Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/287/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків
до ОСОБА_1 , м.Куп'янськ
про стягнення коштів 67 356,16 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення за спожиту електричну енергію 62 014,47 грн., 1 580,45 грн. 3% річних та інфляційних втрат 3 761,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги № 60980 від 01.01.2019 та приписів чинного законодавства, не здійснив своєчасну та належну оплату за спожиту електричну енергію.
Ухвалою суду від 03.02.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся судом за адресою, зазначеною в позовній заяві, проте ухвала суду від 03.02.2025 була повернута Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "за закінчення терміну зберігання".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Також у відповідності до частини шостої статті 120 ГПК України про розгляд даної справи відповідач повідомлявся судом телефонограмою, яка була прийнята останнім 03.02.2025 особисто.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, а останній в розумінні вимог ст. ст.120,242 ГПК України вважаєтьсяя таким, що належним чином повідомлений про такий розгляд.
Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з пункту 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Відповідно до пункту 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Вимогами п. 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Змістом пункту 3.2.1. Правил визначено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут zbutenergo.kharkov.ua.
Оскільки відповідачем було подано підписану заяву-приєднання та фактично спожито електричну енергію договір вважається укладеним на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60980 від 01.01.2019 року (далі договір ) на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів (далі комерційна пропозиція)..
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат позивач посилається на укладення між ним та відповідачем як фізичною особою-підприємцем Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60980 від 01.01.2019 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 взято на облік як фізичну особу-підприємця 25.03.2005 року, проте 16.12.2024 року його підприємницька діяльність була припинена, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (запис № 2004750060004000742).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені ст. 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статі).
Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року (справа № 338/180/17, провадження № 14-144цс18), від 9 жовтня 2019 року (справа № 127/23144/18, провадження № 14-460цс19), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року (справа №724/38/18, провадження № 61-45804св18).
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.
Згідно п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п. 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.
Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, яка є додатком № 3 до цього Договору.
Умовами п. 3 комерційної пропозиції № 1, передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинної у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію, що включає в себе ціну на постачання електричної енергії і розподіл електричної енергії на фактичний обсяг відпущеної електроенергії за відповідний попередній період. Попередня оплата здійснюється споживачем самостійно до початку найближчого наступного розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію, в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 6.2 договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Пунктом 4 комерційної пропозиції № 1, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 6 Комерційної пропозиції №1 споживач здійснює оплату за послугу з розподілу електричної енергії через Постачальника з наступним переведенням цієї оплати Постачальником оператору системи розподілу.
З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2023 року між ПрАТ "Харківенергозбут" та Відповідачем було укладено Договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця за електричну енергію № 60980-р, який є Додатком до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 60980 від 01.01.2019 на загальну суму 34 694,72 грн.,складений графік погашення заборгованості, який є Додатком 2 до Договору реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця № 60980-р від 17.08.2023 та підписано Акт звіряння розрахунків за електроенергію, що є Додатком 1 до Договору реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця № 60980-р від 17.08.2023.
Таким чином, у зв'язку з неналежною оплатою заборгованості за спожиту електричну енергію з Відповідачем було укладено Договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця № 60980-р від 17.08.2023, на заборгованість за спожиту електричну енергію:за період квітень 2023, червень 2023 року у сумі 30 813,25 грн.
Також згідно з п. 1.3 Договору № 60980-р інші умови Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 60980 залишаються незмінними, і Сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання.
У позовній заяві позивачем наголошено, що з моменту укладання Договору реструктуризації нарахування 3% річних та індексу інфляції було припинено на ті місяці заборгованості, що увійшли до договору реструктуризації.
Разом і з цим, пунктом 2.3. Договору реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця № 60980-р від 17.08.2023 передбачено, що у разі порушення Боржником строків виконання зобов'язань, встановлених Графіком погашення заборгованості (п. 2.1. нього Договору) та/або виконання їх у неповному обсязі. Графік погашення заборгованості (далі - Графік) вважається зміненим: Боржник упродовж 3 (трьох) робочих днів з дня порушення, зобов?язаний сплатити (погасити) Кредитору увесь залишок несплаченої реструктуризованої заборгованості за цим Договором, який визначається як різниця між загальною сумою реструктуризованої заборгованості та сумою,яка надійшла на рахунки Кредитора від Боржника за Договором.
Умовами Договору № 60980-р, а саме п 2.4. визначено, що у разі порушення Боржником строків погашення реструктуризованої заборгованості за зміненим Графіком (п. 2.3. Договору), Договір між Сторонами вважається розірваним на наступний робочий день після спливу строку (3 (трьох) робочих днів), визначеного у п. 2.3. Договору.
Відповідно до п. 2.5 у випадку порушення Боржником строків оплати поточного споживання електричної енергії (протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на оплату електричної енергії. але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду). Графік вважається зміненим. При цьому Боржник зобов' язаний протягом З (трьох) робочих днів після 20 календарного дня оплатити залишок заборгованості, на яку був укладений договір реструктуризації.
За Графіком погашення заборгованості Відповідач 15.02.2024 мав здійснити оплату у сумі 2 900,00 грн., проте як зазначено позивачем у позовній заяві у зазначений строк відповідну суму сплачено так і не було.
Пунктом.10.1 Договору реструктуризації заборгованості №60980-р від 17.08.2023 сторони встановили,що у випадку порушення Боржником строків оплати визначених у Графіку реструктуризації (Додаток 2 до Договору), Кредитор розриває Договір в односторонньому порядку без додаткового повідомлення про це Боржника. При цьому датою розірвання Договору вважається наступний робочий день після спливу строку (3 (трьох) робочих днів), визначеного у п.2.3 цього Договору.
Враховуючи несплату відповідачем протягом З (трьох) робочих днів з дня порушення, тобто у період з 15.02.2024 по 15.08.2024 включно залишку несплаченої реструктуризованої заборгованості за Договором № 60980-р ПрАТ "Харківенергозбут" в односторонньому порядку на підставі п. 10.1 Договору № 60980-р було розірвано договір.
Позивач зазначає, що станом на момент подання даної позовної заяви до суду за відповідачем обліковується заборгованість за спожиту електричну енергію за період квітень 2023, червень 2023, серпень -листопад 2023, січень - червень 2024, серпень - жовтень 2024 у розмірі 62 014,47 грн.
У зв'язку з розірванням Договору реструктуризації заборгованості № 60980-р від 17.08.2023, ПрАТ "Харківенергозбут" продовжило нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до п.8 Комерційної пропозиції № 1, яка є додатком № 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60980 від 01.01.2019.
Відповідно до п. 4.1 Договору № 60980-р у разі порушення Боржником строків оплати, встановлених цим Договором Кредитор нараховує за увесь час прострочення у тому числі за день оплати, а Боржник сплачує на користь Кредитора:
- пеню за кожень день прострочння, у тому числі за день оплати, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні, 3% річних.
Відповідальність, встановлена цим пунктом, застосовується на суму простроченого зобов'язання, встановленого Графіком реструктуризації заборгованості з дня прострочення до дня фактичного його виконання.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).
Умовою п. 7 комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за коже день прострочки та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ Харківенергозбут як постачальник, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, проте відповідач умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого відповідачу нараховано до стягнення 3% річних за період з 17.06.2023 по 31.10.2024 року у розмірі 1 580,45 грн та інфляційні втрати за період липень 2023, з листопада 2023 по липень 2024, вересня 2024 по жовтень 2024 у розмірі 3 761,24 грн.
Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У статтях 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 ГК України).
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, перевіривши розрахунки позивача заборгованості за спожиту електричну енергію, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки є вірними, вони не спростовані відповідачем та вони відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги у справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) заборгованість за електричну енергію в розмірі 62 014 грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 1 580 грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 761 грн. 24 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "27" березня 2025 р.
Суддя С.Ч. Жельне