Справа № 420/1124/25
26 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 14 січня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просив:
визнати протиправною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у звільненні мене, ОСОБА_1 , з військової служби в лавах Збройних Сил України на підставі абзацу 4 пункту З частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з утриманням трьох неповнолітніх дітей.
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити мене, ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України на підставі поданого рапорту та відповідно до підстав, зазначених в абз. 4 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою суду від 16 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
Позивач зазначив, що він звернувся до командування військової частини НОМЕР_3 з відповідним рапортом про звільнення з військової служби згідно абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав того, на його утриманні перебуває три неповнолітніх дітей.
Але відповідач відмовив у задоволенні його рапорту з посиланням на те, що матеріали справи не містять підтверджуючих документів перебування у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки до рапорту були додані всі документи, які підтверджують факт утримання та виховання дітей позивачем.
До суду 07 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити, посилаючись на те, що зокрема, однією із підстав звільнення військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, передбачених статтею 26 Закону № 2232-ХІІ, а саме абз. 5 п. 3. ч. 12 у зв'язку з перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Представник відповідача звертає увагу, що частиною 1 статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 Кримінального кодексу України.
Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов'язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов'язок по утриманню дитини не переходить.
Отже, представник відповідача зазначає, що з викладеного вбачається, що у батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Водночас, з наданих доказів вбачається, що Позивач є батьком лише двох дітей ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), щодо іншої зазначеної ним у позові дитини ( ОСОБА_4 ) Позивач є вітчимом.
Вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинків, лише за сукупності таких обставин:
такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;
вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Падчерка Позивача має рідного батька - ОСОБА_5 , а також рідну матір - ОСОБА_6 .
Представник відповідача зазначив, що на підтвердження факту утримання падчерки ОСОБА_4 було надано копію рішення Савранського районного суду Одеської області від 25.07.2024 у справі № 512/189/24, але представник критично відноситься до цього рішення суду.
На думку представника відповідача, позивачем разом з рапортом про звільнення з військової служби не було надано доказів відсутності біологічного батька ОСОБА_4 , ненадання/неможливості надання ОСОБА_5 належного утримання.
Тобто, факт перебування ОСОБА_4 на утриманні Позивача не підтверджено належним чином.
Також представник відповідача зазначає, що факт утримання трьох малолітніх дітей Позивачем не може підтверджуватись довідками з Приватбанку від 19.06.2024, згідно з яких він перераховує грошові кошти ОСОБА_7 на утримання дітей, оскільки перерахування даних коштів кореспондується з обов'язком ОСОБА_1 утримувати їх спільну дитину ОСОБА_3 .
За таких обставин, у Відповідача відсутні підстави для прийняття рішення про звільнення Позивача з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено паспортом громадянина України.
Сторони не заперечують, що позивач був мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , що також підтверджено записами у військовому квитку Серія НОМЕР_4 .
Суд встановив, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_5 від 26.10.2022 року, прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_9 , дружини - ОСОБА_9 .
ОСОБА_1 є батьком двох дітей:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_6 від 21.12.2023 року, мати - ОСОБА_6 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_7 від 26.10.2022 року, мати - ОСОБА_7 .
Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_8 від 06 лютого 2018 року, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , її мати - ОСОБА_8 , батько - ОСОБА_5
Відповідно до довідки, виданої Савранською селищною радою Одеської області 02.02.2024 року №132, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 і входить до складу сім'ї, яка складається з:
Дружина - ОСОБА_7 , дочка- ОСОБА_2
Падчерка - ОСОБА_4
Син - ОСОБА_3 .
Також суд встановив, що рішенням Савранського районного суду Одеської області від 25.07.2024 року у справі №512/189/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 утримує ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 .
Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби згідно абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав того, на його утриманні перебуває три неповнолітніх дітей.
Листом від 06.01.2025 року № 765/10/324 ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовило у задоволенні рапорту позивача, посилаючись на відсутність підтверджуючих документів та на те, що факт, що має юридичне значення, встановлювався з метою отримання статусу багатодітної сім'ї і оформлення пільг.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії продовжено до теперішнього часу.
Статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначені підстави для звільнення з військової служби.
Відповідно до абз.4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Тобто буквальний аналіз цієї статті закону доводить, що виникає право на звільнення з військової служби у військовослужбовців, які мають на утриманні трьох і більше дітей.
Загальний порядок здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків закріплено у статтях 14, 15 СК України.
Так, сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. У той же час, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 155 СК України унормовано, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 180 СК України, визначає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Стаття 188 СК України передбачає, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Стаття 196 СК України регулює питання відповідальності за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, вони: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Статтями 207 та 232 СК України унормовано поняття «усиновлення» та правові наслідки усиновлення. Зокрема, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка. моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Стаття 12 цього Закону передбачає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Частиною 2 ст. 166 СК України також визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно з статтею 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.
Отже, сімейне законодавство містить чітке розмежування таких понять, як «батько», «мати», «дитина», «вітчим», «пасинок», «усиновлений», «усиновитель». Перед усім, це пов'язано із різним обсягом прав та обов'язків названих суб'єктів сімейних правовідносин по відношенні один до одного.
Зокрема, законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними та позбавлений батьківських прав. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків.
Коли питання стосується сплати «аліментів», то безумовно, якщо така форма утримання, визначена рішенням суду, вона є обов'язковою. Але, з іншої сторони, не сплата аліментів не має своїм правовим наслідком втрату правового зв'язку між дитиною та одним із батьків.
Аналізовані приписи СК України визначають відповідальність за несплату аліментів, що пов'язана із негативними наслідками майнового характеру, а не припиненням зв'язку між батьками та дітьми. Адже головним завданням сімейного законодавства є охорона та збереження цінностей сім'ї, а заразом зв'язку між дитиною та її батьками, безвідносно до того, які відносини складаються між самими батьками дитини.
«Вітчим» і «пасинок» не мають настільки чітко визначених прав та обов'язків по відношенні один одного. Якщо «пасинок» має батька, який проживає окремо та позбавлений батьківських прав, то за нормами сімейного законодавства вони наділені по відношенню один до одного правами та обов'язками. Тобто, батько має своїм обов'язком утримувати неповнолітню дитину навіть, якщо вона проживає окремо від нього з матір'ю, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.
Вітчим має своїм обов'язком утримувати пасинка, який з ним проживає, якщо у нього немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що вітчим може надавати матеріальну допомогу. При цьому, суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.
Звідси вбачається, що вітчим вважається таким, що зобов'язаний утримувати пасинка за сукупності таких умов: 1. пасинок проживає разом із вітчимом; 2. пасинок немає родичів першої та другої лінії кровного споріднення або ж ці особи не можуть надавати пасинку утримання; 3. вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Такий перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
З іншої сторони, якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу пасинку, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК України таку поведінку вітчима не можна назвати «утриманням», бо «утримання», це не «право», а безальтернативний та імперативно визначений «обов'язок» батьків по відношенню до неповнолітніх дітей.
Також пасинок у спірному випадку не може вимагати у вітчима забезпечення його утриманням, оскільки за законом такий обов'язок на нього не покладений.
Така позиція суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/11228/23.
Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що
ОСОБА_1 є батьком двох дітей:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_6 від 21.12.2023 року, мати - ОСОБА_6 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_7 від 26.10.2022 року, мати - ОСОБА_7 .
Також дружина позивача ОСОБА_7 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_8 від 06 лютого 2018 року, та батьком є - ОСОБА_5 .
Позивач наголошує на тому, що на його утриманні перебуває ОСОБА_4 .
На підтвердження факту утримання ОСОБА_4 позивач надає довідку, видану Савранською селищною радою Одеської області 02.02.2024 року №132, в тому, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 і входить до складу сім'ї, яка складається з:
Дружина - ОСОБА_7 , дочка- ОСОБА_2
Падчерка - ОСОБА_4
Син - ОСОБА_3 .
Також позивачем надано рішення Савранського районного суду Одеської області від 25.07.2024 року у справі №512/189/24, яким встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 утримує ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 .
Однак суд погоджується з доводами відповідача, що надані позивачем докази не доводять факт перебування на повному утриманні позивача дитини його дружини від першого шлюбу відповідно до вищенаведених норм Сімейного кодексу України.
Суд зауважує, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби не долучив документів, які б могли підтвердити відсутність батька, поважність причин, за яких батько не може надавати належного утримання своїй дитини; докази звільнення ОСОБА_5 від обов'язку такого утримання, а також доказів того, що дитина не мають діда, баби, здатних її утримувати або ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання, як це визначено ч.1 ст.268 СК України.
Як вбачається із рішення Савранського районного суду Одеської області від 25.07.2024 року у справі №512/189/24, заявник звернувся до суду з метою встановлення факту перебування на утриманні заявника трьох дітей з метою отримання статусу багатодітної сім'ї та оформлення пільг. Разом з цим встановлення вказаного відповідного факту не позбавляє біологічного батька від виконання свого обов'язку утримання власної дитини.
За таких встановлених судом обставин суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив у погодженні рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі абз.4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому не належать задоволенню.
У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджета.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.