27 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4676/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1
на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025
у справі № 910/4676/19
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер"
до Міністерства оборони України;
військової частини НОМЕР_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 ,
про стягнення шкоди,
за участю Офісу Генерального прокурора,
Військова частина НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" 20.03.2025 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 910/4676/19 (повний текст постанови складено 03.03.2025).
Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Статтею 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого підтвердження.
Частинами першою, третьою статті 56 ГПК України, унормовано, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Крім того, Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, що, починаючи з 29.12.2019, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (пункт 18 цієї ухвали).
Отже, з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.
Касаційна скарга подана безпосередньо до суду касаційної інстанції.
З матеріалів касаційної скарги, яка подана через підсистему "Електронний суд", убачається що її підписав від імені військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ). До касаційної скарги додано довіреність від 27.12.2024 (сформована в системі "Електронний суд") в порядку передоручення, згідно з якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_1. представляти інтереси військової частини НОМЕР_1 в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Зазначена довіреність скаржника не є тим документом, який належно підтверджує повноваження підписанта на вчинення дій від імені військової частини НОМЕР_1 за правилами самопредставництва юридичної особи.
Разом з тим до касаційної скарги додано копію наказу від 20.03.2025 № 131 про затвердження переліку осіб, уповноважених діяти від імені військової частини НОМЕР_1 (самопредставництво) у судах та інших державних органах, що додається. При цьому, відповідного додатку щодо переліку осіб, уповноважених діяти від імені військової частини НОМЕР_1 (самопредставництво), зокрема у судах, до касаційної скарги не додано.
Отже, Суд дійшов висновку, що до матеріалів касаційної скарги не додано документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_1 підписувати скаргу від імені військової частини НОМЕР_1 в порядку самопредставництва відповідно до положень частини третьої статті 56 ГПК України, а відтак касаційна скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 290 ГПК України.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків, а саме подання документів для підтвердження повноважень ОСОБА_1. на підписання касаційної скарги із зазначенням посадового становища цієї особи за займаною посадою.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу військової частини НОМЕР_1 на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.
Разом з тим Суд звертає увагу на те, що обов'язок надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі встановлено статтею 291 ГПК України.
Відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
В порушення зазначених вимог процесуального кодексу скаржником не надано доказів надсилання копії цієї касаційної скарги і доданих до неї документів: Міністерству оборони України, військовій частині НОМЕР_2 та Офісу Генерального прокурора.
Неповідомлення учасника справи про звернення до суду з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені приписами частини третьої статті 2 ГПК України.
У свою чергу клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та про вирішення справи у закритому судовому засіданні будуть розглянуті після усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 290 - 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 910/4676/19 залишити без руху.
2. Надати військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз'яснити військовій частині НОМЕР_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос