27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 205/4995/18
провадження № 51- 227 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4
на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року,
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України
(далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Як убачається з вироку суду, 28 травня 2018 року, близько 04:30, у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння та знаходився за місцем свого проживання на дачній ділянці
АДРЕСА_1 , та достовірно знав, що його дружини немає вдома і він знаходиться у будинку зі своєю малолітньою падчеркою ОСОБА_5 , раптово виник умисел, спрямований на зґвалтування останньої. Реалізовуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаному будинку, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 є малолітньою, використовуючи безпорадний стан потерпілої, а саме те, що вона спала та не могла чинити опір, всупереч волі та бажанню останньої, утримуючи її руками, зняв з неї шорти та спідню білизну, після чого здійснив з нею незакінчений насильницький статевий акт природнім способом, чим спричинив останній, згідно висновку експерта № 18С/е від 10 липня 2018 року тілесні ушкодження у вигляді травм зовнішніх статевих органів з розривом промежини 2-го ступеню, який переходить на слизову оболонку піхви на глибину 4 см та розривом слизової оболонки піхви на 9-ти годинах умовного циферблату годиннику. За своїм характером виявлені у малолітньої потерпілої ОСОБА_5 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шість діб, але не більш як 21 день.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 04 грудня 2024 року апеляційні скарги прокурора та ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вищевказаний вирок без змін.
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, неправильно надану оцінку доказам, просить скасувати постановлені стосовно нього судові рішення, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не доведена. Стверджує, що висновки судів ґрунтуються на суперечливих висновках експертиз, до того ж, експерти, які проводили експертизу № 08-22/2023 від 26 вересня 2023 року, не мають відповідної кваліфікації. Водночас, суди безпідставно не взяли до уваги висновки експертів
№ 653 від 20 червня 2018 року, № 595/Н від 29 червня 2018 року, № 197 від 11 жовтня 2022 року, які, на думку ОСОБА_4 , доводять його непричетність до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення. Також вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 404 КПК.
Перевіривши касаційну скаргу та копії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Суд виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанції.
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги засудженого в частині неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та його незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою доказам, оскільки перевірка цих обставин відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог судами дотримано у повному обсязі.
Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
За змістом оскаржуваного вироку, суд дійшов висновку про винуватість
ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4
ст. 152 КК, зокрема, на підставі:
показань малолітньої потерпілої ОСОБА_5 , яка надала суду показання про те, що коли її мати була на роботі, вона перебувала в одному будинку з ОСОБА_4 , спалапоруч з ним, а він почав щось запихувати поміж її ніг, їй було боляче, але вона не розуміла що відбувається, все було як в тумані, а потім він пішов. Пізніше вона побачила, що у неї все було у крові, болів низ живота, вона пішла за ОСОБА_4 та хотіла відкрити двері, на що він відповів: «Не відчиняй, я голий». Згодом прийшла мати, яка викликала швидку допомогу, а ОСОБА_4 просив, щоб вона нікому не розповідала, що він зробив;
показань законного представника потерпілої ОСОБА_6 про те, що прийшовши з роботи, потерпіла розповіла, що у неї болить живіт та іде кров, вона не могла ходити, а згодом вона почула, як ОСОБА_4 говорив потерпілій, щоб вона нікому не казала, що він її чіпав;
показань свідка ОСОБА_7 , яка є матір'ю обвинуваченого, про те, що
ОСОБА_4 говорив їй, що він переплутав ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , та вступив з ОСОБА_5 у статевий зв'язок;
протоколу огляду місця події від 28 травня 2018 року з фототаблицями, а саме ділянки № 32 у садовому товаристві «Зелений клин» у м. Дніпро, де було виявлено та вилучено шорти та труси дитячі, наволочку полотенце, простирадло з мазками речовини бурого кольору. З пічки в коридорі було вилучено прозору гігієнічну прокладку зі слідами речовини бурого кольору, презерватив, картонну коробку з-під презервативів, фольговану упаковку з-під презерватива з речовиною бурого кольору;
висновку експерта № 26/4.6/772 від 05 липня 2018 року, відповідно до якого, слід папілярного узору пальця руки розмірами 18х34 мм, на упаковці з-під презерватива, вилученого 28 травня 2018 року в ході огляду місця події, залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_4 ;
протоколу огляду місця події від 28 травня 2018 року, за участю ОСОБА_7 під час якого остання добровільно видала для огляду та вилучення чоловічу футболку зі слідами речовини бурого кольору на передній поверхні футболки;
висновку експерта № 599/Н від 12 липня 2018 року, відповідно до якого на доставлених на дослідження дитячих трусах, трьох наволочках, простирадлі, встановлена наявність крові людини, не виключається походження крові як від самої потерпілої ОСОБА_5 , так і від підозрюваного ОСОБА_4 ;
висновку експерта №18С/е від 10 липня 2018 року та виписки із історії хвороби №1003/358/788 від 11 червня 2018 року ОСОБА_5 , наданої КУ «Дніпропетровський обласний перінатальний центр із стаціонаром» ДОС» відповідно до яких виявлені тілесні ушкодження у вигляді травми зовнішніх статевих органів та саден в області задньо-прохідного отвору, спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область зовнішніх статевих органів та задньо-прохідного отвору, яким міг бути і напружений статевий член або інші предмети з аналогічними властивостями, потребували негайного оперативного втручання - вшивання розриву вагіни та промежини, що також спростовує доводи обвинуваченого про отримання таких тілесних ушкоджень потерпілою внаслідок падіння;
висновку експерта № 18С/е від 10 липня 2018 року, відповідно до якого на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: травми зовнішніх статевих органів та саден в області задньо-прохідного отвору, спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область зовнішніх статевих органів та задньо-прохідного отвору, яким міг бути і напружений статевий член або інші предмети з аналогічними властивостями;
висновку судово-психіатричного експерта № 187 від 26 червня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_5 у період вчинення стосовно неї протиправних дій на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждала та могла правильно сприймати тільки зовнішній, фактичний бік вчинених з нею сексуальних дій і тільки про зовнішній, фактичний бік досліджуваної події може давати показання, та не могла чинити опору в досліджуваній ситуації;
відповіді Комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» про те, що виклик був здійснений 28 травня 2018 року о 08:21 на адресу м. Дніпро, вул. Ясенова (селище Ясна), буд. 1 дачний кооператив «Зелений Клин» до дитини ОСОБА_5 , попередній діагноз - травма статевих органів;
висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи № 08-22/2023/пп від 26 вересня 2023 року, відповідно до якої у малолітньої
ОСОБА_5 були встановлені наступні тілесні ушкодження: травма зовнішніх і внутрішніх статевих органів та промежини у вигляді розриву промежини ІІ ступеня, розривів піхви справа та задньої стінки, два садна в ділянці відхідника. Травма утворилась механізмом перерозтягнення стінок піхви та тканин промежини від дії тупого предмета продовгуватої форми з обмеженою контактною поверхнею. Таким предметом міг бути як статевий член при його проникненні (введенні) у піхву малолітньої під час статевого акту, так і будь-який інший тупий предмет із подібними характеристиками. Садна в ділянці відхідника утворились за механізмом тертя (ковзання) від дії тупого предмета (предметів) з обмеженою контактною поверхнею, яким також міг бути як статевий член, так і будь-який іншій тупий предмет (предмети). Враховуючи морфологічний характер та локалізацію ушкоджень, встановлених у ОСОБА_5 , слід вважати, що всі ушкодження в комплексі могли утворитися під час однієї події в ніч з 27 на 28 травня 2018 року, про що свідчать: наявність крові на статевих органах постраждалої та білизні; наявність кров?янистих виділень зі статевих органів постраждалої (згідно даних її первинного огляду при госпіталізації в стаціонар о 10:20 год 28 травня 2018 року); Щодо фібрину, наявність якого в ділянках ушкоджень у постраждалої була описана лікарями в медичній карті, то його наявність у даному випадку свідчить про те, що давність ушкоджень складає часовий період у межах до 2-3 діб з моменту їх спричинення до проведення оглядів постраждалої 28 травня 2018 року (12:10 - 12:40), що також підтверджує можливість їх утворення саме під час однієї події - в ніч з 27 на 28 травня 2018 року. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_5 , а також визначені вище механізми їх утворення, можливість їх спричинення як при падінні постраждалої на площині на спину (зокрема, внаслідок придання її тілу прискорення), так і при застосуванні гігієнічних прокладок (тампонів), виключається. Надана медична документація не містить об?єктивних даних, які б вказували на неможливість здійснення ОСОБА_4 статевого акту з проникненням ерегованого статевого члена в піхву або введення ерегованого статевого члена в пряму кишку малолітньої дівчини на момент події. За результатом консультативних оглядів ОСОБА_4 , проведених 14 вересня
2023 року, будь-яких анатомічних дефектів або вроджених вад розвитку, які б перешкоджали йому в проведенні статевого акту, не виявлено.
Проаналізувавши всі досліджені у кримінальному провадженні докази та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв'язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4
ст. 152 КК.
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, перевірив усі посилання й доводи, викладені ОСОБА_4 у апеляційній скарзі, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Так, як убачається з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, спростовуючи доводи засудженого про те, що місцевим судом безпідставно не взято до уваги висновки експертів № 653 від 20 червня 2018 року та № 595/Н від 29 червня
2018 року, які, на думку ОСОБА_4 , доводять його непричетність до вчинення злочину, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що вказані докази не були прийняті до уваги місцевим судом як прийнятні та належні, оскільки цей суд дійшов висновку, що вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Колегія суддів касаційного суду вважає необгрунтованими доводи засудженого про те, що судами за наявності суперечливих доказів, не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші, зокрема, висновків відповідних експертиз. Зокрема, засуджений не погоджується з тим, що суд взяв за основу обвинувального вироку висновок експерта № 08-22/2023/пп від 26 вересня 2023 року і відкинув висновок експерта № 140 від 28 вересня 2021 року.
Як убачається з вироку місцевого суду, залучення експертів для проведення комісійної судово-медичної експертизи здійснено судом за результатами розгляду відповідного клопотання прокурора, а призначення цієї експертизи було зумовлено неповнотою даних, які були надані для проведення первісного експертного дослідження (висновок експерта № 18С/е від 10 липня 2018 року), у тому числі й показань допитаних під час судового розгляду лікарів, які оглядали малолітню потерпілу ОСОБА_5 у день її надходження до лікувального закладу, надавали їй первинну медичну допомогу та проводили оперативне втручання, які в своїх показаннях надали більш повну та детальну інформацію щодо характеру, тяжкості та повноти картини ушкоджень, які були наявні у малолітньої потерпілої ОСОБА_5 , порівняно із відображеними даними в медичній документації.
При цьому суд першої інстанції обґрунтував відхилення висновку експерта
№ 140 (експертизи за матеріалами справи) від 28 вересня 2021 року тим, що комісією експертів хоча у висновку були описані показання, які були надані під час судового розгляду лікарями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та
ОСОБА_11 , які оглядали та лікували малолітню потерпілу ОСОБА_5 в день її прибуття до лікарняного закладу, однак вони (показання) не були взяті до уваги експертами та їм не була надана відповідна оцінка, при цьому не було надано й жодних доводів неврахування вказаних показань.
У зв'язку з неврахуванням у попередніх висновках експертів даних, які були отримані під час судового розгляду, задля усунення розбіжностей та неповноти у висновках експертів, колегією суддів було призначено у даному кримінальному провадженні повторну комісійну судово-медичну експертизу № 08-22/2023/пп від
26 вересня 2023 року.
З огляду на це, місцевий суд узяв до уваги висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 08-22/2023/пп від 26 вересня 2023 року, оскільки під час проведення вказаного експертного дослідження були використані усі дані, які були отримані під час судового розгляду, а сам висновок є повним та обґрунтованим.
При цьому, колегія суддів вважає неспроможними доводи засудженого про те, що експертиза № 08-22/2023/пп від 26 вересня 2023 року була проведена експертами, які не мають відповідного фаху для надання висновку щодо поставлених запитань, з огляду на те, що засуджений у своїй скарзі не навів жодних обгрунтувань щодо вказаного твердження, а по суті лише не погоджується з вказаним висновком.
До того ж, суди дійшли висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на підставі дослідження та оцінки сукупності всіх наведених вище належних і допустимих доказів, які, з урахуванням обставин кримінального провадження та висунутих на свій захист версій обвинуваченого, що не узгоджувалися з указаними доказами, дозволили місцевому суду встановити винуватість ОСОБА_4 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Колегія суддів також зауважує, що посилання засудженого щодо неврахування судами висновку експерта № 197 від 11 жовтня 2022 року не є слушними, оскільки, як зазначили суди попередні інстанцій у свої рішеннях, вказаний висновок не містить жодної оцінки з приводу спроможності ОСОБА_4 до статевих зносин у 2018 році, тобто, на момент вчинення кримінального правопорушення, а здатність останнього до статевого акту була визначена на момент проведення судово-медичної експертизи, тобто станом на 2022 рік (через 4 роки після вчинення насильницьких дій щодо потерпілої ОСОБА_5 ), а тому не є беззаперечним доказом, який спростовує висновки суду щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення цього злочину.
Разом з цим, колегія суддів вважає неспроможними лише узагальнені посилання у касаційній скарзі засудженого стосовно порушення судом апеляційної інстанції приписів ч. 3 ст. 404 КПК, з огляду на те, що останній не навів відповідного вмотивованого обґрунтування у цій частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні рішень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень, Судом
не встановлено.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3