Справа №:755/10973/23
Провадження №: 2/755/5398/25
"26" березня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», треті особи: приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Мукорез Олександр Леонідович, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк М.Р. звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», треті особи: приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Мукорез Олександр Леонідович, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.
Згідно заявлених позовних вимог, представник позивача просить визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи №1926, №1927, видані 27 січня 2021 року, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, при вчиненні виконавчого напису на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті».
Вимоги позову обґрунтовані тим, що у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2 за боржником ОСОБА_1 щодо виконання виконавчих написів: №1926 від 27 січня 2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованості у розмірі 35 957,28 грн (ВП НОМЕР_3) та №1927 від 27 січня 2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованості у розмірі 4 337,92 грн (ВП НОМЕР_4). Позивач вважає, що виконавчі написи №1926, №1927, вчинені 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. необхідно визнати такими, що не підлягають виконанню з огляду на те, що вчинення виконавчих написів на підставі п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, відбулось з порушенням діючого законодавства. Вказує, що позивач не отримував повідомлення про відступлення прав вимоги, а також не був повідомлений жодним чином про заміну кредитора, чим порушено права позивача на врегулювання даного питання в досудовому порядку. Також зазначає, що виконавчі написи вичинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки приватний нотаріус при вчиненні спірних виконавчих написів не перевірила безспірності стягнення грошових коштів, а саме: не отримала від сторін первині документи щодо видачі кредиту, що є підставою вважати, що заборгованість не є безспірною. Окрім цього, вказує, що наданий нотаріусу розрахунок боргу, здійснений відповідачем, не може вважатись доказом безспірності вимог стягувача до боржника. Позивач не погоджується із розрахунками сум заборгованості, встановленими виконавчими написами.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін. (а.с.27-29).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2023 року зупинено стягнення на підставі підставі виконавчих написів №№1926 та №1927, вчинених 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованості, в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2. (а.с.38-40)
Відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано 31 серпня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Третьою особою приватним нотаріусом Харою Н. С. копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Третьою особою приватним виконавцем Мукорез О. Л. копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано 04 вересня 2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
14 серпня 2023 року відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . В тексті відзиву наводиться обґрунтування щодо укладання ОСОБА_1 кредитного договору з номером і датою відмінними від договорів, на яких були вчинені оспорювані виконавчі написи.
Треті особи не скористався своїм правом та не направили до суду заяв по суті справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї Глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом установлено, що 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1926, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №014/0983/82/0557557 від 12 січня 2018 року, укладеним з Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», на підставі договору відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 року, відступлені до ТОВ «ФК «Сонаті», на підставі договору відступлення права вимоги № 07-12/20-S від 07 грудня 2020 року, на користь ТОВ «ФК «Сонаті». Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 31 серпня 2020 року по 26 грудня 2020 року. Сума заборгованості складає 35 507,28 грн, що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 30 151,16 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 5 356,12 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 450,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 35 957,28 грн. (а.с.5)
Також 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1927, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №014/0983/82/0600821 від 22 серпня 2018 року, укладеним з Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», на підставі договору відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 року, відступлені до ТОВ «ФК «Сонаті», на підставі договору відступлення права вимоги № 07-12/20-S від 07 грудня 2020 року, на користь ТОВ «ФК «Сонаті». Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 31 серпня 2020 року по 26 грудня 2020 року. Сума заборгованості складає 3 887,92 грн, що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 3 219,67 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 668,25 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 450,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 4 337,92 грн (а.с.6);
Оскаржувані виконавчі написи перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (Закон №3425-XII).
Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 2 даного Переліку визначено про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22 лютого 2012 №96/5 (далі за текстом - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 3.1. - 3.5. глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172; якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку; строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу; при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності.
Відповідач не надав суду доказів наявності заборгованості ОСОБА_1 стягнутої за виконавчими написами №1926 та №1927 від 27 січня 2021 року, в тому числі й складових заборгованість.
Також суд враховує, що відповідач не надав суду доказів, які підтверджують направлення позивачеві письмової вимоги, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Отже, відповідач не скористався своїм правом на подання до суду доказів на спростування доводів позовної заяви та на підтвердження того, що сума заборгованості є безспірною, а також того, що відповідач має право вимоги за кредитними договорами, укладеним з ОСОБА_1 .
Також, суд бере до уваги ту обставину, що оскаржені виконавчі написи вчинені нотаріусом 27 січня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Матеріали справи не містять доказів того, що кредитні договори, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчих написів, були посвідчені нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», треті особи: приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Мукорез Олександр Леонідович, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536,80 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.
Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №922/1163/18, від 19 листопада 2019 року в справі №5023/5587/12, від 12 серпня 2020 року в справі №916/2598/19, від 27 серпня 2020 року в справі №873/2/20, від 07 вересня 2020 року в справі №910/4201/19 та від 17 вересня 2020 року в справі №904/3583/19.
17 липня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Мартинюк М.Р. укладено договір про надання правової допомоги №12/1 (далі - договір), предметом якого є підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а також усіх необхідних документів та клопотань у справі та представництво інтересів у суді за виконавчими провадженнями № НОМЕР_5, НОМЕР_6.
За змістом п. 3 договору, клієнт зобов'язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг (гонорар) що надається, в порядку та строки, визначені договором, додаткові витрати, що не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно договору сплачуються клієнтом.
При цьому договором про надання правової допомоги не визначена ціна послуг адвоката.
При цьому суд враховує, що договір про надання правової допомоги укладається між двома суб'єктами - адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) та його клієнтом, однак, у випадках встановлених Цивільним процесуальним кодексом, на його підставі можуть виникнути права та обов'язки у особи, яка не є стороною цього договору та на яку судом буде покладено обов'язок щодо їх відшкодування.
Зважаючи на зазначене, Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в статтях 137, 141, встановлено повноваження суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відмови у їх відшкодуванні, залишення без розгляду заяви про їх відшкодування тощо.
Додатково суд звертає увагу, що особа, яка надає правничу допомогу у справі є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, склала кваліфікаційний іспит, підтвердивши теоретичні знання у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, високий рівень практичних навичок та умінь у застосуванні закону.
Таким чином, укладаючи договір про надання правової допомоги, адвокат не тільки обізнаний про порядок, умови та особливості укладення договору про надання правової допомоги, правові наслідки пов'язані з його виконанням, а також розподілом витрат на професійну правничу допомогу між сторонами за результатами розгляду справи, а й повинен забезпечувати допомогу клієнту щодо отримання відшкодування витрат понесених ним у зв'язку з судовим розглядом справ (в тому числі щодо формування тексту договору, погодження розміру витрат (вартості робіт), підтвердження їх первинними документами тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу стороною позивача подано до суду: чотири платіжних інструкції з призначенням платежу - оплата за надання правової допомоги ОСОБА_1 (три з них без зазначення номеру договору) від 17.07.2023, 07.08.2023, 09.09.2023, 18.09.2023 на загальну суму 12 000,00 грн (по 3 000,00 грн кожна); акт виконаних робіт від 13.12.2023 за договором про надання правової допомоги №12/1 від 17.07.2023 з переліком та вартістю наданих послуг: первісна консультація - 1 000,00 грн; аналіз судової практики - 2 000,00 грн; підготовка позоаної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 5 000,00 грн; підготовка заяви про розгляд справи без участі позивача - 2 000,00 грн; підготовка заяви про забезпечення позову - 2 000,00 грн. Цей акт містить реквізити та підпис лише адвоката.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд вважає завищеною визначену адвокатом в акті виконаних робіт вартість адвокатських послуг, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви та додатків до неї, а також змісту заяви про забезпечення позову та заяви про розгляд справи без участі позовича, враховуючи наявність сталої судової практики в даній категорії спорів та вважає розмір витрат на правничу допомогу за цими послугами, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи.
Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 12 000,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 7 000,00 грн.
Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 536, 626, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 19, 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 2.3, 3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99р.№ 1172, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (ЄДРПОУ: 43518172, місцезнаходження: м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд.8, кв.127), треті особи: приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.37-41, оф.215), приватний виконавець Мукорез Олександр Леонідович (місцезнаходження: м. Суми, вул. Привокзальна, буд.25 оф.412), про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за №1926, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованості, загальна сума, що підлягає стягненню - 35 957,28 грн.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за №1927, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованості, загальна сума, що підлягає стягненню - 4 337,92 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: