Справа № 681/1554/24
Провадження 2/681/153/2025
(заочне)
26 березня 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № Z06.00610.005114887 від 05.04.2019: основну суму заборгованості 38757 грн 55 коп., заборгованість за відсотками 27301 грн 60 коп., заборгованість за іншими процентними платежами 35724 грн 05 коп., а всього 101783 грн 20 коп. та за кредитним договором №С-610-006146-19-980 від 05.04.2019: основну суму заборгованості 9925 грн 74 коп., заборгованість за відсотками 16074 грн 73 коп., а всього 26000 грн 47 коп.
В обґрунтування вимог зазначав, що 05.04.2019 між акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») та укладено кредитний договір № Z06.00610.005114887, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 49990 грн, а відповідач зобов'язався повернути його разом з процентними платежами згідно із графіком платежів.
Крім того, 05.04.2019 між акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») та укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-610-006146-19- 980.
Надалі, 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу №01.02-31/23, на підставі якого право вимоги за вказаними вище кредитами перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна», яке є ТОВ «Свеа Фінанс» згідно з рішенням про зміну назви і, відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 127783 грн 67 коп.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
02.01.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження і постановлено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження та пам'ятку про права та обов'язки за зареєстрованим місцем проживання, отриманим з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України.
У зв'язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.
За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду.
Судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.
Відповідач, у встановлений ст. 178 ЦПК України строк, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що 05.04.2019 між акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») та укладено кредитний договір № Z06.00610.005114887 (а.с. 9-12), відповідно до якого та відповідно до паспорта споживчого кредиту (а.с. 15-16), банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 49990,00 грн, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із графіком платежів. Кредит надався строком на 24 місяці. Пінпунктом 1.1. кредитного договору встановлено, що станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5 %, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99 %. Згідно з підпунктом 1.14 Договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакета послуг Card Blanche Blue Start ID INS, що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підпунктом 3.3.1 передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, банк має право нараховувати пеню за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Сукупна сума неустойки (штрафу, пені), нарахована за порушення зобов'язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно з даними виписки від 25.07.2023 по кредиту № Z06.00610.005114887, оформленим ОСОБА_1 , за період з 05.04.2019 по 25.07.2023 здійснено нарахування у сумі 81374 грн 27 коп. (а.с. 21-22).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00610.005114887 від 05.04.2019 розрахунок боргу станом на 25.07.2023 становить: заборгованість за основним боргом 38757 грн 55 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 27301 грн 60 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 35724 грн 05 кп., загальна заборгованість 101783 грн 20 коп. (а.с. 20).
Крім того, 05.04.2019 між акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») та укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-610-006146-19-980 (а.с. 23), відповідно до якої банк надав ОСОБА_1 кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний ОСОБА_1 на момент укладення вказаної вище угоди становить 10000 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних. Підписанням угоди ОСОБА_1 підтверджує. Що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредитної лінії, а саме - реальна річна процентна ставка складає 64,01%. Загальна вартість кредитної лінії складає 479 грн 83 коп. за кожні 1000 грн з 10000 грн., що ознайомлений з умовами угоди, тарифами банку та іншими умовами обслуговування, які оприлюднено на Інтернет-сторінці банку.
Згідно з даними виписки від 25.07.2023 по кредиту № С-610-006146-19-980, оформленим ОСОБА_1 , за період з 05.04.2019 по 25.07.2023 здійснено нарахування у сумі 17008 грн 65 коп. (а.с.33-36).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №С-610-006146-19-980 від 05.04.2019 розрахунок боргу станом на 25.07.2023 становить: заборгованість за основним боргом 9925 грн 74 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 16074 грн 73 коп., загальна заборгованість 26000 грн 47 коп. (а.с. 32).
Встановлено, що надалі, 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу № 01.02-31/23 (а.с. 37-41), на підставі якого право вимоги за вказаними вище кредитами перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна», яке є ТОВ «Свеа Фінанс» згідно з рішенням про зміну назви і, відповідно до витягів з реєстру боржників до Договору факторингу (а.с. 45-47), ТОВ «Росвен Інвест Україна» станом на 25.07.2023 набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 101783 грн 20 коп. (а.с. 48) та на суму 26000 грн 47 коп. (а.с. 49).
Відповідно до рішення «Свеа Економі Кіпр Лімітед» єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 23.03.2024 (ідентифікаційний код юридичної особи 37616221) вирішено змінити назву товариства: товариство з обмежено відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (а.с. 50).
Взяті зобов'язання за вказаними договорами ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
З моменту отримання прав вимоги до ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 підписав шляхом особистого власноручного підпису заявку на отримання кредиту (а.с. 13) за умовами, які вважав зручними для себе, підписав кредитний договір (а.с. 9-12), паспорт споживчого кредиту (а.с. 15-16) , заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 31) та інші заяви, що надані банком як докази.
Разом з тим, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення вищевказаних договорів, на таких умовах шляхом їх підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред'являючи вимоги про стягнення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами.
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За п. 10 ч. 1 ст. 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов'язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.
Отже, судом встановлено, що умовами заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування нарахування та сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості визначена сторонами кредитування та безпосередньо узгоджена з позичальником шляхом підписання заяви з такими умовами кредитування, а тому платежі за комісією правомірно включені банком до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки.
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Таким чином, судом встановлено, що Банк та відповідач уклали кредитний договір та погодили його умови щодо розміру кредиту, мети та строку кредитування, сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати таких процентів, однак позичальниця не виконала належним чином свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, в результаті чого виникла кредитна заборгованість.
Відповідач не надав відзив на позов, не спростовував розрахунок та розмір заборгованості, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача.
Отже, враховуючи, що сторони узгодили істотні умови договору і відповідач ОСОБА_1 погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, однак порушив їх, кредитні кошти у визначеному договором розмірі не погасив, дослідивши надані суду письмові докази, суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму :
- за кредитним договором № Z06.00610.005114887 від 05.04.2019 в сумі 66059 грн 15 коп., з яких: 38757 грн 55 коп. - сума заборгованості по тілу кредиту; 27301 грн 60 коп. - загальна заборгованість за відсотками;
- за кредитним договором № С-610-006146-19-980 від 05.04.2019 в сумі 26000 грн 47 коп., з яких: 9925 грн 74 коп. - сума заборгованості по тілу кредиту; 16074 грн 73 коп. - загальна заборгованість за відсотками.
Загалом за двома договорами з відповідача підлягає стягненню заборгованість у сумі 92059 грн 62 коп.
Разом з тим, суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості за іншими процентними платежами на суму 35724 грн 05 коп. за кредитним договором № Z06.00610.005114887 від 05.04.2019 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання відсотків за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки й суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині скасовує дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Пунктом 1.11 кредитного договору № Z06.00610.005114887 від 05.04.2019 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів).
Надання інших послуг з обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
При цьому, одночасно п. 3.2.4 кредитного договору визначено, що позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
Зміст п. 3.2.4. кредитного договору фактично дублює положення пункту 1.11 кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості тощо), але в пункті 3.2.4. кредитного договору безоплатно, а в пункті 1.11 кредитного договору - з оплатою наданих послуг.
Фактично послуги з надання на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту пункту 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 1.11 та 6 кредитного договору, укладеного між відповідачем та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13.07.2022.
Позовна заява ТОВ «Свеа Фінанс» подана через систему Електронний суд, тому при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 2422,40 грн (а.с. 1) із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 72,04 % від 2422,40 грн, що становитиме 1745,10 грн.
Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-284,352, 354, 355 ЦПК України суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість: за кредитним договором № Z06.00610.005114887 від 05.04.2019 в сумі 66059 (шістдесят шість тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 15 коп., з яких: 38757 грн 55 коп. - сума заборгованості по тілу кредиту; 27301 грн 60 коп. - загальна заборгованість за відсотками; за кредитним договором № С-610-006146-19- 980 від 05.04.2019 в сумі 26000 (двадцять шість тисяч) грн 47 коп., з яких: 9925 грн 74 коп. - сума заборгованості по тілу кредиту; 16074 грн 73 коп. - загальна заборгованість за відсотками; а всього стягнути заборгованість у сумі 92059 (дев'яносто дві тисячі п'ятдесят дев'ять) грн 62 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 1745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн 10 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, поштовий індекс 03126;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 26.03.2025.
Суддя Сергій ІЛЛЮК