Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/962/24
Провадження № 3/273/39/25
26 березня 2025 року м. Баранівка
Суддя Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіна Д.С., при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., за участю адвоката Ковальчук Р.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли із Сектору поліцейської діяльності № 1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 від 20.07.2021 року, РНОКПП не встановлено, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
25.04.2024 року до Баранівського районного суду Житомирської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення серії ААД № 169369 від 14.04.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Встановлено, що матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 перебували в провадженні судді Баранівського районного суду Житомирської області Самойленко Л.М.
06.01.2025 року повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями визначено головуючим суддю Бєлкіну Д.С.
Судом встановлено, що 14.04.2024 року о 03 год. 20 хв. в м. Баранівка по вул. Європейська, 14, водій ОСОБА_1 керував автомобілем "KIA MAGENTIS" д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка яка не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіри обличчя, від проходження огляду за допомогою алкотестера драгер у встановленому законом порядку відмовився та проїхати до найближчого медичного закладу для проходження такого огляду не забажав, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання 26.03.2025 року не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, зазначеною в протоколі про адміністратине правопорушення.
Адвокат Ковальчук Р.М. у судовому засіданні підтримала подані додаткові пояснення. Вказала, що провину в інкримінованому правопорушенні ОСОБА_1 не визнає, оскільки спиртних напоїв не вживав та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі не відмовлявся. ОСОБА_1 лише заявив клопотання, що хотів скористатись послугами адвоката і в його присутності проходити освідування, оскільки побоювався фальсифікацій з боку співробітників поліції. Протокол про адміністративне правопорушення складений із значними порушеннями вимог діючого законодавства, без роз'яснення прав. В матеріалах адміністративної справи відсутні докази відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. В протоколі серії ААД № 169369 від 14.04.2024 року відсутня відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з його правами і обов'язками, які передбачені статтею 268 КУпАП, в тому числі правом на надання правової допомоги. ОСОБА_1 повідомили, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП у зв'язку із тим, що працівник поліції виявив ознаки алкогольного сп'яніння, що насправді не відповідало дійсності. Направлення на огляд, наявне в матеріалах справи, ОСОБА_1 не вручалось, що підтверджується відсутністю підпису про його отримання. В діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і порушена сама процедура проходження огляду на стан сп'яніння водія. Просила провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи та відеозапис, вислухавши пояснення адвоката Ковальчук Р.М., суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КУпАП).
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі №560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні,яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) чи відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
За п. 1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У п. 1.10 ПДР України зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.5. ПДР України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема за порушення вимог п.2.5 ПДР України, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов'язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Зокрема, пунктами 2, 6 розділу І Інструкції та пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стансп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до положень п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі проадміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, працівниками поліції надано до суду: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 169369 від 14.04.2024 року, постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії ББА № 320929 від 14.04.2024 за ч. 2 ст 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка останнім не оскаржена, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.04.2024 року, диск з відеозаписом.
Так, відеозаписом, наявним в матеріалах справи, зафіксовані наступні обставини. Працівники поліції в темну пору доби на службовому автомобілі наздоганяли автомобіль "KIA MAGENTIS" з номерними знаками НОМЕР_2 , подаючи сигнал про необхідність зупинки транспортного засобу. Автомобіль зупинився, з автомобіля "KIA MAGENTIS" вийшов ОСОБА_1 , працівник поліції підійшов до правопорушника та роз'яснив причину зупинки транспортного засобу, а саме керування транспортним засобом в комендатську годину. При спілкуванні з правопорушником ОСОБА_1 , працівник поліції повідомив, що в останнього наявний різкий запах алкоголю, на що ОСОБА_1 відповів, що він не вживав алкогольні напої. Працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі. Після чого, ОСОБА_1 досить тривалий час ходив та не надавав згоду на проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп'яніння. В подальшому, працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній почав виражатись нецензурною лайкою в бік поліцейського. Працівник поліції повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі.
Долучений до матеріалів справи відеозапис відображає повну подію правопорушення, оскільки на ньому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі дослідженого відеозапису, судом встановлено наявність одночасно двох обов'язкових умов притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП: керування транспортним засобом і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, не заслуговують на увагу твердження адвоката Ковальчук Р.М. про те, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази відмови ОСОБА_1 від проходження, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, адже вказані обставини відмови повністю підтверджуються наявними відеозаписами. При цьому, суд звертає увагу, що поліцейські пропонували декілька разів ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній відмовився.
Суд наголошує, що протокол складено відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Тобто, працівник поліції не стверджував, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а лише пропонував йому пройти огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка яка не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіри обличчя. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння стала підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від мотивів відмови складає склад правопорушення та є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що у ході розгляду справи судом не встановлено об'єктивних причин, які заважали ОСОБА_1 пройти огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або у медичному закладі аби спростувати обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на поведінку ОСОБА_1 під час діалогу з працівниками поліції після зупинки транспортного засобу, суд вважає, що він намагався затягувати час та робив все можливе аби не проходити огляд за допомогою приладу «Драгер» з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Окрім іншого, суд критично ставиться до пояснень адвоката Ковальчук Р.М., яка зазначила, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що потребує правової допомоги, однак зазначені клопотання були проігноровані, адже судом було детально досліджено відеозапис та встановлено, що працівники поліції не заперечували, щодо виклику адвоката, однак ОСОБА_1 жодних дій щоб забезпечити явку адвоката, не вчинив.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи, на які посилалися адвокат Ковальчук Р.М. у судовому засіданні, повністю спростовані відеозаписами, наявними в матеріалах справи.
Відеозаписи є допустимими доказами, адже здійснені на підставі п.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення та, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містять ознак монтажу чи інших недоліків.
Відеозаписи є одними із сукупності доказів у справі, які суд, у відповідності до 252 КУпАП, оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, суд дійшов висновку, що такі є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, підтверджують існування обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченого законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми.
Отже, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду за допомогою належних та допустимих доказів, які є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення з ОСОБА_1 суд приймає до уваги: характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, і вважає, що адміністративне стягнення повинно бути накладене на нього у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, ч.1 ст. 130, 221, 245, 251, 252, 266, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суд -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. (Отримувач: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300, код отримувача: 37976485, номер рахунку: UA368999980313060149000006001, код класифікації доходів: 21081300, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору. (Отримувач коштів ГУК у Житомирській області/ТГ м Баранівка/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 708999980313181206000006713, код класифікації доходів бюджету 22030101).
У разі несплати порушником штрафу не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу стягується штраф у подвійному розмірі та витрати на облік адміністративних правопорушень, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області.
Постанова підлягає виконанню протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку зупиняється до розгляду апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено 27.03.2025 о 17:00.
Суддя Бєлкіна Д.С.