25 березня 2025 року м. Київ
Справа № 758/2771/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/1560/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Якимець О.І. 29 квітня 2024 року у м. Києві, у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
У березні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути із відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 9064,42 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що позивач надає послуги з постачання електричної енергії на підставі договору про користування електричною енергією. Споживачем послуг є відповідач. Позивачем належним чином було виконано умови договору, відповідач ухиляється від виконання умов договору у частині своєчасної сплати вартості за отримані послуги у розмірі, строки та порядку, визначених цим договором. Разом із тим, оскільки відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, а отже прострочив виконання грошового зобов'язання, а відтак такому необхідно здійснити оплату 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України. у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 вересня 2021 року позов ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 6183,10 грн, 3% річних та інфляційні втрати у сумі 2881,32 грн, а всього у розмірі 9064, 42 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не було надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, він не виконував взятих на себе зобов'язань за договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Станом на дату звернення позивача із позовом заборгованість не була погашена, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості є обгрунтованою.
Не погодився із зазначеним рішенням суду відповідач, ним подана апеляційна скарга, в якій він посилається на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що позивач звернувся із позовом у лютому 2024 року та заявив вимогу про стягнення заборгованості станом на 01 січня 2019 року та 3% річних і інфляційних втрат з лютого 2021 року по лютий 2024 року, вважаючи, що позовна давність постачання електричної енергії перервалась здійсненням відповідачем чергового платежу за спожиту електричну енергію у вересні 2015 року.
Вказує, що строк позовної давності необхідно розраховувати від дати звернення із позовом, разом з тим в даному випадку заборгованість, яка нарахована в межах трирічного строку відсутня, а тому позовні вимоги є необгрунтованими.
Звертає увагу, що з 04 грудня 2016 року по теперішній час постачання електричної енергії не здійснюється, а тому останнім терміном пред'явлення вимоги позивачем було 05 грудня 2019 року.
Крім того, звертає увагу, що лише 02 квітня 2020 року набув чинності закон про обмеження поширення коронавірусної хвороби, а тому судом помилково було застосовано переривання строку позовної давності, а в подальшому і про запровадження воєнного стану в Україні.
Також судом не було прийнято до уваги ту обставину, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Вказує, що позивачем не було надано доказів про сплату відповідачем заборгованості за періодичними платежами, за якими сплив строк позовної давності після вказаної події.
Вказує, що здійснений останній платіж у вересні 2015 року є визнанням суми заборгованості, що існувала на той момент в розмірі 432, 11 грн, але ж ніяк суми заборгованості, що виникла в майбутньому з жовтня 2015 року по 05 грудня 2016 року в розмірі 5750, 99 грн, а отже останній платіж відповідача не є визнанням суми заборгованості, як помилково стверджує позивач.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Вказує, що відповідачем, зокрема у вересні 2015 року було сплачено 1301, 70 грн. Такі дії відповідача однозначно свідчать про визнання ним своїх боргових зобов'язань та вчинення ним дій на часткове погашення заборгованості, що є підставою для переривання строку позовної давності.
Крім того, посилається на постанови Кабінету Міністрів України, якими було встановлено на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який діяв з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Також посилається на введення Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, воєнного стану, на період дії якого продовжуються строки.
Таким чином вказує, що позивачем не пропущено строк позовної давності, на підставі викладеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України (у редакції, що діяла на час призначення справи до розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО», що підтверджується їх Статутом, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців /а.с.27-32/.
Отже позивач, зокрема, є правонаступником прав і обов'язків пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією; за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж; за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою на його ім'я відкритий обліковий рахунок щодо споживання електричної енергії, що надається позивачем /а.с.4-9, 12-15/.
Отже, між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами спеціального законодавства та умовами договору.
Згідно відомості підтвердження наданих споживачем показань приладів обліку від 29 грудня 2020 року, 06 квітня 2021 року, 06 серпня 2021 року останній обхід відбувся 06 квітня 2021 року, останні показники: 073676 /а.с.17-23/.
З розрахунку заборгованості станом на 01 лютого 2024 року за о/р НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що заборгованість відповідачу нараховувалась з вересня 2012 року до грудня 2016 року /а.с.4-9/.
При цьому, з розрахунку також вбачається, що остання оплата послуг була здійснена у вересні 2015 року на суму 1301 ,70 грн, після якої сума боргу становила 432, 11 грн. /а.с.4-9/.
Вирішуючи спір по суті апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року /чинних на момент виникнення спірних правовідносин/ ці Правила регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками.
Правила обов'язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Пунктом 48 Правил передбачено відповідальність споживача за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
В порядку визначеному ч.ч.2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Розділ було доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30 березня 2020 року.
Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У межах даного предмета спору доказуванню підлягали обставини, пов'язані з встановленням обставин використання спожитої електричної енергії та застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Як вбачається з наведених вище обставин у даній справі, спірні правовідносини виникли в період з квітня 2012 року по грудень 2016 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було здійснено заяву про застосування строку позовної давності та в апеляційній скарзі відповідач посилається на обставини застосування строку позовної давності.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було пропущено строк на звернення до суду з позовом з огляду на введення на території України з 12 березня 2020 року карантину, а також введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про стягнення заборгованості з відповідач позивач звернувся в лютому 2024 року. Заборгованість за несплату спожитої електричної енергії нараховувалась у період з квітня 2012 року до грудня 2016 року, останнє нарахування було у грудні 2016 року, таким чином строк звернення позивача із позовом закінчився у січні 2020 року. /а.с.7/.
Крім того, як вбачається з цього ж розрахунку заборгованості, остання оплата послуг за електричну енергію була здійснена у вересні 2015 року /а.с.8/, тобто відбулось переривання строку позовної давності щодо вимог, які існували до цього в розмірі 432, 11 грн. Відраховуючи з цього часу позивач мав право звернутись з позовом про стягнення цього боргу протягом наступних трьох років, тобто до вересня 2018 року.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що позивачем було подано позов з пропуском строку позовної давності.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позову з посиланням на введення на території України з 12 березня 2020 року карантину, а також введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки позивачем було заявлено вимогу про стягнення боргу станом на 01 січня 2019 року, проте встановлені обставини справи вказують на те, що борг виник в грудні 2016 року і, відповідно, закінчився в січні 2020 року, тобто ще до введення на території України карантину з 12 березня 2020 року на воєнного стану з 24 лютого 2022 року, а тому вказані події ніяким чином не впливають на продовження строків на звернення із позовом.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що при зверненні до суду з позовом у лютому 2024 року позивач мав право на стягнення боргу за останні три роки, відраховуючи від дати подачі позову, тобто з лютого 2021 року, проте в межах цього строку заборгованість не нараховувалась, зобов'язання було перетворене у натуральне, а тому і не підлягають до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
При зверненні до суду з позовом відповідач наводив ці обставини вказуючи на пропуск позивачем строку позовної давності, проте наведене не було враховано судом першої інстанції, чим допущено не повне з'ясування обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Тому рішення судупершої інстанціїпідлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києвавід 29 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію- залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4542, 00 грн.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ЄДРПОУ 41946011).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук