Справа № 304/2965/24 Провадження № 1-кп/304/161/2025
26 березня 2025 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024071130000301 від 15 листопада 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Т.Ремета Перечинського району Закарпатської області, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою:АДРЕСА_1 , громадянки України, без освіти, одруженої, має на утриманні четверо малолітніх дітей, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_4 вчинила шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, за наступних обставин.
Так, 27 квітня 2018 року обвинувачена ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно, повторно внесла до заяви № 2113 від 27 квітня 2018 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України № 441 від 21 квітня 2015 року, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, при цьому приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визначення батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_6 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, внаслідок чого в період з квітня по квітень 2018 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 6 559, 68 грн, чим спричинила державі матеріалі збитки на вказану суму.
Крім цього, 13 липня 2023 року обвинувачена ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації (віддалено м. Перечин), з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно, повторно внесла до заяви № 1471 від 13 липня 2023 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України № 441 від 21 квітня 2015 року, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, при цьому приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визначення батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_6 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, внаслідок чого в період з червня по листопад 2023 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 4 269, 30 грн, чим спричинила державі матеріалі збитки на вказану суму
Тим самим ОСОБА_4 скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України
У підготовчому судовому засіданні до суду подана угода про визнання винуватості, укладена 26 березня 2025 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої обвинувачена ОСОБА_4 беззастережно визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України. Крім цього, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої, істотних для цього кримінального провадження обставин, а також покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки із застосуванням статті 75 КК України. Також сторони визначили наслідки укладення, затвердження та невиконання зазначеної угоди.
Захисник обвинуваченої просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджену в ній міру покарання із застосуванням статті 75 КК України. Зазначив, що обвинувачена цивільний позов визнає, при цьому просив розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 у присутності захисника повністю та беззастережно визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинах, щиро розкаялася, просила суд затвердити укладену угоду, а також призначити узгоджену в ній міру покарання. Також ствердила, що угоду вона укладала добровільно, розуміє надані їй законом права, наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди, визначені статтею 473 КПК України, суть пред'явленого обвинувачення і вид покарання, яке до неї буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Зазначила, що цивільний позов визнає, при цьому позицію захисника щодо розстрочки виконання рішення суду підтримала.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити зазначену угоду та призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання, при цьому просив на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням. Цивільний позов підтримав у повному обсязі та просив такий задовольнити, при цьому не заперечив щодо розстрочки рішення суду.
Представник потерпілого ОСОБА_8 у підготовче судове засідання не з'явилася, однак надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, безпосередньо дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом установлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, про призначення якої дійшли згоди її сторони, визначена в межах санкції, за якою кваліфіковано дії обвинуваченої, з урахуванням положень 65, 66, 67 КК України, угода не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладення такої угоди судом не встановлено.
Також судом установлено, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, зокрема те, що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення та вид покарання. Укладення угоди є цілком добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок, чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім цього встановлено, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
При призначенні покарання суд враховує тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, є нетяжким злочином.
Суд ураховує дані про особу винної: ОСОБА_4 за місцем проживання охарактеризована як така, що в громадських місцях поводить себе добре, скарг від сусідів і односельчан до виконкому сільської ради не надходило, відомостей про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності у виконкомі сільської ради немає, без освіти, одружена, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не працює, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, кримінальне правопорушення вчинила вперше.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд уважає, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди узгоджуються з вимогами вказаного Закону, правова кваліфікація кримінальних правопорушень правильна, умови такої не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої. Суд уважає можливим застосувати статтю 75 КК України з покладенням на обвинувачену обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З огляду на викладене, угоду про визнання винуватості слід затвердити.
Крім цього, разом з обвинувальним актом представником потерпілого ОСОБА_9 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 27 293, 10 грн, який судом прийнято. Обвинуваченою позовні вимоги визнано.
Вирішуючи питання цивільного позову, суд виходить із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди ... та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За приписами ст. 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України та врегульовано Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим Постановою КМУ № 250 від 24 лютого 2003 року (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 Порядку державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Відповідно до пункту 25 вказаного Порядку у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.
Згідно з пунктом 28 Порядку, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення у разі неповернення таких коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Тому, виходячи з положень статей 22, 1166 ЦК України, засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням всіх обставин справи, наслідків, що настали від вчиненого кримінального правопорушення, суд уважає, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити, стягнувши з обвинуваченої на користь Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області грошову суму в розмірі 27 293, 10 грн.
Що стосується заявленого обвинуваченою клопотання про розстрочку виконання рішення суду, то суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 цього Кодексу вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У судовому засіданні обвинувачена повідомила, що вона ніде не працює, в неї важке матеріальне становище.
Враховуючи викладене та доводи обвинуваченої, висловлені нею у ході розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців.
Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання суд не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд,
Угоду про визнання винуватості від 26 березня 2025 року, укладену між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , затвердити.
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 України, і призначити їй узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.
Цивільний позов Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_4 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області 27 293 (двадцять сім тисяч двісті дев'яносто три) гривні 10 копійок у відшкодування матеріальної шкоди.
Клопотання ОСОБА_4 про розстрочку виконання рішення суду - задовольнити.
Виконання рішення суду розстрочити таким чином:
- до 30 квітня 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 травня 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 червня 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 липня 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 серпня 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 вересня 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 жовтня 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 листопада 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 грудня 2025 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 січня 2026 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 лютого 2026 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 40 копійок;
- до 30 березня 2026 року - 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 70 копійок.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча: ОСОБА_1