27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 473/4490/19
провадження № 51-1126ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Миколаївського апеляційного суду від 3 грудня 2024 року щодо них та клопотання поновлення строку касаційного оскарження,
встановив:
Засуджені звернулись з касаційною скаргою на вказане вище рішення апеляційного суду. Крім того, у доданому до скарги клопотанні порушують питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказують, що копію рішення Миколаївського апеляційного суду від 3 грудня 2024 року отримали в кінці лютого 2025 року, а повний текст вказаного рішення було направлено до ЄДРСР 13 грудня 2024 року і лише 16 грудня 2024 року відбулось надання загального доступу. Посилаються на те, що поштою їм вирок апеляційного суду не надсилався.
Крім того, зазначають про те, що подачу скарги ускладнювалавійськова агресія Російської Федерації проти України та те, що вони неодноразово були вимушені виїжджати з родинами за межі Миколаївської області, де не мали можливості скласти касаційну скаргу.
Перевіривши касаційну скаргу з клопотанням та копію судового рішення, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути скаржникам, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) касаційна скарга може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного строку, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджуваної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
За приписами ч. 1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту звернулась з касаційною скаргою лише 17 березня 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, при цьому порушує питання про його поновлення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були, чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Також, суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Наведені засудженими у клопотанні доводи про необхідність поновлення їм строку на касаційне оскарження Верховний Суд не визнає поважними з огляду на таке.
Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.
Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску.
Тому, при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Зі змісту клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження
слідує, що засуджені не навели будь-яких обставин, які б не залежали від їх волевиявлення та були б пов'язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що завадили їм своєчасно звернутися з касаційною скаргою з 03 грудня 2024 року до 04 березня 2025 року.
Як слідує із вступної та резолютивної частини вироку щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони були присутні у судовому засіданні під час її проголошення.
Також їм було відомо, що повний текст вироку буде проголошений 09 грудня 2024 року о 11:00, а тому вони мали можливість заслухати зміст повного тексту вироку.
Загальний доступ до повного тексту вироку апеляційного суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень було надано 16 грудня 2024 року, що не заперечується в клопотанні. Отже, зазначене також надавало можливість засудженим ознайомитись зі змістом вироку.
Крім того, 18 грудня 2024 апеляційним судом було направлено копії вироку учасникам процесу, тому твердження засуджених, що на їх адресу вирок не направлявся є безпідставними.
Що стосується доводів засуджених про те, що вони отримали вирок лише в кінці лютого 2025 року останні будь-яких фактичних даних щодо цього не повідомляють.
Також засуджені не посилаються, які фактичні обставини проведення бойових дій на території Миколаївської області перешкоджали три місяці подати касаційні скарги, враховуючи, що за цей час Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області не припиняв здійснювати правосуддя.
Посилаючись на те, що строк подачі касаційної скарги порушено через їх виїзд разом із родинами за межі Миколаївської області, скаржники не зазначають в який період це було, його тривалість та не підтверджують це будь-якими фактичними даними.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для поновлення засудженим пропущеного строку на касаційне оскарження вироку Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути скаржникам, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст.429 КПК, Суд
постановив:
Відмовити засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у поновленні строку на касаційне оскарженнявироку Миколаївського апеляційного суду від 3 грудня 2024 року щодо них та повернути їх касаційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3