Справа № 274/498/25
Провадження № 1-кп/0274/539/25
27 березня 2025 року місто Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2023 за № 12023060480000020, щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Житомирі, є громадянином України, здобув середню освіту, непрацевлаштований, неодружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
20.11.2022 близько 22 год. 00 хв. неподалік універмагу «Ювілейний», що розташований за адресою: м. Бердичів вул. Шевченка, 9, у ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в ході якого ОСОБА_5 почав завдавати удари кулаками рук в область голови потерпілим, внаслідок чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не втримались на ногах та впали на землю. Після цього в ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення належного потерпілим майна, яке перебувало в кишенях їх верхнього одягу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в період дії воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, користуючись безпорадним станом ОСОБА_6 , з кишені його верхнього одягу відкрито викрав мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 9С 3/64 GB» вартістю 4713 гривень.
В подальшому, того ж дня, близько 22 год. 05 хв. ОСОБА_5 , не припиняючи свої кримінально протиправні дії, продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, підійшов до ОСОБА_7 , та користуючись безпорадним станом останнього, з кишені його верхнього одягу відкрито викрав мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A03S (SM-A037FZKDSEK) 3/32GB, вартістю 4509 гривень.
В подальшому ОСОБА_5 місце вчинення злочину залишив та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 4713 гривень та ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 4509 гривень.
Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнається винуватим, передбачена ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчиненого ним діяння, викладені у обвинувальному акті. Дав показання про те, що він дійсно близько трьох років тому, у вечірній час, гуляв в м. Бердичеві поблизу «Універмагу», де у нього стався конфлікт з двома чоловіками, яких він побив. Бив їх руками в обличчя, від чого вони впали. Після цього у одного з них витягнув з кишені телефон та підібрав другий телефон, який випав у іншого потерпілого. Згодом, один з телефонів він здав до ломбарду в м. Житомирі, а інший телефон, який був заблокований, він викинув. Заподіяну матеріальну школу він відшкодував та має намір відшкодувати потерпілим також і моральну шкоду. На цей час він працевлаштований неофіційно, проживає у незареєстрованому шлюбі. Також, повідомив що в дитинстві він навчався у школі-інтернаті, оскільки був сиротою, а згодом в спеціалізованій школі. Свої дії засуджував. Заявив, що щиро розкаявся у скоєному, просив суворо не карати.
Окрім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість повністю підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:
- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04.01.2023, згідно з яким ОСОБА_7 , попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, заявив, що 20.11.2022 близько 22.00 год поблизу «Універмагу» в м. Бердичеві невідома особа шляхом вільного доступу заволоділа телефоном «Samsung» (а.п. 55);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.01.2023, при проведенні якого потерпілий ОСОБА_7 , в присутності двох понятих, серед пред'явлених 4-х фотознімків чоловіків впізнав зображення ОСОБА_5 як особи, яка здійснила крадіжку його телефону «Samsung» 20.11.2022 в м. Бердичеві по вул. Європейській поблизу «Універмагу» (а.п. 56-58);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.01.2023, при проведенні якого потерпілий ОСОБА_6 , в присутності двох понятих, серед пред'явлених 4-х фотознімків чоловіків впізнав зображення ОСОБА_5 як особи, яка здійснила крадіжку його телефону марки «Хіаоmі» 20.11.2022 в м. Бердичеві по вул. Європейській поблизу «Універмагу» (а.п. 64-66);
- даними листів ПТ «ЕВ.РО. ЛОМБАРД «ЕВ.РО. ФІНАНСИ ЛТД І КОМПАНІЯ» № 71 від 23.01.2023 та № 59 від 18.01.2023, з яких вбачається, що мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 9С», ІМЕІ НОМЕР_1 , до товариства 21.11.2022 заклав ОСОБА_5 (а.п. 75, 91);
- даними висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/106-23/251-ТВ від 12.01.2023, відповідно до якої ринкова вартість наданого на експертизу мобільного телефона торговельної марки «Samsung» модель «Galaxy A03S (SM-A037FZKDSEK) 3/32GB» станом на 22.11.2022 могла становити 4509 грн (а.п. 77-80);
- даними висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/106-23/250-ТВ від 12.01.2023, відповідно до якої ринкова вартість наданого на експертизу мобільного телефона торговельної марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 9С 3/64 GB» станом на 22.11.2022 могла становити 4713 грн (а.п. 83-86);
-даними копії фіскального чеку № 2472 від 29.11.2022, виданого ПТ «ЕВ.РО. ЛОМБАРД «ЕВ.РО. ФІНАНСИ ЛТД І КОМПАНІЯ», щодо телефона «Хіаоmі 9С NFС», вартістю 3699 грн (а.п. 90);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 13.03.2023 з таблицею зображень до нього, під час якого свідок ОСОБА_8 в присутності двох понятих на місцевості показав, як обвинувачений ОСОБА_5 , з яким свідок був знайомий та в той момент йшов поруч, 20.11.2022 близько 22 год. 00 хв. неподалік універмагу «Ювілейний» по вул. Європейській в м. Бердичеві, відійшовши від свідка на відстань близько 20 метрів, підійшов до двох чоловіків, які перебували на зупинці громадського транспорту; в подальшому між обвинуваченим та тими чоловіками зав'язалася бійка, в ході якої чоловіки впали на землю, після чого обвинувачений нахилився до кожного з них. Дані протоколу про час, місце, спосіб вчинення злочину повністю відповідають обставинам обвинувачення, показанням іншого свідка та іншим дослідженим доказам (а.п. 92-96);
- даними протоколу огляду від 05.05.2024, в ході якого було оглянуто телефон Samsung Galaxy A03S, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який згідно із заявою від 05.05.2024 ОСОБА_9 добровільно надав для огляду та який був ним придбаний у продавця « ОСОБА_10 » у соціальній мережі Фейсбук через відділення «Нова пошта» 01.03.2024 за 1800 грн (а.п. 98-101);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 09.01.2025 з таблицею зображень до нього, під час якого потерпілий ОСОБА_6 в присутності двох понятих на місцевості показав, як невідома особа 20.11.2022, близько 22 год. 00 хв., неподалік універмагу «Ювілейний» по вул. Європейській в м. Бердичеві, завдала йому та потерпілому ОСОБА_7 ударів, від яких вони впали на землю, та після чого заволоділа їхніми телефонами. Дані протоколу про час, місце, спосіб вчинення злочину повністю відповідають обставинам обвинувачення та іншим дослідженим доказам (а.п. 102-107);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 09.01.2025 з таблицею зображень до нього, під час якого потерпілий ОСОБА_7 в присутності двох понятих на місцевості показав, як невідома особа 20.11.2022, близько 22 год. 00 хв., неподалік універмагу «Ювілейний» по вул. Європейській в м. Бердичеві, завдала йому та потерпілому ОСОБА_6 ударів, від яких вони впали на землю, та після чого заволоділа їхніми телефонами. Дані протоколу про час, місце, спосіб вчинення злочину повністю відповідають обставинам обвинувачення та іншим дослідженим доказам (а.п. 108-113).
Суд визнає недопустимим доказом з'явлення із зізнанням ОСОБА_5 від 13.12.2022 (а.п. 67), оскільки таке зізнання є по суті позасудовими показаннями, тому в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК України воно не може бути визнане допустимим доказом у справі, однак безумовно, належить до підстав, що пом'якшують покарання.
Також, суд визнає неналежними доказами та не покладає в основу вироку: заяву від 21.11.2022 ОСОБА_7 про втрачений ним телефон (а.п. 49), лист ПТ »ЛОМБАРД »ЗАСТАВНО-КРЕДИТНИЙ ДІМ» № 34/01 від 12.01.2023 (а.п. 88), копію товарного чеку № 402-0002896 від 17.12.2022 та копію фіскального чека № 4212 від 17.12.2022 (а.п. 89), оскільки жодних відомостей про обставини, що підлягають доказування у цьому кримінальному провадженні, ці документи не містять.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, перевіривши їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - на предмет достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми протиправними та винними діями скоїв, за встановлених судом обставин, суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є тяжким умисним злочином.
Обвинувачений ОСОБА_5 : є особою молодого віку; відповідно до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості; офіційно не працевлаштований; не одружений; за місцем проживання заяв та скарг на нього не надходило; на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, однак, в період з 21.12.2011 по 13.01.2012 перебував на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні (а.п. 43, 69, 70, 124).
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із письмовими заявами від 19.02.2025, у яких повідомили, що їм була відшкодована заподіяна шкода в сумі по 5000 грн кожному, на суворості покарання ОСОБА_5 не наполягали.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає: з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Покарання, як це визначено в ч. 2 ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.05.2024 по справі № 146/569/22, підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За змістом ч. 1 ст. 69 КК України при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Виходячи зі змісту цієї правової норми, підставою для призначення більш м'якого покарання є дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд бере до уваги особу винного, наявність чотирьох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та вважає за можливе перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 186 КК України, саме: обмеження волі, призначивши його строком на три роки.
На переконання суду, саме такий захід примусу відповідатиме вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Суд не вбачає підстав для застосування правового інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, як про це просив захисник, зважаючи на особу обвинуваченого, а також те, що з дня погашення судимості за покарання, призначене обвинуваченому за подібні дії, але кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 185 КК України, до вчинення ним нового злочину пройшло менше трьох років.
Висловлене в судових дебатах стороною захисту твердження про існування таких виключних обставин, як збіг складних сімейних обставин, працевлаштування обвинуваченого, зміна його сімейного стану, які на думку захисника свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, не обґрунтовано жодними доказами.
Вищезазначене опосередковано підтверджує явну суспільну небезпеку обвинуваченого ОСОБА_5 , схильність останнього до вчинення ним кримінальних правопорушень та небажання стати на шлях виправлення, а відтак застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України при призначенні покарання виключається.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальних документів, які стосуються речових доказів чи накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, сторонами кримінального провадження суду не надано.
Процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта суд, в порядку ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого.
Підстав для зміни чи скасування обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу, враховуючи його особу та зважаючи на відсутність клопотань з цього приводу, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Строк визначеного судом ОСОБА_5 покарання обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_5 залишити попередній - особисте зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням експертів під час досудового розслідування, в розмірі 1510 (одна тисяча п'ятсот десять) гривень 24 копійки.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1