічильників споживача, а також бездіяльність відповідача після письмового повідомлення позивача 01 вересня 2021 року про відсутність пломби на лічильнику споживача. Таким чином, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» є належним відповідачем у справі з підстав наведених у позові.
Щодо відсутності пред'явлених вимог до субспоживача ОСОБА_3 у вказаній справі, то представник позивача вказує на те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення співвідповідача ОСОБА_3 , а тому відповідний висновок суду вважає некоректним, оскільки самим судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання. В той же час, між позивачем та ОСОБА_3 не може бути правовідносин щодо обліку спожитої електроенергії на лічильниках, тому ОСОБА_3 може бути лише співвідповідачем по даному предмету позову.
Щодо висновку суду про вимогу позивача про зобов'язання відповідача зменшити кількість кіловат, облікованих по особовому рахунку, як неправильно обраного способу захисту, то представник позивача зазначає, що вказаний висновок зроблений судом без врахування обставин справи, згідно яких позивач вже намагався оспорити заборгованість за електроенергією, проте це не захистило порушені права позивача по спірним правовідносинам. Вважає, що можливість надання відповідачем електропостачальнику - ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» правильної інформації про обсяги спожитої електричної енергії споживачем є ефективним способом захисту та механізмом виконання судового рішення, оскільки це призведе до зменшення заборгованості споживача за спожиту електроенергію.
Також зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та не надана оцінка доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема, судом вказано, що позивач був присутній при заміні засобу обліку, однак в Акті встановлення/заміни засобу обліку відсутній підпис позивача, а зазначено лише прізвище « ОСОБА_4 » працівниками, якими складався акт, позивач неодноразово до звернення до суду звертався до відповідача в яких звертав увагу на те, що він не був присутній при заміні лічильника 08 березня 2020 року. Про це позивач вказував і наполягав протягом всього розгляду справи, однак на якій підставі суд першої інстанції встановив вказаний факт позивачу незрозуміло.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вказує на те, що доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції наведених в оскаржуваному рішенні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із з'ясуванням всіх обставин справи, а апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Представник вказує на те, що спосіб захисту прав обраний позивачем не передбачений чинним законодавством України, та не спрямований на відновлення будь-яких порушених прав, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Відповідач ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» не погодилось із додатковим рішенням суду від 05 червня 2024 року, представником подано апеляційну скаргу, в якій вказується на те, що судом першої інстанції було ухвалено додаткове рішення на підставі недоведених фактів, не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права.
Зазначає, що при ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції невірно було застосовано положення ст. 141 ЦПК України та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19, що призвело до ухвалення незаконного додаткового рішення.
Представник вказує, що згідно п. 1.1. Додаткової угоди №48 від 17 січня 2024 року, на який суд першої інстанції не звернув увагу, зазначено, що оплата наданих послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом її надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 30-ти календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь виконавця. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 15000,00 грн.
На підставі викладеного, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 15000,00 грн.
Третя особа - ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» не погодилась із додатковим рішенням суду від 07 червня 2024 року, представником подана апеляційна скарга, в якій вказується на те, що судом першої інстанції не встановлено, та у додатковому рішенні не зазначено, що 17 березня 2023 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та адвокатом Андрієвською О.В. складено та підписано протокол до Договору про надання правової допомоги адвокатом № 3 від 04 червня 2020 року, яким визначено, що оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку - протягом 30 календарних днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції (п. 5.1). 22 травня 2024 року між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та адвокатом Андрієвською О.В. було підписано акт приймання-передачі послуг (правової допомоги) згідно якого вартість наданої правової допомоги у справі № 761/5038/23 в суді першої інстанції становить 17000,00 (сімнадцять тисяч грн).
Таким чином, суд першої інстанції, на думку ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», ухвалюючи додаткове рішення безпідставно відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн з підстав не надання заявником належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів, зокрема, не надання відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити в справі нове додаткове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу третьої особи ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» на додаткове рішення, позивач вказує на те, що доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують законність додаткового рішення. Вважає додаткове рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_7. підтримала апеляційну скаргу подану ними, з підстав викладених у ній та просила про задоволення заявлених ними вимог. Проти доводів апеляційних скарг поданих відповідачем та третьою особою заперечувала, просила залишити їх без задоволення.
Представник відповідача - Бабич М.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, вважає рішення суду першої інстанції законим і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також представник відповідача підтримав подану ними апеляційну скаргу на додаткове рішення з підстав викладених у ній та апеляційну скаргу подану третьою особою на інше додаткове рішення, просив про їх задоволення.
Представник третьої особи - Андрієвська О.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача, вважає рішення суду першої інстанції законим і обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також представник третьої особи підтримала подану ними апеляційну скаргу на додаткове рішення з підстав викладених у ній та апеляційну скаргу подану відповідачем на інше додаткове рішення, просила про їх задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених рішень, колегія суддів виходить з такого.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача на основне рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
24 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Київобленерго» був укладений договір №135, за умовами якого ОСОБА_5 є користувачем послуг електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою на позивача відкрито відповідний особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 1 цього Договору Енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати Споживачеві енергію у необхідних йому обсягах відповідно до граничної потужності 109,5 кВт. У п. 4 вказано про встановлення трифазного обліку, а у п.5 тип лічильника NP-06-ND.ME.3F.T-U, номер лічильника №529108 ТС-300/5А.
Відповідно до абз. 7 п. 13 Договору Енергопостачальник зобов'язується проводити план ремонт і заміну приладів обліку в терміни, встановлені нормативно-технічними доку договором.
Пунктом 16 Договору передбачено, що оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до приладу обліку по рахунках, надісланих Споживачу поштою чи персоналом РЕМ /т.1 а.с.10-12/.
Згідно з розрахунком витрат, витрати на трансформаторі споживача нараховувати у обсязі пропорційно спожитої електричної енергії /т.1 а.с.13/.
Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, визначена однолінійна схема електроустановки / т.1 а.с.14/.
З Акту встановлення/заміни засобу обліку №135607 від 08 березня 2020 року, вбачається, що представником відповідача у присутності позивача, про що на акті стоїть його власний підпис, демонтовано засіб обліку №00529108, а замість нього встановлено новий засіб обліку №02922269. За містом зазначеного Акту, причиною заміни лічильника стала його несправність, оскільки лічильник №00529108 не враховував 33% спожитої електроенергії /т.1 а.с.15/.
Згідно з довідкою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» станом на 02 вересня 2022 року про фактичну спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2017 року по 31 липня 2022 року вбачається, що
- за лічильником №00529108 споживання у години пік становило:
у січні 2017 року - 239 кВт, в лютому 2017 року - 188 кВт, в березні 2017 року - 226 кВт, в квітні 2017 року - 205 кВт, в травні 2017 року - 108 кВт, в червні 2017 року - 62 кВт, в липні 2017 року - 113 кВт, в серпні 2017 року - 110 кВт, у вересні 2017 року - 136 кВт, в жовтні 2017 року - 291 кВт, в листопаді 2017 року - 371 кВт, в грудні 2017 року - 428 кВт, в січні 2018 року - 410 кВт, в лютому 2018 року - 391 кВт, в березні 2018 року - 397 кВт, в квітні 2018 року - 242 кВт, в травні 2018 року - 133 кВт, в червні 2018 року - 113 кВт, в липні 2018 року - 128 кВт, в серпні 2018 року - 93 кВт, у вересні 2018 року - 140 кВт, в жовні 2018 року - 226 кВт, в листопаді 2018 року - 348 кВт, в грудні 2018 року - 471 кВт, в січні 2019 року - 482 кВт, в лютому 2019 року - 414 кВт, в березні 2019 року - 393 кВт, в квітні 2019 року - 271 кВт, в травні 2019 року - 177 кВт, в червні 2019 року - 45 кВт, в липні 2019 року - 12 кВт, в серпні 2019 року - 12 кВт, у вересні 2019 року - 12 кВт, в жовні 2019 року - 12 кВт, в листопаді 2019 року - 12 кВт, в грудні 2019 року - 18 кВт, в січні 2020 року - 12 кВт, в лютому 2020 року - 12 кВт, в березні 2020 року - 3 кВт;
- за лічильником №135607 споживання становило:
в березні 2020 року - 2.747 кВт, в квітні 2020 року - 3.327 кВт, в травні 2020 року - 2.597 кВт, в червні 2020 року - 2.597 кВт, в липні 2020 року - 1.077 кВт, в серпні 2020 року - 1.882 кВт, у вересні 2020 року - 1.882 кВт, в жовні 2020 року - 1.739 кВт, в листопаді 2020 року - 4.059 кВт, в грудні 2020 року - 5.332 кВт, в січні 2021 року - 5.558 кВт, в лютому 2021 року - 5.236 кВт, в березні 2021 року - 5.123 кВт, в квітні 2021 року - 3.664 кВт, в травні 2021 року - 2.406 кВт, в червні 2021 року - 1.065 кВт, в липні 2021 року - 766 кВт, в серпні 20201 року - 568 кВт, у вересні 2021 року - 710 кВт, в жовні 2021 року - 1.282 кВт, в листопаді 2021 року - 4.421 кВт, в грудні 2020 року - 5.696 кВт, в січні 2022 року - 5.962 кВт, в лютому 2022 року - 4.393 кВт, в березні 2022 року - 3.667 кВт, в квітні 2022 року - 527 кВт, в травні 2022 року - 552 кВт, в червні 2022 року - 429 кВт, в липні 2022 року - 537 кВт. /т.1 а.с.16-19/ Аналогічні дані наведені і у витягу з електронної системи відповідача, відповідно до даних за кожен день у вказаний період. /т.2 а.с.68-80/
Позивач звертався до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» листами:
- від 01 вересня 2021 року щодо проведення повірки лічильників приєднаних до його трансформаторної підстанції /т.1 а.с.21,46/;
- від 06 жовтня 2022 року та від 11 листопада 2022 року щодо внесення до бази даних ДТЕК граничної потужності його трансформаторної підстанції /т.1 а.с.22,51/;
- від 11 січня 2023 року щодо причин необґрунтованого збільшення нарахування за електроенергію після встановлення лічильника /т.1 а.с.23/.
ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» в листі від 04 листопада 2022 року повідомило внесені зміни до електронної бази та про підготовку паспорту точки розподілу за оновленими даними /т.1 а.с.24,52/.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової електротехнічної експертизи №6082/23-46 від 21 квітня 2023 року схема підключення лічильників електроенергії субспоживачів ОСОБА_2 (№01972889), ОСОБА_3 (№10057122) та лічильника електричної енергії основного споживача ОСОБА_1 (№02922269) на трансформаторній підстанції №1726 відповідає типовим схемам підключення електролічильників такого типу, рекомендовані заводом-виробником та не протирічать ПУЕ. При цьому схема підключення споживачів до зазначеної трансформаторної підстанції ЩТП-1726, не відповідає однолінійній схемі електропостачання, наведеної у додатку до Договору №435 від 24 березня 2008 року, оскільки в ній відсутні електроустановки субспоживачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
При дослідженні приладів обліку в РУ-0,4 кВ ЩТП-1726 встановлено, що на момент огляду, облік електроенергії, спожитої електроустановками ОСОБА_1 , відбувався не правильно і був значно завищений з причини неповного обліку спожитої електроенергії лічильником субспоживача ОСОБА_3 . Але, зважаючи на відсутність необхідних даних, та нестабільність параметрів електричної мережі, точно визначити об'єм недооблікованої електроенергії, а також у який період це відбувалось, не видається за можливе. /т.1 а.с.105-114/
Судом першої інстанції був допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 , який підтвердив висновки експертизи від 21 квітня 2023 року, яка ним була виконана, та наполягав на її правильності.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі №369/4228/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 400656357 від 1 січня 2019 року за період з січня 2019 року по лютий 2021 року в розмірі 65906,61 грн з мотивувальної частини рішення вбачається, що апеляційним судом було проаналізовано довідку про фактично спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 28 лютого 2021 року, на підставі якої колегія суддів вважала обґрунтованою сумою заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за період з 1 січня 2019 року по 28 лютого 2021 року саме 65906, 61 грн /т.1 а.с.133-138/.
Згідно з квитанцією від 29 лютого 2024 року розрахунок за електроенергію становить 39081,78 грн, з яких 35349,66 грн заборгованість за попередній період /т.2 а.с.36/.
В Акті від 31 березня 2023 року працівниками ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було встановлено порушення обліку електричної енергії, а саме відсутність на засобах вимірювальної техніки пломби, яка була встановлена на шафі обліку енергії, а також пошкодження розрахункового лічильника електроенергії - порушення цілісності корпусу, внаслідок чого електрична енергія споживається, лічильником недораховується /т.1 а.с.90-91/.
Згідно з протоколом №200 засідання комісії від 29 травня 2023 року по розгляду Акту № К049 від 31 березня 2023 року комісією вирішено вилучити речові докази до акту про порушення та направити на проведення експертного дослідження. Після отримання експертного дослідження, запросити споживача ОСОБА_3 повторно /т.1 а.с.151,195/.
З листа ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» вбачається, що станом на 03 жовтня 2023 року експертне дослідження по зверненню ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» виконано /т.1 а.с.170/.
Відповідно до Висновку ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» № 10214 від 19 вересня 2023 року при огляді зовнішніх поверхонь наданого на дослідження лічильника електричної енергії типу NP-06 TD MME.3FD.SMxPD-U № 10057122 2011 року випуску, із правої сторони на прозорій кришці лічильника виявлені сліди термічного впливу. Лічильник електричної енергії типу NP-06 TD MME.3FD.SMxPD-U № 10057122 2011 року випуску обліковує електричну енергію, що не відповідає зазначеному класу точності. Лічильник електричної енергії обліковує електричну енергію тільки по фазам «А» та «В». По фазі «С» облік електричної енергії не здійснюється, покази на рідкокристалічному дисплеї не висвічуються /т.1 а.с.225-235/.
Згідно з протоколом № 198 засідання комісії від 13 листопада 2023 року по розгляду Акту № К049 від 31 березня 2023 року комісією вирішено скасувати Акт № К049 від 31 березня 2023 року /т.2 а.с.87/.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В порядку визначеному ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності. спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Згідно з п. п. 74, 84 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з пунктом 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.
Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
На роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку (пункт 1.2.1. Правил).
Відповідно до пункту 1.2.8. Правил, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
За змістом пунктом 1.2.15. Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Згідно з пунктом 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору
(обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4.12. Правил передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Положеннями ч.4 цієї статті також визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В порядку визначеному ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
08 березня 2020 року відповідачем за адресою позивача була проведена заміна лічильника №00529108, а замість нього встановлено новий засіб обліку №02922269. Причиною заміни лічильника стала його несправність, оскільки лічильник №00529108 не враховував 33% спожитої електроенергії.
Висновком експерта за результатами проведеної судової електротехнічної експертизи №6082/23-46 від 21 квітня 2023 року встановлено, що на момент огляду, облік електроенергії, спожитої електроустановками ОСОБА_1 , відбувався не правильно і був значно завищений з причини неповного обліку спожитої електроенергії лічильником субспоживача ОСОБА_3 . Але, зважаючи на відсутність необхідних даних, та нестабільність параметрів електричної мережі, точно визначити об'єм недооблікованої електроенергії, а також у який період це відбувалось, не видається за можливе.
У цій справі позивач просив зобов'язати відповідача зменшити кількість кіловат, облікованих по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 08 березня 2020 року по 31 березня 2023 року, на 82817 кВт, в тому числі, на обсяг спожитої за цей період електроенергії субспоживачем ОСОБА_3 , яка обліковувалася на лічильнику ОСОБА_1 .
При розгляді справи №369/4228/21 судом було проаналізовано довідку про фактично спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 28 лютого 2021 року, на підставі якої колегія суддів вважала обґрунтованою сумою заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію.
А отже у цій справі у визначений позивачем період частково входить період, за який судом встановлений обсяг електроенергії і визначена саме заборгованість, а саме це період з 08 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року. В судовому засіданні апеляційного суду стороною позивача визнано, що визначений ним обсяг у 82817 кВт є обсягом енергії, за який стягнута заборгованість. Також представником позивача, в заяві від 29 березня 2024 року вказано на часткове відновлення порушених прав позивача шляхом здійснення перерахунку /т.2 а.с.53-54/.
Таким чином, виходячи з положень чинного законодавства згідно якими нарахування здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку, з урахуванням встановлених судовим рішенням обставин у справі про стягнення заборгованості, а також враховуючи висновок експерта, згідно з яким точно визначити об'єм недооблікованої електроенергії, а також у який період це відбувалось, не видається за можливе, колегія суддів не вбачає підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок шляхом зменшення обсягу облікованої енергії по лічильнику позивача.
Доводи позивача наведені в апеляційній скарзі проте, що відповідачем була здійснена заміна лічильника без попередження позивача та без його присутності, відхиляються апеляційним судом, оскільки в акті міститься підпис позивача і при звернені до суду з позовом позивач не вказував на незаконність цього акту. Доводи позивача про те, що відповідач порушив терміни проведення контрольного огляду та періодичної повірки, обслуговування та ремонту лічильників споживача також не були заявлені в якості підстав позову, не були предметом розгляду суду першої інстанції, а отже не підлягають оцінці апеляційним судом. До того ж вказані доводи не свідчать про те, що саме внаслідок дій відповідача відбувся неправильний облік електроенергії за лічильником позивача.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Суд першої інстанції також вказав на те, що позовних вимог позивача до субспоживача ОСОБА_3 у межах цього провадження заявлено не було.
Позивач в доводах апеляційної скарги вказує, що відповідний висновок суду вважає некоректним, оскільки самим судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання. Дійсно з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 22 травня 2024 року було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення співвідповідачем ОСОБА_3 . Проте з мотивувальної частини рішення вбачається, що підставою для такої відмови стало порушення позивачем строків звернення з таким клопотанням, що на думку апеляційного суду вбачається обґрунтованим, так як вказана дія була вчинена відповідачем на стадії розгляду справи по суті, тобто в порушення вимог ст.51 ЦПК України.
Твердження позивача про те, що він вже намагався оспорити заборгованість за електроенергією, проте це не захистило порушені права позивача по спірним правовідносинам не приймається до уваги суду, оскільки за загальним правилом позивач не може ініціювати новий судовий розгляд задля перегляду рішення суду, яке набрало законної сили.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та позовних вимог в цілому, понесені позивачем судові витрати при зверненні з апеляційною скаргою, компенсації не підлягають.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» та апеляційної скарги третьої особи ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» щодо вирішення судом першої інстанції питання компенсації витрат на правничу допомогу апеляційний суд виходить з такого.
У ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, п.1 1 ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.
У справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
При зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідачем ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» на підтвердження витрат на правову допомогу були надані в копіях:
- договір про надання правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року, укладений між ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» та АО «Перший радник» /т.2 а.с.145-147/;
- додаткові угоди до договору правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року: від 15 червня 2021 року, від 30 грудня 2021року, від 28 грудня 2022 року, від 27 листопада 2023 року, якими був продовжений строк дії договору /т.2 а.с.148-153/;
- додаткова угода до договору правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року від 28 листопада 2023 року, якою був визначений порядок підписання документів за допомогою електронних підписів /т.2 а.с.154/;
- додаткова угода до договору правової допомоги № 1913-КОЕ від 17 січня 2024 року, якою визначено, що оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку - протягом 30 календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду /т.2 а.с.155-156/;
- акт приймання-передачі послуг, складений ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» та АО «Перший радник» 22 травня 2024 року, згідно якого вартість наданої правової допомоги у справі № 761/5038/23 в суді першої інстанції становить 15000,00 (п'ятнадцять тисяч грн)/т.2 а.с.157-158/;
- докази направлення заяви іншим учасникам справи /т.2 а.с.159-166/
При зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення третьою особою ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» на підтвердження витрат на правову допомогу були надані в копіях:
- договір про надання правової допомоги адвокатом № 3 від 04 червня 2020 року, укладений між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та адвокатом Андрієвською О.В. /т.2 а.с.204-206/;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Андрієській О.В. /.2 а.с.211/;
- довіреність №153 від 01 квітня 2024 року видана ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» адвокату Андрієвській О.В. на представництво інтересів, зокрема в судах будь-якої спеціалізації та інстанцій /т.2 а.с.210/;
- протокол від 17 березня 2023 року, складений ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та адвокатом Андрієвською О.В., яким визначено, що оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку - протягом 30 календарних днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції, проте правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1) /т.2 а.с.207-208/;
- акт приймання-передачі послуг, складений ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та адвокатом Андрієвською О.В. 22 травня 2024 року, згідно якого вартість наданої правової допомоги у справі № 761/5038/23 в суді першої інстанції становить 17000,00 (сімнадцять тисяч грн) /т.2 а.с.209/;
- докази направлення заяви іншим учасникам справи /т.2 а.с.212-216/.
З наведених обставин вбачається, що адвокат Бабич М.М. надавав правничу допомогу відповідачу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі», а адвокат Андрієвська О.В. надавала правничу допомогу третій особі ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» при розгляді цієї справи у суді першої інстанції, зокрема, складали відзиви на позовну заяву, пояснення в письмовій формі,а також вони приймали участь в судових засіданнях.
Заяви про ухвалення додаткового рішення подані представниками у межах строку, встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України та здійснені в порядку визначеному цією нормою процесуального закону.
Від позивача надійшли заперечення щодо розміру заявлених представниками відповідача витрат на професійну правничу допомогу, в яких вказувалось на завищений їх розмір з огляду на предмет спору та складність справи, висловлено прохання відмовити у задоволенні цих вимог /т.2 а.с.177-179,187-190/.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем та третьою особою, виходить з такого.
Представниками відповідача та третьої особи в суді першої інстанції були надані докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, зокрема, розрахунки та акт наданих послуг в суді першої інстанції, в яких зазначені опис робіт та наданих послуг, їх вартість та кількість витраченого часу.
Висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим, оскільки усталена судова практика вказує на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Однак, здійснивши оцінку обґрунтувань заяв відповідача та третьої особи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до них доказів понесення вказаних витрат, апеляційний суд вважає, що заявлені до стягнення суми є завищеннями. Справа не відноситься категорії складних, оскільки предметом розгляду становили питання пов'язані з наданням комунальних послуг. Проте у вказаній категорії справ позивач, виходячи з положень ч.1 ст. 137 ЦПК України, не звільняється від обов'язку по компенсації іншим учасникам справи судових витрат за надання правничої допомоги.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право відповідач та третя особа, враховуючи всі аспекти та складність справи, вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат понесених відповідачем та третьою особою на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції до 5000,00 грн кожному.
Вказане не було враховано судом першої інстанції у зв'язку з чим судом допущено порушення норм процесуального права, що дає підстави апеляційному суду для скасування постановлених судом першої інстанції додаткових судових рішень та ухвалення в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення заяв відповідача та третьої особи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про ухвалення додатково рішення - задовольнити частково.
Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додатково рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1-А, код ЄДРПОУ 23243188).
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, 8-В, поштова адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 97-Б, ЄДРПОУ 42094646)
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 27 березня 2025 року.