справа № 755/1980/23 головуючий у суді І інстанції Гончарук В.П.
провадження № 22-ц/824/5111/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
25 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Горбового Володимира Анатолійовича про зупинення провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та усунення перешкод у користуванні майном,-
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:
визнати, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу з відповідачем на праві спільної сумісної власності, та поділити майно, визнавши за позивачем ідеальну частку 1/2 спірної квартири;
зобов'язати відповідача припинити чинити перешкоди у користуванні майном і надати ключі від спірної квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 18 серпня 2007 року по 26 липня 2018 року позивач з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У грудні 2012 року за спільні кошти сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано на її ім'я відповідача. Крім того, на ім'я відповідача була зареєстрована і попередня однокімнатна квартира по АДРЕСА_2 , яку сторони придбали хоч і до реєстрації шлюбу (2005 рік), але за спільні кошти, оскільки вже тоді перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2001 року і проживали в будинку по АДРЕСА_3 , який належав родині позивача, разом з його батьком, братом і родиною. Частина цього будинку належала позивачу як спадок від матері.
Квартиру по АДРЕСА_2 було побудовано як власне, окреме житло для його з відповідачкою сім'ї.
26 липня 2006 року позивач з батьком і братом продали родинний будинок і земельну ділянку.
За виручені кошти від продажу родинного майна, що складалося з будинку та земельної ділянки позивач придбав у особисту приватну власність квартиру в будинку АДРЕСА_4 , де і був зареєстрований до моменту її продажу 01 грудня 2018 року позивач.
В квартирі по АДРЕСА_4 сторони проживали певний період, а в квартирі по АДРЕСА_2 стали проживати з 2008 року.
У серпні 2010 року сторони вирішили продати однокімнатну квартиру і купити двокімнатну в зв'язку з народженням другого сина, тому було укладено договір на будівництво квартири АДРЕСА_1 .
Оформленням всіх документів займалася відповідачка.
У 2018 року між сторонами погіршилися стосунки, через те, що відповідачка зав'язала нові стосунки з іншим чоловіком та за її позовом було розірвано шлюб між ними на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року.
На той час, коли шлюбних відносин між сторонами вже не було і спільне господарство не велося, відповідачка ніяким чином не порушувала прав позивача на спільне майно, набуте за час шлюбу, та не оспорювала їх.
У травні 2020 року відповідачка привела свого співмешканця до спірної квартири, провокувала позивача на бійку, що стало підставою того, що позивач був змушений залишити спірне житло та в подальшому позбавлений можливості користуватися ним.
13 вересня 2021 року позивач став на облік як бездомна особа, так як на час розгляду справи не має іншого житла.
На даний час зі сторони відповідачки чиняться перешкоди в користуванні спірним майном, що порушує його права як співвласника житлового приміщення, в спірній квартирі проживають сторонні особи.
Відповідач через свого представника надала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечувала щодо задоволення позову вказуючи, що спірна квартира була придбана за особисті кошти відповідача, отримані від продажу нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_5 , що належала відповідачу на праві власності, в зв'язку з чим спірна квартира АДРЕСА_6 придбана за особисті кошти відповідача, а не за кошти подружжя.
Крім того, відповідач просила застосувати строки позовної давності до вимог оскільки шлюб було розірвано 26 червня 2018 року, про дану обставину ОСОБА_2 достовірно знав, до суду щодо поділу майна не звертався, в зв'язку з чим останнім пропущено 3-х річний строк звернення до суду з даними вимогами. Відповідач не оспорює того факту, що позивач на даний час позбавлений можливості користування спірною квартирою.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Усунено перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вказаної квартири. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 219,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Горбовий Володимир Анатолійович 04 грудня 2024 року через систему подав апеляційну скаргу (коротка), в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та усунення перешкод у користуванні майном, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
06 січня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла друга апеляційна скарга (повний текст) ОСОБА_1 подана представником - адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року прийнято до розгляду доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , подані представником - адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Горбовий Володимир Анатолійович заявив клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначив, що 12 серпня 2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва було подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, у якому заявлено вимогу: визнати квартиру АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 , як майно, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто (справа №755/14024/24).
Тобто, фактично на момент розгляду вказаної справи судом першої інстанції, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувало дві справи щодо одного предмета спору: квартири АДРЕСА_1 та між тими самими сторонами.
Одночасний розгляд цих справ на думку відповідача є не можливим, що призводить до необхідності у зупиненні провадження у справі №755/1980/23 до вирішення справи №755/14024/24 та набрання відповідним рішенням законної сили.
Зауважив, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем двічі подавалися клопотання з проханням зупинити провадження по справі, подавався зустрічний позов, вподальшому клопотання про об'єднання справ. Всі клопотання були залишені без задоволення судом першої інстанції.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 заперечив проти задоволення клопотання, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим.
Вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали цивільної справи в межах заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження з нижченаведених мотивів.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справа №643/1155/16ц зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі позовних вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Встановлено, що предметом розгляду цієї справи є поділ майна сторін, набутого у шлюбі, а саме: квартири АДРЕСА_1 з підстав спільності сумісного майна подружжя.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18, викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
12 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала до Дніпровського районного суду м. Києва позов до ОСОБА_2 з вимогою визнати квартиру АДРЕСА_1 , її особистою приватною, як майно, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто (справа №755/14024/24).
Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року у справі №755/1980/23 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Горбового В.А. про об'єднання справ в одне провадження, а також у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №755/14024/24, оскільки провадження у останній справі не відкрито.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року у справі №755/14024/24 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Отже, наразі ОСОБА_1 в іншому судовому провадженні заперечує презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя на квартиру, яка є предметом розгляду справи, що переглядається апеляційним судом.
За таких обставин, встановивши, що результати розгляду цивільної справи №755/14024/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, мають значення у цій цивільній справі, оскільки в іншій справі будуть вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у даній справі позовних вимог та умов, від яких залежить можливість її розгляду, у суду є необхідність зупинити провадження у справі.
Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, апеляційний суд, -
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Горбового Володимира Анатолійовича про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження у справі №755/1980/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та усунення перешкод у користуванні майном до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду справи №755/14024/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Зобов'язати апелянтку та її представника повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 25 березня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова