18 березня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 757/14121/24-ц
номер провадження: 22-ц/824/5590/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Олешко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року у складі судді Ільєвої Т.Г., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» (далі - ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та з урахуванням заяви від 20 серпня 2024 року (а.с.79-84, т.2) просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь: заборгованість за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року на загальну суму 114 338 грн 38 коп.; витрати на надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн 00 коп.; судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 , а також машиномісць: АДРЕСА_2 .
Позивач вказував, що ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» на підставі відповідних актів приймання-передачі від 14 березня 2014 року та від 01 жовтня 2019 року прийняло на облік та подальшого утримання, експлуатації і обслуговування підземний паркінг та сам житловий будинок по АДРЕСА_3 . Основним видом діяльності позивача є комплексне обслуговування об'єктів, надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, виконання функцій балансоутримувача будинків, підземних паркінгів, надання житлово-комунальних послуг власникам квартир, нежитлових приміщень та машиномісць.
Зазначав, що 17 листопада 2021 року між ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності №4010 від 29 липня 2019 року діяла ОСОБА_2 , було укладено попередній договір №78-2-2/21 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого відповідачка зобов'язалася до моменту укладення основного договору укласти з житлово-експлуатаційною організацією (КУЖЕ), яка надає послуги з обслуговування (утримання, управління) будинку, в якому розташована квартира, договір про надання послуг з обслуговування (утримання, управління) будинку, комунальних та інших додаткових послуг та виконувати його умови.
Вказував, що відповідно до п.1 ст.7 попереднього договору купівлі-продажу, в разі проведення покупцем до моменту укладання основного договору ремонтно-будівельних робіт у квартирі, зазначені роботи мають виконуватися покупцем за власний рахунок і вартість цих робіт компенсації покупцю за жодних обставин не підлягає.
Зазначав, що 13 грудня 2021 року у зв'язку з волевиявленням та бажанням відповідачки провести ремонтні роботи у вищевказаній квартирі відповідно до переднього договору купівлі-продажу було укладено тристоронній договір №78-2/21/21-р між відповідачкою, від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_2 , товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд» (далі - ТОВ «Сервіс-Технобуд»).
Вказував, що відповідно до п.3.7.3. ремонтного договору, до початку робіт заявник (відповідачка) підписує з компанією договір (договори) про надання послуг з утримання, управління будинку, прибдинкової території, комунальних, додаткових послуг, сплачує авансові платежі, такі передбачені зазначеними договорами, а також підписує акт чи інший документ з показаннями засобів обліку приміщення. До підписання заявником вчених документів та сплати ним передбачених зазначеними договорами платежів, проведення робіт в приміщенні не допускається.
Зазначав, що одночасно з укладанням ремонтного договору №78-2/21/21-р, 13 грудня 2021 року між позивачем та відповідачкою було укладено експлуатаційний договір № 207-078/2 про надання послуг на предмет надання позивачем послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг з постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання електричної енергії, а також додаткових послуг. У свою чергу, відповідачка зобов'язалась своєчасно оплачувати ці послуги.
Отже позивач вважав, що, приступаючи до ремонтних робіт у квартирі №78 , відповідачка фактично розпочала користування житлово-комунальними послугами, а тому обов'язок по оплаті за надані та спожиті житлово-комунальні послуги покладається саме на неї, як споживача.
Зазначав, що згідно з п.9.1 договору № 207-078/2 сторони домовились, що відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України цей договір набирає чинності з 17 листопада 2021 року, (дата укладання попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ).
Пунктом 3.1 договору № 207-078/2 було погоджено тариф - вартість послуг з обслуговування та додаткових послуг із розрахунку за 1 квадратний метр загальної площі відповідної квартири: послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території 14,43 грн/кв.м при оплаті до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; 15,25 грн/кв.м при оплаті після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; додаткові послуги - 10,34 грн/кв.м при оплаті до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; 10,86 грн/кв.м при оплаті після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Вказував, що вартість вищезазначених послуг встановлено наказом позивача №23 від 18 грудня 2019 року.
Наказом позивача № 44 від 28 листопада 2023 року встановлено наступну вартість додаткових послуг до будинку, де знаходиться нерухоме майно відповідачки: 13,68 грн/кв.м при їх оплаті до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; 13,96 грн/кв.м при оплаті після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Також наказом позивача № 29 від 31 травня 2024 року встановлено наступну вартість додаткових послуг до вказаного вище будинку: 16,56 грн/кв.м при їх оплаті до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; 16,70 грн/кв.м при оплаті після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Зазначав, що за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року у відповідачки утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги.
01 серпня 2024 року на рахунок позивача від відповідачки надійшла сплата за житлово-комунальні послуги в розмірі 15 351 грн 98 коп. з призначенням платежу: «погашення заборгованості за комунальні послуги від ОСОБА_1 о.р. АДРЕСА_5 , за лютий, березень, квітень, травень 2024».
Також 07 вересня 2024 року від відповідачки на рахунок позивача надійшла сплата за житлово-комунальні послуги в розмірі 14 000 грн 00 коп. з призначенням платежу: «погашення заборгованості за комунальні послуги від ОСОБА_1 о.р. АДРЕСА_5 , за травень, червень, липень 2024».
Позивач зазначав, що відповідно до п. 6.3. договору № 207-078/2 про надання послуг сторони погодили, що незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу, здійсненого споживачем, грошові кошти, що надійшли від споживача зараховуються в наступному порядку: у першу чергу погашаються борги споживача минулих періодів; у другу чергу - погашаються неустойка (пеня, штраф); у третю чергу - погашається сума поточних платежів.
Крім того, 08 серпня 2022 року відповідачкою на рахунок позивача було здійснено часткову оплату за житлово-комунальні послуги в розмірі 4 000 грн 00 коп. з визначенням платежу: «сплата за комунальні послуги від ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 », у зв'язку з чим акцептовано та фактично визнано свій обов'язок по сплаті за надані житлово-комунальні послуги за вказаною адресою.
Таким чином, станом на 20 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року становить 114 338 грн 38 коп.
З наведених підстав ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» просило його позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року позов ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» заборгованість за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року на загальну суму 114 338 грн 38 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрати на надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що одночасно з укладанням ремонтного договору №78-2/21/21-р між позивачем та відповідачкою 13 грудня 2021 року було укладено договір № 207-078/2 про надання послуг, за яким позивач зобов'язався надавати відповідачці послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг і додаткових послуг, а відповідачка зобов'язалась своєчасно оплатити ці послуги. Отже, приступаючи до ремонтних робіт у квартирі №78 , відповідачка фактично розпочала користування житлово-комунальними послугами, а відтак обов'язок по оплаті за надані та спожиті житлово-комунальні послуги покладається саме на неї, як на споживача. У зв'язку з оплатою не в повному обсязі наданих позивачем послуг за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року, у відповідачки утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 114 338 грн 38 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Герасимова Т.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 лише 30 січня 2024 року на підставі укладеного між нею та ТОВ «Сервіс-Технобуд» договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотухіною О.М. У п.11 вказаного договору закріплено твердження ТОВ «Сервіс-Технобуд», як продавця, про те, що на час укладення цього договору квартира №78 є вільною, зареєстрованих осіб в ній немає, будь-які заборгованості щодо сплати комунальних платежів, вартості використаної електроенергії та інших обов'язкових платежів відсутні. Зауважує, що ТОВ «Сервіс-Технобуд» є забудовником будинку, в якому розташована квартира відповідачки. З огляду на те, що до моменту придбання даної квартири ОСОБА_1 не проживала в ній та, відповідно, не користувалася комунальними послугами, заявленими ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс», при тому що дата початку нарахування заборгованості розпочинається з 01 січня 2022 року.
Вказує, що фактично позивачем було подано до суду неналежний доказ, а саме, договір про надання послуг №207-078/2 від 13 грудня 2021 року, який позивач використовує як підставу для нарахування заборгованості. Вказаний договір від імені відповідачки підписаний невідомою їй особою - ОСОБА_3 , якому вона ніколи не надавала жодного доручення, тим більше у місті Харкові, куди не приїздила. Яким чином у договорі зазначені дані довірителя відповідачки, хто ця людина і чому позивач уклав з ОСОБА_3 договір, відповідачці не відомо. Зазначає, що позивач не надав підтвердження наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладання договору від імені відповідачки. У суді першої інстанції представник позивача наголошувала, що договір підписала її матір ОСОБА_2 , однак її даних в договорі не має, а також даних її довіреності на право укладання цього договору від імені доньки.
Зазначає, що відповідачка не ухиляється від сплати за реально спожиті нею житлово-комунальні послуги, які були їй надані з моменту придбання зазначеної квартири та заселення до неї. Однак вимога ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» щодо сплати комунальних послуг в період в період з 01 січня 2022 року по 30 січня 2024 року, які фактично не були спожиті відповідачкою та, тим більше, докази надання яких не були пред'явлені самим позивачем, є безпідставною та необґрунтованою.
Представник ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» - адвокат Бабур О.П. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що питання наявності в преамбулі договору №207-078/2 від 13 грудня 2021 року даних ОСОБА_3 від імені відповідачки ОСОБА_1 досліджувалось в судовому засіданні першої інстанції та позивачем було роз'яснено, що дана описка є технічною помилкою та не дає жодних підстав стверджувати, що цей договір було підписано ОСОБА_4 , оскільки в реквізитах договору та на кожній сторінці стоять підписи повіреної особи відповідачки ОСОБА_2 , які повністю ідентичні підпису зафіксованому в її паспорті, та підпису, яким підписано інші документи: попередній договір купівлі-продажу квартири №78-2-2/21 від 17 листопада 2021 року; ремонтний договір №78-2/21/21-р від 13 грудня 2021 року, та не було спростовано відповідачкою в судовому засіданні. З урахуванням наведеного, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Крім того, представник ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» - адвокат Бабур О.П. просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн 00 коп.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а також машиномісць: НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; № НОМЕР_1 в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_9 .
Вказане підтверджується Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №369867556 від 14 березня 2024 року, №369868116 від 14 березня 2024 року, №369868233 від 14 березня 2024 року, №369868338 від 14 березня 2024 року.
Установлено та не заперечується сторонами, що основним видом діяльності позивача є комплексне обслуговування об'єктів, а саме: надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, виконання функцій балансоутримувача будинків, підземних паркінгів, надання житлово-комунальних послуг власникам квартир, нежитлових приміщень та машиномісць.
З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2021 року між ТОВ «Сервіс-Технобуд» та ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності №4010 від 29 липня 2019 року діяла ОСОБА_2 , було укладено попередній договір №78-2-2/21 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2.3 ст.2 цього попереднього договору, відповідачка зобов'язалася до моменту укладення основного договору укласти з житлово-експлуатаційною організацією (КУЖЕ), яка надає послуги з обслуговування (утримання, управління) будинку, в якому розташована квартира, договір про надання послуг з обслуговування (утримання, управління) будинку, комунальних та інших додаткових послуг та виконувати його умови.
У відповідності до п.1 ст. 7 попереднього договору купівлі-продажу, в разі проведення за згодою продавця покупцем до моменту укладання основного договору ремонтно-будівельних робіт у квартирі, зазначені роботи мають виконуватися покупцем за власний рахунок, вартість цих робіт (в тому числі невідокремлюваних поліпшень) компенсації покупцю за жодних обставин не підлягає.
Згідно з п.3 ст.7 попереднього договору, покупця може бути допущено до виконання робіт у квартирі лише за згодою покупця та лише за умов: укладання покупцем з продавцем та КУЖЕ договору, в якому будуть врегульовані відносини з приводу проведення покупцем (залученими ним особами) робіт у квартирі та виконання його умов; укладення з покупцем та КУЖЕ експлуатаційного договору та виконання його умов.
По справі встановлено, що 13 грудня 2021 року у зв'язку з волевиявленням та бажанням відповідача провести ремонтні роботи у вищевказаній квартирі, відповідно до вказаного вище попереднього договору купівлі-продажу було укладено тристоронній договір №78-2/21/21-р між відповідачкою, від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_2 , ТОВ «Сервіс-Технобуд» та позивачем, відповідно до п.3.7.3 якого до початку робіт заявник підписує з компанією договір (договори) про надання послуг з утримання, управління будинку, прибудинкової території, комунальних, додаткових послуг, сплачує авансові платежі, якщо такі передбачені зазначеними договорами, а також підписує акт чи інший документ з показаннями засобів обліку приміщення. До підписання заявником зазначених документів та сплати ним передбачених зазначеними договорами платежів, проведення робіт в приміщенні не допускається.
Одночасно з укладанням ремонтного договору №78-2/21/21-р, тобто, 13 грудня 2021 року, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено експлуатаційний договір - договір № 207-078/2 про надання послуг, яким передбачено, що позивач надає послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг з постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання електричної енергії, а також додаткових послуг (стаття 7 договору № 207-078/2 від 13 грудня 2021 року), а відповідачка зобов'язалась своєчасно оплачувати ці послуги (п.4.2.1. договору № 207-078/2 від 13 грудня 2021 року).
Таким чином, приступаючи до ремонтних робіт у квартирі №78 , відповідачка ОСОБА_1 фактично розпочала користування житлово-комунальними послугами, а відтак, обов'язок по оплаті за надані та спожиті житлово-комунальні послуги покладається саме на неї, як на споживача.
У п.9.1 договору № 207-078/2 сторони домовились, що відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України цей договір набирає чинності з 17 листопада 2021 року (дати укладання попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Пунктом 3.1 договору № 207-078/2 було погоджено тариф - вартість послуг з обслуговування та додаткових послуг із розрахунку за 1 кв.м загальної площі відповідної квартири:
- послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території - 14,43 грн/кв.м при оплаті до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; 15,25 грн/кв.м при оплаті після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим;
- додаткові послуги - 10, 34 грн/кв.м при оплаті до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; 10,86 грн/кв.м при оплаті після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Вартість вищезазначених послуг встановлено наказом № 23 від 18 грудня 2019 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» «Про встановлення вартості послуг з обслуговування будинку, прибудинкової території та додаткових послуг, послуг з утримання підземного паркінгу та машиномісць за адресою: АДРЕСА_3 ».
Наказом № 44 від 28 листопада 2023 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» «Про зміну вартості додаткових послуг для мешканців житлових будинків ЖК «Бульвар фонтанів» за адресою: АДРЕСА_3 з 01 січня 2024 року встановлено наступну вартість додаткових послуг:
-13,68 грн/кв.м при їх оплаті до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; 13,96 грн/кв.м при оплаті після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Наказом № 29 від 31 травня 2024 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» «Про зміну вартості додаткових послуг для мешканців житлових будинків ЖК «Бульвар фонтанів» за адресою: АДРЕСА_3 з 01 липня 2024 року встановлено наступну вартість додаткових послуг:
- 16,56 грн/кв.м при їх оплаті до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; 16,70 грн/кв.м при оплаті після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» вказувало, що у період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання по оплаті фактично спожитих нею комунальних послуг, які надає позивач, у зв'язку з чим у відповідачки утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Встановлено, що 01 серпня 2024 року на рахунок позивача від відповідачки надійшла сплата за житлово-комунальні послуги в розмірі 15 351 грн 98 коп. з призначенням платежу: «Погашення заборгованості за комунальні послуги від ОСОБА_1 о.р. АДРЕСА_5 , за лютий, березень, квітень, травень 2024».
07 серпня 2024 року від відповідачки на рахунок позивача надійшла сплата за житлово-комунальні послуги в розмірі 14 000 грн 00 коп. з призначенням платежу: «Погашення заборгованості за комунальні послуги від ОСОБА_1 о.р. АДРЕСА_5 , за травень, червень, липень 2024».
Також 08 серпня 2022 року відповідачка частково оплатила за житлово-комунальні послуги на рахунок позивача в розмірі 4 000 грн 00 коп. з призначенням платежу: «Сплата за комунальні послуги від ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 ».
Відповідно до п.3.5 договору № 207-078/2 про надання послуг, розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Рахунок надається споживачу до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.
У відповідності до п.5.1.7 договору № 207-078/2 про надання послуг, виконавець має право отримувати від споживача у повному обсязі платежі за послуги в установлені цим договором строки та порядку.
Згідно з п.5.1.8 договору № 207-078/2 про надання послуг, виконавець має право стягувати зі споживача в судовому порядку заборгованості з оплати послуг, штрафні санкції, проценти та збитки.
Сторони погодили, що незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу, здійсненого споживачем, грошові кошти, що надійшли від споживача зараховуються в наступному порядку: у першу чергу погашаються борги споживача минулих періодів; у другу чергу погашаються неустойка (пеня, штраф); у третю чергу погашається сума поточних платежів (п. 6.3 договору № 207-078/2 про надання послуг).
Відповідно до положень ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст.322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Положеннями ст.ст.20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.
Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказаний правовий висновок є незмінним.
Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц (провадження №61-14819св20).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи характер спірних правовідносин та умов укладених між сторонами договорів, належним виконанням зобов'язання з боку відповідачки є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 162 ЖК України плата за користування приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач, зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, наймачі, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Установлено, що з урахуванням усіх здійснених відповідачкою оплат у неї за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року утворилась заборгованість на загальну суму 114 338 грн 38 коп., що підтверджують наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачкою своїх зобов'язань перед позивачем у період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року, тобто у період коли вона реально користувалась наданими послугами.
Здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості відповідачкою не спростований.
