вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
27 березня 2025 року Справа № 480/6446/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6446/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.07.2024 №184250006643, про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку із недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального (страхового) стажу позивача періоди роботи: з 28.10.1978 по 02.04.1980 на Шосткинському заводі «Зірка»; з 21.04.1980 по 25.05.1980, з 10.09.1980 по 02.01.1984, з 16.01.1984 по 01.03.1984 та з 30.08.1985 по 11.03.1990 у «КАТЭКэнергострой» (натепер ВАТ «АТПО»), росія; з 22.08.1990 по 12.11.1990 у Воробйовське агропромстрой об'єднання, росія; з 06.12.1990 по 22.12.1997 - робота в трест "Сумиводбуд"; з 10.04.2000 по 10.07.2000 у ТОВ "Фавет", а також період отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю з 22.03.1999 по 17.09.1999 та з 25.03.2002 по 20.09.2002, відповідно до довідки від 29.09.2021 №2231, виданої Шосткинською міськрайфілією Сумського обласного центру зайнятості;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 19.06.2024, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.07.2024 №184250006643 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховані періоди з 28.10.1978 по 02.04.1980 на Шосткинському заводі «Зірка»; з 21.04.1980 по 25.05.1980, з 10.09.1980 по 02.01.1984, з 16.01.1984 по 01.03.1984 та з 30.08.1985 по 11.03.1990 у «КАТЭКэнергострой» (натепер ВАТ «АТПО») росія; з 22.08.1990 по 12.11.1990 у Воробйовське агропромстрой об'єднання, росія; з 06.12.1990 по 22.12.1997 - робота в трест "Сумиводбуд"; з 10.04.2000 по 10.07.2000 у ТОВ "Фавет", а також період отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю з 22.03.1999 по 17.09.1999 та з 25.03.2002 по 20.09.2002, відповідно до довідки від 29.09.2021 №2231, виданої Шосткинською міськрайонною філією Сумського обласного центру зайнятості. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
На виконання вимог суду представником відповідача через систему "Електронний суд" надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що за результатом розгляду заяви від 24.06.2024, наданими документами, індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача складає 15 років 11 місяців 23 дні. При цьому до страхового стажу при призначенні пенсії не зараховано: згідно трудової книжки від 15.11.1978 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 28.10.1978 по 02.04.1980, з 21.04.1980 по 25.05.1980, з 10.09.1980 по 02.01.1984, з 16.01.1984 по 01.03.1984, з 30.08.1985 по 11.03.1990, з 22.08.1990 по 12.11.1990, з 06.12.1990 по 22.12.1997, з 10.04.2000 по 30.11.2000, оскільки на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки є запис про виправлення прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » рос. мовою з порушенням п.22 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 N 162 та є виправлення в прізвищі « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », яке не засвідчене в установленому порядку. Також до страховго стажу не зараховано періоди отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 22.03.1999 по 17.09.1999, з 25.03.2002 по 20.09.2002 згідно довідки від 29.09.2021 N° 2231, що видана Шосткинською міжрайонною філією Сумського обласного центру зайнятості, оскільки відсутні відомості про підставу виплати матеріальної допомоги. Період роботи з 10.07.2000 по 30.11.2000 враховано до страхового стажу за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. А відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 03.07.2024 прийнято рішення № 184250006643 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік (а.с. 29-31).
На підставі рішення Вищої Ради Правосуддя №3578/0/15-24 від 10 грудня 2024 року "Про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку" та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 №55-ОС "Про відрахування зі штату суду у зв'язку зі звільненням з посади у відставку судді ОСОБА_7 ", на підставі розпорядження керівника апарату від 12.12.2024 №143 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/6446/24.
Програмою "Діловодство спеціалізованого суду" дану справу було розподілено судді Павлічек В.О.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду прийнято справу № 480/6446/24 до провадження судді Павлічек В.О.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 , позивач працювала, зокрема:
- 28.10.1978 по 02.04.1980 у Шосткинському заводі "Зірка" на посадах учня складальника тари цеху № 11, складальника тари цеху № 11 та апаратника цеху № 5;
- з 21.04.1980 по 25.05.1980 в "УПТК треста "КАТЭКенергострой" (мовою оригіналу) на посаді оператора;
- з 10.09.1980 по 02.01.1984 на автобазі №1 тресту "КАТЭКенергострой" (мовою оригіналу), яка в подальшому перейменована на АТПО "КАТЭКенергострой" (мовою оригіналу) на посадах машиніста та оператора;
- з 16.01.1984 по 01.03.1984 в ОРС ПСМО "КАТЭКенергострой" (мовою оригіналу) на посаді помічника продавця;
- з 30.08.1985 по 11.03.1990 в АТПО "КАТЭКенергострой" (мовою оригіналу) на посадах контролера та оператора;
з 22.08.1990 по 12.11.1990 у "Воробьевское МСО "Агропромстройобъединение) (мовою оригіналу)
- з 06.12.1990 по 22.12.1997 у пересувній механізованій колоні № 94ВАТ "Сумиводбуд";
- з 10.04.2000 по 30.11.2000 в Торговельно-виробничому підприємстві "Фаворит" (а.с. 11-14).
Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 24.06.2024 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 50).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 03.07.2024 №184250006643 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 43). При цьому в даному рішенні зазначено, що страховий стаж становить 15 років 11 місяців 23 дні.
Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано:
- згідно трудової книжки від 15.11.1978 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 28.10.1978 по 02.04.1980, з 21.04.1980 по 25.05.1980, з 10.09.1980 по 02.01.1984, з 16.01.1984 по 01.03.1984, з 30.08.1985 по 11.03.1990, з 22.08.1990 по 12.11.1990, з 06.12.1990 по 22.12.1997, з 10.04.2000 по 30.11.2000 (період роботи з 10.07.2000 по 30.11.2000 зараховано до страхового стажу за даними персоніфікованого обліку), оскільки на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки є запис про виправлення прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » рос. мовою з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, а саме зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів, а саме відсутнє посилання на дату видачі документу, та є виправлення в прізвищі « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », яке не засвідчене в установленому порядку. Довідка про шлюб між «ІІІемет» та « ОСОБА_3 » від 11.08.2021 № А-01201 потребує апостилю згідно із Законом України від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаною від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з Російською Федерацією;
- згідно довідки від 24.12.2020 № 205 період роботи з 28.10.1978 по 02.04.1980, оскільки не підтверджено зміну дошлюбного прізвища « ОСОБА_2 »;
- згідно архівної довідки від 05.02.2020 № 225/6 періоди роботи з 10.09.1980 по 02.01.1984. з 30.08.1985 по 11.03.1990 та архівної довідки від 05.02.2020 № 225 період роботи з 21.04.1980 по 25.05.1980 на території рф, оскільки довідки про роботу та зміну назви організації від 05.02.2020 № 225/7 потребують проставляння апостилю;
- згідно архівної довідки від 02.02.2021 № 04-05/13 період роботи з 15.12.1990 по 22.12.1997, оскільки по батькові скорочено;
- згідно довідки від 29.09.2021 № 2231 періоди отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 22.03.1999 по 17.09.1999, з 25.03.2002 по 20.09.2002, оскільки відсутні відомості про підставу виплати матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації).
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
При цьому статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З оскаржуваного рішення суд вбачає, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.10.1978 по 02.04.1980, з 21.04.1980 по 25.05.1980, з 10.09.1980 по 02.01.1984, з 16.01.1984 по 01.03.1984, з 30.08.1985 по 11.03.1990, з 22.08.1990 по 12.11.1990, з 06.12.1990 по 22.12.1997, з 10.04.2000 по 30.11.2000 (період роботи з 10.07.2000 по 30.11.2000 зараховано до страхового стажу за даними персоніфікованого обліку), оскільки на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки є запис про виправлення прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » російською мовою та є виправлення в прізвищі « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », яке не засвідчене в установленому порядку.
На момент внесення у трудову книжку позивача спірного запису була чинна Інструкція “Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі по тексту - Інструкція № 162).
Згідно до пунктів 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За приписами п. 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п. 2.10 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції № 162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.
Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців", відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників» також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Крім того в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Водночас суд зазначає, що спірні записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, як-такі, що на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки є запис про виправлення прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » російською мовою та є виправлення в прізвищі « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », яке не засвідчене в установленому порядку, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що довідка про шлюб між «ІІІемет» та «Трубниковим» від 11.08.2021 № А-01201 потребує апостилю згідно із Законом України від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаною від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з Російською Федерацією, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами- членами СНД, зокрема, Україною і російською федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Разом із тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.
Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.
Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
З матеріалів справи судом встановлено, що довідка про шлюб між «ІІІемет» та «Трубниковим» № А-01201 була видана Шариповським територіальним відділом агенства запиісв актів цивільного стану Красноярського краю (російська федерація) 11.08.2021 та скраплена гербовою печаткою (а.с. 16). А отже довідка про шлюб між «ІІІемет» та «Трубниковим» № А-01201 від 11.08.2021, видана на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації.
З урахуванням вище викладено, суд зазначає, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача у період роботи з 28.10.1978 по 02.04.1980, з 21.04.1980 по 25.05.1980, з 10.09.1980 по 02.01.1984, з 16.01.1984 по 01.03.1984, з 30.08.1985 по 11.03.1990, з 22.08.1990 по 12.11.1990, з 06.12.1990 по 22.12.1997, з 10.04.2000 по 30.11.2000, а відтак відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача зазначені спірні періоди, з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача, згідно довідки від 29.09.2021 № 2231 періоди отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 22.03.1999 по 17.09.1999, з 25.03.2002 по 20.09.2002, оскільки відсутні відомості про підставу виплати матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації), суд зазначає наступне.
З довідки від 29.09.2021 № 2231, виданої Шосткинською міськрайонною філією Сумського обласного центру зайнятості, судом встановлено, що позивач у періоди з 22.03.1999 по 17.09.1999 та з 25.03.2002 по 20.09.2002 отримувала матеріальну допомогу по безробіттю (а.с. 22).
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 позивачу у період з 22.03.1999 по 17.09.1999 здійснювалася виплата матеріальної допомоги, відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України "Про зайнятість населення" та у період з 25.03.2002 по 20.02.2002 здійснювалася виплата матеріальна допомога по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (а.с. 10-11).
Відповідно до ст.25 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XII (чинного до 01.01.2013 року, надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду отримання допомоги по безробіттю, далі Закон № 803-XII), Держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;
г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім'ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.
Згідно п. "б" ч. 1 ст. 26 Закону № 803-XII працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується: право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 процентів - протягом 90 календарних днів і 50 процентів - протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.
За нормами п. «з» ч.1 ст.30 Закону №803-XII виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.
В свою чергу, відповідно до ст. 22 Закону України від 02.03.2000 року №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду отримання допомоги по безробіттю; далі Закон №1533-III), застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
За приписами ч. 1 ст. 28 Закону №1533-III безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як передбачено у п.12 ч.1 ст.31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що законодавець розмежовує поняття допомога по безробіттю та матеріальна допомога по безробіттю.
При цьому відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
В силу положень ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
З аналізу зазначених норм суд вбачає, що законодавством не передбачено зарахування до страхового стажу періоду отримання особою матеріальної допомоги по безробіттю.
Таким чином, підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 22.03.1999 по 17.09.1999 та з 25.03.2002 по 20.09.2002 отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю відсутні.
Щодо неврахування відповідачем при обрахунку страхового стажу позивача довідки від 24.12.2020 № 205, оскільки не підтверджено зміну дошлюбного прізвища « ОСОБА_2 »; архівної довідки від 05.02.2020 № 225/6 та архівної довідки від 05.02.2020 № 225 період роботи з 21.04.1980, оскільки довідки про роботу та зміну назви організації від 05.02.2020 № 225/7 потребують проставляння апостилю; архівної довідки від 02.02.2021 № 04-05/13 період роботи з 15.12.1990 по 22.12.1997, оскільки по батькові скорочено. суд зазначає, що як вже зазначалося судом вище, трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача у спірні періоди. При цьому додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637 приймаються у разі, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
А відтак, враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.07.2024 №184250006643 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи з 28.10.1978 по 02.04.1980, з 21.04.1980 по 25.05.1980, з 10.09.1980 по 02.01.1984, з 16.01.1984 по 01.03.1984, з 30.08.1985 по 11.03.1990, з 22.08.1990 по 12.11.1990, з 06.12.1990 по 22.12.1997, з 10.04.2000 по 30.11.2000, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 19.06.2024, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов'язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.
Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та оскільки судом в даному випадку було скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 24.06.2024 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
А відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 19.06.2024, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії, задоволенню не підлягають.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму судового збору в розмірі 605,60 грн., сплаченого згідно квитанції від 17.07.2024 № 0183210007 (а.с. 6).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.07.2024 №184250006643 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 28.10.1978 по 02.04.1980, з 21.04.1980 по 25.05.1980, з 10.09.1980 по 02.01.1984, з 16.01.1984 по 01.03.1984, з 30.08.1985 по 11.03.1990, з 22.08.1990 по 12.11.1990, з 06.12.1990 по 22.12.1997, з 10.04.2000 по 30.11.2000, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 24.06.2024 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек