Справа №155/409/25
Провадження №2-з/155/2/25
27.03.2025 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в особі головуючого судді Сметани В.М., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Яни Валеріївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кінах Яни Валеріївни до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку
Представник позивача 11 березня 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку.
Крім того, 27 березня 2025 року, представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що в процесі розгляду попередньої справи з'ясувалося, що за заявою відповідача, ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,203 га з кадастровим номером 0720885405:01:001:0011 було поділено на дві земельні ділянки, з іншими кадастровими номерами, зокрема: земельна ділянка площею 0,1293 га з кадастровим номером 0720885400:05:001:0108 та земельна ділянка площею 0,0743 га з кадастровим номером 0720885400:05:001:0109.
Також вказує, що в заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначав, що про ухвалення заочного рішення останній дізнався від свого представника, який в свою чергу 17.10.2024 року при підготовці до нотаріальних дій дізнався від приватного нотаріуса про перебування ОСОБА_2 у реєстрі боржників по виконавчому провадженні №75924434.
На переконання сторони позивача, факт звернення відповідача до нотаріуса може свідчити про його намір відчуження даних земельних ділянок третім особам, що в свою чергу буде перешкодою у виконання судового рішення, в разі задоволення поданого позову.
Вказує, що на їх переконання, невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити оформлення права власності на вказані земельні ділянки, ефективно захистити або поновити порушені права та інтереси позивача, за захистом яких вона звертається до суду, оскільки, як вже зазначалося вище відповідач намагався вчиняти реєстраційні дії відносно земельних ділянок. ОСОБА_2 , як юридичний фактичний володілець вказаних земельних ділянок, може їх реалізувати (продати, подарувати тощо), тобто може відчужити на користь третіх осіб.
Враховуючи вищезазначене, просить накласти арешт на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1293 га з кадастровим номером 0720885400:05:001:0108, земельну ділянку площею 0,0743 га з кадастровим номером 0720885400:05:001:0109. Заборонити відповідачу здійснювати дії щодо відчуження вказаних земельних ділянок - до моменту набрання рішенням законної сили. Заборонити суб'єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав та Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо вказаних земельних ділянок - до моменту набрання рішенням законної сили.
Ознайомившись з заявою, суд вважає, що заява підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно; забороною вчиняти певні дії.
Згідно ч.1, 2 п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом два частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.
При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами є правовідносини з приводу визнання право власності на вищезазначені земельні ділянки.
У поданій заяві про забезпечення позову вказано вид забезпечення позову, зазначено усю необхідну інформацію про предмети забезпечення. Крім того, заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Так, представник позивача ОСОБА_3 покликається, відповідач, з метою невиконання судового рішення у даній справі, може відчужити належні йому на праві власності земельні ділянки.
Як вбачається з відповіді №123791, №1237207 від 27 березня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки з кадастровими номерами №0720885400:05:001:0108, №0720885400:05:001:0109, утворились в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0720885405:01:001:001, власником яких є ОСОБА_2 .
Разом з тим, з-а ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Виходячи із встановлених обставин, вважаю, забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження спірних земельних ділянок забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також може утруднити виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Вказаний спосіб забезпечення позову відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не зумовлює фактичне вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
Отже, суд приходить до висновку про наявність реальної загрози ускладнення чи можливості невиконання рішення суду у зв'язку з чим, вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача та забезпечити позов.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,шляхом накладення заборони відчуження:
- земельної ділянки площею 0,1293 га з кадастровим номером 0720885400:05:001:0108 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2860183207208);
- земельну ділянку площею 0,0743 га з кадастровим номером 0720885400:05:001:0109 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2860176807208).
Ухвалу до негайного виконання направити до Горохівський відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для забезпечення виконання ухвали та вжиття заходів, передбачених даною ухвалою.
Про результати виконання ухвали Горохівському відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомити суд.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Дата складення повного тексту ухвали - 27 березня 2025 року.
Cуддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана