26 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/179/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/179/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії,
02.01.2025 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі - Виконком), в якому просив суд:
- визнати обставину того, що тип обтяження у записі від 27.02.2009 за №8504608 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідає нормам КПК України, є вірогідною помилкою і є арештом майна;
- зобов'язати Виконком внести зміни в державний реєстр від 27.02.2009 №8504608 про скасування арешту на нежиле вбудоване приміщення з додатковим входом, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 115,4 м2, яке належить позивачу.
Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначає про неможливість розпоряджатися своїм майном через наявність заборони на нерухоме майно в Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №8504608, внесеної на підставі постанови прокурора м. Кременчука від 26.02.2009 б/н у кримінальній справі, учасником якої ОСОБА_1 не був.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Департамент державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі - Департамент).
Департамент позов не визнав. У наданому до суду відзиві (а.с. 50-56) представник просить відмовити у його задоволенні, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені у позовній заяві. Так, при зверненні із заявою від 30.05.2024 про державну реєстрацію права (щодо обтяження речового права) припинення арешту нерухомого майна - нежитлового приміщення - вбудованого адміністративного приміщення з додатковим входом загальною площею 115,4 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , позивач надав рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03.04.2024 у справі №537/671/24, резолютивна частина якого звучить як "Зняти АРЕШТ з нерухомого майна...". Звертав увагу на те, що запис №8504608 був внесений 27.02.2009 з типом обтяження "ЗАБОРОНА НА НЕРУХОМЕ МАЙНО" реєстратором Першої кременчуцької державної нотаріальної контори на підставі постанови б/н від 26.02.2009, прокуратура м. Кременчука, ст. слідчий Цирфа К.А., заявник: Прокуратура м. Кременчука. З огляду на це стверджує, що відповідальність за достовірність інформації, внесеної до Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який на сьогодні є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що почав діяти з 01.01.2013, у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" має нести Перша кременчуцька державна нотаріальна контора. З огляду на те, що Реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому внести зміни до запису №8504608 від 27.02.2009 не вбачається за можливе. З приводу виду обтяження зазначав, що у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" законодавець чітко виокремлює заборону відчуження та/або користування та арешт, як окремі види обтяження та визначає арешт майна як накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна - як перешкоду у вільному розпорядженні майном (а.с. 50-56).
Позивач у відповіді на відзив вказував на помилковість формулювання запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №8504608, оскільки поняття "Заборона на нерухоме майно" яке міститься в реєстрі, у КПК взагалі відсутнє, а тому ст.слідчий Цирфа К.А. не міг його застосовувати, бо це б означало його повну некомпетентність і невідповідність займаній посаді. Тож єдине обтяження, яке могло бути застосовано, є арешт майна. Вказував, що при розгляді справи Крюківський районний суд м. Кременчука виніс рішення, користуючись термінологією діючого у 2009 році законодавства, а саме - знімав обтяження у вигляді арешту майна, бо інше не відповідало б законодавчій базі. Додав, що відповідач посилається на постанову ст.слідчого Цирфа К.А. від 26.02.2009 загалом, а не на викладені формулювання у постанові. Тобто відповідач не бажає посилатися на текст постанови, але намагається посилатися на неї, як на доказову базу (а.с. 59-61).
У запереченнях представник наголошував на тому, що Департаментом жодним чином не було порушено право власника гр. ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що Департаментом не вносився запис №8504608 про заборону на нерухоме майно від 27.02.2009. Зауважував, що Департаменту взагалі невідомі постанови слідчого прокуратури ОСОБА_2 , оскільки вони пред'являлися не державному реєстратору, а до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, державні нотаріуси якої внесли інформацію до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у 2009 році. На даний час державні реєстратори лише користуються інформацією, яка міститься в архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 66-67).
Суд, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення, оцінивши докази, що мають значення для вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи на підставі письмових доказів, які вдалося зібрати у цій адміністративній справі, зокрема зі змісту постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.10.2009 у справі №1п-163/2009 (а.с. 75-76) суд встановив, що 25.02.2009 прокурором м. Кременчука за фактом безпідставної невиплати заробітної плати директором ТОВ "НВП "С-нет" ОСОБА_3 працівникам підприємства у сумі 185 021,95 грн за період вересень-грудень 2008 року, тобто більше ніж за один місяць, було порушено кримінальну справу №09825014 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України.
У подальшому у зв'язку з тим, що до притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 здійснив виплату заробітної плати слідчий звернувся до суду з подання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, яке було задоволено судом, внаслідок чого постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.10.2009 ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 175 КК України.
Між тим, до винесення судом вищевказаної постанови, в ході досудового слідства з метою забезпечення у подальшому відшкодування заподіяних потерпілим по даній кримінальній справи збитків діями ОСОБА_3 , недопущення реалізації нерухомості, що за ним зареєстрована, керуючись ст. 130 КПК України ст. слідчий прокуратури м. Кременчука юрист 1-го класу Цирфа К.А. 27.02.2009 виніс постанову, якою наклав обтяження у вигляді заборони реєстрації (перереєстрації) відчуження у будь-який спосіб вбудованого адміністративного приміщення з додатковим входом загальною площею 115,4 м2, яке розташоване у АДРЕСА_1 , будь-яким фізичним чи юридичним особам до закінчення досудового слідства у кримінальній справі №09825014 та розгляду її по суті судом (а.с. 77).
27.02.2009 реєстратором Першої кременчуцької державної нотаріальної контори на підставі обтяження (постанова б/н 26.02.2009 Прокуратури м. Кременчука, ст. слідчий Цирфа К.А.) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за №8504608, тип обтяження: "Заборона на нерухоме майно", як це видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої за заявою ОСОБА_3 №56831069 від 29.08.2023 (а.с. 18-20).
Як видно з цієї ж Інформації, за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, ще 12.02.2009 за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на 1/1 вбудованого адміністративного приміщення з додатковим входом за адресою: АДРЕСА_1 , площею 115,4 м2, набутого за договором купівлі-продажу ВМВ №186820 24.01.2009, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу №318 Татаринцевою І.А. (а.с. 19).
Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв'язку з накладеним арештом у нього відсутня можливість у повній мірі розпоряджатися своїм нерухомим майном. Тому він звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом про зняття арешту нерухомого майна.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03.04.2024 у справі №537/671/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118221616), яке набрало законної сили 09.05.2024, позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту було задоволено. Знято арешт з нерухомого майна, а саме - з нежилого приміщення, вбудоване адміністративне приміщення з додатковим входом, загальною площею 115,4 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Гагаріна, 24, який зареєстровано 27.02.2009 14:46 за №8504608, реєстратором: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Перемоги, 9/1, на підставі постанови б/н від 26.20.2009, прокуратура м. Кременчука, ст. слідчий Цирфа К.А., заявник: Прокуратура м. Кременчука (а.с. 9-11).
Задовольняючи позов у справі №537/671/24, суд зазначив, що "Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст. 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч. 1 ст. 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що позивач ОСОБА_1 не був учасником кримінальної справи №09825014 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.175 КК України, в рамках якої накладено арешт на належне йому нерухоме майно, в позасудовий спосіб не може зняти арешт з майна та захистити своє порушене право власності, а наявність такого арешту обмежує його право вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.".
Отримавши вищевказане рішення суду з відміткою про набрання ним законної сили 09.05.2024, позивач 30.05.2024 звернувся до Департаменту із заявою про державну реєстрацію прав обтяження речового права) та надав означене рішення суду.
Однак рішенням від 30.05.2024 №73401033 державний реєстратор прав на нерухоме майно Нестерович О.В. відмовила у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 у зв'язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням (п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону), що позбавляє державного реєстратора провести реєстраційні дії (а.с. 17).
Мотивуючи власне рішення, державний реєстратор зазначила, що при здійсненні консолідованих пошуків нею було виявлено, що в Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №8504608 наявна ЗАБОРОНА НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, а саме - нежитлове приміщення вбудоване адміністративне приміщення з додатковим входом загальною площею 115,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано 27.02.2009 14:46 за №8504608, реєстратором: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Перемоги, 9/1, на підставі постанови б/н від 26.02.2009, прокуратура м. Кременчука, ст.слідчий Цирфа К.А., заявник: Прокуратура м. Кременчука.
З посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у справі №643/12369/19 від 19.02.2021, державний реєстратор у своєму рішенні також зазначала, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном. Верховний Суд України звернув увагу на те, що арешт майна і заборона на відчуження нерухомого майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. У поданому рішенні суду ухвалено зняти АРЕШТ З МАЙНА, який зареєстровано за №8504608, в той же час у Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис №8504608 про ЗАБОРОНУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО.
Не погодившись із рішенням від 30.05.2024 №73401033 державного реєстратора прав на нерухоме майно, позивач оскаржив його до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.09.2024 у справі №537/3021/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122292571) за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцького міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за участі третьої особи державного реєстратора Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Нестерович О.В., про визнання дій державного реєстратора протиправними, зобов'язання державного реєстратора вчинити дії було відмовлено у задоволенні позову.
За наслідками апеляційного оскарження рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.09.2024 постановою Полтавського апеляційного суду від 12.12.2024 у справі №537/3021/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.09.2024 скасовано. Провадження у справі закрито. Повідомлено ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його заявою до юрисдикції адміністративних судів (а.с. 12-16).
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Позивач вважає, що тип обтяження у записі від 27.02.2009 за №8504608 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідає нормам КПК України, є вірогідною помилкою і є арештом майна, тому просить зобов'язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради внести зміни до Державного реєстру від 27.02.2009 №8504608 про скасування арешту на належне йому на праві власності нежиле вбудоване приміщення.
Розв'язуючи цей публічно-правовий спір, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 01.07.2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон №1952-ІV).
За визначеннями, наведеними в частині першій статті 2 Закону №1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №1952-ІV, державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; обтяження гарантійної частки будівництва об'єкта нерухомого майна (далі - гарантійна частка) відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому"; обтяження спеціального майнового права на неподільний об'єкт незавершеного будівництва/майбутній об'єкт нерухомості на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об'єкта нерухомості відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому"; обтяження спеціального майнового права на неподільний об'єкт незавершеного будівництва/майбутній об'єкт нерухомості, спеціальне майнове право на який зареєстровано за особою, яка сплатила частково ціну такого об'єкта, на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому"; обтяження спеціального майнового права на подільний об'єкт незавершеного будівництва відповідно до частини другої статті 27-2 цього Закону; обтяження права власності на об'єкт нерухомого майна на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до частини третьої статті 27-3 цього Закону; інші обтяження відповідно до закону.
Згідно зі статтею 12 Закону №1952-ІV, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1952-ІV, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №1952-ІV, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (ч. 2 ст. 24 Закону №1952-IV).
У свою чергу підстави для державної реєстрації прав чітко визначені статтею 27 Закону №1952-ІV, відповідно до присів частини другої якої, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:
1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні);
2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості;
4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, чи його дубліката;
51) договору купівлі-продажу неподільного об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об'єкта нерухомості;
52) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об'єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об'єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об'єкти нерухомості, включені до гарантійної частки;
53) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв'язку із зміною проектної документації на будівництво);
6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості;
7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Як встановлено судом, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення, вбудованого адміністративного приміщення з додатковим входом загальною площею 115,4 м2 за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вулиця Гагаріна, будинок 24.
Реєстрація обтяження була здійснена 27.02.2009 реєстратором: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, а підставою для вчинення такої реєстраційної слугувала постанова б/н, 26.02.2009, Прокуратура м. Кременчука, ст.слідчий Цирфа К.А.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд ухвалою від 18.02.2025 витребував від Полтавської обласної прокуратури відомості про наслідки досудового розслідування кримінальної справи №09825014 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 175 КК України, в межах якого старшим слідчим прокуратури м. Кременчука Цирфою К.А. 26.02.2009 було винесено постанову б/н щодо обтяження нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 24, м. Кременчук, Полтавська область, а також копію вказаної постанови або пояснень причин неможливості надання цих доказів.
На виконання вимог ухвали суду від Полтавської обласної прокуратури надійшла копія постанови ст. слідчого прокуратури м. Кременчука Цирфа К.А. від 27.02.2009, якою відповідно до ст. 130 КПК України було накладено обтяження у вигляді заборони реєстрації (перереєстрації) відчуження у будь-який спосіб вбудованого адміністративного приміщення з додатковим входом загальною площею 115,4 м2, яке розташоване у м. Кременчуці по вул. Гагаріна, 24, будь-яким фізичним чи юридичним особам до закінчення досудового слідства у кримінальній справі №09825014 та розгляду її по суті судом (а.с. 77).
Крім того, Полтавською обласною прокуратурою було надано копію постанови Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області у справі №1п-163/2009, якою звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 175 ч. 1 КК України ОСОБА_3 . Постанова набрала чинності 13.11.2009 (а.с. 75-76).
Проаналізувавши зібрані докази, суд з'ясував, що запис реєстратором Першої кременчуцької державної нотаріальної контори про тип обтяження було внесено на підставі документу (постанова б/н 26.02.2009), якого не існувало на момент реєстрації обтяження, оскільки дата винесення постанови, якою в дійсності застосовано обтяження у вигляді заборони реєстрації (перереєстрації) відчуження у будь-який спосіб належного позивачу майна, є 27.02.2009.
Судом також з'ясовано, що на даний час відсутні будь-які правові підстави для існування вищезазначеного обтяження об'єкта нерухомого майна - нежилого приміщення, вбудованого адміністративного приміщення з додатковим входом загальною площею 115,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві власності, оскільки постановою суду, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 175 КК України.
В той же час, за правилами пункту 1 частини другої статті 27 Закону №1952-ІV підставою для державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно є судове рішення, яке набрало законної сили.
Тому адміністративний суд з урахуванням обставин того, що на теперішній час жодної фактичної чи правової підстави для продовження дії обтяження на відповідний об'єкт нерухомого майна немає, як і жодного іншого способу припинити відповідне обтяження, вважає за можливе захистити право позивача шляхом прийняття відповідного судового рішення.
Таким чином обтяження у вигляді "Заборона на об'єкт нерухомого майна" підлягає скасуванню адміністративним судом незважаючи на відсутність факту протиправності у діях чи рішеннях відповідача у даній справі, позаяк за правилами частини четвертої статті 6 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може застосувати будь-який спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є припинення (скасування) обтяження у вигляді заборони на об'єкт нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Тож позов у цій частині вимог слід задовольнити у спосіб, визначений судом, а в цілому, з огляду на невірно обраний позивачем спосіб захисту, - задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн підтверджується квитанцією АТ "Полтава-банк" від 14.01.2025 №14-18875552/С (а.с. 26).
Зважаючи на обставини часткового задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому на користь позивача 1/2 частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/179/25 задовольнити частково.
Зобов'язати Департамент державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області скасувати та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяження: тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 8504608, зареєстровано: 27.02.2009 14:46:00 за №8504608 реєстратором: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Перемоги, буд.9/1, (0536) 75-61-78, (0536) 75-61-77, (0536) 75-61-76; infodnk1@krm.pl.minjust.gov.ua, підстава обтяження: постанова, б/н, 26.02.2009, Прокуратура м. Кременчука, ст. слідчий Цирфа К.А., об'єкт обтяження: нежиле приміщення, вбудоване адміністративне приміщення з додатковим входом загальною площею 115,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_3 ; заявник: Прокуратура м. Кременчука.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057287; площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600).
Відповідач: Департамент державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Ігоря Сердюка, буд. 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39600).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун