Справа № 209/1876/25
Провадження № 3/209/445/25
27 березня 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Левицька Н.В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
До Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з відділення поліції № 1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 23.01.2025 року приблизно о 15:26 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 23.01.2025 приблизно о 15:26 год, перебуваючи по б-р Будівельників, біля «Pizza дей» чіплявся до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та вдарив рукою по обличчю. Внаслідок чого міг завдати фізичного болю, чим ОСОБА_1 порушила ЗУ «Про охорону дитинства», а саме ст. 12. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання до суду не з'явилася. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялася шляхом направлення судової повістки за вказаною у протоколі адресою місця проживання, правдивість якої підтверджується підписами ОСОБА_1 при ознайомленні зі змістом протоколів. Також повідомлялася шляхом надсилання смс повідомлень на номер телефону, зазначений у протоколі. Судом вжито всіх можливих заходів для своєчасного виклику особи до суду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторони зобов'язані цікавитися справами, учасниками яких вони є. Зокрема, у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року ЄСПЛ констатував, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
При цьому, особі відомо, що на розгляді Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться справа про адміністративне правопорушення відносно нього, що підтверджується підписом правопорушника у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено про те, що протокол направляється для розгляду до вказаного суду. У зв'язку з цим, особа, відносно якої складено протокол, яка обізнана про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього перебувають на розгляді в суді, виходячи із практики ЄСПЛ, зобов'язана вживати заходів для того, щоб дізнатись про стан відомих їй судових проваджень, зокрема отримати судові повістки та з'явитися до суду для розгляду вказаних справ.
Також відповідно до ст. 6 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, законом не встановлено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно суду не надано права у разі ухилення від явки на виклик судді цю особу піддати приводу органом внутрішніх справ (Національною поліцією).
Враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП та те, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, жодних заяв та клопотань, щодо відкладення розгляду справи від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду не надійшло, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надав заяву, в якій просив проводи розгляд справи за його відсутності. Щодо питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності покладається на розсуд суду.
Оцінивши зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог положень статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, на основі доказів встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в пункті 16 своєї постанови від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Вина правопорушника у вчиненому адміністративному правопорушенні повністю доведена та підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 640983 від 21 лютого 2025 року, де викладено обставини вчинення ОСОБА_1 23.01.2025 адміністративного правопорушення; рапортом старшого інспектора- чергового ВП Кам'янського РУП Малявіна Р.С. у якому зазначено обставини повідомлення події; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію; письмовими поясненнями ОСОБА_4 ; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опитаного в присутності батька; письмовими поясненнями ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опитаного в присутності соціального педагога; письмовими поясненнями ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опитаного в присутності соціального педагога; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опитаного в присутності матері; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; довідкою Інспектора СЮП ВП Кам'янського РУП від 21.02.2025 за результатами розгляду матеріалів ЄО №1280 від 23.01.2025.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та з врахуванням особи і суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини особи, слід з метою запобіганню вчинення нових правопорушень накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції статті ч.1 ст.184 КУпАП, зокрема у виді штрафу. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 184, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
У випадку примусового виконання постанови, відповідно до ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнути з ОСОБА_1 штраф у подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова пред'являється до виконання протягом трьох місяців.
Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через 15 днів з дня набрання постановою про накладання штрафу законної сили, а в разі оскарження або опротестування - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Н.В. Левицька