вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/1167/24
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Київська обл., Бучанський р-н., м. Буча,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», м. Київ
про витребування земельної ділянки
секретар судового засідання: Самусь В.С.
За участю представників:
прокурор: Батюк І.В.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Серпутько Я.С. (ордер серії АА № 1456267 від 17.06.2024 р.), Кійко Є.А. (ордер серії АА № 1023658 від 08.01.2025 р.).
від третьої особи: не з'явився.
Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша», в якому він просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 06.07.2016 р. з індексним номером № 30346658 із скасуванням державної реєстрації права Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600 та витребувати на користь Бучанської районної державної адміністрації із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша» земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2024 р. позовну заяву Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області залишено без руху на підставі ст.ст. 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України та надано прокурору строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.
13.05.2024 р. до господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано, зокрема позовну заяву в новій реакції.
В позовній заяві в новій редакції прокурор просить витребувати на користь Бучанської районної державної адміністрації Київської області із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша» земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішення сьомої сесії Гореницької сільської ради від 21.06.2011 р. № 6/41 земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, площею 0,1491 га, яка входить до складу земель лісогосподарського призначення, було передано у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства всупереч вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 56, п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 5 ст. 116, 151 Земельного кодексу України, а саме за відсутності дозволу розпорядника земельної ділянки на вилучення земель лісогосподарського призначення із постійного користування. Згодом вказану земельну ділянку було відчужено ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2011 р. № 3109, яка відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20.11.2014 р. № 3553, яка відчужила її на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2016 р. № 1118 Товариству з обмеженою відповідальністю «Ниша», за яким в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 30346658 від 06.07.2016 р. зареєстровано право власності. Проте оскільки відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства здійснено за рахунок земель лісогосподарського призначення із порушенням вимог земельного та лісового законодавства, то наявні підстави для витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600 із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша» на підставі статтей 330, 387 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.06.2024 р.
02.07.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач не погоджується з думкою прокурора, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Бучанська районна державна адміністрація, та вважає, що таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Відповідач посилається на те, що він є добросовісним набувачем, а тому в даному випадку майно не може бути у нього витребувано згідно з ст. 388 Цивільного кодексу України.
18.07.2024 р. до господарського суду Київської області від заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Прокурор посилається на те, що на момент звернення із даним позовом до суду розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб в межах населеного пункту відповідно до вимог ч. 5 ст. 122, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» покладено на районні державні адміністрації, а з урахуванням територіального розміщення спірної земельної ділянки уповноваженим органом щодо здійснення функцій держави з її розпорядження є Бучанська районна державна адміністрація Київської області. Прокурор зазначає, що враховуючи правовий статус оспорюваної земельної ділянки (землі лісогосподарського призначення державної форми власності), оскільки на момент прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 . Гореницька сільська рада не була ні її володільцем, ні її користувачем, то вибуття зазначеної земельної ділянки з державної власності відбулося ні з волі власника, ні з волі особи, якій власник передав майно у володіння.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2024 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
13.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшли пояснення третьої особи щодо позову та відзиву, в яких він просить позов задовольнити. Третя особа посилається на те, що матеріали лісовпорядкування свідчать, що спірна земельна ділянка площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600 накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
14.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій він просить відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.
14.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просить відмовити у задоволенні позову.
14.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшли додатки до пояснення третьої особи щодо позову та відзиву.
15.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи копію висновку експерта ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» від 14.08.2024 р. № 317/01-2024. Вказане клопотання судом задоволено, оскільки вказані докази не могли бути подані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву (02.07.2024 р.), так як датовані пізніше, а саме 14.08.2024 р.
15.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке судом не задоволено з підстав, зазначених в ухвалі суду від 10.12.2024 р.
26.08.2024 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить приєднати до матеріалів справи належним чином засвідчену копію висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 317/01-2024 від 14.08.2024 р. Вказане клопотання, яке подане відповідачем до суду засобами поштового зв'язку, судом задоволено, оскільки вказаний висновок вже був наданий відповідачем через систему «Електронний суд», і повторно поданий засобами поштового зв'язку у зв'язку із запереченнями прокурора, наданими в підготовчому засіданні, зокрема щодо якості копії раніше поданого висновку.
29.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення на заяву представника відповідача ТОВ «Ниша» - Серпутько Я.С. від 13.08.2024 р. про застосування строків позовної давності по справі № 911/1167/24.
29.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення на заяву представника відповідача ТОВ «Ниша» - Серпутько Я.С. від 15.08.2024 р. про долучення доказу - висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 317/01-2024 від 14.08.2024 р. по справі № 911/1167/24.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2024 р. відкладено підготовче засідання до повернення матеріалів справи № 911/1167/24 до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2024 р. призначено підготовче засідання на 28.11.2024 р. о 12:30 год.
Підготовче засідання, призначене на 28.11.2024 р., не відбулося у зв'язку із відсутністю електропостачання в приміщенні господарського суду Київської області, що унеможливлювало здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що підтверджується актом господарського суду Київської області від 28.11.2024 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2024 р. призначено підготовче засідання на 10.12.2024 р.
09.12.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи копію висновку експерта з питань права, КЮН, докторанта митної справи та фінансів Олександра Гладія від 25.09.2024 р. Вказане клопотання судом задоволено.
10.12.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2025 р.
09.01.2025 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшли пояснення на позовну заяву Прокуратури Києво-Святошинського району Київської області про витребування (віндикацію) земельної ділянки, в яких він просить долучити до матеріалів справи пояснення з доданими документами; відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Додані до вказаних пояснень докази не прийняті судом до розгляду з підстав, зазначених в ухвалі суду від 23.01.2025 р.
23.01.2025 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Прокурор у підготовчих засіданнях та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.
Представник позивача у жодне підготовче засідання та судове засідання не з'явився. Позивач про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Представник відповідача у підготовчих засіданнях та судових засіданнях проти позову заперечував.
Представник третьої особи у підготовчих засіданнях та судових засіданнях позовні вимоги прокурора підтримав.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Києво-Святошинська окружна прокуратура звернулась із листом від 26.02.2024 р. № 55-1382 вих-23 до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, в якому повідомила про наявний факт порушення інтересів держави в особі Бучанської районної державної адміністрації, як представника законного власника та розпорядника, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600 лісового фонду державної власності в межах населеного пункту.
У відповідь на вказаний лист Бучанська районна державна адміністрація Київської області листом від 04.03.2024 р. № 01.3-35/1009 повідомила, що Бучанська районна державна (військова) адміністрація Київської області, як орган виконавчої влади, фактично позбавлена можливості самостійно встановити порушення законодавства, в тому числі в силу відсутності законодавчих підстав для проведення відповідних перевірок. Також, Бучанська районна державна (військова) адміністрація Київської області повідомила, що не має фінансової можливості сплатити судовий збір для подачі позовних заяв.
Білоцерківська окружна прокуратура листом від 30.04.2024 р. № 55-3157 вих-24 повідомила Бучанську районну державну адміністрацію Київської області, що нею буде подано до господарського суду Київської області позовну заяву в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ТОВ «Ниша» про витребування земельної ділянки.
Доказів надання позивачем відповіді на вказаний лист прокурора, чи вжиття ним будь-яких заходів реагування, матеріали справи не містять.
Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:
« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивача про звернення з позовною заявою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд
Рішенням від 21.06.2011 р. № 6/41 Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , зокрема затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ; передано у власність громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,2966 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
Вказана земельна ділянка загальною площею 0,2966 га в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222482000:10:001:0581) була поділена на дві земельні ділянки, внаслідок чого 19.09.2011 р. Управлінням Держземагенства у Києво-Святошинському районі здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, загальною площею 0,1491 га.
Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі рішення від 21.06.2011 р. № 6/41 Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видано ОСОБА_1 державний акт серії ЯМ № 313669 від 05.08.2011 р. на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600 площею 0,1491 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: «для ведення особистого селянського господарства». Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001004739.
02.09.2011 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., зареєстрований в реєстрі за № 3109, відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, площею 0,1491 га, що знаходиться в селі Стоянка, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Осіння, під АДРЕСА_1 , надану для ведення особистого селянського господарства.
20.11.2014 р. на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3553, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку загальною площею 0,1491 га, кадастровий номер 3222482000:10:001:0600, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
06.07.2016 р. між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ниша» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 1118, відповідно до якого ОСОБА_3 продала та передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ниша» купило та прийняло у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, загальною площею площею 0,1491 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. на підставі вказаного договору від 06.07.2016 р. купівлі-продажу земельної ділянки зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, площею 0,1491 га за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ниша» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 30346658 від 06.07.2016 р.), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 376858618 від 01.05.2024 р.).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, зокрема посилається на те, що рішенням сьомої сесії Гореницької сільської ради від 21.06.2011 р. № 6/41 земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, площею 0,1491 га, яка входить до складу земель лісогосподарського призначення, було передано у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства всупереч вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 56, п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 5 ст. 116, 151 Земельного кодексу України, а саме за відсутності дозволу розпорядника земельної ділянки на вилучення земель лісогосподарського призначення із постійного користування. Прокурор вважає, що оскільки відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства здійснено за рахунок земель лісогосподарського призначення із порушенням вимог земельного та лісового законодавства, то наявні підстави для витребування вказаної земельної ділянки із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша» на підставі статтей 330, 387 Цивільного кодексу України.
Отже до предмету доказування у даній справі входить, зокрема встановлення факту того чи входила спірна земельна ділянка до категорії земель - землі лісогосподарського призначення на час прийняття рішення сьомої сесії Гореницької сільської ради від 21.06.2011 р. № 6/41 про передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення та землі лісогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Частиною 1 ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:
а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;
Згідно з ч. 1 ст. 56 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Частиною 1 ст. 57 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Частиною 3 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (абз. 1 ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (абз. 2 ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища (абз. 3 ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))..
Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (абз. 4 ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Матеріали справи не містять рішення уповноважених органів про передачу в постійне користування Державному підприємству «Київське лісове господарство» або іншому спеціалізованому державному лісогосподарському підприємству земельної ділянки площею 0,2966 га в селі Стоянка по вулиця Осіння, 27, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району (кадастровий номер 3222482000:10:001:0581).
Також, матеріали справи не містять доказів отримання Державним підприємством «Київське лісове господарство» або іншим спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством державного акта на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,2966 га в селі Стоянка по вулиця Осіння, 27, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району (кадастровий номер 3222482000:10:001:0581).
Законом України «Про внесення змін до Лісового кодексу України» від 08.02.2006 р. який набув чинності 29.03.2006 р., внесено відповідні зміни до Лісового кодексу України та викладено його в новій редакції.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Отже при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Прокурором до матеріалів справи надані, зокрема витяг з картографічної бази даних ДП «Київський лісгосп» Приміського лісництва кварталів № 39 і № 42 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2014 р. та матеріали лісовпорядкування 2003 р., 2014 р. (таксаційні описи, плани лісовпорядкування та планшет за 2014 рік).
Відповідно до ст. 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Згідно зі ст. 48 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Зазначення у п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «раніше наданими» слід розуміти землі надані до дати набрання чинності п. 5 «Перехідних положень» Лісового кодексу України, тобто до 28.03.2006 р. включно. Щоб застосувати цей пункт і підтвердити право користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування треба достеменно встановити, що ці земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 р.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2024 р. у справі № 913/50/22, якою залишено без змін, зокрема постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 913/50/22.
Таким чином, умовою застосування положень п. 5 розділу «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до спірних правовідносин є підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в селі Стоянка по вулиця Осіння, 27, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району у постійне користування Державному підприємству «Київське лісове господарство» або іншому спеціалізованому державному лісогосподарському підприємству саме до 28.03.2006 р.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» разом із листом від 18.09.2023 р. № 03-903, адресованим Заступнику керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури, надало витяг з картографічної бази даних з нанесеними межами кварталів 39 і 42 і межами їх таксаційних виділів Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 р. та межами, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600.
Проте, вказаний витяг не підтверджує факт перебування земельної ділянки загальною площею 0,1491 га в селі Стоянка по вулиця Осіння, 27, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, виділеної із земельної ділянки загальною площею 0,2966 га в селі Стоянка по вулиця Осіння, 27, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, у постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство» до 28.03.2006 р., а також станом на момент прийняття рішення від 21.06.2011 р. № 6/41 Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, оскільки складений відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 р.
Філія «Київське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України» разом із листом від 05.10.2023 р. № 02-964 надала матеріали лісовпорядкування 2003, 2014 років (таксаційні описи, плани лісовпорядкування та планшет).
Проте, як вже зазначалось, матеріали лісовпорядкування, складені після 28.03.2006 р., не підтверджують факт перебування спірної земельної ділянки в селі Стоянка по вулиця Осіння, 27, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району у постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство» або іншого спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства до 28.03.2006 р.
На підтвердження своїх доводів прокурором також надані Проект організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «Київліс» Державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» (Таксаційний опис, поквартальні суми площ та загальних запасів насаджень приміського лісництва) за 2004 рік, план лісонасаджень приміського лісництва виробничої частини ДЛГО «Київліс» Київської області (матеріали лісовпорядкування 2003 р.). Крім того, Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», який є правонаступником Державного підприємства «Київське лісове господарство», наданий планшет № 3 (лісовпорядкування 2014 р., оновлений станом на 01.01.2016 р.) складений, зокрема на основі матеріалів лісовпорядкування 2003 р.
Проте, з вказаних документів не вбачається за можливе ідентифікувати розташування земельної ділянки загальною площею 0,2966 га в селі Стоянка по вулиця Осіння, 27, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району (кадастровий номер 3222482000:10:001:0581), на наданих схемах та картографічних матеріалах.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ниша» звернулось до Українського незалежного інституту судових експертиз із заявою про проведення земельно-технічної експертизи у господарський справі № 911/1167/24, в якій, зокрема на вирішення експерта поставило наступні питання: чи можливо встановити місцеположення меж земель лісового фонду в кварталі 42 по планшету № 3 Приміського лісництва Державного підприємства «Київський лісгосп», станом на 2011 рік - рік відведення земельної ділянки (питання 3) та чи можливо встановити накладання (перетинання меж) земельної ділянки кадастровий номер 3222482000:10:001:0600, площею 0,1491 га, яка розташована за адресою Київська обл. Бучанський (Києво-Святошинський р-н), с. Стоянка вул. Осіння, 27 на землі лісового фонду в кварталі 42 по планшету № 3, Приміського лісництва Державного підприємства «Київський лісгосп», станом на 2011 рік - рік відведення земельної ділянки, та станом на 2024 рік (питання 4).
За результатом проведення земельно-технічної експертизи судовим експертом Українського незалежного інституту судових експертиз Коваленко Людмилою Анатоліївною складений висновок експерта від 14.08.2024 р. № 317/01-2024.
Згідно приписів ст. ст. 73, 98, 101 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Вказаний висновок експерта відповідає вимогам ст. 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, зокрема стосовно того, що у висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду, а також вказано про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Як вбачається з висновку експерта від 14.08.2024 р. № 317/01-2024, а саме відповіді на третє питання, ним встановлено, що місцеположення лісових ділянок у кварталі 42, станом на 2011 рік були не встановлені, картографічні документи станом на 2011 рік не мали координат поворотних точок меж в державній системі координат 1942 року, відсутні матеріали топографо-геодезичних робіт, як передбачено п. 1.4.1 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:5000 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженою наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру від 09.04.1998 № 56, тому неможливо встановити межі земельної ділянки для ведення лісового господарства, яка перебуває у користуванні ДП «Київський лісгосп» Приміського лісництва, тому місцеположення меж земель лісового фонду в кварталі 42 по планшету № 3 Приміського лісництва Державного підприємства «Київський лісгосп», станом на 2011 рік - рік відведення земельної ділянки, не встановлені.
Також, з висновку експерта від 14.08.2024 р. № 317/01-2024, а саме відповіді на четверте питання, вбачається, що станом на 19.09.2011 р. (дату державної реєстрації) земельна ділянка не відносилась до земель лісового фонду і відповідно не накладалась на землі лісового фонду, а тому накладання (перетинання меж) земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, площею 0,1491 га, яка розташована за адресою Київська обл. Бучанський (Києво-Святошинський р-н), с. Стоянка вул. Осіння, 27 на землі лісового фонду в кварталі 42 по планшету № 3, Приміського лісництва Державного підприємства «Київський лісгосп», станом на 2011 рік відведення земельної ділянки, та станом на 2024 рік, відсутнє.
Як вбачається з п. 1 висновку експерта від 14.08.2024 р. № 317/01-2024 (відповідь на перше питання), ним встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, площею 0,1491 га, яка утворилась внаслідок поділу первісно відведеної ділянки 3222482000:10:001:0581, площею 0,2966 га, і розташована за адресою: Київська обл. Бучанський (Києво-Святошинський р-н), с. Стоянка вул. Осіння, 27, була відведена для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, та не відноситься до земель лісового господарства.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, площею 0,1491 га, яка розташована за адресою Київська обл. Бучанський (Києво-Святошинський р-н), с. Стоянка вул. Осіння, 27, відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення (відповідь на питання 2 висновку експерта).
Вказаний висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені висновки експертом та відповіді на питання є обґрунтованими.
Підстав для відхилення висновку експерта відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України суд не вбачає.
Отже висновком експерта від 14.08.2024 р. № 317/01-2024 спростовано твердження прокурора, що земельна ділянка площею 0,1491 га, яка розташована за адресою Київська обл. Бучанський (Києво-Святошинський р-н), с. Стоянка вул. Осіння, 27, та яка буда виділена із земельної ділянки загальною площею 0,2966 га, яку рішенням від 21.06.2011 р. № 6/41 Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області передано у власність громадянці ОСОБА_1 , накладалась на землі лісового фонду.
В мотивувальній частині висновку експерта від 14.08.2024 р. № 317/01-2024, на сторінці 15 зазначено, що земельна ділянка загальною площею 0,2966 га згідно генерального плану станом на 21.06.2011 р. знаходилась в межах населеного пункту села Стоянка по вулиці Осіння, 27.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу.
Пунктом в) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються увласність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка станом на 21.06.2011 р. була розташована в межах населеного пункту села Стоянка, а також не відносилась до земель лісового фонду і відповідно не накладалась на землі лісового фонду, а відносилась до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, то рішення від 21.06.2011 р. № 6/41 Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в селі Стоянка по вулиці Осіння, 27 Гореницької сільської ради» є таким, що відповідає приписам земельного та лісового господарства.
Звертаючись із даним позовом, прокурор просить витребувати на користь Бучанської районної державної адміністрації Київської області із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша» земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600.
Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
Як встановлено судом, Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі рішення від 21.06.2011 р. № 6/41 Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, виданий ОСОБА_1 державний акт серії ЯМ № 313669 від 05.08.2011 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,1491 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: «для ведення особистого селянського господарства». Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001004739.
Таким чином, ОСОБА_1 на законних підставах набула у власність земельну ділянку загальною площею 0,1491 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 6 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Оскільки ОСОБА_1 на законних підставах набула у власність земельну ділянку загальною площею 0,1491 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , то вона мала право розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі відчужувати його на підставі договору купівлі-продажу.
Як вже зазначалось, ОСОБА_1 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2011 р., яка відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20.11.2014 р. № 3553, яка в подальшому відчужила її на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2016 р. № 1118 Товариству з обмеженою відповідальністю «Ниша», за яким станом на час розгляду справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 30346658 від 06.07.2016 р. зареєстровано право власності.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, станом на 06.07.2016 р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Оскільки судом не встановлено незаконності набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Ниша» на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, загальною площею площею 0,1491 га, то Товариство з обмеженою відповідальністю «Ниша» є законним власником вказаної земельної ділянки.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України ).
Таким чином, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ниша» є законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, загальною площею площею 0,1491 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Осіння, земельна ділянка 27, то вимога прокурора про витребування вказаної земельної ділянки на користь Бучанської районної державної адміністрації Київської області із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша» є необгрунтованою та такою, що не грунтується на приписах чинного законодаства.
Відтак, судом встановлено відсутність порушеного права держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області, за захистом якого прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Як вже зазначалось, 14.08.2024 р. та 23.01.2025 р. від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій він просить відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас, позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, а оскільки судом встановлено відсутність порушеного права держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області, за захистом якого прокурор звернувся з даним позовом до суду, то позов не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості.
Судовий збір відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на прокурора.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ниша» про витребування земельної ділянки відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.03.2025 р.
Суддя О.О. Рябцева