27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 552/3583/23
провадження № 51-1117ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги убачається, що захисник не погоджується з вказаним судовим рішенням та порушує питання про його перегляд у касаційному порядку, попередньо поновивши строк на його касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, колегія суддів вважає,
що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути захиснику
у зв'язку з таким.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що насамперед забезпечується право
на апеляційне оскарження судового рішення, а право на касаційне оскарження - у визначених законом випадках та порядку.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.
Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу. Це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов'язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити власну правову позицію.
Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК. За ч. 4 вказаної норми процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується
у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
При цьому правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою.
Як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, оскаржена ухвала Полтавського апеляційного суду була проголошена 17 грудня 2024 року, однак до суду касаційної інстанції захисник звернулася лише 23 березня 2025 року, тобто
із пропуском трьохмісячного строку на касаційне оскарження судового рішення,
що нею не заперечується з огляду на її прохання про поновлення зазначеного строку.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
В обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження захисник зазначає, що повний текст ухвали апеляційного суду від 17 грудня 2024 року отримала 24 грудня 2024 року.
Однак вказане не може бути визнано судом касаційної інстанції поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки для усіх осіб, крім засудженого, який перебуває під вартою, зазначений строк рахується з моменту проголошення оскарженого судового рішення, а не з моменту отримання його копії.
Крім того, варто зауважити, що, як убачається з доданої захисником копії оскарженого судового рішення, остання брала безпосередню участь у розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_5 судом апеляційної інстанції та знала про дату постановлення ухвали, а тому мала можливість подати касаційну скаргу
в межах встановленого строку на касаційне оскарження, однак такою можливістю
не скористалась.
Інших фактичних даних, які вказують на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, касаційна скарга не містить.
Зважаючи на викладене, підстав для поновлення захиснику строку на касаційне оскарження вищезазначеного судового рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення, касаційна скарга повертається.
У зв'язку з вищезазначеним касаційну скаргу слід повернути захиснику.
Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у задоволенні її клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Повернути захиснику ОСОБА_4 її касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3