Також відповідачкою не надано власного контррозрахунку такої заборгованості.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки згідно укладених між сторонами договорів відповідачка зобов'язалась оплачувати надані позивачем комунальні послуги до будинку, де знаходиться її нерухоме майно, і у визначений позивачем період вона фактично користувалась цими послугами, то обов'язок по оплаті за надані та спожиті житлово-комунальні послуги покладається саме на неї, як на споживача.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що відповідачка не в повному обсязі оплатила надані їй комунальні послуги за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 114 338 грн 38 коп., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року на загальну суму 114 338 грн 38 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що за період з 01 січня 2022 року по 30 січня 2024 року у відповідачки не було обов'язку сплачувати за житлово-комунальні послуги, оскільки в цей період вона не проживала у квартирі АДРЕСА_1 , так як право власності на цю квартиру відповідно до акту приймання-передачі та договором купівлі-продажу квартири нею набуто лише 30 січня 2024 року, не заслуговують на увагу, оскільки як зазначалося вище, після укладення експлуатаційного договору про надання послуг, ремонтного договору з ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та фактично приступаючи до виконання ремонтних робіт у квартирі №78 , відповідачка ОСОБА_1 фактично розпочала користування житлово-комунальними послугами, а отже, як споживач прийняла на себе обов'язок з оплати за надані та спожиті житлово-комунальні послуги по цій квартирі.
Тобто, обов'язок відповідачки сплачувати позивачу комунальні послуги у період з 01 січня 2022 року по 30 січня 2024 року ґрунтується не на зобов'язальних характеристиках власності (ст. 319 ЦК України), а на договірних зобов'язаннях сторін (ст.ст.526, 530, 903 ЦК України).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що договір про надання послуг № 207-078/2 від 13 грудня 2021 року є неналежним доказом, оскільки, він підписаний невідомою відповідачці особою - ОСОБА_3 , є необґрунтованими та носять маніпулятивний характер.
Так, справжність підпису повіреної особи відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції під сумнів не ставилося. У суді першої інстанції було встановлено, що зазначення в преамбулі вищевказаного договору даних ОСОБА_3 від імені відповідача ОСОБА_1 є лише технічною помилкою, що не дає жодних підстав стверджувати, що цей договір було підписано ОСОБА_4 , оскільки в реквізитах договору та на кожній сторінці стоять підписи повіреної особи відповідачки - ОСОБА_2 .
При цьому, ні відповідачкою, ні її представником - адвокатом Герасимовою Т.І., клопотання про призначення у справі відповідної почеркознавчої експертизи не заявлялося.
До того ж у ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять даних про те, що договір про надання послуг № 207-078/2 від 13 грудня 2021 року у встановленому законом порядку визнаний недійсними і таких доказів відповідачка суду не надала. Тому цей договір в силу ст.204 ЦК України є правомірним та породжує взаємні права й обов'язки його сторін.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» - адвокат Бабур О.П. просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2023 року між ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс та адвокатом Бабур О.П. було укладено договір про надання правової допомоги, за яким адвокат Бабур О.П. на умовах платності зобов'язалася надавати позивачу професійну правничу допомогу у даній справі (а.с.80-86, т.2).
Згідно з наданим позивачем попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та адвокат Бабур О.П. узгодили, що на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу у цій справі адвокат Бабур О.П. витратить 07 год 30 хв., а вартість однієї години роботи адвоката становить 2 000 грн 00 коп. Тобто, орієнтована загальна сума витрат на професійну правнику допомогу становить 15 000 грн 00 коп. (а.с.167, т.2)
17 лютого 2025 року між ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та адвокатом Бабур О.П. було складено акт прийому - передачі наданих послуг до договору від 01 січня 2023 року про надання правничої допомоги, згідно з яким сторони погодили, що на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу у цій справі адвокат Бабур О.П. витратила 07 год 30 хв., а тому при вартості однієї години роботи адвоката у сумі 2 000 грн 00 коп. загальна сума витрат на професійну правнику допомогу, яку поніс позивач становить 15 000 грн 00 коп. (а.с.212, т.2).
Таким чином, ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» надало належні та допустимі докази понесення витрат по оплаті професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 15 000 грн 00 коп.
Частинами 2-4 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При цьому згідно з правовим висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
У п.135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суди мають враховувати, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах: від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п.4 ч.3 ст.137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч.3 ст.141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Оцінюючи обсяг робіт, що зазначений в акті від 17 лютого 2025 року, колегія суддів вважає, що в даному випадку витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн 00 коп. не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, адже: фактично дана справа категорії про стягнення комунальних послуг є незначної складності; по суті спору в апеляційному суді адвокатом Бабур О.П. було складено лише один процесуальний документ (відзив на апеляційну скаргу на 05 арк.) і в суді апеляційної інстанції у цій справі було лише одне судове засідання тривалістю близько 40 хв.
Таким чином, колегія суддів, з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності (співмірності), приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрат на правову допомогу, понесених під час апеляційного розгляду справи, у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрати на правову допомогу понесені під час апеляційного розгляду справи у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 березня 2025 року.
Головуючий
Судді: