ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2025Справа № 910/1076/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпер КЛ»
про стягнення 3.651,22 грн
Представники сторін: не викликались
29.01.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного Акціонерного Товариства «Акціонерна Компанія «Київводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпер КЛ» про стягнення 3.651,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.12.2019 між сторонами було укладено договір № 13090/5-08СА на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується надати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених абонементом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва, а споживач зобов'язується здійснити своєчасну оплату наданих послуг постачальником на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені передбаченими законодавством правилами. Так правилами приймання стічних вод абонементів у систему каналізації міст Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1879 від 12.10.2011 (далі - Правила № 1879), регламентовано, що абонементи зобов'язані отримати у водоканалі умови на скид.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог Правил 1879, а саме здійсненням скиду стічних вод без умов на скид у період з 03.12.2019 по 23.02.2022 грн департаментом екологічного нагляду позивача нараховано відповідачу плату за скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 12 у розмірі 3.651,22 грн. Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 15/ВУ-Ф-05/579-02-2022 від 17.10.2022 про сплату заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1076/25; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.02.2025 було 06.02.2025 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610228626573 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 04.02.2025 (номер відправлення 0610228626573) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 03.03.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 04.02.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
03.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпер КЛ» (відповідач, споживач) укладено договір на надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 13090/5-08СА (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором виконавець, зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва (надалі - Вимоги до скиду стічних вод), а споживач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому виконавцем послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стінних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 316 від 01.12.2017 (в подальшому - Правила приймання стічних вод). Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, шо регулюють, правові правовідносини, які виникають за цим договором.
Згідно з п. 1.5 договору споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження вимог до скиду стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства (за виключенням передбачених законодавством випадків, коли споживачу не потрібно отримувати вимоги до скиду стічних вод), а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору в період з 03.12.2019 по 23.02.2022 здійснював скид стічних вод без одержання Умов на скид, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок сплатити кошти у розмірі 3.651,22 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (в редакції, що діяла на момент укладення договору) його дія поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 7.1 договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про припинення дії договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
Доказів того, що однією із сторін договору виявлено небажання продовжувати договірні правовідносини сторонами не подано, а отже договір є продовженим та наразі чинним.
Відповідно до п. 3.1.2 договору виконавець зобов'язаний приймати від споживача стічні води на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування засобів обліку споживача, кількість наданої споживачу води та прийнятих від нього стоків в міську систему водовідведення.
При цьому, пунктом 3.3.13 договору споживач зобов'язується своєчасно подовжувати у встановленому порядку Вимог до скиду стічних вод, утримувати в належному технічному та санітарному стані мережі та обладнання.
Розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
Пунктом 1.5 Правил № 1879 визначено, що вони встановлюють вимоги до Абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
Згідно з п. 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з Водоканалом відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Пунктом 3.3.1 Правил № 1879 передбачено, що абоненти зобов'язані отримати у Водоканалі Умови на скид згідно з додатком № 2, які видаються на один рік.
Відповідно до п.п. 3.3.4, 3.3.5 п. 3.3 Правил № 1879 Умови на скид видаються на один рік. Якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні Умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до Водоканалу із письмовим запитом про подовження Умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії.
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що в період з 03.12.2019 по 23.02.2022 відповідачем, в порушення умов Правил № 1879, здійснювався скид стічних вод у каналізаційну мережу без отримання Умов на скид.
Матеріали справи не містять та відповідачем не подано доказів видачі відповідачу на спірний період Умов на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва.
Згідно з п. 4.12 договору розділу «Відповідальність сторін» у разі, порушення споживачем п.п. 1.1, 1.4 цього договору, останній сплачує виконавцю плату за скид вод без чинних вимог до скиду стічних вод, яка нараховується у п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 8.1 Правил № 1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
Пунктом 8.6 Правил № 1879 встановлено, що при порушенні цих правил та правил користування Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.
У зв'язку зі скидом відповідачем стічних вод без Умов на скид стічних вод Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» було нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпер КЛ» чотирьохкратну плату за скид стічних вод у міську каналізацію за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 12 у розмірі 3.651,22 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком № 15/ВУ-Ф-05/579-02-2022 від 17.10.2022.
В матеріалах справи міститься лист-попередження від 17.10.2022, адресоване ТОВ «Імпер КЛ», згідно з яким позивач пропонував відповідачу здійснити плату у розмірі 3.651,22 грн у 10-денний термін з дня його отримання згідно розрахунку № 15/ВУ-Ф-05/579-02-2022 від 17.10.2022, який додається.
В якості доказів надіслання даного листа відповідачу позивачем подано фіскальний чек та Список № 11 згрупованих відправлень від 31.10.2022, які не є належними доказами відправлення відповідачу саме листа-попередження від 17.10.2022, оскільки не підтверджують зміст відправлення. Більш того, у списку згрупованих відправлень вказано, що відправлення надіслано ТОВ «Імпер КЛ» за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 17, тоді як адресою відповідача є: м. Київ, Дніпровська набережна, 17.
Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Частина 2 статті 235 Господарського кодексу України встановлює, що до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
За змістом ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.
Отже, законодавством передбачена можливість визначення оперативно-господарської санкції умовами договору. При цьому суд вважає, що передбачена пунктом 4.9 договору плата за скид стічних вод без чинного дозволу за своєю правовою природою є саме оперативно-господарською санкцією, тобто платою, передбаченою договором за недотримання абонентом умов п.п. 1.1, 1.5 договору, а не штрафною санкцією за порушенням виконання грошового зобов'язання, нарахування якої обмежується шестимісячним терміном згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/23088/17 також зазначено, що визначена у справі плата за скид стічних вод без дозволу не є штрафом у розумінні статей 238-241 Господарського кодексу України, а є оперативно-господарською санкцією у розумінні статей 217, 219, 235, 237 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, нараховані відповідачу кошти у розмірі 3.651,22 грн за скид стічних вод без Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.
З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення.
Перевіривши розрахунок плати за скид стічних вод без одержання Умов у розмірі 3.651,22 грн, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3.651,22 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпер КЛ» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17; код ЄДРПОУ 43288878) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 3.651 (три тисячі шістсот п'ятдесят одну) грн 22 коп. за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод та 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова