27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 351/317/24
провадження № 51-1154 ска 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2025 року,
установив:
Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень, постановою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду 13 березня 2025 року, ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення,передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями захисник ОСОБА_4 звернулася до касаційного суду із скаргою, в якій порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження на вказані судові рішення скаржнику належить відмовити, з огляду на таке.
Виходячи з основних засад судочинства згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня (рішення у справах: «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець керувався такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 підпункту 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Правила, які конкретизують положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду також визначені у КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, при цьому, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Отже, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість касаційного оскарження як постанов судді у справі про адміністративне правопорушення так і постанов апеляційного суду.
З огляду на зазначене, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя, виходячи з основних засад судочинства, якими відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення виключно у визначених законом випадках, а також враховуючи те, що касаційна скарга подана захисником ОСОБА_4 на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів касаційного суду дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження захиснику належить відмовити.
Керуючись положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, Суд,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3