Справа № 304/2965/24 Провадження № 1-кп/304/161/2025
26 березня 2025 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024071130000301 від 15 листопада 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Т.Ремета Перечинського району Закарпатської області, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою:АДРЕСА_1 , громадянки України, без освіти, одруженої, має на утриманні четверо малолітніх дітей, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України,
На розгляді в Перечинському районному суді Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024078130000102 від 16 вересня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України.
Як установлено з обвинувального акту, 18 липня 2016 року обвинувачена ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно внесла до заяви № 3398 від 18 липня 2016 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України № 441 від 21 квітня 2015 року, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, при цьому приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визначення батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_6 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, внаслідок чого в період з липня по грудень 2016 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 6 756, 76 грн, чим спричинила державі матеріалі збитки на вказану суму.
Орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Також, 30 січня 2017 року обвинувачена ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно, повторно внесла до заяви № 371 від 30 січня 2017 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України № 441 від 21 квітня 2015 року, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, при цьому приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визначення батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_6 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, внаслідок чого в період з січня по червень 2017 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 5 678, 68 грн, чим спричинила державі матеріалі збитки на вказану суму.
Також, 24 липня 2017 року обвинувачена ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно, повторно внесла до заяви № 3349 від 24 липня 2017 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України № 441 від 21 квітня 2015 року, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, при цьому приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визначення батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_6 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, внаслідок чого в період з липня по грудень 2017 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 6 028, 68 грн, чим спричинила державі матеріалі збитки на вказану суму.
Орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у пред'явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України (епізоди 30 січня 2017 року та 24 липня 2017 року) у зв'язку із закінченням строків давності. Обґрунтовуючи клопотання, адвокат зазначив, що події вчинення кримінального правопорушення мали місце 18 липня 2016 року, а також 30 січня та 24 липня 2017 року, а тому минуло два та п'ять років відповідно, тобто строки давності закінчилися.
Обвинувачена у підготовчому судовому засіданні підтримала позицію свого захисника, при цьому вона погоджується на закриття кримінального провадження з підстав, які передбачені ст. 49 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в частині епізодів 18 липня 2016 року, а також 30 січня та 24 липня 2017 року з підстав, які заявив адвокат.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, безпосередньо дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК України та у порядку, встановленому КПК України.
Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ст. 285 КПК).
Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК).
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
На підставах, передбачених ст. 49 КК України, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Слід звернути увагу на те, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Виходячи з аналізу зазначених норм кримінального процесуального права, суд має обов'язок відповідно до положень ст. 285 КПК України роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є кримінальним проступком у розумінні ст. 12 КК України, з дня вчинення якого минуло понад сім років.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , є нетяжкими злочинами у розумінні ст. 12 КК України, з дня вчинення яких (епізоди 30 січня 2017 року та 24 липня 2017 року) минуло понад шість років.
Разом із цим, судом установлено, що до дати розгляду справи обвинувачена не вчинила нового кримінального правопорушення; не подано до суду також і будь-яких доказів про те, що вона ухилялася від слідства (дізнання) або суду.
Таким чином, встановлені ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності спливли.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також те, що ОСОБА_4 після роз'яснення їй підстав та наслідків звільнення від кримінальної відповідальності не заперечила проти звільнення від кримінальної відповідальності із наведених підстав, суд на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України (в частині епізодів 18 липня 2016 року, а також 30 січня та 24 липня 2017 року), у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а провадження у справі в цій частині - закрити.
На підставі наведеного та керуючись ст. 49 КК України, статтями 284, 286, 288, 370, 372 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинуваченої - задовольнити повністю.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України та за ч. 2 ст. 190 КК України (в частині епізодів 30 січня та 24 липня 2017 року) на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо неї в цій частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуюча: ОСОБА_1