26 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2279/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 75571243 від 28.01.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавче провадження №75571243 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим листом № 440/9914/22, виданий 18.03.2024. За доводами позивача відповідного рішення пенсійного органу про повторну відмову у задоволенні заяви позивач не отримував, мотиви повторної відмови невідомі. Відповідач, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі лише повідомлення боржника про повне фактичне виконання рішення, не вжив вичерпних заходів , передбачених статтями 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження". Як наслідок, вказане виконавче провадження з примусового виконання рішення суду було закрито передчасно, тобто до фактичного виконання ГУ ПФУ в м. Києві судового рішення.
Ухвалою суду від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2279/25, призначено розгляд справи у письмовому провадженні.
Розгляд справи здійснюється судом з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 287 КАС України.
У відповідності до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.05.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
29.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про допризначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами (призначення грошової допомоги у розмірі 10 пенсій).
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та прийнято рішення від 02.09.2022 № 163650003906 про відмову ОСОБА_1 у допризначенні у зв'язку з наданими додатковими документами (призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій). В обґрунтування рішення зазначено про те, що на дату досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 не працювала у закладах громадського здоров'я, які передбачені у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 №909.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 440/9914/22, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.09.2022 № 163650003906 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2022 року про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
Другим апеляційним адміністративним судом від 29.02.2024 залишено без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 440/9914/22.
За змістом постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянуто заяву позивача про примусове виконання виконавчого листа №440/9914/22, виданий 18.03.2024 Полтавським окружним адміністративним судом та відкрито виконавче провадження ВП №75571243.
28.01.2025 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №75571243.
У постанові зазначено, що листом від 22.07.2024 вих. №2600-0903-5/143019 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило про повне фактичне виконання судового рішення. З урахуванням вказаного, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження», прийнято оскаржувану постанову.
Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016 /надалі Закон № 1404-VІІІ (у відповідній редакції)/ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії /частина перша статті 18 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено право виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати примусове виконання судового рішення у відповідності до встановленого цим рішенням способу та порядку та для виконання покладених на нього обов'язків виконавець проводить перевірку виконання рішення. Постанова про закінчення виконавчого провадження приймається виконавцем лише в разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Як встановлено судом, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 440/9914/22, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.09.2022 № 163650003906 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2022 року про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає, що підставою для винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 75571243 від 28.01.2025 є те, що ГУ ПФУ в м. Києві листом від 22.07.2024 № 2600-0903-5/143019 повідомило про фактичне виконання судового рішення. Відповідно до вказаного листа, копія якого наявна в матеріалах справи, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 440/9914/22 ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату грошової допомоги , винесено рішення про відмову від 21.03.2024.
Також в матеріалах виконавчого провадження ВП № 75571243 наявна копія рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 21.03.2024 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій» о/р 163650003906.
За змістом вказаного рішення ГУ ПФУ в м. Києві посилається на те, що розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, заклади громадського здоров'я не передбачені. Враховуючи те, що на дату досягнення пенсійного віку гр. ОСОБА_1 не працювала в закладах здоров'я, передбачених постановою КМУ від 04.11.1993 № 909, прийнято рішення гр. ОСОБА_1 за результатми повторного розгляду заяви від 29.08.2022 на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 440/99122 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відмовити.
Суд зауважує, що в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 440/9914/22 (номер в ЄДРСР 109596667), суд дійшов висновку, що поняття закладу громадського здоров'я, яким оперував відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, з'явилось у Переліку закладів охорони здоров'я лише на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 24.02.2021 № 344, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України та зміни найменування. За таких обставин, суд визнав необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність у Переліку №909 закладів охорони здоров'я Державної установи "Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" як підстави для відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, адже наведене має місце виключно з підстав не приведення положень названого переліку у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.
Другий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 440/9914/22 (номер в ЄДРСР 117351054) , в постанові від 29.02.2024 зазначав, що робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби передбачена у Переліку № 909. Зміна найменування державної установи, у якій працювала позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Поняття закладу громадського здоров'я, з'явилось у Переліку закладів охорони здоров'я на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 24.02.2021 року № 344, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України та зміни найменування. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30.01.2019 року у справі № 876/5312/17, до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії має зараховуватись стаж роботи навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняло рішення від 21.03.2024 без врахування висновків суду, викладених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 440/9914/22.
Суд зазначає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишається обов'язок виконати рішення суду Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 440/9914/22
Таким чином, наявність рішення від 21.03.2024 не свідчить про те, що під час його прийняття та розгляду документів позивача ГУ ПФУ в Полтавській області було враховано висновки суду, викладені у судовому рішенні, які зроблено судом за результатами дослідження поданих позивачем документів та обов'язок врахувати які під час повторного розгляду заяви було покладено на ГУ ПФУ в Полтавській області.
Державний виконавець наведені обставини не врахував.
Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилось невиконаним.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанову про закінчення виконавчого провадження прийнято державним виконавцем передчасно, з порушенням вимог статті 39 Закону № 1404-VІІІ, без перевірки чи виконано боржником рішення суду у повному обсязі та у спосіб, визначений судовим рішенням, з урахуванням висновків суду, а не лише повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Відтак, наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 75571243 від 28.01.2025.
Доводи учасників справи не спростовують вищевикладені висновки суду у цій справі.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на ухвалення рішення про задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Євгена Сверстюка, 15, поверх 3, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 43315602), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, ідентифікаційний код 42098368) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича від 28.01.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №75571243.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення рішення в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький