26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 489/831/14-ц
провадження № 61-3229ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рознін Володимир Андрійович, на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марії Григорівни щодо визнання неправомірною та скасування постанови і розрахунку заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на рішення та бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Ярмоленко М. Г. щодо визнання неправомірною та скасування постанови і розрахунку заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги заявник мотивував тим, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі ДВС у місті Миколаєві перебуває виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва 12 березня 2014 року по справі № 2/489/842/2014 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 лютого 2014 року до її повноліття.
Вказував, що 22 жовтня 2019 року державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сусловою М. В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У цій постанові встановлено, що боржник працює в ТОВ «Ірбіс Компані», сума заборгованості станом на 01 жовтня 2019 року складає 7 881,08 грн.
Зазначав, що 19 липня 2023 року звернувся до державного виконавця із заявою, в якій повідомив про те, що він не знаходиться в статусі безробітного, а перебуває у відпустці за власний рахунок та попросив надати розрахунок боргу з аліментів за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року, відповідь направити на електронну пошту, вказану в заяві. Однак розрахунок заборгованості надано не було.
19 серпня 2024 року він повторно звернувся із заявою про надання розрахунку боргу з аліментів за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2024 року.Відповідь на вказану заяву надана не була.
Посилався на те, що після ознайомлення його представника з виконавчим провадженням в Автоматизованій системі виконавчих проваджень він дізнався про наявність постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 29 серпня 2024 року. У цій постанові вказано, що боржник отримує доходи в ТОВ «Ірбіс Компані», заборгованість по аліментам станом на 01 серпня 2024 року складає 104 269,50 грн, відрахування необхідно здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства. Вказану постанову не отримував та з нею не згідний.
З урахування наведеного ОСОБА_1 просив:
- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Ярмоленко М. Г., що полягає у неповідомленні ОСОБА_1 про розрахунок заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 за заявою від 19 липня 2023 року, заявою від 19 серпня 2024 року та після винесення та надіслання постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 29 серпня 2024 року до ТОВ «Ірбіс Компані»;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 29 серпня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, винесену головним державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Ярмоленко М. Г.;
- зобов'язати головного державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Ярмоленко М. Г. здійснити щомісячний розрахунок заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 за період з 01 березня 2022 року по поточний час та повідомити (скласти та надати) ОСОБА_1 про такий розрахунок;
- визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 29 серпня 2024 року № 127939, здійснений головним державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Ярмоленко М. Г. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, у частині періоду нарахування з березня 2022 року по березень 2024 року;
- зобов'язати головного державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Ярмоленко М. Г. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з березня 2022 року по березень 2024 року з урахуванням висновків суду за результатами розгляду скарги.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві, яка полягає у невиконанні та неповідомленні ОСОБА_1 про розрахунок заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за його заявою від 19 липня 2023 року. В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2025 року в частині відмови визнання неправомірною бездіяльності уповноважених осіб Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві, яка полягає у неповідомленні ОСОБА_1 про розрахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за його заявою від 19 серпня 2024 року скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Визнано неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві, яка полягає у неповідомленні ОСОБА_1 про розрахунок заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за його заявою від 19 серпня 2024 року. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
13 березня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рознін В. А., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні скарги, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заявник не отримував постанову від 29 серпня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, а в матеріалах виконавчого провадження та у цій постанові не міститься розрахунку заборгованості станом на 01 серпня 2024 року. Вважає, що державним виконавцем неправильно зроблено розрахунок заборгованості по аліментах, оскільки він з 01 березня 2022 року знаходився у відпустці за власний рахунок та не отримував доходу, але не мав статусу безробітного. Враховуючи це, державний виконавець неправомірно нараховував йому аліменти, виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції не розглянув доповнення до апеляційної скарги від 07 січня 2025 року.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі статтею 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судовий контроль, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, на стадії виконавчого провадження, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюють законність дій виконавця та ухвалених ним рішень, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частин першої та третьої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до частини третьої, пункту 2 частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першоїцієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання заяви стягувачем або боржником.
Згідно з частинами першою, другою статті 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Згідно з частиною шостою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи- підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа-підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Суди встановили, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2014 року у цивільній справі № 2/489/842/2014 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 лютого 2014 року і до її повноліття.
12 березня 2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист, який стягувач подала на примусове виконання до Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв, де державним виконавцем було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1.
З моменту відкриття виконавчого провадження і до 19 липня 2023 року державним виконавцем здійснювалось примусове виконання вищевказаного виконавчого документа, неодноразово здійснювався розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів.
19 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві із заявою, в якій повідомив, що він знаходиться у відпустці за власний рахунок та просив надати йому розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року на електронну адресу, зазначену в заяві. Вказану заяву отримано органом державної виконавчої служби та зареєстровано 20 липня 2023 року за вх. № 9342.Відповіді на вищезазначену заяву в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 не міститься.
19 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві із заявою, в якій просив надати йому розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2024 року на електронну адресу, зазначену в заяві, або на вайбер/телеграм. Поштової адреси заявника в поданій заяві вказано не було. Цю заяву отримано органом державної виконавчої служби та зареєстровано 19 серпня 2024 року за вх. № 16318.
29 серпня 2024 року головним державним виконавцем Ярмоленко М. Ю. виконано розрахунок заборгованості по аліментах за № 127939 у виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/842, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 по аліментах на утримання доньки ОСОБА_5 , 2012 року народження, за період з квітня 2020 року та станом на 01 серпня 2024 року складає 104 269,50 грн.
Повідомленням від 29 серпня 2024 року зазначений розрахунок надіслано ОСОБА_1 на поштову адресу та додатково на електронну адресу, вказану у заяві. Підтвердження про отримання боржником вказаного розрахунку матеріали виконавчого провадження не містять.
29 серпня 2024 року головним державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Ярмоленко М. Г. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, згідно з якою встановлено, що документальне підтвердження про виконання боржником виконавчого документу до відділу не надходило. Боржник отримує доходи в ТОВ «Ірбіс Компані». Заборгованість по аліментах станом на 01 серпня 2024 року становить 104 269,50 грн. Відповідно до супровідного листа від 29 серпня 2024 року копію вказаної постанови було направлено боржнику за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 працював у ТОВ «Ірбіс Компані» та обіймав посаду бухгалтера з 01 жовтня 2019 року. З 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року перебував у відпустці за власний рахунок у зв'язку з карантином. З 01 червня 2022 року ОСОБА_1 перебував у відпустці за власний рахунок у період воєнного стану, на невизначений термін.
Відповідно до довідки ТОВ «Ірбіс Компані» від 17 липня 2023 року № 7, ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року по теперішній час перебуває у відпустці за власний рахунок.
Згідно з наказом ТОВ «Ірбіс Компані» від 05 квітня 2024 року № 15/1 ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера ТОВ «Ірбіс Компані» з 05 квітня 2024 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги в частині визнання неправомірним та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 29 серпня 2024 року № 127939, проведеного державним виконавцем та зобов'язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з березня 2022 року по березень 2024 року, оскільки розрахунок заборгованості відповідає вимогам чинного законодавства. Суди врахували, що боржник у цей період перебував у відпустці за власний рахунок та за місцем своєї роботи та з інших джерел будь-яких доходів фактично не отримував, а тому при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець виходив із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.
Водночас необхідно звернути увагу, що заявником не надано доказів сплати аліментів в оспорюваний період на виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2014 року у цивільній справі № 2/489/842/2014 та забезпечення матеріальних потреб й інтересів малолітньої доньки.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув доповнення до апеляційної скарги від 07 січня 2025 року є безпідставними та спростовуються змістом постанови суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування судових рішень у оскаржуваній частині. Ці доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка проведена відповідно до чинного законодавства.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не виявлено порушення судами норм СК України, ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження». Правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рознін В. А., на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2025 року (не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марії Григорівни щодо визнання неправомірною та скасування постанови і розрахунку заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії,
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович