Провадження № 11-кп/824/1023/2025 Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України
ЄУН: 357/752/20 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
20 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали у кримінальному провадженні № 42019061020000065, внесеному до ЄРДР 18 квітня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 листопада 2023 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та їй призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскацій майна.
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 зарахований у строк відбуття покарання строк її попереднього ув'язнення: 20 листопада 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
ОСОБА_6 установлений іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України ОСОБА_6 зобов'язано виконувати такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цим же вироком скасовані арешти, накладені ухвалами слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2019 року на тимчасово вилучене майна та на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі винної внаслідок м'якості та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією усього майна. В іншому вирок залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Проте, обвинувачена, отримавши з апеляційного суду копії апеляційної скарги прокурора, ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження, інформацію про права та обов'язки, ухвалу про призначення судового засідання, а також смс-повідомлення про судові засідання (ас. 8, 13, 14, 24, 32 т. 2), у судові засідання не з'являється, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомляє.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року до обвинуваченої застосований привід в судове засідання, призначене на 18 грудня 2024 року на 10.45 год.
Проте, Білоцерківським ВП ГУ НП в Київській області привід не здійснений. 17 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду з ГУ НП в Київській області надійшли електронною поштою матеріали, відповідно до яких ОСОБА_6 по телефону повідомлена про день, час та місце апеляційного розгляду та про необхідність з'явитись до Київського апеляційного суду у вказані день та час.
Однак, в судове засідання обвинувачена у черговий раз не з'явилась, працівниками поліції не доставлена, хоча в ухвалі апеляційного суду, з посиланням на положення ч. 1 ст. 140 КПК України, чітко було зазначено, що привід полягає у примусовому супроводження особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику.
Встановлені обставини свідчать про неналежне виконання працівниками Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ухвали суду, що потягло за собою відкладення апеляційного розгляду.
Окрім того, ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року до обвинуваченої застосовано повторно привід в судове засідання, призначене на 20 березня 2025 року на 13.45 год.
Згідно з даними звіту про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду 7 січня 2025 року о 18:52:03 на електронну адресу Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області та о 18:52:06 на електронну адресу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області для виконання направлені копії ухвали.
Однак, станом на 20 березня 2025 року жодної відповіді Київським апеляційним судом не отримано, обвинувачена в судове засідання у черговий раз не з'явилась, про причини неявки апеляційний суд не повідомила, заявлений нею у матеріалах справи номер телефону недійсний.
З огляду на наведені обставини, прокурор заявила клопотання про винесення повторно ухвали про привід обвинуваченої в судове засідання, оскільки за відсутності останньої апеляційний розгляд є неможливим.
Вислухавши позицію прокурора, враховуючи, що участь обвинуваченої під час апеляційного розгляду кримінального провадження щодо неї є обов'язковою, оскільки в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про погіршення становища обвинуваченої, те, що обвинувачена до суду не з'являється та про причини неявки апеляційний суд не повідомляє, привід відповідно до ухвал суду апеляційної інстанції не здійснений, колегія суддів доходить висновку, що обвинувачена ухиляється від суду, у зв'язку з чим до неї слід повторно застосувати привід.
Колегія суддів наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Відповідно до положень ст. 143 КПК України особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято судом, зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.
У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику.
Керуючись ст. ст. 376, 405 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати привід до обвинуваченої
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Чорнобиль, Київської області, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, на утриманні має трьох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої в силу ст. 89 КК України,
та доставити її в судове засідання Київського апеляційного суду на 13.45 год. 17 липня 2025 року, яке відбудеться в приміщенні Київського апеляційного суду за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А.
Виконання приводу доручити Білоцерківському ВП ГУ НП в Київській області.
Контроль покласти на Білоцерківську окружну прокуратуру Київської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
______________________ _______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4