65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про визнання вимог кредитора
"26" березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 916/5735/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А., розглядаючи справу за заявою кредитора Фізичної особи-підприємця Єпур Анастасії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про банкрутство Сільськогосподарського (фермерського) господарства "МОРЯК" (68654, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Першотравневе, вул. Суворова, 2-А, код ЄДРПОУ 26134672)
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24, код ЄДРПОУ 26237202) про грошові вимоги до боржника в сумі 3 838 656,85 грн.
Представники:
Кредитор - ФОП Єпур А.І. (особисто);
Від боржника - не з'явився;
Від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" - Труфанова О.С. (адвокат, довіреність від 10.08.2023 № 8296-К-Н-О);
Від ПАТ "БАНК ВОСТОК" - Пушкарська О.В. (адвокат, довіреність від 09.01.2025);
Арбітражний керуючий - Коваленко І.А. (свідоцтво від 21.03.2013 № 521).
Фізична особа-підприємець Єпур Анастасія Ігорівна звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Сільського (фермерського) господарства "МОРЯК".
До заяви про відкриття провадження у справі заявником додано заяву арбітражного керуючого Коваленко Ірини Анатоліївни про призначення її розпорядником майна Сільського (фермерського) господарства "МОРЯК".
Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 20.01.2025.
Підготовче засідання призначене на 20.01.2025 не відбулося у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 21.01.2025 призначено підготовче засідання на 06.02.2025.
Ухвалою суду від 06.02.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського (фермерського) господарства "МОРЯК". Визнано вимоги Фізичної особи-підприємця Єпур Анастасії Ігорівни до Сільськогосподарського (фермерського) господарства "МОРЯК" у сумі 250 000,00 грн. та витрати у сумі 102 280,00 грн. понесені у зв'язку із сплатою судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого. Встановлено наступну черговість задоволення вимог Фізичної особи-підприємця Єпур Анастасії Ігорівни: 102 280,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 250 000,00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Сільськогосподарського (фермерського) господарства "МОРЯК" строком на 170 календарних днів. Призначено розпорядником майна боржника Сільськогосподарського (фермерського) господарства "МОРЯК" арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 21.03.2013 № 521). Розгляд справи у попередньому засіданні призначено на 20.03.2025.
Після публікації повідомлення про відкриття справи про банкрутство Сільського (фермерського) господарства "МОРЯК" від 07.02.2025 № 75231 з заявою про визнання кредитором до боржника звернулось Публічне акціонерне товариство «БАНК ВОСТОК» з вимогами в сумі 3 838 656,85 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства «БАНК ВОСТОК» про грошові вимоги до боржника в сумі 3 838 656,85 грн. та призначено її до розгляду в засіданні суду на 20.03.2025.
Судом встановлені наступні обставини.
25.05.2022 між ПАТ «БАНК «ВОСТОК» (далі - Банк) та СФГ «МОРЯК» (68654, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Першотравневе, вул. Суворова, 2-А, код ЄДРПОУ 26134672) (далі - Позичальник/Боржник) був укладений кредитний договір №ОК2022-0093 з додатковою угодою від 13.12.2022 (далі - кредитний договір), згідно з п. 1.2 якого Банк відповідно до умов цього Договору зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) у сумі 2 999 828,43 грн., а Позичальник зобов'язався сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 1.4. кредитного договору проценти за користування кредитом згідно цього договору нараховуються за ставкою 19.99 (дев'ятнадцять цілих дев'яносто дев'ять сотих) процентів річних (далі базова процентна ставка). Базова процента ставка за цим договором є змінюваною. Банк щоквартального в останній робочий день останнього місяця поточного календарного кварталу переглядає розмір базової процентної ставки за кредитом з урахуванням індексу UIRD (український індекс ставок за депозитами фізичних осіб) (станом на дату перегляду) за наступною формулою:
Суб'єктів мікропідприємництва - індекс UIRD (три місяці) + 7 відсотків Зміна розміру базової процентної ставки відповідно до цього пункту не є односторонньою зміною умов цього договору та охоплюється домовленістю сторін про зміну розміру базової процентної ставки за цим договором.
Кредитний договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.16.1 кредитного договору).
У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Отже, між сторонами за Кредитним договором склалися кредитні правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно виписки по особовому рахунку СФГ «МОРЯК», на виконання своїх зобов'язань щодо видачі кредиту ПАТ «БАНК ВОСТОК» перерахував грошові кошти 26.05.2022 у сумі 574 628,43 грн. із зазначенням платежу: видача кредиту згідно умов кредитного договору №ОК2022-0093 від 25.05.2022 згідно електронної заявки від 26.05.2022, та 27.05.2022 у сумі 2 425 200,00 грн. із зазначенням платежу: видача кредиту згідно умов кредитного договору №ОК2022-0093 від 25.05.2022 згідно електронної заявки від 27.05.2022.
Отже, ПАТ «БАНК ВОСТОК» виконано свої зобов'язання за кредитним договором №ОК2022-0093 від 25.05.2022 перед СФГ «МОРЯК» у повному обсязі.
Згідно п.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 13.12.2022 заборгованість за Кредитом повертається Позичальником протягом строку дії цього Договору за наступним графіком: 25.01.2023 - 100 000,00 грн. (Сто тисяч гривень);
24.02.2023 - 100 000,00 грн. (Сто тисяч гривень); 29.03.2023 - 2 799 828,43 грн. (Два мільйони сімсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 43 коп.). Виконання зобов'язань Позичальника було забезпечено Договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/43 від 31.03.2022, який був укладений між Банком, як Бенефіціаром, та Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, як Гарантом.
Відповідно до п. 6 Договору гарантії Гарант на умовах цього договору в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Випискою з протоколу Кредитного комітету першого рівня від 12.05.2022 визначено, що виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором №ОК2022-0093 забезпечено державною гарантією на портфельній основі згідно Договору гарантії в розмірі 80% від суми ліміту кредиту.
В зв'язку неналежним виконанням Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 21.05.2024 Банк надіслав йому вимогу про сплату простроченої заборгованості від 20.05.2024 вих. №47/3641-1.
03 червня 2024 року Банк надіслав Міністерству фінансів України (Гаранту) та АТ «Укрексімбанк» (агенту) вимогу на сплату за Гарантією №1 за Договором гарантії № 13110-05/43 у зв'язку з настанням випадку за Кредитним договором.
05 червня 2024 року за вих. № 47/4032 Банк надіслав СФГ «Моряк» письмове повідомлення про надіслання гаранту вимоги від 03.06.2024 № 1.
03 липня 2024 року Міністерство фінансів України перерахувало позивачу суму сплати за гарантією в розмірі 2 399 862,74 грн., що підтверджується випискою по рахунку.
Факт невиконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, правильність розрахунку суми заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків СФГ «МОРЯК» перед Банком за кредитним договором встановлені Господарським судом Одеської області при розгляді справи № 916/3071/24.
Так, рішенням господарського суду Одеської області у справі № 916/3071/24 від 19 вересня 2024 року позовну заяву ПАТ «БАНК ВОСТОК» до СФГ «МОРЯК», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № ОК2022-0093 від 25.05.2022 задоволено повністю, стягнуто солідарно з СФГ «МОРЯК» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «БАНК ВОСТОК» за кредитним договором №ОК2022-0093 від 25.05.2022 заборгованість за простроченим кредитом у сумі 599 965,69 грн., за простроченими відсотками у сумі 59 379,61 грн., за простроченими відсотками що нараховані на прострочену частину кредиту у сумі 699 492,61 грн. та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у сумі 2 399 862,74 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення господарського суду Одеської області набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось. Отже, відповідні обставини з огляду на положення частини 4 статті 75 ГПК України вважаються встановленими та не підлягають повторному доведенню.
Щодо нарахування заборгованості в розмірі 72 559,20 грн. за простроченими відсотками, що нараховані на прострочену частину кредиту за кредитним договором від 25.05.2022 № ОК2022-0093 за період з 04.07.2024 по 05.02.2025, слід зазначити наступне.
Суд враховує висновки викладені у пунктах 8.17, 8.18, 8.19, 8.20 постанови Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, згідно із якими, за змістом положень статей 625, 1048, 1049, частини першої статті 1050, статей 1054 1056-1 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, застосування якої судами згідно з оскаржуваними рішеннями є релевантним у спірних правовідносинах.
Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення статті 625 цього Кодексу.
У цьому висновку Суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
А тому очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Нарахування ж інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Крім того, у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Великою Палатою ВС сформульовано висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.
Тобто, факт подання позову прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за користування кредитом.
Отже, з огляду на наведені висновки Верховного Суду, підставами припинення нарахування відсотків по кредиту з настанням яких припиняється право кредитодавця нараховувати та стягувати проценти (які фактично не були сплачені до дати позову) за правомірне користування кредитом є:
1) після спливу визначеного договором строку кредитування
2) внесення сторонами змін до умов договору стосовно строку кредитування
3) припинення (розірвання) договору
4) у разі пред'явлення кредитором позасудової вимоги про дострокове повернення кредиту (згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України),
5) у разі звернення кредитора з позовом про дострокове стягнення боргу за договором.
Таким чином, настання одного із вищенаведених обставин змінює строк кредитування, що має наслідком припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а саме припинення нарахування відсотків за правомірне користування грошовими коштами за за статтями 1048 та 1054 ЦК України.
В цілому, після набрання законної сили рішенням суду, яким задоволено позовні вимоги кредитора взагалі відсутні законні підстави здійснювати інші нарахування сум заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
У всіх перелічених вище випадках - після втрати позикодавцем права нараховувати відсотки за статтями 1048 та 1054 ЦК України, він має право здійснювати нарахування відсотків за неправомірне користування грошовими коштами згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду 5 квітня 2023 року по справі №910/4518/16.
Отже не підлягає задоволенню заява ПАТ «БАНК ВОСТОК» про грошові вимоги кредитора до боржника в частині стягнення 72 559,20 грн. нарахованих відсотків на прострочену частину кредиту за період з 04.07.2024 по 05.02.2025.
18.03.2025 на адресу суду надійшло повідомлення арбітражного керуючого про результати розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «БАНК ВОСТОК» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 858 656,85 грн. від 17.03.2025 Вих. № 32сфгм (вх. № 8779/25) в якому визнав грошові вимоги частково на суму 3 786 097,65 грн., а решта вимог у розмірі 72 599,20 грн. за простроченими відсотками, що нараховані на прострочену частину кредиту за кредитним договором № ОК2022-0093 від 25.05.2022 за період з 04.07.2024 по 05.02.2025, що нараховані після ухвалення рішення суду не визнаються.
Згідно із частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Керуючись статтею 45 Кодексу України з питань банкрутства, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24, код ЄДРПОУ 26237202) до Сільськогосподарського (фермерського) господарства "МОРЯК" (68654, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Першотравневе, вул. Суворова, 2-А, код ЄДРПОУ 26134672) частково в сумі 3 786 097,65 грн. та витрати в сумі 4 844,80 грн. понесені у зв'язку із сплатою судового збору. Встановити наступну черговість задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК":
- 4 844,80 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів;
- 3 786 097,65 грн. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника.
Ухвала набрала законної сили 20 березня 2025р. та відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складено 25.03.2025.
Суддя Ю.А. Шаратов