Іменем України
справа №133/2780/24
18.02.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Пєтухової Н.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся із позовом, у якому просив скасувати постанову № 296 від 08.08.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження в справі закрити. Позов обґрунтовує тим, що постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинення вказаних дій в особливий період, за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17 000 грн., вважає, що дана постанова є безпідставною та незаконною і підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Посилання відповідача на порушення норм ч.3 ст. 17 ЗУ "Про оборону України", абз.1 ч.1 ст.22 та ч.3 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ч.10 ст.1 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" є безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень підзаконного нормативного акту у постанові, особа уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа вчинила правопорушення належними та допустимими доказами. Вказує, з постанови вбачається те, що він має нести відповідальність за те, що по досягненню 27 річного віку, а саме 09.02.2023, повинен був з'явитися до військомату для оновлення персональних даних та взяття на військовий облік, чого не зробив. Однак така явка до військомату, відповідно до законодавства має відбуватися за викликом, проте повістки про виклик до ТЦК не отримував.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що відповідно до положень законодавства, громадяни України зобов'язанні, в тому числі виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Громадянин ОСОБА_1 будучи зарахованим в запас рішенням призивної комісії від 20.04.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік. Внаслідок своїх дій громадянин ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, яке почалось у 2023 році і яке закінчилось у серпні 2024, коли звернувся до ТЦК із заявою про взяття його на військовий облік та видачу військово-облікового документу, що є порушенням правил військового обліку.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 20.11.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта, зареєстроване місце проживання якого є АДРЕСА_1 .
08.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №314 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у сумі 17 000,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що:
"06.08.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся громадянин ОСОБА_1 , так як він має приписне посвідчення, яке мав з'явитись та замінити на військово обліковий документ 09.02.2023.
Згідно ч.3 ст.33 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України та порушив абз.2 п.21 п.23, абз.1 п.1 додатку 2 (Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку, призовників, військовозобов'язаних та резервістів". Своїми діями громадянин ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП (правопорушення в особливий період), а саме: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Таким чином в діях гр. ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення ч.3 ст.210 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію ч.3 ст.17 ЗУ "Про оборону України", абз.1 ч.1 ст.22, ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», права та обов'язки військовозобов'язаному доведено та роз'яснено про відповідальність у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після чого 06.08.2024 на гр. ОСОБА_1 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складений протокол №296 від 06.08.2024, про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП."
Стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність: за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Диспозиція ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають правила ведення військового обліку.
Правовідносини, пов'язані з військовим обліком, регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно оскаржуваної постанови, позивач порушив ч.3 ст.17 ЗУ "Про оборону України", абз.1 ч.1 ст.22, ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», абз.1 п.1 додатку 2 (Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку, призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
З постанови також вбачається, що вказане правопорушення скоєне 09.02.2023, а тому і норми закону слід використовувати ті, що діяли у вказаний період.
Згідно зі ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Отже, відповідно до ч.3 ст.17 ЗУ "Про оборону України" (в редакції станом на 2023 рік), громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на 2023 рік) визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема абз.1 ч.1 передбачає обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції на 2023 рік) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Частиною 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на 2023 рік) встановлено, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз.1 пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (в редакції на 2023 рік), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
З аналізу викладених норм убачається, що обов'язок військовозобов'язаного прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки має виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов'язаного.
Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом лютого 2023 - серпня 2024.
Докази, що свідчать про ігнорування позивачем викликів до ТЦК протягом лютого 2023 - серпня 2024 у матеріалах справи відсутні.
Варто зазначити, що на час вчинення правопорушення (лютий 2023 року), про яке зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №296 від 08.08.2024, такої частини не існувало.
19.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210 КУпАП було доповнено частиною третьою, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
До 19.05.2024 норми частини третьої статті 210 КУпАП не існувало.
Крім того, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно зі ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Закріплення вказаного принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Застосовування відповідачем Закону, що діяв на час розгляду справи відносно позивача, а не Закону, що діяв під час вчинення правопорушення, у даному випадку, погіршило становище позивача, оскільки такими діями була посилена його відповідальність, що, відповідно до статті 8 КУпАП, є неприпустимим.
У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 06.12.1988) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП №296 від 06.08.2024 відносно ОСОБА_1 прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, так як доказів правомірності винесеного рішення стороною відповідача не надано.
Окрім цього, суд звертає увагу, що у своєму відзиві відповідач вказує що ОСОБА_1 був зарахованим в запас рішенням призивної комісії від 20.04.2023, що суперечить обставинам викладеним у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову № 296 по справі про адміністративне правопорушення від 08.08.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи Сьомим апеляційним адміністративним судом.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
18.02.25